1. Державна служба в Україні.

Питання про державну службу і статус державного службовця регулюється Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року і іншими Законами України. Цей закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну служ­бу. Він визначає загальні засади діяльності, а також ста­тус державних службовців, які працюють у державних органах та їх апараті.

Державна служба в Україні - це професійна діяль­ність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функ­цій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Державна служба ґрунтується на таких основних прин­ципах:

1) служіння народу України; 2) демократизму і законності; 3) гуманізму і соціальної справедливості; 4) пріоритету прав людини і громадянина; 5) професіо­налізму, компетентності, ініціативності, чесності, відда­ності справі; 6) персональної відповідальності за вико­нання службових обов'язків і дисципліни; 7) дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіональ­ного самоврядування; 8) дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.

Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового ста­ну, расової і національної приналежності, статі, політич­них поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів.

У законі закріплена етика поведінки державного служ­бовця. Він повинен: 1) сумлінно виконувати свої служ­бові обов'язки; 2) шанобливо ставитися до громадян, ке­рівників і співробітників, дотримуватися високої культу­ри спілкування; 3) не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Указаний закон також закріплює і регулює:

1) Держав­ну політику в сфері державної служби; 2) Правовий ста­тус державних службовців державних органів та їх апара­ту; 3) Проходження державної служби в державних орга­нах та їх апараті; 4) Службову кар'єру; 5) Припинення державної служби; 6) Матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців; 7) Відповідальність за порушення законодавства про державну службу.

Посада – це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових обов’язків.

Згідно з нормами Закону України «Про державну службу» державним службовцям присвоюються ранги.( Див. табл.1)

Ранг присвоюється відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Для чергового підвищення за рангами необхідно відпрацювати 2 роки.

Таблиця 1.

Категорії посад службовців	Ранги	Хто присвоює ранги
1	3, 2, 1	Президент
2	5, 4, 3	Кабінет Міністрів
3	7, 6, 5	Керівник державного органу, в системі якого працює службовець.
4	9, 8, 7	******
5	11, 10, 9	******
6	13, 12, 11	******
7	15, 14, 13	******

Не можуть бути обраними чи призначеними на посади в державну службу особи, які:

• визнані у встановленому порядку недієздатними;

• мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;

• у разі прийняття на роботу будуть безпосередньо підпорядкованими або підлеглими особам, що є їх близькими родичами;

• в інших випадках.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.