Не встановлюється випробування для неповнолітніх, молодих спеціалістів, осіб, що звільнені в запас із Збройних сил, інвалідів, вагітних жінок, працівників зайнятих у порядку переведення.

5. Робочий час і його види.

Робочим часом вважається час, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові обов'язки згідно з діючим законодавством про працю, правилами внутрішнього трудового розпорядку і колективним, трудовим договором.

Згідно з діючим законодавством можна виділити такі види робочого часу:

1) нормальна тривалість робочого часу;

2) скорочений робочий час;

3) неповний робочий час;

4) нормований і ненормований робочий час;

5) надурочний робочий час;

6) нічний робочий час.

Згідно зі ст. 50 Кодексу законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Але підпри­ємства й організації при укладанні колективного дого­вору можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу, тобто менше 40 годин на тиждень.

Скорочений робочий час установлюється для окремих категорій працівників. До них відносяться не­повнолітні віком від 16 до 18 років, яким установлена тривалість робочого часу - 36 годин на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років (учні віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) - 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половину максимальної трива­лості робочого часу (24, 36 годин) для відповідного віку.

Скорочений робочий час установлюється для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умо­вами праці, - 36 годин на тиждень.

Крім того, законодавством установлюється скоро­чена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників - вчителів, лікарів та інших.

Скорочена тривалість робочого часу може вста­новлюватись за рахунок власних коштів на підприєм­ствах і організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.

За угодою між працівником і власником або упов­новаженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікою, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або упов­новажений ним орган зобов'язаний установлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Цей вид робочого часу відрізняється від поперед­нього тим, що сторони самі домовляються про час робо­ти, який не закріплений у законодавстві, й оплата за працю проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. У цьому випадку робо­чий час менший, ніж передбачений законодавством для таких працівників. Неповний робочий час викори­стовується для більш повного використання праці людей, які не можуть з різних причин працювати весь робочий день. Ці працівники прирівнюються до працівників з нормальною тривалістю робочого часу в трудо­вих правах.

Також існує нормований робочий час - це коли існує певна норма виробітку, і ненормований робочий час, який встановлюється для окремих категорій пра­цівників, праця яких не завжди, у зв'язку із специфікою і характером їх роботи, вкладається в рамки нормаль­ного робочого дня. Цей вид робочого часу, як правило, допускає роботу понад нормальний робочий день і тиждень, за що ці працівники користуються додатко­вою відпусткою. Проте законодавство допускає випад­ки, коли за роботу в умовах ненормованого робочого дня окремим працівникам може проводитись доплата.

Оскільки ненормований робочий день є винятком із загальних правил регулювання робочого часу, то він установлюється для обмеженого кола працівників. До таких працівників відносяться, як правило, управлінсь­кий персонал, працівники правоохоронних та інших державних установ.

Надурочний робочий час - це робота, яка викону­ється працівниками понад нормальний робочий день і тиждень, якщо вона виконувалась за письмовим чи усним розпорядженням власника або уповноваженого ним органу чи з його відома.

Такі роботи, як правило, заборонені законодав­ством. Власник або уповноважений ним орган може застосовувати їх у виняткових випадках, передбачених законодавством, і лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації. Перелік підстав залучення до надурочних робіт, установлених законодавством, є вичерпним (наприклад, під час про­ведення робіт, необхідних для оборони країни, для відвернення громадського або стихійного лиха, виробни­чої аварії).

Загальна кількість надурочних робіт для кожного працівника не може перевищувати чотирьох годин про­тягом двох днів підряд, 120 годин на рік. Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік над­урочних робіт кожного працівника.

Певні категорії працівників не дозволяється залу­чати до надурочних робіт. Зокрема, до надурочних ро­біт забороняється залучати вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, неповнолітніх та ін­ших осіб.

Жінки, які мають дітей від 3 до 14 років або дитину-інваліда, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх згодою. Інваліди можуть залучатися до над­урочних робіт також за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

Нічним робочим часом вважається час з 22 години до 6 години ранку. Під час роботи в нічний час встанов­лена тривалість роботи скорочується на одну годину. Проте це правило не поширюється на працівника, для якого вже передбачено скорочення робочого часу.

Тривалість нічної роботи прирівнюється до денної в тих випадках, коли це необхідно для умов виробниц­тва, зокрема, у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при 6-денному робочому тижні з одним вихідним днем.

Згідно з законодавством до роботи в нічний час забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, неповнолітніх та дея­ких інших осіб.