6. Право громадян на соціальний захист.

Конституцією 1996р. У країну проголошено соціальною і правовою державою. У відповідності до цього встановлено державні соціальні стандарти та мінімальні соціальні гарантії, перелік соціальним прав людини і громадянина: право громадян на працю, належні, безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, на соціальний захист, право на "достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування тощо.

Громадяни мають право па соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у cmapoсmi та в інших випадках, передбачених законом. (ст. 46) Конституції України

Термін "соціальний захист", який використано в Конституції України, включає в себе і суть широко вживаного інституту "соціальне забезпечення". Соціальне забезпечення є основною частиною соціального захисту населення.

Соціальний захист - це система державних гарантій для реалізації прав громадян на працю та забезпечення і допомогу під час безробіття, надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім'ям, які виховують дітей., матеріальне забезпечення при досягненні пенсійного віку, при тимчасовій або постійній втраті працездатності тощо.

Державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на баз і яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні гарантії - це встановлені мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законом. Подальший розвиток соціальної сфери та соціальної функції держави сприяє становленню та формуванню самостійної галузі вітчизняного права – права соціального захисту або права соціального забезпечення.

Право соціального захисту - сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини щодо реалізації, охорони і захисту соціальних прав людини і громадянина.

Предметом права соціального захисту є суспільні відносини щодо соціального захисту, соціального забезпечення громадян, різних соціальних груп та верств населення.

Необхідність здійснення матеріального забезпечення соціальна найуразливіших верств населення (пенсіонерів, сиріт, безробітних тощо) появилась одночасно з виникненням людського суспільства. Забезпечуючи демографічну, політичну, соціальну та економічну функцію, соціальне забезпечення продовжує бути надпріоритетом у соціальній політиці будь-якої держави і в сучасних умовах.

Основною частиною соціального захисту населення є соціальне забезпечення.

Форми соціального забезпечення:

1. обов’язкове державне пенсійне страхування;

2. обов’язкове державне пенсійне страхування працівників підприємств, установ, організацій;

3. соц.забезпечення за рахунок Державного бюджету України, коштів соц.фондів юридичних осіб, приватними пенсійними системами;

4. адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям, багатодітним, непрацездатним громадянам за рахунок державного чи місцевого бюджетів;

5. утримання непрацездатних осіб у державних, комунальних та ін.установах.

Соціальне забезпечення - сукупність певних соціально-економічних заходів, пов’язаних із забезпеченням матері і дитини, громадян у старості і при непрацездатності, з медичним лікуванням і обслуговуванням як важливим засобом профілактики і відновлення працездатності.

Головним державно-правовим засобом соціального захисту населення слід вважати систему соціального забезпе­чення, під якою розуміють систему матеріального забезпечення і обслуговування громадян у разі втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, старості та в інших випад­ках, коли людина потребує соціального захисту.

Основними видами соціального забезпечення є:

• допомога у разі повної або часткової, постійної або тим­часової втрати працездатності;

• допомога жінкам у зв'язку з вагітністю і пологами;

• допомога сім'ям, які мають неповнолітніх дітей;

• забезпечення інвалідів протезно-ортопедичними вироба­ми і засобами пересування, а також професійне навчання інвалідів;

• допомога в зв'язку з безробіттям;

• пенсійне забезпечення;

• безоплатна медична і лікарська допомога певним катего­ріям населення тощо.

В юридичній та іншій літературі часто вживається понят­тя соціальне страхування, під яким розуміють одну з форм соціального забезпечення, особливістю якої є те, що вона здійснюється коштом спеціальних страхових фондів, що фор­муються за рахунок обов'язкових внесків підприємств, установ і організацій, обов'язкових відрахувань з заробітної плати працівників та дотацій з державного бюджету. Здійснюючи внески у ці фонди, працівники, роботодавці і держава страхують працівника на випадок втрати працездатності та настання інших передбачених законом несприятливих об­ставин.

Зокрема значні кошти акумулюють створені в Україні Фонд соціального страхування і Пенсійний фонд. Кожне підприємство, виплачуючи зарплату, водноча с перераховує до Фонду соціального страхування суму, яка становить певний відсоток до виплаченої працівникам заробітної пла­ти. Так само перераховуються кошти і до Пенсійного фон­ду, до того ж у цей фонд надходять і внески кожного пра­цівника (на сьогодні вони становлять 1% нарахованої заро­бітної плати).

Поки людина працює, вона щомісяця поповнює ці фон­ди, кошти нагромаджуються, а в разі виникнення потреби саме з цих фондів виплачуються знайомий Вашим батькам «лікарняний», допомоги інвалідам, пенсії тощо.

Пенсійне забезпечення громадян. Види пенсій за законодавством України.