5. Індивідуальні та колективні трудові спори.

Процес трудової діяльності — явище багатогранне, тому при виконанні працівником відповідної роботи можуть виникати певні суперечності чи непорозумін­ня між працівником і власником чи уповноваженим ним органом.

Трудові спори (конфлікти) можуть виникати не лише між сторонами трудового договору, а й між про­фесійною спілкою чи страйковим комітетом і власни­ком підприємства — їх називають колективними тру­довими спорами.

З огляду на учасників трудові спори поділяються на:

• індивідуальні - між сторонами тру­дового договору,

• колективні - між профспілковим або страйковим комітетом і власником (адміністрацією) підприємства.

Згідно із зазначеними правовими нормами трудові спори вирішуються системою спеціальних органів.

Індивідуальні трудові спори- це суперечності між працівником i власником з питань, що виникають з трудових правовідносин.

Порядок розгляду таких спорів регламентований трудовим, а при розгляді спору в суді i цивiльно-процесуальним законодавством.

Індивідуальні трудові спори, розглядаються:

ко­місіями з трудових спорів (КТС); районними (міськими) судами; вищими органами в порядку підлеглості, що встановлюється законодавством.

Серед зазначених первинним обов'язковим орга­ном щодо розгляду трудових спорів на підприємствах, п установах, організаціях є комісія з трудових спорів (КТС). Цим зумовлюється необхідність з'ясування та­ких найголовніших питань, як організація, види та компетенція КТС.

За рішенням загальних зборів трудового колективу (конференції) підприємства, установи, орга­нізації КТС створюються як у цілому на підприємстві, так і в окремих цехах та інших аналогічних підрозді­лах. При цьому КТС обирається на тих підприємст­вах, в установах, організаціях, де працює не менше ніж 15 чоловік.

Працівник може звернутися до КТС у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком. Якщо строк пропущено з важливих причин, КТС може його поновити. Усі заяви, що надходять до КТС, підлягають обов'язковій реєстрації.

КТС розглядає трудові спори у десятиденний строк з дня подання заяви працівником. Спори розгля­даються у присутності працівника, який подав заяву, представника власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору при відсутності працівника до­пускається лише за його письмові згоди. За бажанням працівника під час розгляду спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або (за вибором працівника) інша особа, у тому числі й адво­кат.

Якщо працівник і власник або уповноважений ним орган не згідні з рішенням КТС, то вони можуть оскар­жити його до суду в десятиденний строк з дня вручення їм витягу з протоколу засідання комісії чи його копії.

Другим органом з розгляду трудових спорів є суд, який може бути як другою, так і першою інстанцією.

Крім того, безпосередньо в місцевих (районних, районних у місті, міських чи міськрайонних ) судах су­дах розглядаються трудові спори за заявами:

1) працівників підприємств, установ, організацій, де КТС не обираються;

2) працівників про поновлення на роботі незалеж­но від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, про оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеопла­чуваної роботи;

3) керівника підприємства, установи, організації, його заступника, керівних працівників, які обираються, затверджуються чи призначаються на посади органа­ми державної влади й управління, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян з питань звільнення, зміни дати і формулювання причин звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу та накладання дисц-х стягнень;

4) власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;

5) працівників з питань застосування законо­давства про працю та інше.

Колективний трудовий спір - це спір (конфлікт) між найманими працівниками з одного боку i власником — з питань, що випливають із трудових правовідносин.

Порядок розв’язання цих спорів в Україні визначений Законом “Про вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” від 3 березня 1998 року.

Колективний трудовий спір (конфлікт) це розбіж­ності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин з будь-якої з чотирьох причин:

а) встанов­лення нових або зміни існуючих соціально-економіч­них умов праці та виробничого побуту;

б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх поло­жень;

г) невиконання вимог законодавства про працю.

Система органів з розгляду колективних трудових спорів (кон­фліктів).

До них належать:

1) примирна комісія, яка створюється з ініціативи однієї зі сторін;

2) трудовий арбітраж — орган, що створюється з ініціативи однієї зі сторін або з ініціативи неза­лежного посередника.

Незалежний посередник — конкретна особа, визначе­на сторонами спору з метою сприяння взаємодії між сторонами, проведення переговорів тощо.

Значне місце в Законі приділено страйку — визна­ченню його поняття, права на страйк, умов його про­ведення, а також гарантіям працівників тощо.

Страйк — тимчасове колективне добровіль­не припинення роботи (невихід на роботу чи невико­нання трудових обов'язків) працівниками підприємст­ва чи структурного підрозділу з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).