- •1. Функції, завдання фінансового менеджменту.
- •2. Інвестиційні банки і їх послуги (послуги андерайтингу).
- •3. Формування статутного і резервного капіталу ат.
- •4. Оцінка фінансового стану підприємства за даними аналізу фінансової звітності.
- •5. Біржі ф'ючерсів і опціонів, види послуг.
- •6. Порядок збільшення і зменшення статутного фонду відкритих акціонерних товариств.
- •7. Організація управління портфельними інвестиціями.
- •8. Валютний дилінг: поняття, способи надання дилінгових послуг українськими фінансовими установами.
- •9. Застосування майнового методу (акумулювання активів) для оцінки вартості компанії.
- •10. Процес управління фінансовим ризиками, які супроводжують виробничо-господарську діяльність підприємства.
- •11. Послуги форфейтингу.
- •12. Фінансові переваги міжнародних корпорацій.
- •13. Організація управління капіталовкладеннями; моніторинг і постаудит інвестиційних проектів.
- •14. Споживе кредитування.
- •15. Оцінка вартості компанії методом аналогів (ринковий підхід).
- •16. Ознаки, які визначають привабливість фінансових інвестицій; формування портфеля цінних паперів.
- •17. Лізингові платежі: види і розрахунок.
- •18. Оцінка вартості компанії методом прибутковості (дохідності).
- •19. Використання показників "цикл життя проекту" та "термін окупності капіталовкладень" при прийнятті інвестиційних рішень.
- •20. Види факторингових послуг, їх характеристика.
- •21. Коефіцієнти α (альфа) і β(бета) акцій.
- •22. Зміна вартості грошей у часі; засоби врахування дії фактора часу в інвестиційних розрахунках.
- •23. Фінансовий лізинг; організація надання послуг з фінансового лізингу.
- •24. Арбітражна модель оцінки капітальних активів с.Росса.
- •25. Визначення внутрішньої норми доходу (irr) інвестиційного проекту і використання цього показника при експертизі інвестицій.
- •26. Послуги портфельного управління.
- •27. Відображення концепції ризику і доходу в моделі оцінки капітальних активів (сарм) у. Шарпа.
- •28. Застосування методу чистої нинішньої вартості (npv) при експертизі інвестицій.
- •29. Послуги в сфері накопичувального пенсійного забезпечення. Недержавні пенсійні фонди.
- •30. Основні положення теорії "портфеля" г. Марковиця.
- •31. Визначення терміну окупності капіталовкладень; застосування цього показника при виборі інвестиційних проектів.
- •32. Центральний депозитарій фондового ринку: призначення, функції і послуги.
- •33. Заходи, що можуть передбачатися для фінансового оздоровлення at.
- •34. Метод простої (бухгалтерської) норми прибутку: його переваги і недоліки при виборі інвестиційних проектів.
- •35. Реєстратори цінних паперів: функції і послуги.
- •36. Визначення ціни капіталу, що залучається з різних джерел.
- •37. Шляхи підвищення рентабельності власного капіталу підприємства.
- •38. Депозитарні послуги комерційних банків.
- •39. План фінансової санації.
- •40. Ефект фінансового лівериджу (важеля).
- •41. Послуги інвестиційних фондів і компаній.
- •42. Короткострокове фінансове планування в корпорації, система бюджетів.
- •43. Прийоми управління кредиторською заборгованістю.
- •44. Послуги з перестрахування.
- •45. Основні фінансові показники, які характеризують положення корпорації на фондовому ринку.
- •46. Визначення середньозваженої ціни капталу і застосування цього показника у фінансову менеджменті.
- •47. Фінансові послуги на фондовому ринку.
- •48. Складання прогнозних фінансових звітів у процесі фінансового планування.
- •49. Прийоми управління дебіторською заборгованістю.
- •50. Основні види страхових послуг.
- •51. Консолідована фінансова звітність, її призначення.
- •52. Використання плану грошових надходжень і витрат (платіжного календаря) для управління ліквідністю підприємства.
- •53. Організація страхування в Україні і регулювання відносин у сфері страхових послуг.
- •54. Потенційні прості акції. Як їх наявність враховується при визначенні показника пна (прибуток на одну просту акцію)?
- •55. Шляхи прискорення обертання обігових коштів.
- •56. Послуги банків з міжнародних переказів грошових коштів.
- •57. Теоретичні положення і практична реалізація дивідендної політики.
- •58. Управління ліквідністю підприємства.
- •59. Трастові компанії (довірчі товариства) і трастові послуги.
- •60. Придбання ат власних акцій.
- •61. Засоби управління коштами в запасах.
- •62. Регулювання послуг на валютному ринку України.
- •63. Державні корпоративні права: механізм управління ними.
- •64. Управління грошовими коштами (залишками на поточних рахунках).
- •65. Послуги з хеджування ризиків на валютному ринку.
- •66. Депозитарні розписки. Чому виникає необхідність їх випуску.
- •67. Використання розрахунку операційного і фінансового циклів в управлінні обіговим капіталом.
- •68. Іпотечне кредитування.
- •69. Подрібнення та консолідація акцій.
- •70. Управління обіговими коштами; політика фінансування.
- •71. Депозитні послуги банківських установ.
- •72. Випуск корпораціями конвертованих облігацій і варантів.
- •73. Порівняння припливу та відпливу грошових коштів з метою оцінки фінансового стану підприємства.
- •74. Клірингові послуги.
- •75. Рейтинг корпоративних цінних паперів.
- •76. Основні об'єкти внутрішньофірмового фінансового планування.
- •77. Кредитні спілки, їх послуги.
- •78. Механізм первинного розміщення цінних паперів корпорації.
- •79. Визначення "порогу рентабельності" (точки беззбитковості), "запасу" фінансової міцності та сили впливу операційного важеля.
- •80. Фінансові послуги сучасних банківських установ.
- •81. Корпоративні облігації: різновиди, порядок розміщення.
- •82. Використання поділу витрат на змінні і умовно-постійні в управлінні фінансами.
- •83. Кредитні послуги банківських установ.
- •84. Похідні цінні папери (деривативи), їх роль у діяльності корпорації.
- •85. Основні показники кредитоспроможності підприємства.
- •86. Державне регулювання ринку фінансових послуг в Україні.
- •87. Злиття та поглинання компаній; причини і результати цих процесів.
- •88. Визначення рівня платоспроможності підприємства та шляхи його підвищення,
- •89. Основні види фінансових послуг в Україні.
- •90. Види акцій, їх характеристика.
53. Організація страхування в Україні і регулювання відносин у сфері страхових послуг.
В умовах функціонування ринкової економіки, основу якої становить господарська (підприємницька) діяльність з використанням різних форм власності, та механізму державного регулювання відносин у сфері економіки потреба суб'єктів господарської діяльності у захисті своїх майнових прав та охоронюваних законом інтересів від різноманітних ризиків зростає.
Інтерес у створенні адекватного розвиненим економічним відносинам ринку страхових послуг проявляють не тільки суб'єкти господарювання, а й держава, яка заінтересована у страховому захисті державного майна. Ці питання вирішуються шляхом впровадження в Україні перевірених світовою практикою форм і видів страхування.
Страхування - одна з галузей економіки України, в якій останніми роками спостерігається зростання основних показників. За підсумками 1999 р. загальний розмір статутного фонду усіх страховиків зріс на 177 млн. гривень, або більш як у 2 рази, і на 1 січня 2000 р. становив 327,9 млн. гривень. Страхові резерви зросли на 20 відсотків і досягли 537 млн. гривень. Балансовий прибуток, страховиків досяг 234 млн. гривень (у 1998 р. - 179 млн. гривень). Загальна сума страхових внесків, одержаних українськими страховиками протягом 1999 p., дорівнювала 1,16 млрд. гривень, що на 48 відсотків більше, ніж у 1998 р. Як і в попередні роки, спостерігається перевищення в 2 рази темпів надходження страхових премій над темпами інфляції.
Разом з тим на розвиток страхового ринку в Україні негативний влив справляють: відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва, неплатоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів; значна взаємна заборгованість, накопичення неплатежів і збитковість більшості підприємств; неповна і фрагментарна законодавча база, відсутність державних преференцій на страховому ринку, неефективний контроль з боку держави, прояви монополізму; високий рівень інфляції (понад 10 відсотків), внаслідок чого здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування у національній валюті неможливе; слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги використовувати цінні папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів; відсутність вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефективної взаємодії банківського та страхового сектора економіки, низький рівень розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку; неналежний рівень інформації про стан і можливості страхового ринку, довіри населення до страхування.
Серйозну загрозу нормальному функціонуванню страхового ринку України також становить тенденція до монополізації страхового ринку в інтересах окремих міністерств, фінансово-промислових груп або місцевих адміністрацій.
Страховий ринок має розвиватися на принципах: верховенства права - правове регулювання страхової діяльності; системності - узгодження заходів щодо реформування страхового ринку із заходами і планами інших галузей економіки, обгрунтування можливості запровадження обов'язкових видів страхування, що повинно відповідати майновому стану громадян і проводитися паралельно із заходами, спрямованими на підвищення доходів громадян; конкурентності - держава гарантує всім страхувальникам і страховикам (вітчизняним та іноземним) вільний вибір видів страхування та рівні можливості у провадженні діяльності, створює сприятливі умови для розвитку страхування з метою забезпечення реалізації права На ефективний страховий захист та вільний вибір страховика; стабільності - забезпечення сталого, надійного і привабливого ринку страхових послуг шляхом створення державою зрозумілих та ефективних механізмів і правил його функціонування; обмеження присутності держави на страховому ринку - держава поступово відмовляється від проявів монополізму на страховому ринку, не втручається у діяльність страховиків, крім питань оподаткування, формування статутних капіталів, встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів, контролю за платоспроможністю страховиків; мотивації діяльності страховиків і страхувальників - держава створює умови, за яких фізичні та юридичні особи заінтересовані у страхових послугах, а страхові компанії - в наданні цих послуг; довіри - внутрішня рушійна сила розвитку страхового ринку, основана на моральній та матеріальній відповідальності страховика перед страхувальником, на надійному правовому захисті страхувальника.
Всі ці принципи реалізуються при здійсненні страхової діяльності.
Страхова діяльність - це врегульована нормами права господарська діяльність страхових організацій з надання страхових послуг за рахунок сформованих страхових фондів, що здійснюється на підставі ліцензії, як правило, з метою отримання прибутку.
Зі змісту законодавства про страхування можна зробити висновок, що страхова діяльність охоплює такі види господарської діяльності як: страхування, перестраховування і фінансову діяльність, пов'язану з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Відносини щодо здійснення страхової діяльності регулюються рядом нормативно-правових актів, які залежно від сфери їх дії поділяються на загальне законодавство про підприємництво (в частині, що стосується підприємницької діяльності на страховому ринку) і спеціальне законодавство про страхову діяльність як окремий вид підприємництва.