3. Формування статутного і резервного капіталу ат.

Статутний капітал (фонд) – це зафіксована установчими документами та оцінена учасниками в національній, а інколи, у передбачених законом випадках, і в іноземній валюті, сукупність внесків, об’єднаних учасниками при створені господарського товариства для забезпечення його діяльності.

Статутний капітал акціонерного товариства розподілений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості (частина 1 статті 24 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року). У цій же статті Закону визначено, що загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення акціонерного товариства.

Встановлення мінімального розміру статутного фонду є прикладом прямого втручання держави у приватноправові відносини засновників акціонерного товариства. З огляду на статус акціонерних компаній як компаній концентрації капіталу таке втручання обумовлене необхідністю захисту інтересів кредиторів.

Окремі групи акціонерних товариств, що діють у банківській, страховій, інвестиційній галузях, мають підвищений розмір статутного фонду, що передбачено відповідними законодавчими актами України, котрі регулюють згадані види діяльності.

Порядок формування статутного фонду визначається статтями 13, 24—36 Закону України «Про господарські товариства» та установчими документами акціонерного товариства. Статутний фонд є єдиним фондом товариства, який частково створюється ще до моменту державної реєстрації товариства. На відміну від усіх інших фондів товариства, що формуються за рахунок чистого прибутку, статутний фонд формується виключно за рахунок майна засновників (учасників).

Формування статутного фонду має низку особливостей. У випадку, якщо в оплату статутного капіталу вносяться не грошові кошти, а майно, майнові права, немайнові активи, інтелектуальна власність тощо, то їх грошова оцінка проводиться за згодою між засновниками і визначається в установчих документах. В окремих випадках, що стосуються проведення оцінки державного (комунального) майна, або майна, яке містить в собі державну (комунальну) частку, законодавчо передбачене обов’язкове залучення незалежного оцінювача (стаття 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Розмір грошової оцінки майна, що визначена засновниками товариства, не повинен перевищувати розміру оцінки, що проведена оцінювачем. Законодавці, включивши таку норму в Закон України «Про господарські товариства», врахували б сумний досвід відомих «пірамід» та «бульбашкових» компаній, статутний капітал яких нерідко формувався за рахунок «дуже дорогої» інтелектуальної власності. Потім відбувалась нічим не забезпечена емісія, а потім – велика кількість вкладників і кредиторів лишались обманутими.

Слід відмітити, що відповідальність оцінювача за недостовірність чи необ’єктивність оцінки майна має бути передбачена у договорі, що укладається із оцінювачем. У протилежному випадку створюються сприятливі умови для різних махінацій.

Статутний капітал має бути повністю сплачений протягом року з моменту державної реєстрації товариства. В іншому випадку, в разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочення 10 відсотків річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом трьох місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції у порядку, що встановлений статутом акціонерного товариства (стаття 33 Закону України «Про господарські товариства»). Зазначена норма стимулює акціонера провести повну оплату акцій під загрозою позбавлення його права власності на них.

Статутний фонд акціонерного товариства є дуже зручним інструментом: будучи незмінною величиною, його можна зменшувати або збільшувати.

Збільшуючи статутний капітал, товариство може залучити додаткові засоби для розвитку бізнесу. Збільшення статутного капіталу у випадку підвищення номінальної вартості акції призведе до росту їх реальної ринкової вартості.

У випадку зменшення статутного фонду товариства цей факт може слугувати попередженням для кредиторів. Акціонерне товариство, що зменшує свій статутний капітал, як правило, веде свої справи без особливого успіху.