2. Розвиток європейської прози

НА МЕЖІ ХІХ-ХХ СТ. (6 год)

Огляд (1 год)

Оновлення європейського роману. Зображення зовнішнього світу крізь призму свідомості з її потрясіннями, імпульсивними реакціями на події та «пригодами» в романі «Голод» К.Гамсуна. Новаторське висвітлення теми кохання, перебування «природної людини» в лоні природи; неоромантичні та імпресіоністичні тенденції в романі «Пан» К.Гамсуна (оглядово)*.

З англійської літератури

Оскар Вайльд (1854—1900)

«Портрет Доріана Грея» (5 год)

Віддзеркалення декадентської доби в особистості й долі О.Вайльда. Естетизм як провідний принцип світогляду й художньої творчості письменника.

«Портрет Доріана Грея» — пам'ятка декаденської доби. Втілення різних аспектів естетизму в образах Доріана Грея, лорда Генрі та Безіла. Етико-філософський сенс центрального конфлікту краси й моралі. Своєрідність теми кохання у творі. Символічні значення портрета. Елементи імпресіоністської техніки. Вайльдівські парадокси.

Теорія літератури. Поняття про естетизм.

Рекомендована література для додаткового читання: К.Гамсун «Пан».

3. Оновлення драматургії (5 год)

Огляд (2 год)

Культурні, історико-літературні передумови та головні

____________________________

* Як текстуальна ілюстрація до огляду рекомендується глава з одного з названих романів Кнута Гамсуна.

шляхи оновлення європейського театру: «драма ідей» Г.Ібсена, «драма-дискусія» Б.Шоу, ліро-психологічна драма А.Чехова, символістська драма М.Метерлінка*.

«Ляльковий дім» Г.Ібсена

або

«Вишневий сад» А.Чехова

або

«Синій птах» М.Метерлінка

або

«Пігмаліон» Б.Шоу (3 год)

З норвезької літератури

Генрік Ібсен (11828—1906) — засновник європейської «нової драматургії», творець «драми ідей». Наближення його драм до проблем звичайного, щоденного буття, гли­бокий психологізм, новаторство у структурі драматичної дії.

«Ляльковий дім» як соціально-психологічна драма. Особливості драматичного конфлікту та розвитку дії в п'єсі. Показ шляху становлення особистості в долі Нори. Пробле­ма морального максималізму в драмі. Аналітична композиція.

Теорія літератури. Поняття про зовнішню і внутрішню дію, «ібсенізм»

З російської літератури

Антон Чехов (1860—1904). Сутність чеховського перево­роту в драматургії; відкриття нових можливостей у зобра­женні на сцені психології людини та плину буденного жит­тя. Розробка нової структури дії: відмова від зовнішньої дії та її єдності, побудова сюжету на основі синхронного роз­витку кількох ключових тем, лейтмотивів, настроїв. Новий тип драматичного конфлікту. Переплетіння ліризму та іро­нії, специфіка підтексту в чеховських п'єсах.

«Вишневий сад» — «лірична комедія» про Росію на зламі століть. Викриття внутрішньої неспроможності всіх форм російського життя. Багатозначність образів, їхній символіч­ний зв'язок з різними часовими верствами: минулим (Ра-нєвська, Гаєв, Фірс), теперішнім (Лопахін), майбутнім (Аня, Трофимов). Проблеми життєвого вибору інтелігенції на поч. XX ст., історичної долі Росії. Символічні значення образу вишневого саду. Асоціативний зв'язок між епізодами та ре­пліками; психологічний і символічний підтекст, функції ре­марок.

З бельгійської літератури

Моріс Метерлінк (1862—1949). Втілення принципів символістської драми в його творчості (концепція «теа-

_________________________

* Матеріали до огляду подані в анотаціях до драм

тру мовчання» та її подальше переосмислення, створен­ня «п'єси — бесіди душ»).

«Синій птах» — світла лірична феєрія про вищі цінності людського буття. Символічний сенс сюжету пошуків Си­нього птаха та символістська картина світу в п'єсі. Пробле­ми людських можливостей пізнання царини Невідомого, справжніх і штучних радощів життя. Образи Тільтіля та Мітіль — символ людства, що робить перші кроки в осяган­ні сенсу й гармонії буття. Символічні значення образів їх­ніх супутників. Багатозначність образу Синього птаха. Осо­бливості ремарок.

З англійської літератури

Джордж Бернард Шоу (1856—1950) - творець соціально-аналітичної «драми-дискусії». Сутичка різних точок зору — основа дії п'єс Шоу. Зображення героя як «носія ідей». Ана­літична спрямованість драм. Широке використання парадо­ксу — засобу дотепного викриття стереотипів мислення й соціального життя, застарілих норм моралі, «провокаційно­го» залучення глядача до полеміки.

«Пігмаліон» — зразок «драми-дискусії». «Осучаснення» античного міфу в п'єсі Б.Шоу. Демократична спрямова­ність критики суспільних уявлень про залежність духовно­го потенціалу людини від умов її народження та виховання. Конфлікт між науковими інтересами Хігінса та його мора­льною відповідальністю за долю Елізи — основа поле-міки навколо «експерименту над людиною». Сутність духовного переродження Елізи. Своєрідність ремарок. Сутність «відкритого фіналу», засоби комічного в п'єсі.

Тематичне оцінювання

ВСЬОГО НА ВИВЧЕННЯ КУРСУ - 68 ГОД

На текстуальне вивчення творів — 52 год На уроки розвитку мовлення — 8 год

На уроки повторення й узагальнення — 2 год На уроки додаткового читання — 2 год

На тематичне оцінювання — 4 год

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ 10 КЛАСУ

Учні повинні знати:

• найважливіші відомості про історико-культурну добу;

• основні літературні напрямки та течії;

• головні етапи життєвого й творчого шляху письменників;

• сюжет, особливості композиції, системи образів вивче­них творів;

• жанрові особливості прочитаних творів;

• характерні особливості індивідуального стилю пись­менника;

— основні ознаки теоретичних понять, визначених програмою;

— тексти, рекомендовані програмою для вивчення напам'ять. Учні повинні вміти:

• вдумливо читати та критично аналізувати програмові твори;

• визначати основну проблематику, сюжет, композицію, систему образів і виражально-зображувальні засоби мови;

• характеризувати героїв твору (аналізувати й обговорю­вати логіку їхніх поглядів і вчинків, їхні уявлення про сенс життя), розкривати сенс етико-психологічних колізій;

• виявляти авторську оцінку героїв, подій твору;

• характеризувати концепцію та найважливіші особливості поетики художнього твору;

• порівнювати твори, що належать до різних національно-культурних традицій (на рівнях окремих образів, сюжетів, тем, проблематики, поетики, літературно-естетичних систем);

• обґрунтовувати свою оцінку прочитаних творів;

• складати простий та складний план власного висловлювання;

• створювати усні й письмові роботи, різні за обсягом, характером і жанром;

• складати план та конспект літературно-критичних статей;

• готувати доповідь чи реферат на літературну тему (за декількома джерелами).