Основи аналізу художнього твору

До найскладніших проблем літературного навчання цілком справедливо слід віднести основи аналізу художнього твору. Для отримання необхідних знань і умінь слід досконало знати тексти як самих творів, так і мати знання з теорії літератури, цілого ряду суміжних дисциплін: мовознавства, естетики, риторики, логіки, психології, соціології, історії, тощо, а також володіти практичними навичками наукового підходу для правильного трактування художніх явищ. Щоб навчитися самостійно здійснювати аналіз твору, потрібно усвідомити особливості та специфіку художньої літератури. Адже вона є вищим, найпопулярнішим видом мистецтва, що засобами мови, за допомогою образів правдиво змальовує колоритні картини життя в різноманітних його виявах. Крім того, література має лише їй притаманні ознаки і особливості, оскільки в ній зосереджена "скорочена формула всесвіту", наявність в стислій фразі багатозначної думки, життєвого досвіду та асоціативного наповнення. Таким чином, аналіз (з грецьк. розклад, розбір) - метод дослідження, науковий підхід, що полягає в логічному, умовному розчленуванні художнього твору на більші чи менші складові елементи, які розглядаються окремо у структурі цілого. Після докладного вивчення кожного складового елементу за допомогою синтезу можна повніше оцінити художню структуру твору.

Існують такі шляхи аналізу літературного твору: пообразний розгляд обмежується лише образами, проблемний (вивчається тематика, порушувана автором), цілісний (художнє полотно розглядається в єдності змісту і форми). Аналіз може бути всебічний (розглядається поглиблено увесь твір), локальний (звертається увага на окремі складові частини форми чи змісту) і загальний (акцент спрямований на остаточне, підсумкове враження про об’єкт вивчення).

Слід зауважити, що аналіз ґрунтується на умовному, абстрактному розчленуванні художнього твору і ніякою мірою не призводить до його руйнації.

Принципи, форми і методи аналізу літературного твору

Кожний художній твір має свою специфіку, яка визначає шляхи його аналізу. Однак існують деякі загальні моменти, які необхідно враховувати при цілісному аналізі ліричних, епічних і драматичних текстів. Етапи аналізу визначає читач, їх порядок можна змінювати залежно від способу інтерпретації твору.

Орієнтовні схеми аналізу художніх творів

Орієнтовна схема аналізу прозового твору.

Історична епоха, коли жив і діяв письменник.

Світогляд і своєрідність творчої манери письменника.

Причини написання художнього твору.

Своєрідність тематики.

Жанр і композиція твору.

Співвіднесеність фабули і сюжету.

Проблематика твору.

Образна система, характеристика героїв, їх взаємостосунки, засоби розкриття характерів.

Естетична позиція автора, особливості її виявлення, роль тексту і підтекста у творі; позасюжетні елементи (пролог, епілог, епіграф, описи, обрамлення, вставні епізоди тощо).

Художня структура твору (стиль, мова, пейзаж, ліризм, зображальні засоби та ін.).

Мовностилістичні особливості художнього перекладу (на українську чи російську мову).

Образ автора, творчий метод митця і його конкретне вираження у творі.

Ідейно-естетичний зміст твору, його значення у творчому доробку митця, оцінка твору відомими літературознавцями.

II. Орієнтовна схема аналізу поетичного твору.

Час написання вірша, коротка характеристика літературної епохи.

Біографічні факти поета, пов’язані і віршем.

Жанрові ознаки твору, творчий метод поета, засоби його виявлення.

Віршовий розмір, домінуюча емоційна тональність, характеристика емоційного темпоритму твору.

Жанрово-композиційна специфіка вірша, звукова організація, особливості ритмомелодики.

Відповідність реального і таємничого змісту вірша, символіка, засоби впливу на уяву читача.

Поетика художньо-виражальних засобів (метафори, епітети, порівняння, засоби розстановки смислових акцентів).

Традиції і новаторство митця в ідейно-тематичному, композиційному, образному і мовно-стилістичному плані.

Ліричне "Я" і ліричний герой.

Місце і значення вірша чи ліро-епічного твору в творчості письменника і в літературному процесі в цілому.

III. Орієнтовна схема аналізу циклу віршів чи поетичної збірки.

Коротка характеристика літературного періоду.

Біографічні данні митця, пов’язані з появою збірки поезій.

Ознаки творчого методу, естетична програма поета та її відображення у поетичній збірці.

Поетика лейтмотивів збірки, наскрізних образів, настроїв, тем.

Динаміка настроїв збірки, ідейно-естетична спрямованість віршів.

Композиція циклу/збірки; ліричний герой твору.

Зіставлення окремих творів збірки (спільне й особливе, своєрідність пафосу, ідейна і тематична спорідненість).

Значення збірки у творчому доробку митця.

IV. Орієнтовна схема аналізу драматичного твору.

Час написання твору, коротка характеристика літературної доби.

Особливості жанру драматичного твору, естетична позиція митця.

Тематика і проблематика

Традиції і новаторство у творі, особливості виявлення творчого методу драматурга.

Характер конфлікту: основні протидіючі сили, колізії, кульмінація, вирішення конфлікту.

Особливості вираження авторської позиції у творі.

Система образів і засоби їх розкриття (самохарактеристика, інохарактеристика, авторська характеристика, мовна характеристика персонажів, розкриття характерів через вчинки, дії).

Ознаки сценічності п’єси, співвідношення монологів, діалогів, полілогів, пантоміми, позасюжетних елементів тощо.

Роль деталей у творі (одяг, інтер’єр, елементи пейзажу).

Засоби психологізму в творі, можливості його інтерпретації.

Авторські ремарки, їх своєрідність і значення.

Ідея твору, її втілення.

Висновки про художню, виховну, суспільну цінність п’єси.