Тема 5. Застосування інтернету в економіці Лекція 7: застосування інтернету в економіці

Анотація

Історія виникнення Internet. Протоколи ІР і TCP. Доменна система імен. Основні поняття та принципи роботи World Wіde Web. Передача файлів за допомогою FTP. Електронна пошта. Пошук в Internet. Параметри та оператори пошуку. Пошукові сервери. Фінансові та банківські послуги. Основи електронної комерції.

5.1. Організація, структура, принципи роботи та сервіси Internet

На самому узагальненому рівні мережа - це система, яка дозволяє проводити обмін інформацією. Мінімальний набір компонентів, що становлять базову комунікаційну модель, виглядає так: джерело; приймач; середовище передачі; повідомлення.

Джерелом і приймачем можуть бути дві розмовляючі між собою людини. В мережі джерелом і приймачем можуть бути персональний комп’ютер (ПК) і головна ЕОМ або супутник і приймаюча антена.

Середовищем передачі, або каналом, може бути телефонна лінія, кабель чи повітря, яким розповсюджується мікрохвильове випромінювання.

Повідомлення є інформацією, передаваною від джерела до приймача.

До переваг використання мереж відносять:

• швидкий обмін інформацією між користувачами;

• спільний доступ до ресурсів:

• оптимальний розподіл навантаження між декількома ЕОМ;

• можливість резервування для підвищення стійкості всієї системи до відмов;

• створення гнучкого робочого середовища.

Історія вдосконалення обміну даними характеризується поліпшеннями у всіх компонентах комунікаційної моделі. Ці поліпшення зробили мережі швидшими, простішими в обігу і ефективнішими. Мережа є системою, в якій відбувається передача інформації. Комп’ютерна мережа включає все апаратне і програмне забезпечення, необхідне для підключення комп’ютерів і іншого електронного устаткування до каналу, яким вони можуть спілкуватися один з одним. Пристрої, які взаємодіють з іншими пристроями в мережі, називаються вузлами, станціями або мережними пристроями. Число вузлів може складати від двох до багатьох тисяч.

Однорангові мережі (PEER-TO-PEER NETWORKS). Коли вузли мережі виконують однакові комунікаційні функції, вони називаються рівними (рееr). Комунікації між такими вузлами звичайно називаються одноранговими.

У протилежність їм, є мережі, що складаються з множини комп’ютерів, що називають робочими станціями або клієнтами, які обмінюються інформацією практично виключно з одним чи з декількома комп’ютерами, які називають серверами.

Мережі клієнт-сервер (CLIENT-SERVER NETWORKS). Мережі клієнт-сервер пропонують централізований доступ до сервісу, додатків чи/або пристроїв, що спрощують доступ до інформації. Оскільки ресурси сконцентровані на сервері, на відміну від розподілених по мережі ресурсів в однорангових мережах, мережі клієнт-сервер можуть бути ефективнішими. Завдяки численним перевагам використання серверу, поточні тенденції розвитку показують все більше прагнення до переходу з однорангових мереж на мережі типу клієнт-сервер.

5.2. Мережеві прикладні задачі

Існує два типи мережних додатків: чисто мережні (pure) і відокремлені (standalone). Чисто мережні додатки розроблені для застосування в мережах. Використання їх на окремих комп’ютерах не має змісту. Навпаки, відокремлені додатки покликані працювати на окремому комп’ютері. Для розширення можливостей вони перебудовані для роботи в мережах. Прикладами відокремлених додатків можуть служити текстовий процесор і редактор електронних таблиць.

Чисто мережні додатки. Ці додатки були створені для використання можливостей мереж. Кожне з них має свій окремий користувацький інтерфейс і вимагає виконання деякої послідовності "мережних" команд, індивідуальних для кожного додатка. Нижче наведені деякі приклади чисто мережних додатків:

- емуляція термінала;

- передача файла;

- електронна пошта;

- групові додатки.

Емуляція термінала була одним із перших чисто мережних додатків. До появи мереж термінали використовувалися для доступу до прикладних програм на великих ЕОМ і міні-комп’ютерах. Коли на зміну терміналам прийшли ПК, потрібен був метод доступу до прикладних програм на існуючих великих ЕОМ і міні-комп’ютерах. Програма емуляції термінала дозволяє представити ПК для великої ЕОМ як підключений до неї термінал. Функції центрального процесора (ЦП) ПК стають прозорими для користувача, і йому здається, що він працює з ЦП великої ЕОМ. до якої даний ПК приєднаний. Емуляція термінала надає користувачу переваги двох середовищ комп’ютерного світу. Додатки великих ЕОМ і міні-комп’ютерів можуть виконуватися на ПК поряд зі звичайними відособленими додатками типу текстових процесорів і електронних таблиць.

Передача файлу є основним додатком практично в усіх мережах. У деяких випадках файли, передані від ПК одного типу до ПК іншого типу, вимагають перекладу з одного формату даних в іншій.

Електронна пошта дає можливість користувачу ввести повідомлення на ПК чи локальну робочу станцію й відіслати його до кого-небудь мережею. Електронна пошта є, можливо, одним з найбільш важливих мережних додатків. Вона надає шлях, яким мережа може поліпшити міжкорпоративні комунікації.

Групові додатки використовують мережі для електронної автоматизації адміністративних функцій сучасного офісу. Більшості великих офісів властиві нескінченні спроби адміністраторів скоординувати роботу. Групові додатки дозволяють користувачам координувати календар, зустрічі, телефонні дзвінки й інші задачі електронним шляхом. Вони можуть пропонувати чисто мережні або відокремлені адміністративні функції. Наприклад, групові додатки можуть включати електронну пошту як засіб відправлення й одержання повідомлень між співробітниками. Так само може використовуватися календар для координації розкладу роботи співробітників. Групові додатки прагнуть інтегрувати ці функції без втрат для кожної з груп.

Відокремлені додатки. Усі додатки, описані вище, є чисто мережними додатками, розробленими для роботи в мережному середовищі. Останнім часом багато відомих відокремлених додатків були адаптовані для роботи в середовищі клієнт-сервер.

Прикладами можуть служити текстові процесори, редактори електронних таблиць, бази даних, презентаційна графіка та керування проектами.

Коли відокремлені додатки адаптуються для роботи в мережному середовищі, вони розбиваються на дві частини.

Перша частина додатку включає користувацький інтерфейс і сполучну обробку і працює на станції-клієнті. Друга частина додатку, що працює на сервері, включає операції, що вимагають значних процесорних витрат. Приводом до перекладу традиційних відокремлених додатків у мережне середовище послужили наступні причини:

• простота використання;

• поділ файлів;

• обмеження ресурсів;

• економія від масштабування.

У мережних версіях додатків використовується той же користувацький інтерфейс, включаючи команди оператора, що й у попередніх відокремлених версіях. На відміну від чисто мережних додатків користувачам немає необхідності вивчати нові команди для забезпечення нормальної роботи.

Користувачі можуть одержувати доступ до важливих файлів, таких як великі бази даних, що зберігаються в загальному поділюваному просторі. Оскільки на сервері існує тільки одна копія файлу, то зникає небезпека дублювання фактів із різними датами модифікації.

Деякі ПК із обмеженими ресурсами (повільний ЦП, мала пам’ять) не можуть обробляти цілком сучасні великі додатки. Однак якщо додаток розбивається на дві частини, то ПК може обробляти одну з цих частин, що відомо як архітектура "клієнт-сервер". Персональний комп’ютер ("клієнт") у загальному випадку обробляє частину користувацького інтерфейсу від усього додатка, а більш потужний комп’ютер ("сервер") обробляє інтенсивну процесорну частину і введення/вивід (В/В) інформації.

Новий серверний додаток не потрібен для кожного користувача. Якщо додаток вже існує на сервері, то нова частина користувацького інтерфейсу для клієнта - це усе, що необхідно. Це звичайно дешевше, ніж використання всієї програми для кожного користувача.