12.3. Інтегроване автоматизоване виробництво, планування і управління

Інтегроване автоматизоване виробництво (ІАВ) - Computer – integrated manufacturing (CIM) - це концепція реалізації інтеграції різних комп’ютеризованих систем на автоматизованому підприємстві. ІАВ має три основну мету:

• спрощення всіх виробничих технологій;

• автоматизація такої кількості виробничих процесів, яке можливе, шляхом інтеграції багатьох інформаційних технологій. Типовими технологіями є: ГПС, система JIT, MRP, АП, САПР і ін.

• інтеграція і координація комп’ютерного і програмного забезпечення всіх аспектів проектування, конструювання, планування, виробництва і зв’язаних функцій.

Проте, за оцінками, комп’ютерні технології складають лише близько 20% ІАВ. Інші 80% це бізнес – процеси і люди. Перш ніж об’єднувати людей в цьому інтеграційному процесі і формувати працездатні бізнес – процеси, потрібно почати з плану ІАВ шляхом формування моделі ІАВ, яка описує бачення архітектури і функцій ІАВ. Модель включає:

1. Визначення продуктів і процесів;

2. Виробниче планування і управління;

3. Автоматизацію підприємства;

4. Управління інформаційними ресурсами.

Кожна з цих змін складається з більш специфічних виробничих процесів і кожне вимірювання пов’язане з іншими.

Головною перевагою ІАВ є те, що вона всеосяжна і гнучка. Це особливо важливо при реінженірингу бізнес – процесів (РБП), де процеси повністю реструктуруються або виключаються.

Без ІАВ, було б необхідно інвестувати значні фінансові кошти в зміну що існує ІС для відповідності новим процесам.

На рис.12.5. приведений виробничий цикл в інтегрованому автоматизованому виробництві.

Рис.12.5. Виробничий цикл в інтегрованому автоматизованому виробництві

Як наголошувалося вище, в процесі управління ухвалюються рішення трьох категорій: стратегічні, тактичні і оперативні, сто визначає трирівневу ієрархію управління.

Верхній рівень (вище керівництво) визначає цілі управління, зовнішню політику, матеріальні, фінансові і трудові ресурси, розробляє довгострокові плани і стратегію їх виконання. У його компетенцію входять аналіз ринку, конкуренція, кон’юнктура і пошук альтернативних стратегій розвитку підприємства на випадок виявлення загрозливих тенденцій у сфері його інтересів.

На середньому рівні основна увага зосереджена на складанні тактичних планів (календарне планування), контролі за їх виконанням, стеження за ресурсами і розробці директив, що управляють, для виведення підприємства на потрібний планами рівень.

На оперативному рівні відбувається реалізація планів, і складаються звіти про хід їх виконання. Керівництво тут полягає, як правило, з працівників, що забезпечують управління цехами, ділянками, змінами, відділами, службами. Основне завдання оперативного управління полягає в узгодженні всіх елементів виробничого процесу в часі і просторі з необхідним ступенем його реалізації.

На кожному з рівнів виконуються роботи, в комплексі що забезпечують управління. Ці роботи прийнято називати функціями. Залежно від цілей можна виділити функції різного ступеня спільності. Типовими є функції планування, обліку, аналізу і регулювання. Ці функції трансформуються в комп’ютерні програми.

Спочатку економічні інформаційні системи в більшості випадків забезпечували лише оперативний рівень управління: обробку рахунків, облік товарів і матеріалів, розрахунок зарплати, обробку замовлень тощо.

Згодом стали розроблятися системи, що забезпечують виконання розрахунків на середньому рівні: розрахунки квартальних, місячних і річних планів випуску продукції, складання планів збуту продукції тощо.

Сучасні економічні інформаційні системи здатні представляти і обробляти інформацію для всіх рівнів управління. Особливий інтерес для вищого рівня управління представляють експертні системи, здатні обробляти орієнтовну інформацію і на це базі розробляти прогнозні плани і управлінські рішення.