5.11. Основи електронної комерції

5.11.1. Електронна комерція.

Сьогодні ми стаємо свідками народження нового сектора в економіці, який все частіше називають електронним бізнесом, Інтернет-економікою, Інтернет-бізнесом, електронною комерцією. Темпи розвитку цього сектора високі, його оборот щорічно подвоюється. За даними Центру дослідження електронної комерції, Університету штату, що функціонує під егідою Вищої школи бізнесу, Техас, сумарний дохід компаній, що пропонують послуги через Інтернет, а також що займаються технічною підтримкою Мережі, перевищує 500 млрд. дол. Багато фірм використовують "Усесвітню павутину" (Web), як транспортне середовище для здійснення товарних і фінансових операцій.

На світовому ринку Інтернет-комерції домінують США (приблизно 73% всього обороту). На долю Європи доводиться лише 16%, а на азіатські країни  7%, решта всіх регіонів  4%.

Частка ринку ЕК в Україні невелика, тому про істотний вплив на економіку говорити поки рано, хоча всі сучасні види електронної комерції вже існують і в Україні.

Перш за все необхідно визначитися з поняттям електронної комерції. Існує декілька визначень електронної комерції. З одного боку, це

- отримання прибутку від ведення господарської діяльності за поданням нового вигляду електронних послуг, продажу комп’ютерної техніки і програмного забезпечення. З іншого боку, під електронною комерцією розуміється

- проведення операцій з партнерами і клієнтами, а також різні платежі і розрахунки з використанням нових інформаційних середовищ і різного роду електронних мереж. У даному аспекті нас цікавить другий випадок.

Строгіше визначення електронної комерції дане в спеціальному документі Адміністрації президента США, що оголошує мораторій на додаткове оподаткування операцій, зв’язаних через Інтернет. У нім електронною комерцією (ЕК) називається будь-яка трансакція, здійснена через комп’ютерну мережу, в результаті якої право власності або право користування речовинним товаром або послугою було передане від однієї особи до іншого. Дане визначення на наш погляд є якнайповнішим.

Розглянемо основні поняття, пов’язані з електронною комерцією.

Такий вигляд ЕК як B2B (Business-to-Business) або бізнес-бізнес  є ЕК між підприємствами, основною особливістю цього вигляду ЕК є автоматична взаємодія в електронному виді систем управління підприємством.

B2C (Business-to-Consumer, Customer) або бізнес-споживач  вигляд ЕК, пов’язаний з електронними комерційними операціями, вироблюваними між підприємством і споживачами. Підприємства на базі Інтернету конкурують або співробітничають з традиційними підприємствами у сфері роздрібної торгівлі. Функціонують вони таким чином. Компанія-продавець розміщує на своєму Web вузлі інтерфейс, за допомогою якого споживач може розмістити замовлення в її системі управління підприємством. Системи ЕК дозволяють покупцеві не спілкуватися з продавцем, не витрачати час на метушню по магазинах, мати повнішу інформацію про товари. Продавець, у свою чергу, може швидше реагувати на зміну попиту, аналізувати поведінку покупців, економити засоби на персоналі, оренді приміщень.

Перевагами використання ЕК можна назвати наступні.

• Простота розгортання додатків і управління ними. Використовувати Web досить просто. Покупцям слід лише освоїти програму для перегляду, і вони відразу дістають доступ до засобів електронної торгівлі.

• Зменшення часу на доставку інформації про товар споживачеві  одна з необхідних умов ведення успішної торгівлі.

• Скорочення числа проміжних ланок (посередників), встановлення прямого зв’язку виробник  покупець.

• Зменшення витрат часу на придбання необхідного товару.

• Необмежене зростання числа потенційних замовників. При використанні Інтернет ви можете розширити ринок збуту за рахунок зарубіжних покупців.

• Інформацію про товар ви можете представляти в різному вигляді. Web дозволяє передавати не тільки текст, графіку, але і відео, голос.

• Можливість проводити аналіз попиту, переваг для планування своєї діяльності.

• Можливість ідентифікувати покупця.

• Скорочення витрат на персонал і оренду приміщень.

• Можливість цілодобового доступу.

Якщо на заході системи доставки, платежів, торгівлі по каталогах, автоматизації підприємств і стандартів ЕК складалися роками, то у нас все це знаходиться у стадії зародження. Всього ж в сегменті Інтернету, що охоплює країни СНД, існує більше 600 сайтів, їх можна побачити в каталозі на сайті Magazin.ru, що пропонують різні платні послуги. Відмітимо, що більшість з них електронній комерції, в строгому сенсі цього слова не ведуть, оскільки вони не інтегровані з системою автоматизації підприємства, не дозволяють здійснювати онлайнові платежі, вимагають участі менеджера на тих або інших фазах оформлення покупки.

У будь-якій країні, якщо користувачів Інтернету менше 10% населення, розвивати напрям B2C дуже складно. Створення повноцінного Інтернет-магазину коштує не меншого 10 тис. дол. У багатьох фірм таких грошей немає, але вони можуть скористатися послугами таких фірм як "Айті" і Tops, які пропонують в оренду закінчену інфраструктуру для відкриття Інтернет-магазинів на своїх "торгових рядах" ( www.imbs.ru, www.ipassage.ru ). Оренда магазина в "торгових рядах" Tops обходиться власникам в 150 дол. у місяць.

Електронні магазини - не єдиний шлях надання послуг через Інтернет.

5.11.2.Аукціони.

Популярні сьогодні аукціони, фінансові, банківські послуги, туристичні, медичні, страхові, платні інформаційні сервіси, онлайнова оплата рахунків. 1999 р. був відмічений розквітом Web-аукціонів. Наприклад на eBay було поміщено 3 млн. аукціонних операцій, на Yahoo  1 млн. Обороти ж вітчизняних аукціонів (www.molotok.ru, www.stavka.ru) поки що невеликі, і ціни на них ненабагато нижчі ніж у магазинах.

5.11.3. Фінансові та банківські послуги.

Фінансові і банківські послуги в Інтернет представлені декількома напрямами: Інтернет-торгівля цінними паперами, телебанкинг, онлайнове надання заставних кредитів тощо. Як і інші сфери електронного бізнесу, ця сфера швидко розвивається. Онлайнові послуги пропонують практично всі банки США, по звітах British Telecom непогано йдуть справи в Німеччині і Франції. Значно відстають в наданні Інтернет-послуг банки Великобританії, на початок 2000р. там було зареєстровано всього 10 банківських Web-вузлів.

Перенесення послуг страхування в Інтернет поки йде дуже поволі, страхові компанії неохоче вкладають гроші в Інтернет.

В даний час в українській частині Інтернету переважає модель ЕК, орієнтована на споживчий ринок, тобто B2C, але є і цікаві рішення, які можна віднести до моделі B2B. Розглянемо декілька прикладів.

Сайт Фактура.ru (www.faktura.ru) надає сервіс по організації торгівлі між підприємствами через Інтернет, зв’язуючи в єдине ціле служби збуту постачальників і служби постачання покупців, при цьому повністю автоматизований процес взаємодії підприємств на етапі пошуку товарів і узгодження умов замовлень, дозволяючи контрагентам в захищеному режимі планувати, замовляти і контролювати постачання товарів і послуг.

Сайт "Зерно" (www.mtszerno.ru )  є міжрегіональною системою торгівлі сільгосппродуктами в режимі реального часу.

5.11.4. Платіжні системи в Інтернет.

Важливим моментом в розвитку ЕК є проведення електронних платежів. В даний час проблему оплати через Інтернет можна вважати вже вирішеною. В українському секторі Інтернету, який часто називають Рунетом, є більше десятка різних систем, що дозволяють перераховувати гроші за товари в онлайновому режимі. Із списками цих систем і їх описом можна познайомитися на сайтах Money.ru і Magazin.ru. Ці системи можна розділити на декілька типів:

• для платежів по пластикових картах (ППК) міжнародних систем Visa, Eurocard/Mastercard, American Express тощо.;

• для платежів з призначених для користувача рахунків провайдерів;

• для платежів з використанням "електронного гаманця";

• для платежів по смарт-картках.

Найбільш популярною системою першого типу є Assist-CyberPlat, створена спільно банком "Платина" і петербурзькою компанією "Рексофт", ця система працює як для розрахунків "бізнес-бізнес" так і для розрахунків "бізнес-споживач". У травні 2000р. система "Assist" була підключена до процесингового центру карткової системи "СТБ КАРТ", а у вересні 2000р. - до процесингового центру Альфа-банка.

Розглянемо технологію оплати покупки з рахунку в банці з використанням платіжної системи CyberPlat. Відмітимо, що покупець і Інтернет-магазин повинні мати відкритий рахунок в банку, що підтримує дану платіжну систему.

1. Покупець через Інтернет підключається до Web-сервера магазина, формує корзину товарів і направляє магазину запит на виставляння рахунку.

2. Магазин у відповідь на запит покупця направляє йому завірений своїм електронним цифровим підписом (ЕЦП) рахунок, в якому указує найменування товару (послуги), код магазина, час і дату здійснення операції. З цивільно-правової точки зору цей рахунок є пропозицією укласти договір (офертом).

3. Покупець завіряє своїй ЕЦП пред’явлений йому рахунок і відправляє його назад в магазин, здійснюючи тим самим акцепт. Договір вважається укладеним з моменту підписання покупцем виставленого йому рахунку. У системі рахунок, підписаний покупцем, стає чеком.

4. Підписаний двома ЕЦП (магазина і покупця) чек прямує магазином в Банк для авторизації.

5. Банк проводить обробку підписаного чека: перевіряє наявність в системі магазина і покупця, перевіряє ЕЦП покупця і магазина, перевіряє залишок і ліміти засобів на рахунку покупця, зберігає копію чека в базі даних банку.

В результаті перевірок формується дозвіл або заборона проведення платежу. При дозволі платежу банк переказує грошові кошти з рахунку покупця на рахунок магазина, передає магазину дозвіл на надання послуги (відпустка товару), а магазин надає послугу (відпускає товар). При забороні платежу банк передає магазину відмову від проведення платежу, а покупець дістає відмову з описом причини.

Покупець повністю контролює процес здійснення покупки. Як документальне підтвердження довершеної операції у кожної сторони залишаються підписані ЕЦП чеки, що засвідчують факт здійснення операції і що мають юридичну силу.

Іншим варіантом розрахунку є оплата за кредитною карткою. Загальна схема взаємодії в цьому випадку виглядає таким чином.

1. Покупець через Інтернет підключається до Web-сервера Інтернет-магазина, формує кошик товарів і вибирає форму оплати за кредитними картками.

2. Магазин формує замовлення і переадресує покупця на сервер авторизації, одночасно туди ж передаються код магазина, номер замовлення і його сума.

3. Сервер авторизації встановлює з покупцем з’єднання по захищеному протоколу (SSL) і приймає від покупця параметри його кредитної картки (номер картки, дату закінчення дії картки, ім’я утримувача картки в тій транскрипції, як воно вказане на картці). Інформація про картку передається в захищеному вигляді тільки на сервер авторизації і не надається магазину при операціях покупця.

4. Авторизаційний сервер проводить попередню обробку прийнятої інформації і передає її в банк.

5. Банк перевіряє наявність магазина в системі, перевіряє відповідність операції встановленим системним обмеженням. За наслідками перевірок формується заборона або дозвіл проведення авторизації трансакції в карткову платіжну систему.

6. При забороні авторизації: банк передає серверу авторизації відмову від проведення платежу, сервер авторизації передає покупцеві відмову з описом причини, а магазину — відмова з номером замовлення.

7. При дозволі авторизації запит на авторизацію передається через закриті банківські мережі банку-емітенту картки покупця або процесинговому центру карткової платіжної системи, уповноваженому банком-емітентом.

8. При позитивному результаті авторизації, отриманому від карткової платіжної системи: банк передає серверу авторизації позитивний результат авторизації, сервер авторизації передає покупцеві позитивний результат авторизації, а магазину — позитивний результат авторизації з номером замовлення, магазин надає послугу (відпускає товар), банк здійснює перерахування засобу на рахунок магазина відповідно до існуючих договірних відносин між банком і магазином.

9. При відмові в авторизації: банк передає серверу авторизації відмову від проведення платежу, сервер авторизації передає покупцеві відмову з описом причини.

10. Сервер авторизації передає магазину відмову з номером замовлення.

11. Існують і свої складнощі, в першу чергу це стосується забезпечення безпеки розрахунків. Розробники докладають чималі зусилля для захисту даних, але повній гарантії поки бути не може.

Відкриваючи електронний магазин, слід мати зважаючи на те, що число власників карток в Україні невелике, з них близько 90% припадає на зарплатні проекти.

Системи іншого типу дозволяють використовувати гроші, внесені на особовий рахунок Інтернет-провайдера (ISP). Такий метод дає можливість здійснювати мікроплатежі ($1-$2), для яких системи з пластиковими картками неефективні (у них рентабельні операції на суму не менше $20). До мінусів даної системи оплати можна віднести те, що провайдер виконує невластиві йому функції банку, хоча банк у цій схемі теж бере участь, крім того, число користувачів системи безпосередньо залежить від кількості "охоплених" нею провайдерів.

Діяльність систем з використанням "електронного гаманця" базується на застосуванні спеціального програмного забезпечення, що зберігає віртуальні гроші. Проте електронні гроші виникають у гаманці тільки після того, як користувач перевів на рахунок компанії-власника системи свої реальні накопичення. І ви повинні дуже довіряти організації, що підтримує цю систему. Наявність комісійного збору, наприклад, у Webmoney у розмірі 0,8% від кожної операції, також не дуже приваблює користувачів. Але проте, за загальносвітовим прогнозом технологія "електронних гаманців" у майбутньому витіснить з Інтернету платежі по електронних картах.

Смарт-карта також є новим видом носія інформації, заснованим на мікропроцесорній електроніці. Переваги смарт-карт перед картками з магнітною смугою очевидні: процесор, розташований на картці, дозволяє клієнтові обійтися без ONLINE авторизації (виключає зв’язок по телефону), що значно економить час, робить не потрібним уведення незнижуваного залишку і виключає помилки пов’язані з передачею даних по каналах зв’язку. Для розрахунків по смарт-картах власникові карти необхідно ввести особистий код (PIN-код), без знання якого, операція проведена не буде, крім того, після триразового неправильного набору РIN-коду, картка буде заблокована, що зводить нанівець ризик крадіжки грошових коштів з карти.

Із смарт-карти не можна зробити дублікат, мікропроцесор карти стежить за цілісністю даних за допомогою внутрішніх унікальних алгоритмів. У разі втрати смарт-карти грошові кошти, що знаходяться на ній, не пропадають, а переводяться на нову карту.

Платежі, що відбуваються за допомогою електронних грошей, дуже швидкі в часі, а самі електронні гроші за своєю суттю лише інформація про реально існуючі засоби. Найбільші проблеми в розрахунках в Інтернеті забезпечення їх безпеки і визнання законності нових платіжних систем.

Складнощі розвитку електронного бізнесу в Україні пов’язані з наступними проблемами:

• Недостатнє число користувачів Інтернет.

• Необхідність розширення системи кредитних карток.

• Необхідність розвитку інфраструктури системи зв’язку.

• Необхідність підвищення безпеки передачі даних в Інтернет.

• Необхідність ухвалення відповідних законодавчих актів.

• Брак коштів на фінансування Інтернет-проектів.

• Всі проблеми укладення контрактів, реєстрації доменних імен, торгових марок повинні бути вирішені за допомогою відповідних законів або інструкцій.

Самостійна робота №07 – Застосування Інтернету в економіці

Можливості пошуку суб’єктів у Інтернет. Інтерактивні пошукові служби Інтернет. Області застосування WWW. Базові поняття WWW. Інформаційний пошук, інформаційно-пошукові системи. Пошукові ресурси WWW [2, с. 556- 584; 3, с. 290-327].

Питання для самоконтролю