Запитання для самоперевірки

1. За поданими рекомендаціями та вказаною літературою вивчіть особливості адміністративно-територіального устрою Запорозької Січі.

2. Письмово дайте відповіді на запитання:

а) у чому полягала суть адміністративно-територіального устрою Запорозької Січі?

б) які чинники вплинули на формування демократич­ного ладу в Запоріжжі?

в) які підстави дають змогу називати Запорозьку Січ християнською козацькою республікою?

г) яку роль відіграли запорозькі козаки у боротьбі проти турецьких і татарських загарбників?

ґ) які наслідки для українських земель мало Бахчиса­райське перемир'я?

Додаткові індивідуальні завдання (реферати, повідомлення)

1. Політичний портрет І. Сірка.

2. Запорозька козацька християнська республіка.

3. Роль козацтва у визвольній війні середини XVII ст.

Література: 1, с 129 - 137; 3, с 114 - 117; 4, с. 95, 96, 132, 133; 5. с. 110, 127, 128; 7, с. 66 - 68.

Тема 6. Основні закономірності розвитку державності, етносів в Україні Питання для самостійної роботи

1. Гайдамацький та опришківвький рух першої половини XVIII ст. Олекса Довбуш.

2. Правобережжя та західноукраїнські землі у другій половині XVIII ст.

Питання 1. Гайдамацький та опришківський рух пер­шої половини XVIII cm. Олекса Довбуш

Гайдамацький рух виник у першій половині XVIII ст. Перша згадка про гайдамаків датується 1714 р. Гайдамацький рух зародився на Волині та Західному Поділлі, але незабаром охопив Київщину та Брацлавщину. Це була яскрава форма наці­онально-визвольної боротьби українського народу проти поль­ського гніту на землях Правобережної України.

Причини виникнення гайдамацького руху:

• політична анархія в Речі Посполитій;

• свавілля польських панів та євреів-орендарів;

• зростаюча експлуатація селян;

• релігійний фанатизм польської шляхти.

Польські шляхтичі зневажливо поставилися до виник­нення повстанського руху, його учасників називали "гайдама­ками" (від турецького "гайда" - гнати, переслідувати, турбува­ти). Невдовзі цей термін став самоназвою народних месників.

Хвилі піднесення гайдамацького руху:

1. 1734 - 1738 pp. (повстання під керівництвом сотника Верлана);

2. 1750 р. (повстання під керівництвом О. Письменного, М. Сухого, П. Тарана);

3. 1768 р. (Коліївщина, повстання очолили М. Залізняк та І. Гонта).

Карпатський регіон виробив власні форми соціальної і національної боротьби проти поневолювачів - у другій половині XVII ст. й, особливо у XVIII ст. тут поширився рух опришків (від лат. oppressor - "порушник", "знищувач").

Найбільшого розмаху опришківський рух набрав у 30 -40-ві роки XVIII ст. під проводом Олекси Довбуша (1700 -1745 pp.). Загони народного месника діяли переважно на Коло-мийщині, але його ім'я було відоме у Польщі, Румунії, Угорщи­ні, Болгарії. Згодом опришків очолювали І. Бойчук, В. Баюрак, П. Орфенюк.

Під час піднесення гайдамацького руху на Правобереж­ній Україні у 1768 - 1769 pp. опришки допомагали своїм побра­тимам боротися проти засилля польської влади.

Питання 2. Правобережжя та західноукраїнські землі у другій половині XVIII спи

Друга половина XVII ст. і майже все XVIII ст. минули у боротьбі Правобережної України за возз'єднання з Лівобереж­жям.

Західноукраїнські землі протягом XVIII ст. перебували під владою сусідніх держав - Речі Посполитої, Османської імпе­рії, Угорщини, Австрії.

Адміністративний устрій західноукраїнських земель встановлювався залежно від державотворчих традицій країн, під владою яких вони перебували. У другій половині XVIII ст. Бу­ковина поділялася на три цінути: Чернівецький, Сучавський, Кіполунгський (підпорядковувалися Молдавії) та мілітаризова­ну Хотинську - райю, що управлялася зі Стамбула. Закарпат­ська Україна належала до Пожонського (Братиславського) намісництва і поділялася на чотири жупи - Ужанську, Березьку, Угочанську, Мараморську.

Стратегічною метою імперської політики Росії було вста­новлення цілковитого контролю над Правобережжям.

В останній третині XVIII ст. відбулися три поділи Речі Посполитої. У результаті польсько-литовська держава зникла з карти Європи, 62 % її території дісталася Росії, 18 % - Австрії, 20 % - Прусії.

В Україні ці зміни відбувалися так:

• 1772 р. (перший поділ) - Галичина і Буковина потра­пили під владу Австрії;

• 1793 р. (другий поділ) - Київщина, Східна Волинь, По­ділля, Брацлавщина відійшли до Росії;

• 1795 р. (третій поділ) - Західна Волинь, Правобережна Україна потрапили під владу Росії.

Об'єднання в межах однієї держави більшості україн­ських земель (80 %) етнічне возз'єднання лівобережних та правобережних українців, поновлення у суспільстві позицій православної церкви сприяли консолідації української нації.