2. Держава гетьмана п. Скоропадського.

29 квітня 1918 р. у Києві зібрався Хліборобський конгрес, на який прибули уповноважені представники від 8 українських губерній, за підтримки німець­кого командування Центральну Раду було скинуто, й гетьманом України проголошено генерала П. Скоропадського; замість УНР було проголоше­но гетьманат, що дістав назву «Українська Держава». Протягом 29 квітня прихильники гетьманського перевороту зайняли всі державні установи, практично без боротьби. Центральна Рада була розпуще­на, на цьому державний переворот, який ще називають "безкровним", закінчився. Фактично В Україні відбулася зміна республіканської форми правління на монархічну. 29 квітня було проголошено маніфести — "Грамота до всього Українського Народу" та "Закони про тим­часовий устрій України", підписаних гетьманом та головою Ради міністрів Ми­колою Устимовичем. У "грамоті" гетьман заявляв, що "взяв на себе тимчасово всю повноту влади”. Цією ж грамотою він оголосив себе Гетьманом усієї України. Центральна Рада і всі земельні комітети розпускапися, міністри звільнялися; поновлювалося право приватної власності. У "законах"' підкрес­лювалося, що вони діють до скликання Сейму (Український сейм міг бути скликаний "тільки після видання закону про вибори до нього"). Також окрес­лювалися головні напрямки роботи нового уряду в галузі гетьманської влади, прав населення, законів, організації управління.

Внутрішня політика гетьманського уряду.

1. Було сформовано Кабінет міністрів із помірно-консервативних уря­довців, військових і громадських діячів. Головою Кабінету міністрів став Ф. Лизогуб; міністром закордонних справ - Д. Дорошенко (член партії соціалістів-федералістів - єдиний соціаліст, якого вдалося залучити до уряду); міністром освіти - відомий український політик М. Василенко. Інші міністри належали до російських партій, здебільшого були кадетами. Було налагоджено дієздатний адміністративний апарат (старо­сти, земські урядники, професійні урядовці, поліція тощо). Однак зміцнення цього апарату русифікованими представниками старого чиновництва несло загрозу Українській державі.

2. Для розв’язання земель­ного питання було засновано Вищу земельну комісію на чолі з гетьманом та земельні комісії - губернські й повітові. У липні 1918 р. було розроблено «Проект загальних ос­нов земельної реформи», що викликав різкий протест більшості селян і невдоволення великих землевласників. Усі великі земельні маєтки мали бути викуплені державою за допомогою державного Земельного банку і розподілені між се­лянами не більш як по 25 десятин в одні руки. Тільки господарства, які мали культурне значення, обслуговували цукроварні тощо, могли мати по 200 десятин, а до викупу маєтків, земля поверталася колишнім власникам, тобто в гетьманаті відновлювалося поміщицьке землеволодіння. Передбачалося примусове використання у поміщицьких маєтках ренаменту селян.

3. У промисловості ліквідовувався робітничий контроль, заборонялися страйки, відновлювався 12-годинний робочий день – це дозволило знизити темпи падіння виробництва

4. Проведено судові реформи: налагоджено судову справу, ство­рено сенат, суд на нових засадах, укладено багато нових законів.

5. Було здійснено спробу створення національної армії. Гетьманський уряд прийняв проект Центральної Ради про формування 8 корпусів та 45 кінних дивізій, планувалося довести кількість війська до 300 тисяч. Для підготовки освічених старшин засновувалися спеціальні військові школи. Але, враховуючи протидію німецького командуван­ня, гетьманові вдалося створити армію в кількості 65 тис. Також 16 жовтня 1918 р. гетьман окремим універсалом відновив козацтво на чолі з Великою козацькою радою для того, щоб створити заможну, з сильними історичними традиціями верству і мати надійне військо. Вдалося досягти згоди з німецьким урядом на передачу Україні кораблів Чор­номорського флоту, які були захоплені німцями.

6. Була реформована банківська мережа, збалансовано державний бюджет, вжиті заходи для становлення української грошової системи. Українською валютою, яка була реально забезпечена природними ресурсами України, стала гривня.

7. Відновився залізничний рух завдяки відбудові залізничних колій і мостів, ремонту локомотивів.

8. У гетьманаті було обмежено демократичні права й свободи. Проводилася політика переслідувань більшовиків, анархістів і представників інших лівих партій. Жорсткій цензурі було піддано газети, заборонялося проведення зборів, мітингів, маніфестацій.

9. Найважливішими досягненнями характеризувалася національ­но-культурна політика:

• було здійснено спроби українізації державного апарату й системи освіти

• поряд із російськими гімназіями засновувалися українські, яких во­сени 1918 р.налічувалося 150 українських гімназій;набув чинності закон про обов'язкове вивчення української мови й літератури, історії та географії України. Широко розгорнулося видання підручників українською мовою.

• 6 жовтня 1918 р. відкрито в Києві перший Державний український університет, 22 жовтня другий Український університет у Кам'янці-Подільському.Існували плани відкриття університетів у Харкові, Катеринославі й Одесі.У російськомовних університетах - Київському, Харківському, Одеському - почали працювати кафедри української мови, літератури, іс­торії та права;

• 24 листопада 1918 р. була відкрита Українська Академія Наук, Президентом УАН було обрано В. Вернадського.Першими академіками якої стали відомі вчені Д. Багалій, А. Крим-ський, В. Вернадський, В. Косинський та інші.

• було організовано Українську національну бібліотеку, Державний український архів, Національну галерею мистецтв, Український історичний музей, Український національний театр під керуванням П. Саксаганського, «Молодий театр» Л. Курбаса, Український театр драми та комедії; Українську державну ка­пелу під проводом О.Кошиця; Державний симфонічний оркестр під прово­дом О. Горілого.