Запитання для самоперевірки

1. Використовуючи методичні рекомендації та навчальну літературу, визначте особливості суспільно-політичного руху в Україні у другій чверті XIX ст.

2. Письмово дайте відповіді на запитання:

а) які причини зумовили виникнення на українських землях масонських лож?

б) у чому полягає суть масонського світобачення та яка особливість українського масонства?

в) які осередки суспільно-політичного руху виникли в Україні у другій чверті XIX ст.?

г) які декабристські організації діяли в Україні?

ґ) у чому полягають причини поразки декабристського руху?

Додаткові індивідуальні завдання (реферати, повідомлення)

1. Масонство в Україні.

2. Польський рух на Правобережній Україні. Конститу­ція М. Муравйова та "Руська правда" П. Пестеля.

Література: 1, с 220 - 222; 2, с. 487 - 501; 4, с. 176 -180; 7, с. 117-119.

Тема 8. Етнополітика та її особливості в різні періоди життя народу Питання для самостійної роботи

1. Робітничий та селянський рух в умовах реакції та но­вого революційного піднесення.

Національний рух та національна політика уряду.

Питання 1. Робітничий та селянський рух в умовах реакції та нового революційного піднесення

Слідом за поразкою першої російської революції краї­ною прокотилася хвиля репресій. У 1907 - 1909 pp. за участь у революційних подіях було засуджено 26 тис. осіб. Протягом лише 1907 р. було закрито 100 газет, професійних спілок, а в 1910 р.- понад 440 професійних організацій. Особливо жорсто­ких ударів зазнали більшовицькі організації. Було заарештовано багато членів Київської, Одеської, Ніжинської, Конотопської, Полтавської, Харківської та інших соціал-демократичних орга­нізацій. Зауважимо, що в боротьбі з демократичним рухом ца­ризм спирався на так звані чорносотенні організації. Серед них найвідомішими були "Союз руського народу" та "Союз Михай­ла Архангела". Характерною ознакою цих чорносотенців був запеклий шовінізм, а їхнім гаслом - "Бий інородців!".

Безумовно, період реакції не заглушив наростання ре­волюційного руху. Уже в другій половині 1910 р. робітничі страйки охопили Петербург, Москву, Київ, Катеринослав, Оде­су, Миколаїв, Херсон. Протягом 1910 - 1911 pp. в Україні відбу­лося близько 450 селянських виступів. Хвиля протесту прокоти­лася країною у зв'язку з розстрілом у березні 1912 р. на річці Лені учасників демонстрації - робітників золотих копалень. У березні 1914 р. заборона святкування дня народження Т. Шев­ченка призвела до масових демонстрацій студентів у Києві та інших містах. Для розгону демонстрантів було послано загони поліції і козаків.

Питання 2. Національний рух та національна політи­ка уряду

Однією з характерних ознак столипінської доби стало наростання хвилі агресивного російського шовінізму. У

березні 1908 р. у Києві було створено "Клуб російських націо­налістів". Завдяки державній підтримці й особистому покрови­тельству П. Столипіна він став однією з найвпливовіших полі тичних груп у Російській імперії. У грудні 1909 р. цей Клуб добився рішення Думського підкомітету у справах освіти про недопущення викладання української мови у школах. Іншим важким ударом по українському руху став циркуляр П. Столи­піна від 20 січня 1910 р. із забороною реєструвати будь-які "іно-родчеські" товариства й видавництва. В окремій інструкції він пояснював губернаторам, що заборона поширюється, зокрема, на українські та єврейські організації.

У роки реакції український рух знов опинився в підпіллі. Було закрито "Просвіти" та інші українські організації.

У роки революцій було здобуто перший досвід парла­ментаризму. Вибори до І Державної Думи відбувалися в умо­вах військових репресій, арештів. Від України було вибрано 102 депутати, у тому числі 24 поміщики, 26 представників міської інтелігенції, 42 селян, 8 робітників й одного священика. У Дер­жавній Думі сформувалася "Українська думська громада" у складі 45 осіб на чолі з адвокатом і громадським діячем з Черні­гова І. Шрагом. Політичною платформою цієї громади була автономія України. М. Грушевський уклав декларацію, яка мала бути виголошена з думської трибуни головою громади. Але 8 липня 1906 р. Державну Думу, після 72 днів існування, було розпущено.

У січні 1907 р. відбулися вибори до ІІ Державної Думи. Українські губернії у II Державній Думі представляли 16 помі­щиків, 4 священики, 17 інтелігентів, 59 селян і 6 робітників.

У II Думі також була "Українська думська громада", що мала 47 членів і видавала часопис "Рідна справа - Вісті з Думи". Громада домагалася автономії України, міського самоврядуван­ня, української мови у школі, суді, церкві. Для того щоб мати підготовлених педагогів, громада вимагала створення кафедр української мови, літератури та історії в університетах, уведення української мови в українських семінаріях.

ІІ Дума проіснувала лише 103 дні, 3 червня 1907 р. її розпустили. Розпуск ІІ Думи мав характер державного пере­вороту і відкрив добу реакції. Новий виборчий закон істотно обмежив права робітників, селян і національних меншин. Депу­тати ІІІ Державної Думи від України, серед яких було 67 помі­щиків, у цілому підтримали столипінську реформу, хоча й вно­сили пропозиції з національного й аграрно-селянського питання. У роки нового революційного піднесення більшовицькі організації розширили легальні форми роботи, зокрема в межах IV Державної Думи, де активну роль відігравала більшовицька фракція. Так, виступаючи з промовою 20 травня 1913 р., депу-тат-більшовик від Катеринославської губернії Г. Петровськии на місцевому матеріалі показав переслідування чорносотенцями українців, української мови, перешкоди, що ставляться на шляху розвитку національної культури, мистецтва.