- •Тема 1 . Формування і розвиток історико-етнографічних регіонів України Питання для самостійної роботи
- •2. Грецькі міста-держави та колонії у Криму
- •Запитання для самоперевірки
- •Тема 2. Історіософські концепції щодо формування та розвитку українського етносу Питання для самостійної роботи
- •1. Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення.
- •3. Відсутність чіткого механізму спадкоємності кня зівської влади.
- •4. Зміна торговельної кон'юнктури, частковий зане пад Києва як торговельного центру, поява поліцентрії в зовнішній торгівлі.
- •5. Посилення експансії степових кочівників (печені гів, половців).
- •Додаткові індивідуальні завдання (реферати, повідомлення)
- •Тема 3. Історичні процеси в міграційних та еміграційних явищах українців Питання для самостійної роботи
- •Запитання для самоперевірки
- •Додаткові індивідуальні завдання (реферати, повідомлення)
- •Тема 4. Історичні аспекти появи чисельних етносів в Україні, найбільш характерні риси їх спілкування між собою в рамках держави Питання для самостійної роботи
- •Запитання для самоперевірки
- •Додаткові індивідуальні завдання (реферати, повідомлення)
- •Тема 5. Основні закономірності, суть і наслідки етапів та процесів українського державотворення Питання для самостійної роботи
- •Запитання для самоперевірки
- •Додаткові індивідуальні завдання (реферати, повідомлення)
- •Тема 6. Основні закономірності розвитку державності, етносів в Україні Питання для самостійної роботи
- •Запитання для самоперевірки
- •Додаткові індивідуальні завдання (реферати, повідомлення)
- •Тема 7. Еволюція, закономірність, ефективність розвитку (за періодами) державності України Питання для самостійної роботи
- •Запитання для самоперевірки
- •Додаткові індивідуальні завдання (реферати, повідомлення)
- •Тема 8. Етнополітика та її особливості в різні періоди життя народу Питання для самостійної роботи
- •Запитання для самоперевірки
- •Додаткові індивідуальні завдання (реферати, повідомлення)
- •Тема 9. Історія формування соціальних груп та їх роль у створенні організаційної форми державності Питання для самостійної роботи
- •Українська Центральна рада, її універсали.
- •2. Держава гетьмана п. Скоропадського.
- •2. Зовнішня політика гетьманського уряду.
- •3. Директорія унр
- •4. Зунр
- •Тема 10. Об'єктивні умови і суб'єктивні фактори в процесах гуманітарного, політичного життя народу Питання для самостійної роботи
- •Запитання для самоперевірки
- •Додаткові індивідуальні завдання (реферати, повідомлення)
- •Тема 11. Історія та історіографія в еволюції, їх місце та роль у гуманізації діяльності людини, громадянина Питання для самостійної роботи
- •Запитання для самоперевірки
- •Додаткові індивідуальні завдання (реферати, повідомлення)
- •Тема 12. Історія формування та діяльності громадських, культурологічних, освітніх, політичних організацій українського народу Питання для самостійної роботи
- •Запитання для самоперевірки
- •Додаткові індивідуальні завдання (реферати, повідомлення)
- •Тема 14. Історичні особливості пошуку оптимальних моделей будівництва незалежної України Питання для самостійної роботи
- •Питання 2. Сучасні партії та політичні об’єднання
- •Запитання для самоперевірки
- •Додаткові індивідуальні завдання (реферати, повідомлення)
- •Тема 15. Зародження історично української соціальної системи, наявність у ній ознак міжнародного впливу. Поєднання історичного і сучасного Питання для самостійної роботи
- •Запитання для самоперевірки
- •Додаткові індивідуальні завдання (реферати, повідомлення)
Питання 2. Сучасні партії та політичні об’єднання
Політична партія — це об'єднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку Кожна політична партія має свою програму, яка є викладом цілей та завдань партії, шляхів їх досягнення. Партія може розробити власну символіку — партійний гімн, прапор, розпізнавальний знак, девіз тощо. Реєструються політичні партії Міністерством юстиції України. Так, якщо у 1994 р. нараховувалося 30 політичних партій, у 1998 р.— 53, то в 2002 р.— 127. На сьогодні перереєстрацію пройшли понад 100 політичних партій різного спрямування та орієнтації: праві, ліві, центристські, релігійні, економічні, екологічні тощо. Така кількість партій свідчить про незавершеність структурування українського суспільства. Більшість політичних партій мають дочірні молодіжні організації.
За характером політичної орієнтації партії поділяють на праві, ліві і центристські:
-
До правих відносять націонал-радикальні партії: націоналістів, Консервативну Республіканську партію, Українську Національну Асамблею — Українську Народну Самооборону та інші.
-
Ліві — це партії соціалістичного і комуністичного спрямування: Селянська партія України, Соціалістична партія України, Прогресивна соціалістична партія, Комуністична партія та інші.
-
Центристські партії являють собою широкий політичний спектр. Це партії націонал-демократичного, націонал-державницького, ліберально-демократичного, соціал-демократичного спрямування. Політологи розрізняють серед них правий центр, центр і лівий центр. До центристських партій належать Народний Рух України, Демократична партія України, "Партія Зелених" України, Ліберальна партія України, Соціал-демократична партія України (об'єднана), Трудовий конгрес України та інші.
Партії в Україні організовуються здебільшого під конкретного лідера, вони є нечисленними і не мають вагомого впливу в масштабах держави, їхні осередки на місцях ведуть певну пропагандистську й організаційну діяльність, активізуючись, як правило, під час виборчих кампаній. У цей період відбувається формування блоків партій. Між політичними партіями точиться суперництво за вплив на маси, залучення до своїх лав нових членів, що визначає політичну атмосферу українського суспільства в умовах незалежності.
Зміцненню і розвитку політичних партій в Україні сприяють зміни у виборчому законодавстві. Так, у 1998 і 2002 рр. Вибори до Верховної Ради України здійснювалися за змішаною виборчою системою (половина депутатів обиралася за виборчими списками партій). У 2006 р. вибори до ВР України проводилися за пропорційною виборчою системою, яка передбачає обирати склад парламенту лише за партійними списками, але виникли проблеми, коли відомими виборцям є лише чільна десятка партійного списку, коли партії у парламенті своїми діями не виконують обіцянок виборцям; коли не визначеним є позбавлення мандатів окремих депутатів, які не підтримують рішень партії за списком якої вони пройшли в парламент, тощо. Отже, політична реформа в Україні потребує доопрацювання і внесення відповідних змін до Конституції, ухвалення законів, зокрема “Закону про опозицію”, “Закону про Кабінет Міністрів”, “Закону про Президента України” та інших.
Питання 3. Плекання національної самосвідомості як основний чинник відродження духовності Національна загальнодержавна політика як засіб подолання етностереотипів
Питання про використання культурної політики як ефективного інструменту оновлення суспільства надзвичайно гостро постало в Україні після проголошення незалежності. Саме з цієї події дедалі більшої сили і розмаху в культурно-духовному житті набули три суперечливі процеси:
-
перегляд, переосмислення та переоцінка донедавна панівних поглядів, орієнтирів, настанов поведінки;
-
повернення традиційних цінностей національної культури, відтворення релігійних та національних форм світосприйняття;
-
проникнення та адаптація на національному ґрунті нової системи цінностей, які характерні для духовно-культурного життя західної цивілізації.
Зіткнення цих потоків призвело до руйнівного вибуху в свідомості як на рівні окремої людини, так і на рівні суспільства, кризи національної ж ідентичності, втрати почуття історичної перспективи і зниження рівня самооцінки нації. Цей феномен названо "культурним шоком у посткомуністичних суспільствах". За цих умов гасло духовного відродження висувається на перший план.
Поняття "українська національна політична свідомість" відображає процес творення чи повернення до життя української духовності, українських національних цінностей, насамперед, національної ідеї та пов'язаних з політичною сферою етнічних компонентів суспільної свідомості (притаманних українській мові морально-етичних та суспільно-політичних понять, рис національного характеру, менталітету, патріотичних почуттів, історичної пам'яті).
-
Національна самосвідомість - певна сукупність уявлень про територію, культуру, мову, про історичне минуле свого народу, на підставі чого люди і вважають себе представниками певної національності.
Утворення незалежної України стало потужним поштовхом до відродження національної самосвідомості. Слід підкреслити, що без плекання української самосвідомості, формування національної ідеї неможлива розбудова української політичної нації та держави. Відроджуючи національний менталітет, національні цінності, духовність, український народ створює природний міцний фундамент самобутньої незалежної України.
Українська держава, враховуючи багатий етносклад українського суспільства, гарантує всім громадянам України незалежно від їх етнічного походження рівні політичні, економічні, соціальні і культурні права, підтримку національної самосвідомості та самовизначення у формах, які не створюють загрози територіальній цілісності України.
Етнонаціональна політика української держави ставить за мету обернути багатонаціональний склад українського суспільства з потенційно можливого джерела етнонаціональних протиріч і конфліктів на опору та силу України. За роки незалежності українська держава засвідчила свою відданість гуманістичним,, демократичним принципам організації багатонаціонального життя. В Україні функціонують Державний комітет у справах національностей та міграції, Рада представників всеукраїнських громадських об'єднань національних меншин, Фонд розвитку національних меншин, Фонд депортованих народів Криму.
Потенціал взаєморозуміння у народів України досить високий, це підтверджується тим, що на шляху побудови власної державності по суті не було збройних етнонаціональних конфліктів.
Обставини, що заважають зміцненню атмосфери взаєморозуміння в українському суспільстві:
-
статус російської мови, суперечності між україномовним і російськомовним населенням;
напруження між кримсько-татарським і російським населенням у Криму;
• економічні, соціальні, ідеологічні суперечності між індустріальними, майже повністю русифікованими регіонами, та сільськогосподарськими областями.
Загальна атмосфера етнонаціональної толерантності, прагнення більшості громадян України до узгодження своїх інтересів - усе це створює передумови для завершення процесу формування української нації.