Иванов, Колегаев, Касилов - Основи охорони праці на морському транспорті (2003)

призначений для виявлення пожежі за інфрачервоною частиною спектру полум’я тощо. Однак через часте помилкове спрацьову­ вання і з ряду інших причин світлові сповіщувачі не знаходять застосування на суднах. Вони можуть застосовуватися лише як додаткові до димових чи теплових сповіщувачів (Правило 13 розд. И-2 SOLAS-74).

Тут розглянуто лише деякі типи найбільш часто застосову­ ваних на флоті сповіщувачів. Ознайомившись з їхнім принци­ пом роботи, можна легко розібратися в схемі аналогічних при­ ладів інших модифікацій.

Вид встановлюваних у суднових приміщеннях сповіщувачів залежить від призначення приміщень і їхніх особливостей, а та­ кож від характеристики зосереджених у них пальних матеріалів і предметів.

П ри й ом н і стан ц ії електричної пожежної сигналізації призначені для прийому і реєстрації сигналів про пожежу, що подаються з автоматичних і ручних сповіщувачів. Станції забез­ печують оптичну й акустичну фіксацію сигналів про пожежу і будь-які однобічні ушкодження.

На суднах морського флоту найбільше поширення одержали схвалені Регістром станції пожежної сигналізації променевої системи ТОЛ-10/50-С.

В цих системах використовується комплект ПОСТ-1-С (10 променів на один комплект). Схема ПОСТ-1-С забезпечує включення 10 датчиків пожежі, до кожного з яких може бути підключено 10 сповіщувачів.

Живлення станції здійснюється від джерела постійного струму напругою 24 В. Споживана потужність 100 Вт. Схема станції дозволяє вимірювати величину контрольного струму в кожному промені та здійснювати перевірку проходження сигна­ лів тривоги із станції. Тривога фіксується оптичною й акустич­ ною сигналізацією і показанням лічильника сигналів тривоги.

Ці станції мають великі експлуатаційні можливості. Оператив­ не обслуговування прийомних станцій покладено на вахтового штурмана, що приймає сигнали тривоги і сигнали про ушкоджен­ ня. Прийнявши сигнал про пожежу, вахтовий штурман повинен доповісти про те, що трапилося, капітану або особі, що виконує його обов’язки, і діяти відповідно до суднових інструкцій.

349

На рис. 4.10 наведено структурну схему с у ч а с н о ї с и с ­ т е м и п о ж е ж н о ї с и г н а л і з а ц і ї Salwico С 300 шведської фірми Consilium Marine, що є постачальником багатьох суднобуді­ вних компаній світу. Досить сказати, що 5,5 тис. сучасних суден головних круїзних, поромних та інших ліній обладнані системами пожежної сигналізації Salwico С 300.

Система пожежної сигналізації Salwico С 300 є гнучкою високотрансформованою системою пожежної сигналізації. Відпо­ відно до проекту замовника, вона може поставлятися в різних модифікаціях — від базової моделі до складних комплексних систем.

Б а з о в а м о д е л ь складається з одного центрального бло­ ку та одного групового блоку

Центральний блок є керуючим блоком системи. Містить ви­ ходи на сигнальні дзвоники, а також вихідні перемикаючі реле для використання на вибір.

Груповий блок приймає інформацію від детекторних секцій, має індикатори тривоги і несправності для кожної секції. До ко­ жного групового блоку може бути підключено 8 детекторних секцій.

Базова модель Salwico С 300 може бути розширена шляхом підключення більшого числа групових блоків, по 8 детекторних секцій у кожному.

Структурна схема системи Salwico С 300.

1. Центральна шафа, що містить один центральний блок, один чи кілька групових блоків, по 8 детекторних секцій в кожному додаткове устаткування, такс як індикатор по­ слідовності спрацьовування; блок ідентифікації детекторів; блок управління засобами пожсжегасіння; універсальну панель.

2.Блок живлення, може бути розміщений у центральній шафі.

3.Акумулятори, можуть бути розміщені в центральній шафі.

4.Мнемосхема, може бути розміщена в центральній шафі або де-небудь ще.

5.Тепловий детектор, поставляється в різному виконанні та з різними температурами спрацьовування.

6.Ручний сповіщувач, поставляється в різному виконанні.

350

7.Димовий детектор іонізаційного чи оптичного типу.

8.Детектор пам’яті ультрафіолетового або інфрачервоного типу.

9.Сигнальні дзвоники 24 В постійного струму.

10.Сигнальні дзвоники 220 В змінного струму.

11 .Зовнішня сигналізація.

12.Автоматична зупинка вентиляторів.

13.Управління магнітами утримання дверей.

14.Управління засобами пожежегасіння. ^.Контрольовані релейні виходи для зв'язку з пожежною

бригадою чи машинним відділення на борту судна.

15

14

13

12

11

10

З

Рис. 4.10. Система Salwico С 300

Дисплей. Для швидкого і зручного перегляду система Salwico С 300 може бути підключена до додаткового комп’юте­ рного дисплея, на якому будуть показані палуба і зона поши­ рення вогню, а також спрацьовування окремих детекторів.

351

Універсальна панель. Універсальна панель, як доповнення до системи С 300, дозволяє включати до неї старі детекторні секції з детекторами подвійної розмикаючої дії. Використовуючи цю панель, можна сполучити в одній секції старі детектори з сучас­ ними. Це означає, що старі, але справні детектори, можуть бути використані в сучасній системі.

Детектори і приналежності. Система Salwico С 300 вклю­ чає повний набір детекторів і приладдя, таких як детектори ди­ мові, теплові та полум'я, а також ручні сповіщувачі.

Димові детектори. Поставляються два основних типи ди­ мових детекторів — іонізаційного й оптичного типу. Обидва типи розпізнають дим на дуже ранній стадії і добре підходять для оснащення приміщень на пасажирських суднах та інших об'єктах, де людське життя може піддаватися небезпеці. Постав­ ляються детектори у різному виконанні — для сухих і вологих приміщень. Для вибухонебезпечних приміщень поставляються спеціальні особливо безпечні детектори.

Теплові детектори. Поставляються два різних типи тепло­ вих детекторів — з фіксованою температурою спрацьовування і градієнтного типу, що спрацьовують при різкій зміні температу­ ри. Детектори з фіксованою температурою поставляються в різ­ ному виконанні на різні температури спрацьовування, для сухих і для вологих приміщень. Для вибухонебезпечних приміщень поставляються вибухозахищені й особливо безпечні детектори.

Для збільшення можливостей детекторів градієнтного типу вони також мають фіксовану температуру спрацьовування.

Детектори полум'я. Поставляються два різних типи детек­ торів полум'я: чутливих до ультрафіолетового випромінювання і до інфрачервоного випромінювання. Детектори полум'я викори­ стовуються як доповнення до димових детекторів особливо у приміщеннях з високими стелями або в таких, де існує імовір­ ність відсутності чи малої кількості диму.

Ручні сповіщувачі. Поставляються ручні сповіщувачі у різ­ ному виконанні для сухих і вологих приміщень. Для вибухоне­ безпечних приміщень поставляються як вибухозахищені, так і особливо безпечні детектори.

Інше приладдя. Зовнішні оптичні індикатори можуть вико­ ристовуватися як доповнення до прихованих детекторів, тобто

352

детекторів за фальшивими стелями, а також як сигнальні інди­ катори в коридорах для детекторів, розташованих у каютах.

Технічне обслуговування систем сигналізації здійснюють працівники суднової єдиної технічної служби, очолюваної голо­ вним (старшим) механіком. Технічне обслуговування полягає в організації і проведенні планових перевірок роботи систем сиг­ налізації, профілактичному ремонті устаткування і контролі технічного стану джерел електроживлення.

Перевірка технічного стану усіх вузлів суднових систем по­ жежної сигналізації повинна здійснюватися один раз на місяць відповідно до заводських інструкцій, що додаються до устатку­

вання.

Пожежна сигналізація повинна бути постійно в справності й у робочому стані.

4.8.2. Вогиегасиий ефект засобів пожежегасіїшя, застосовуваних на сучасних суднах

Всі вогнегасні засоби у залежності від своїх фізико-хімічних властивостей здійснюють такий вплив при пожежі:

1.Охолодження зони горіння і пальних речовин. З цією ме­ тою використовуються вода і водні розчини деяких хімі­ чних речовин.

2.Ізоляція палаючих речовин від зони горіння. Одним із най­ більш ефективних засобів ізоляції є повітряно-механічна та хімічна піна. Для гасіння палаючих мегалів і газів застосо­ вуються різні порошкові склади. Ізоляцію вогнища горіння можна здійснити за допомогою герметизації аварійного приміщення.

3.Розведення палаючих (реагуючих) речовин іншими ре­ човинами, що не підтримують горіння. У цьому випадку знижується концентрація реагуючих речовин і реакція горіння припиняється. Як засоби розведення використо­ вуються вуглекислий газ, азот, водяна пара і дрібно роз­ пилена вода.

4.Хімічне гальмування реакції горіння за допомогою рі­ дин, що легко випаровуються, хладонів, вогнегасних по­

353

рошків, які виконують роль інгібіторів, що послабляють проходження хімічних реакцій. Вступаючи у взаємодію з активними центрами ланцюгової реакції окислювання, ці рідини знижують швидкість горіння до критичної і воно припиняється.

На сучасних суднах застосовуються всі перелічені засоби пожежегасіння, що мають відповідно до вимог Міжнародних Кон­ венцій і Регістрів судноплавства такі якості: високу ефективність припинення горіння і надійність, низьку вартість і універсальність; фізичну і хімічну стійкість у важких умовах морського плавання суден; малу токсичність, що гарантує безпеку екіпажу при їх збе­ реженні і використанні; незначну хімічну активність, що виключає корозію суднових конструкцій і псування вантажу.

Пожежна безпека в кожному судновому приміщенні забез­ печується однією чи декількома системами пожежегасіння в за­ лежності від виду горючого матеріалу і місця горіння.

На суднах вітчизняної побудови як найбільш ефективні ак­ тивні засоби пожежегасіння застосовуються системи: в о д я н о ­ го п о ж е ж е г а с і н н я (у тому числі спринклерні, водорозпилення і водяних завіс), п і н о г а с і н н я хімічною чи повітряно-

високого і низького тиску, інертних газів). Екіпаж повинен зна­ ти, які вогнегасні речовини, системи і пристрої застосовуються на судні, мати уявлення про їх переваги і недоліки, а також про сфери застосування.

Члени екіпажу повинні бути інформовані про ступінь токси­ чності деяких вогнегасних засобів, а також про здатність нейт­ ральних газів (СО2, азот та ін.), що застосовуються в об'ємних системах пожежегасіння, викликати задуху через зниження вмі­ сту кисню в обсязі приміщення, заповненого газом.

Кожне приміщення, в якому для ліквідації пожежі був викори­ станий об’ємний засіб пожежегасіння, повинне бути ретельно про­ вентильоване з подальшим аналізом його повітряного середовища.

Персонал повинен пам'ятати також про те, що при вході в суднові приміщення (відсік, трюм, танк, та ін.), склад повітря в яких невідомий, необхідно користуватися засобами захисту ор­ ганів дихання і сигнальним кінцем.

354

4.8.3. Системи водяного пожежегасіїшя і парогасішія

Вода — найбільш доступний, дешевий і універсальний вогнегасний засіб, що застосовується на всіх морських суднах.

Маючи високу питому теплоємність і теплоту пароутво­ рення (для випарювання 1 кг води витрачається 2285 кДж те­ плоти), вода є також найбільш ефективним засобом охоло­ дження поверхні палаючих речовин. У зоні горіння вода на­ грівається і частково випаровується. При цьому з 1 л води, що випарувалася, утворюється 1,7 м3 сухої насиченої пари. Тому при гасінні водою використовується також і ефект розведення реагуючих речовин, тому що випарювана вода перетворюєть­ ся на пару, яка сприяє зниженню вмісту кисню в повітрі зони горіння і припиненню процесу горіння. Водяне пожежегасіння застосовується при займанні більшості твердих, рідких і

к о н с т р у к ц і й , я к п р а в и л о , з д і й с н ю є т ь с я м о г у ­ т н і м и к о м п а к т н и м и с т р у м е н я м и в о д и . У таких ви­ падках вода, подавана під великим тиском до осередку пожежі, не тільки охолоджує і розбавляє, але справляє також механічний вплив, збиваючи полум’я і розкидаючи в боки частини палаючих предметів. Проникаючи через незначні нещільності конструкції, вода охолоджує їх і обмежує подальше поширення вогню. На за­ ключній стадії гасіння твердих пальних матеріалів воду подають дрібно розпиленими струменями для збільшення обсягу одержува­ ної з неї пари.

Для гасіння легкозаймистих і пальних рідин можна застосо­ вувати воду тільки у д р і б н о р о з п и л е н о м у стані різної дисперсності. Інтенсивність подачі розпиленої води при гасінні палаючих нафтопродуктів становить 0,2 ...0,76л/(см 2). Краплі води, потрапляючи в область високих температур, майже цілком випаровуються. Пара, що утворюється, витісняючи повітря з палаючого приміщення, знижує концентрацію вибухонебезпеч­ них газів. При гасінні нафтопродуктів необхідно враховувати ту обставину, що їх питома вага менша, ніж у води. У цьому випа­ дку не можна допускати великого скупчення води в палаючому приміщенні. Спливаючи на її поверхню, палаючі речовини мо-

355

жуть разом із водою розтікатися по інших приміщеннях. Вода таким чином буде сприяти поширенню пожежі.

П а л а ю ч і б е н з и н , б е н з о л , т о л у о л г а с я т ь т у - м а н о п о д і б н о р о з п и л е н о ю в о д о ю з діаметром кра­ пель не більше 0,1 мм. При гасінні пожеж дизельного палива, мастил та інших займистих рідин не потрібна така висока ди­ сперсність води. Розпилені струмені можуть мати краплі більш великого розміру (0,3... 0,5 мм). Подавати розпилену воду на палаючі легкозаймисті рідини необхідно одночасно на всю площу горіння з висоти не менше 1 м.

Однак, поряд із ваэ/сливими позитивними якостями, вода має й серйозні недоліки, які необхідно враховувати при іі засто­ суванні.

Для гасіння пожеж на суднах використовують звичайно морську (рідше прісну) воду, що містить різні солі, які визнача­ ють її високу електричну провідність. У зв’язку з цим забороня­ ється застосовувати забортну воду для г а с і н н я п а л а ю ч о г о е л е к т р о у с т а т к у в а н н я , що з н а х о д и т ь с я п і д н а ­ п р у г о ю , через небезпеку короткого замикання і можливого ураження людей електричним струмом. Якщо з будь-якої при­ чини неможливо використовувати інші вогнегасні засоби, то до початку гасіння пожежі забортною водою необхідно знеструмиги палаючі електроустановки й електромережі.

Небезпечно застосовувати воду для гасіння п а л а ю ч и х р е ч о в и н , що в с т у п а ю т ь з н е ю в р е а к ц і ю з в и ­ д і л е н н я м п р и ц ь о м у п а л ь н и х г а з і в . Так, наприклад, при взаємодії води з калієм, кальцієм, натрієм, виділяється водень, що утворює при з'єднанні з киснем повітря вибухонебезпечну су­ міш. При взаємодії води з такими речовинами як селітра, сірчис­ тий ангідрид, перекис натрію, можливі вибухонебезпечний викид і посилення горіння. Гримуча ртуть і нітрогліцерин вибухають від удару струменя води. Вибухають при взаємодії з водою і такі речо­ вини, як карбіди лужних металів, триетилалюміній тощо.

Слід також вказати на погану змочувальну здатність води, що приводить до надмірної її витрати при гасінні таких речовин, як

бавовна, джут, вовна, деревина, вугілля та ін. Зайве скупчення во­ ди в суднових відсіках моэ/се викликати небезпечний крен судна,

втрату його остійності та плавучості.

356

Для поліпшення вогнегасних властивостей води вона може піддаватися спеціальній хімічній обробці. При цьому вдається значно збільшити змочувальну здатність води або зменшити її в'язкість для зниження втрат на тертя в трубопроводах і збіль­ шення у зв’язку з цим дальності польоту струменя. Змочуваль­ ними речовинами виступають як спеціально приготовані для цього, так і відомі на суднах речовини і суміші, що використо­ вують з іншою метою (сульфонати, сульфонали, емульгатори тощо). Для цього може бути використаний будь-який з синтети­ чних піноутворювачів (ПО-ІД, ПО-ЗА, «Морпен» та ін.). При додаванні до води їх частка має становити близько 5 %, тобто повинна створюватися така концентрація, на яку, звичайно, роз­ раховуються суднові системи піногасіння. Подають воду зі змочувачем в осередок пожежі звичайно за допомогою суднових систем водогасіння.

Водопожежна система, призначена для гасіння пожеж ком­ пактними або розпиленими струменями води, складається із стаціонарних пожежних насосів, приводів управління армату­ рою, контрольно-вимірювальних приладів, трубопроводів, по­ жежних кранів, рукавів з швидкоз’єдуваними сполучними голі­ вками і стовбурами. Вода з пожежної магістралі може викорис­ товуватися також для систем пінного пожежегасіння та автома­ тично діючої спринклерної системи.

Пожежним насосом (якщо резервний знаходиться в постій­ ній готовності) можна подавати забортну воду для зрошення трапів і виходів з машинно-котельних відділень, заповнення й осушення баластових цистерн і кофердамів, для миття суднових надбудов і палуб, якірних ланцюгів і клюзів.

З а б о р о н я є т ь с я в и к о р и с т а н н я с и с т е м п о ж е ­ ж е г а с і н н я д л я в і д с і к і в , в я к и х з б е р і г а л и с я н а ф т о п р о д у к т и чи з а л и ш к и б у д ь - я к и х п а л ь н и х р і д и н .

Суднова система водогасіння обслуговується звичайно дво­ ма і більше стаціонарними відцентровими насосами, що працю­ ють паралельно чи послідовно. На великих суднах установлю­ ється також стаціонарний а в а р і й н и й п о ж е ж н и й н а с о с , що має привод від дизельного чи газотурбінного двигуна із за­ пасом палива на 15 годин роботи. Продуктивність аварійного

357

насоса повинна бути не менше 40 % загальної продуктивності пожежних насосів і, в будь-якому випадку, не менше 25 м3/год. (Правило 4 розд. ІІ-2 SOLAS-74). Кількість і розміщення поже­ жних кранів мають бути такими, щоб принаймні два струмені води з різних кранів, один з яких подається по цільному рукаві, діставали б до будь-якої частини судна. На танкерах пуск ава­ рійного пожежного насоса здійснюється як з місця його розта­ шування, так і дистанційно, з відкритої палуби. Основні стаціо­ нарні насоси розташовуються в машинному відділенні судна і приводяться в дію від незалежних приводів вручну і дистанцій­ но. А в а р і й н і н а с о с и р о з т а ш о в у ю т ь в о к р е м о м у , і з о л ь о в а н о м у в і д М К В п р и м і щ е н н і . Ці насоси, що мають пристрій для самовсмоктування, включаються в роботу при виході з ладу основних. Подача аварійного насоса повинна забезпечити дію двох суднових пожежних стовбурів із найбіль­ шим діаметром сприску.

Сумарну подачу стаціонарних пожежних насосів можна ви­ значити за формулою Регістра (м3/год):

Х о = k - d 2 ,

де: к — коефіцієнт, що дорівнює 0,008...0,016 м3/(год*мм2), залежить від призначення і терміну служби судна;

с1— діаметр осушувальної системи магістралі, мм.

d = 1,68 • л]ь(В + Н) + 25,

де L, В, Н — основні розміри корпуса судна, м.

Продуктивність кожного пожежного насоса (м3/год) не по­ винна бути менше

У Q

Q = 0 , 8 ^ — ,

п

де п — необхідне число пожежних насосів (табл. 4.1).

На великих сучасних суднах як пожежні встановлюють від­ центрові одноступінчаті насоси з вертикальним розташуванням вала робочого колеса. При гасінні пожежі на судні може виник­ нути потреба подати максимальну кількість стовбурів. При цьо-

358