Иванов, Колегаев, Касилов - Основи охорони праці на морському транспорті (2003)

З о н о ю г о р і н н я називається простір, де власне відбува­ ється горіння. Площа пожежі — це проекція зони горіння на по­ верхню палуби.

З о н о ю а г р е с и в н о г о в п л и в у в о г н ю називається частина простору, де тепловий вплив пожежі приводить до істотної зміни властивостей матеріалів і предметів, що унеможливлює по­ дальше перебування людей у цій зоні без індивідуальних захисних засобів.

З о н а з а д и м л е н н я — це простір, заповнений димовими газами в небезпечній для життя людей концентрації, що усклад­ нюють дії аварійних партій.

Аналіз суднових аварій дозволив визначити основні причи­ ни виникнення пожеж на суднах. До них відносяться: порушен­ ня правил пожежної безпеки і протипожежного режиму (необ­ ережне поводження з вогнем); порушення правил технічної екс­ плуатації машин і механізмів; самозаймання і неприпустиме спільне збереження вантажів; коротке замикання в електроуста­ ткуванні й електропроводці; порушення правил експлуатації електронагрівальних приладів; порушення діючих правил пере­ везення небезпечних вантажів морем; випадкове попадання па­ лива і масла на розпечені поверхні суднових систем і механіз­ мів; іскроутворення при розрядах статичної й атмосферної елек­ трики, а також при ударах; дія променистої енергії, якщо горючі речовини знаходяться поблизу печей, парових котлів чи інших суднових агрегатів, що працюють з використанням тепла; вибу­ хи, що сталися через надмірне підвищення тиску в закритих су­ динах чи миттєве спалахування вибухонебезпечних сумішей тощо.

4.6. Організація пожежної безпеки на суднах

Б о р о т ь б о ю з п о ж е ж а м и н а з и в а є т ь с я к о м ­ п л е к с т е х н і ч н и х і о р г а н і з а ц і й н и х з а х о д і в , що п р о в о д я т ь с я з м е т о ю з а п о б і г а н н я п о ж е ж і , о б ­ м е ж е н н я п о ш и р е н н я в о г н ю і с т в о р е н н я у м о в б е з п е ч н о ї е в а к у а ц і ї л ю д е й .

329

Найбільш важливою частиною протипожежного захисту су­ ден є протипожежна п р о ф і л а к т и к а . Вона включає комплекс активних організаційних заходів щодо боротьби за живучість судна і питання конструктивного протипожежного захисту (КПЗ). Основою організації боротьби за живучість судна є вимо­ ги Міжнародного кодексу по управлінню безпечною експлуата­ цією суден і запобіганням забрудненню (МКУБ-94, ISM-Code), Конвенції SOLAS-74, Статуту служби на морських суднах, НБЖС (РД 31.60.14-81), а також класифікаційних товариств су­ дноплавства. За вимогою Конвенції SOLAS-74 на кожному суд­ ні повинен бути план протипожежного захисту судна і план дій екіпажу при оголошенні пожежної тривоги (F1REPLAN), скла­ дений на національній і англійській мовах, один екземпляр яко­ го розміщується у доступному місці.

Відповідно до цих документів, складається р о з к л а д по т р и в о г а х , що встановлює обов’язки для кожного члена екі­ пажу судна, який під розписку інформується про його дії при оголошенні пожежної тривоги.

Усі профілактичні протипожежні заходи, що проводяться на судні, інформація про протипожежні конструкці ї судна, системи пожежної сигналізації, системи виявлення пожежі й пожежні проходи із вказанням всіх приміщень на кожній палубі, повинні знайти відображення в судновому пожежно-контрольному фо­ рмулярі F1REPLAN і Папці керівних документів по боротьбі за живучість судна. На всі суднові приміщення розробляються відповідними підрозділами судноплавної компанії оперативні плани (ОП), що доводяться до кожного члена екіпажу під роз­ писку. Один екземпляр цих планів знаходиться в Папці керівних документів на головному командному пункті (ГКП), інші екзем­ пляри — у командирів аварійних партій і груп.

Командний склад судна, призначений керувати операціями по боротьбі з пожежею, повинен пройти підготовку з методів бороть­ би з пожежею за розширеною програмою, звертаючи увагу на ор­ ганізацію, тактику й управління, і показати компетентність, що до­ зволяє йому їм прийняти на себе виконання завдань, обов'язків і відповідальності відповідно до вимог розділу А - V1/3 Міжнарод­ ного Кодексу STCW-Code’78/95.

До основних завдань сфери компетентності належать:

330

■керівництво операціями по боротьбі з пожежею на суд­ нах;

■організація і підготовка пожежних партій;

■перевірка і обслуговування систем і устаткування для виявлення пожежі й пожежегасіння;

■розслідування і складання доповідей про інциденти, по­ в'язані з пожежею.

Зметою методологічного забезпечення вивчення курсу по боротьбі з пожежами на суднах необхідно враховувати реко­ мендації спеціальної моделі курсу ЇМО 2.03 Advance Training in Fire Fighting. До проходження цього курсу необхідно прой­ ти базову підготовку по боротьбі з пожежею Basic Fire Fight­

ing, що є однією із складових частин курсу «Виживання в ек­ стремальних умовах» відповідно до підрозділу A-VI/1-2 «Специфікація мінімального стандарту компетентності в об­ ласті протипожежної безпеки і боротьби з пожежею» Кодексу STCW-Code'78/95.

Г о л о в н а р о л ь у з а б е з п е ч е н н і п о ж е ж н о ї б е з п е к и с у д е н п р и д і л я є т ь с я е к і п а ж у . При цьому треба враховувати, що члени екіпажу не є професійними поже­ жниками, тому піддавати їх невиправданому ризику неприпус­ тимо. Ризик виправданий тільки у випадку порятунку інших людських життів. Тому всі члени екіпажу при надходженні на судно обов'язково одержують інструктаж з пожежної профілак­ тики. Вони повинні добре знати устрій, призначення і розташу­ вання на судні пожежного інвентарю, установок пожежегасіння, постів сигналізації, пожежного інструмента, а також своє місце й обов'язки у випадку пожежної тривоги.

На окремих і загальносуднових навчаннях з пожежної безпеки, на заняттях і тренуваннях здійснюється відпрацьову­ вання практичних навичок з ліквідації пожежі в кожному су­ дновому приміщенні, чітких дій в різній обстановці (у прос­ тих чи ускладнених умовах), уміння використовувати пожеж­ ний інвентар, устаткування, а також засоби індивідуального захисту. При проведенні загальносуднових навчань у морі або

тощо). При цьому необхідно передбачити заходи безпеки, що

331

виключають можливість фактичної аварії судна і травмування людей під час навчань.

Протипожежний режим суднових приміщень характеризу­ ється низкою особливостей, обумовлених ступенем їх пожежної небезпечності. Тому командний склад судна повинен добре орі­ єнтуватися в суднових приміщеннях, досконально вивчити устрій і конструктивні особливості судна, межі протипожежних зон. Кожен командир повинен знати правила використання усіх засобів пожежегасіння, а також заходи для запобігання пожежам і способи боротьби з вогнем. До обов’язків командного складу входить також підготовка і навчання підлеглих осіб боротьбі за живучість судна.

Для боротьби з пожежами, водою і всілякими ушкоджен­ нями суднових технічнцх засобів на кожному судні створюють­ ся аварійні партії. Кількість аварійних партій залежить від роз­ мірів і призначення судна, а також від чисельності екіпажу. При чисельності екіпажу більше 100 чоловік створюється 3 аварійні партії, при чисельності 50... 100 чоловік — дві аварійні партії й одна група для машинного відділення, при чисельності 15...50 чоловік — 1 аварійна група. На сучасних транспортних суднах, де чисельність екіпажу звичайно не перевищує 20 чоловік, ство­ рюється одна аварійна партія.

Розподіл членів екіпажу по аварійних партіях і групах здій­ снюється з урахуванням їх досвіду роботи на суднах та інших ділових якостей. Кожному члену аварійної партії визначається коло обов'язків, що фіксуються «Розкладом по тривогах» у від­ повідних планах і в каютній картці. Розробляється і здійснюєть­ ся система патрулювання по судну.

При звільненні частини екіпажу на берег створюється ава­ рійна щодобова стоянкова партія чи група. Виходячи з конкре­ тних умов і чисельності екіпажу, при стоянці судна на рейді аварійна стоянкова партія (група) повинна створюватися, вихо­ дячи з третини екіпажу, а при стоянці біля причалу — не менше 1/5 частини екіпажу. Командирами аварійних груп і партій при­ значаються особи командного складу. Командиром аварійної стоянкової партії є вахтовий помічник капітана, а його заступ­ ником — вахтовий механік.

332

В і д п о в і д а л ь н і с т ь з а п о ж е ж н у б е з п е к у с у д ­ на п о к л а д е н а на к а п і т а н а . Обов’язки осіб командного і рядового складу визначаються розкладом по суднових тривогах.

У випадку пожежі загальне керівництво боротьбою за живу­ чість судна з головного пожежного поста (як правило, ходового містка) здійснює капітан. Він організує боротьбу екіпажу з по­ жежею і направляє його діяльність на виявлення місця і розмірів пожежі, установлення наявності і можливості евакуації людей з палаючих приміщень, обмеження поширення вогню по судну, і ліквідацію наслідків пожежі. Старший помічник капітана керує носовою і кормовою аварійними партіями, групами розвідки і водотічності, пунктом медичної допомоги, групою охорони по­ рядку і евакуації (на пасажирських суднах).

С т а р ш и й ( г о л о в н и й ) м е х а н і к зобов’язаний забез­ печувати живучість судна, постійну справність і готовність судно­ вої енергетичної установки і всіх стаціонарних засобів гасіння по­ жеж.

Завідувачі приміщеннями й окремими частинами судна зобо­ в’язані підтримувати в них протипожежний режим, доповідати вах­ товій службі про помічені несправності і контролювати усунення неполадок у приміщеннях, що знаходяться в їхньому завідуванні. На доступних для огляду місцях повинні бути вивішені оператив­ но-тактичні документи з пожежегасіння, схеми шляхів евакуації людей з приміщення, суднових систем.

Аварійні та пожежні пости повинні постійно бути цілком

та забезпечуються написом «Аварійний пост» (EMERGENCY EQUIPMENT), п о ж е ж н і п о с т и ф а р б у ю т ь с я ч е р в о ­ н о ю ф а р б о ю і забезпечуються написом «Пожежний пост» (FIRE STATION) або знаками — F, FE. Написи виконуються білою фарбою. Використання майна цих постів не за призначен­ ням категорично забороняється. Двері й люки аварійних виходів і шляхи до них повинні мати чітке позначення, маркірування і написи (FIRE EXIT). Окремо позначаються місця для паління. Зварювальні роботи і роботи з відкритим вогнем можуть прово­ дитися тільки з дозволу капітана судна й у повній відповідності з Правилами ведення вогневих робіт.

333

При виникненні пожежі подається пожежна тривога сигна­ лами тривоги і по,судновій трансляції. Якщо об’являються по­ жежні навчання, то про це повинно бути зроблене спеціальне попередження.

Таким чином, пожежна безпека суден багато в чому зале­ жить від чіткої організації профілактичних протипожежних за­ ходів, а також підготовленості екіпажів.

4.7. Конструктивний протипожежний захист суден

Морські судна проектуються і будуються відповідно до ви­ мог Конвенції SOLAS-74, Правил Регістра, а також інших кла­ сифікаційних товариств, що вимагають виконання широкого комплексу заходів конструктивного протипожежного захисту. Ці заходи спрямовані на запобігання можливості виникнення пожеж, обмеження поширення вогню по судну, на його ліквіда­ цію, забезпечення безпечної евакуації людей із суднових при­ міщень. Конструктивні заходи передбачають обмеження засто­ сування в суднобудуванні горючих матеріалів.

Відповідно до правила 3 розділу ІІ-2 SOLAS-74, «негорючий матеріал» — це матеріал, що при нагріванні до температури при­ близно 750 °С не горить і не виділяє горючих газів у кількості, до­ статній для їх самозаймання.

Для побудови морських суден рекомендується використання матеріалів, конструкцій і устаткування, що забезпечують вогне­ стійкість судна в цілому, захист від вогню постів управління, виходів, трапів і шляхів евакуації людей. Цим вимогам відпові­ дає с у д н о б у д і в н а с т а л ь , що забезпечує високу вогнестій­ кість корпуса судна, надбудов, палуб, переборок тощо. Вогне­ стійкість суднових металевих конструкцій можна підвищити напиленням на них спеціальних сумішей. їхня протипожежна ізоляція забезпечується застосуванням вогнестійких теплоізоля­ ційних матеріалів.

Д е р е в о та інші горючі матеріали, що застосовуються для виготовлення настилу палуб, риштувань, платформ, переборок, а також для внутрішнього оздоблення кают та інших суднових

334

під даються також декоративні тканини, з яких виготовляють чох­ ли для меблів і матраців, занавіски і штори, Для зменшення не­ безпечності загоряння в суднових приміщеннях замість занавісок почали застосовувати декоративні матеріали із склотканини. Вогнезахист широко застосовуваних у суднобудуванні полімерних матеріалів (пластмас, декоративного пластику та ін.) досягається введенням до їх складу при виготовленні протипожежних доба­ вок — антипіренів.

Основна роль у конструктивному протипожежному захисті суден приділяється вогнестійким конструкціям класу А, вогнезатримуючим конструкціям класу В і негорючим конструкціям класу С. Призначення цих конструкцій — локалізація пожежі в обмежених ними приміщеннях і запобігання поширенню вогню по судну.

Суднові конструкції і матеріали повинні піддаватися так званим стандартним випробуванням на вогнестійкість. Стан­ дартним випробуванням на вогнестійкість відповідно до вимог і положень резолюції ЇМО А.754(18) «Рекомендации по методи­ ке испытаний на огнестойкость перекрытий класов «А» и «В» називається перевірка здатності зразка відповідної конструкції протистояти нагріванню з будь-якого його боку до певних тем­ ператур, в залежності від часу перебування у випробувальній печі, що фіксується: до кінця перших 5 хв. нагрівання до 556 °С; 10 хв. — 659 °С; 15 хв. — 718 °С; ЗО хв. — 821 °С; 60 хв. — 925 °С. Вогнестійким і вогнетривким конструкціям привласню­ ються позначення (А-60, А-30, А-15, А-0, В-30, В-15 і В-0). Ци­ фра позначає час випробування, протягом якого витримується

борками і палубами, що повинні бути виготовлені зі сталі або іншого рівноцінного матеріалу, їх конструкція повинна забезпе­ чувати запобігання проходженню полум’я і диму протягом одногодинного стандартного випробування на вогнестійкість.

Крім того, вони повинні бути ізольовані негорючими мате­ ріалами так, щоб температура на стороні, протилежній вогнево­ му впливу не підвищувалася більше, ніж на 139 °С у порівнянні

335

з первісною, і щоб у жодній точці, включаючи з’єднання, темпе­ ратура не підвищувалася більше, ніж на 180 °С у порівнянні з первісною, протягом зазначеного нижче часу: клас «А-60» — 60 хвилин; клас «А-30» — ЗО хвилин; клас «А-15» — 15 хвилин; клас «А-0» — 0 хвилин.

К о н с т р у к ц і ї п е р е к р и т т і в к л а с у « В » повинні забезпечувати запобігання проходженню через них полум’я про­ тягом півгодинного стандартного випробування на вогнестій­ кість. Крім того, вони повинні мати таку ізоляцію, щоб середня температура на стороні, протилежній вогневому впливу, не під­ вищувалася більше, ніж на 139 °С у порівнянні з первісною і щоб у жодній з точок, включаючи з’єднання, температура не підвищувалася більше ніж на 225 °С у порівнянні з температу­ рою протягом зазначеного часу: клас В -15 — 15 хвилин, клас В- 0 — 0 хвилин.

« П е р е к р и т т я к л а с у С » — це перекриття, що вигото­ влені з негорючих матеріалів. Вони можуть не відповідати ви­ могам у відношенні проходження диму і полум’я, а також обме­ женням щодо підвищення температури.

Протипожежними конструкціями класу А можуть бути пе­ реборки, палуби, а також елементи захисту трапів, шляхів ева­ куації людей тощо.

Корпус судна, його надбудови і рубки поділяються по дов­ жині на головні вертикальні протипожежні зони вогнестійкими перекриттями класу А. Довжина кожної зони по палубі не пови­ нна перевищувати 40 м. Звичайно головні вогнестійкі переборки простягаються від борта до борта і від палуби до палуби в кож­ ному міжгіалубному просторі, по всій висоті судна, а головні вогнестійкі палуби — до зовнішньої обшивки корпуса. Вони є одночасно і водонепроникними переборками, що забезпечують живучість судна.

Конструкції класу А вважаються найбільш ефективним про­ типожежним захистом. Як було сказано вище, їх виготовляють зі сталі чи рівноцінного матеріалу та ізолюють по обидва боки термостійкою ізоляцією різної товщини. Якщо установка термо­ стійкої ізоляції на одному боці протипожежної конструкції утруднена через кабельні траси чи апаратуру трубопроводів, то дозволяється нанесення її тільки з одного боку.

336

Вогнезатримуючі конструкції класу В використовуються для виконання допоміжних переборок, різних вигородок і закриттів. Розділювальними переборками класу В відокремлюють каюти, обмежують коридори.

Усі закриття отворів (вікна, ілюмінатори) у конструкціях класу А і В повинні бути виконані з урахуванням протипожежних влас­ тивостей цих конструкцій, тобто вони не повинні знижувати пожежостійкість переборок. Водонепроникні двері в конструкціях класу А повинні мати ручне й дистанційне управління та пристрій водяного зрошення для запобігання їхньому перегріву і жолоблен­ ню. На пасажирських суднах переборки класів А і В повинні мати ізоляцію, що не допускає підйому температури вище 120 °С на протилежному боці переборки протягом 1 години.

біля дверей. На деяких суднах встановлено автоматичну систему, що спрацьовує при підвищенні температури до 70.. .80 °С.

Призначення конструкцій класу С — знижувати горючий по­ тенціал внутрішнього обладнання приміщень і конструктивних елементів. Будь-які конструкції з непального матеріалу, що не пройшли випробування на вогнестійкість, можна відносити до конструкцій класу С. Незважаючи на те, що до них не висувають твердих вимог щодо затримання вогню і диму, якийсь час такі конструкції все-таки будуть затримувати розвиток пожежі в якомунебудь судновому приміщенні. Конструкції класу С можуть бути утворені звичайними водонепроникними переборками, що не ма­ ють спеціальної ізоляції. При зрошенні водою вони можуть трива­ лий час служити надійною перешкодою поширенню пожежі.

Забезпечення цілісності протипожежних конструкцій і їх­ ньої ізоляції повинне завжди бути в центрі уваги кожного члена екіпажу. Стан ізоляції необхідно перевіряти не рідше одного разу на рік, можливі ушкодження негайно зашпаровувати відпо­ відним ізоляційним матеріалом.

Особливу увагу при виконанні протипожежних заходів

джують конструкціями підвищеної вогнестійкості. Коридори виконують обов'язково наскрізними з двома виходами на тра-

337

пи на протилежних кінцях зони чи відсіку. Двері кают пови­ нні відкриватися тільки всередину каюти, а громадських при­ міщень — назовні, щоб виключити можливість створення за­ торів при русі людей. На шляхах евакуації не повинно бути дверей розсувного типу. Напрямки руху людей до аварійного виходу повинні бути позначені світловими покажчиками.

У нижній частині каютних дверей установлюються вибивні фільонки, що розкриваються у випадку заклинювання дверей. Перед кожним виходом у рейс перевіряють справність засувів та ізоляції всіх протипожежних дверей, а також ущільнювальних прокладок, розташованих по їхньому периметру.

Машинні й котельні відділення, що становлять найбільшу пожежну небезпеку на суднах, вигороджують від інших при­ міщень конструкціями класу А. З них повинно бути не менш двох виходів на відкриту палубу. Пости управління, а також житлові приміщення ізолюють переборками і палубами класу А від службових, вантажних приміщень і сховищ палива.

Житлові приміщення на суднах (особливо пасажирських) часто стають місцем виникнення пожеж. Тому всередині житло­ вих приміщень коридорними протипожежними переборками блокують найбільш імовірні шляхи поширення пожежі й одно­ часно захищають шляхи можливої евакуації людей.

Особливо високі вимоги висуваються до пасажирських су­ ден, а також до суден чипу РО-РО (поромів) на яких призначен­ ня протипожежних конструкцій диференційовано в залежності від ступеня пожежної небезпеки кожного приміщення. Так, на­ віть на пасажирських суднах немає необхідності вигороджувати вогнестійкими переборками вантажні трюми. Захист ваніажних приміщень обмежується установкою стаціонарних систем по­ жежогасіння.

Для організованої евакуації людей у випадку пожежі на па­ сажирських суднах і суднах гину РО-РО передбачається макси­ мально можлива кількість виходів і трапів, обгороджених вогне­ стійкими конструкціями або зрошуваних водою.

Н е р е к о м е н д у є т ь с я в и к о р и с т а н н я л і ф т і в як з а с о б у е в а к у а ц і ї л ю д е й у в и п а д к у п о ж е ж і . Ко­ ридори, проходи і вестибюлі на пасажирських суднах для зручності орієнтування оформлюються важко займаними об­

338