Иванов, Колегаев, Касилов - Основи охорони праці на морському транспорті (2003)

Нормативні документи з протипожежної оборони (правила, інструкції, технічні норми), обов’язкові для всіх міністерств, ві­ домств і громадян України, розробляються Державним Депар­ таментом з пожежної безпеки МВС. На нього покладено також обов’язок по систематичному контролю за виконанням проти­ пожежних режимних заходів у країні, перевірка бойової готов­ ності пожежних організацій і всіх вогнегасних засобів, по конт­ ролю протипожежної підготовленості робітників та службовців, а також всього населення України.

В і д о м ч и й н а г л я д на с у д н а х і п і д п р и є м с т ­ в а х м о р с ь к о г о т р а н с п о р т у з д і й с н ю є в і д д і л в о ­ є н і з о в а н о ї о х о р о н и ( В В О Х Р ) , що має на місцях свої пожежно-технічні служби. У їх розпорядженні знаходяться пожежні судна, загони ВОХР і берегові пожежні команди з спеціальною пожежною технікою.

До обов'язків пожежного нагляду входить спостереження за виконанням правил пожежної безпеки на суднах, контроль під­ готовленості суднових екіпажів до боротьби з пожежами, а та­ кож надання їм практичної допомоги в організації і проведенні протипожежних заходів. Документом, що відбиває протипоже­ жний стан суднового устаткування, є судновий пожежноконтрольний формуляр, що ведеться старшим механіком і старшим помічником капітана.

Основні вимоги і принципи з технічного удосконалення всіх засобів боротьби з аваріями і пожежами на суднах викла­ дені в діючих Правилах Регістра, розроблених у відповідності з вимогами міжнародних Конвенцій з охорони людського життя на морі (SOLAS-74), Кодексом по Управлінню безпеч­ ною експлуатацією суден і запобіганням забрудненню (ISMCodc 94, МКУБ-94), Міжнародною Конвенцією і Кодексом про підготовку і дипломування моряків і несення вахти (STCW-Codc 78/95, ПДМНВ 78/95).

Крім того, необхідно також враховувати вимоги Міжнарод­ ної Конвенції но запобіганню забрудненню моря з суден (МАРПОЛ 73/78), шостий Додаток до якого містить «Правила запобі­ гання забруднення повітряного середовища з суден», що забо­ роняє навмисне виділення в атмосферу озоноруйнівних субста­ нцій, а також Торемолиноської Конвенції 1977 р., що вперше

319

визначила умови безпечної експлуатації і забезпечення остійно­ сті рибальських суден.

4.4. Загальні відомості про процеси горіння і пожежну небезпечність речовин

Під пожежною небезпечністю розуміють с у к у п н і с т ь у м о в , що с п р и я ю т ь в и н и к н е н н ю і р о з в и т к у п о ж е ж і , а т а к о ж в и з н а ч а ю т ь ї ї т р и в а л і с т ь і р о з м і р и .

Для оцінки пожежної небезпечності речовин і матеріалів не­ обхідно знати основи процесу горіння.

Горінням називається фізико-хімічний процес, що супрово­ джується виділенням тепла і випромінюванням світла.

Горінням може бути будь-яка екзотермічна хімічна реакція, як з’єднання речовин, так і їхнього розкладу. Наприклад, вибух ацетилену — це реакція його розкладу.

джерела займання, п о в і т р я ( к и с е н ь ) , а також д ж е р е л о з а й м а н н я , що має певну температуру і достатній запас теп­ лоти. Якщо одна з цих умов відсутня, процесу горіння не бу­ де. Так званий пожежний трикутник (кисень повітря, тепло­ та, горюча речовина) може дати найпростіше уявлення про

положення і дає уявлення про важливі фактори, необхідні для запобігання і гасіння пожеж:

■якщо одна із сторін три­ кутника відсутня, по­ жежа не може початися;

■якщо одну із сторін тририс 4 з Пожежний трикутник:

320

Однак пожежний трикут­ ник — найпростіше уявлення про три фактори, необхідні для існу­ вання пожежі, — не цілком по­ яснює природу пожежі. Зокрема, він не включає ланцюгову реак­ цію, що виникає між горючою речовиною, киснем і теплотою в результаті хімічної реакції. По­ жежний тетраедр (рис. 4.4) — більш наочна ілюстрація процесу горіння (тетраедр — це багатоку­ тник з чотирма трикутними гра­ нями). Він дозволяє зрозуміти

процес згоряння, тому що в ньому є місце для ланцюгової реак­ ції і кожна грань торкається трьох інших. Основна різниця між пожежним трикутником і пожежним тетраедром полягає в тому, що тетраедр показує, я к и м ч и н о м за р а х у н о к л а н ц ю ­ г о в о ї р е а к ц і ї п і д т р и м у є т ь с я п о л у м ’я н е г о р і н ­ ня — грань ланцюгової реакції утримує інші три грані від па­ діння. Цей важливий фактор використовується в багатьох сучас­ них переносних вогнегасниках, автоматичних системах гасіння пожеж і запобігання вибухам — вогнегасні речовини впливають на ланцюгову реакцію і переривають процес її розвитку.

Пожежний тетраедр дає наочне уявлення про тс, яким чином можна загасити пожежу. Якщо забрати пальну речовину, або ки­ сень, або джерело теплоти, пожежа припиниться.

Якщо ланцюгова реакція буде перервана, то в результаті на­ ступного зменшення утворення парів і виділення тепла пожежу також буде погашено. Однак, при наявності тління чи можливо­ сті повторного спалахування необхідно забезпечити подальше охолодження.

Горюча речовина може знаходитися в будь-якому а г р е г а - т н о м у с т а н і (твердому, рідкому, газоподібному). Джерелом займання може бути полум’я, іскра, напружене тіло і тепло, що виділяється в результаті хімічної реакції, при механічній роботі, електричної дуги між провідниками тощо.

321

Після виникнення горіння постійним джерелом займання є з о н а г о р і н н я , т о б т о о б л а с т ь , д е в і д б у в а є т ь с я р е а к ц і я з в и д і л е н н я м т е п л а і с в і т л а .

Горіння можливе при певному кількісному співвідношенні горючої речовини й окислювача. Наприклад, при полум'яному горінні речовин у повітрі зони горіння концентрація кисню по­ винна бути не нижче 16... 18 %. Горіння припиняється при зни­ женні вмісту кисцю в повітрі нижче 10... 12 %. Однак тління може відбуватися і при вмісті в повітрі близько 3 % кисню.

Виключенням є речовини (головним чином вибухові), го­ ріння яких відбувається за рахунок окислювачів, що входять до їхнього складу. Молекули таких речовин як хлорати, нітрати, хромати, окиси, перекиси та ін. містять вільні атоми кисню. При нагріванні, а іноді при зіткненні з водою, вони виділяють ки­ сень, що підтримує горіння.

Вибух— це окремий випадок горіння. Відповідно до ГОСТ 12.1.010-76 ССБТ, вибухом вважається швидке екзотермічне хімічне перетворення вибухонебезпечного середовища, що супроводжується виділенням енергії й утворенням стиснутих газів, здатних проводити роботу. Гази, швидко розширюю­ чись, створюють величезний тиск у навколишньому середо­ вищі, в якому виникає повітряна сферична хвиля, що рухаєть­ ся з великою швидкістю. За певних умов небезпеку вибуху можуть становити суміші газів, парів і милу з повітрям. Умо­ ви для виникнення вибуху — це наявність певної концентра­ ції газо-, пилоабо паро-повітряної суміші й імпульсу (полу­ м'я, іскра, удар), здатного нагріти суміш до температури са­

■застосуванням робочої й аварійної вентиляції;

■відводом, видаленням вибухонебезпечного середовища і речовин, здатних привести до його утворення;

■контролем складу повітряного середовища і відкладень вибухонебезпечного пилу (ГОСТ 12.1.010-76, п. 2.4).

При розгляді питання вибухонебезпечності електроустано­ вок, що розташовуються у вибухонебезпечних зонах всередині й

322

поза приміщеннями, слід керуватися розділом 7.3 Правил уст­ рою електроустановок (ПУЕ).

Горіння — це складний хімічний процес, що може протікати не тільки при окислюванні речовин киснем, але й при з'єднанні їх із багатьма іншими речовинами. Наприклад, фосфор, водень, подрібнене залізо (ошурки) горять у хлорі, карбіди лужних ме­ талів займаються в атмосфері хлору і двоокису вуглецю, мідь горить у парах сірки тощо.

Різні за хімічним складом речовини горять неоднаково. На­ приклад, займисті рідини виділяють теплоту у 3...10 разів шви­ дше, ніж дерево, тому мають високу пожежонебезпечність.

Незалежно від первісного агрегатного стану більшість го­ рючих речовин при нагріванні переходить у газоподібну фазу і, змішуючись з киснем повітря, утворюють горюче середовище. Цей процес називається піролізом. П р и го р ін н і р ечовин виділя­

ю т ь с я вуглекислий газ, о ки с вуглецю і дим . Дим становить суміш дрібних твердих часток речовин — продуктів горіння (вугілля, золи). Вуглекислий газ (СО2), чи вуглекислота, є інертним га­ зом. При значній концентрації його в приміщенні (8 - 10% за обсягом) людина непритомніє і може вмерти від задухи. О к и с в у г л е ц ю — безбарвний газ без запаху, що має сильні отруйні властивості. П р и о б ' є м н і й ч а с т ц і й о г о в п о в і т р і п р и м і щ е н н я в і д 1 % і в и щ е м а й ж е м и т т є в о н а ­ с т а є с м е р т ь .

Пожежонебезпечні властивості пальних речовин визнача­ ються низкою характерних показників.

С п а л а х — це швидке згоряння суміші парів речовини з повітрям при піднесенні до неї відкритого вогню. Найнижча те­ мпература горючої речовини, при якій над її поверхнею утво­ рюються пари чи гази, здатні спалахувати в повітрі від зовніш­ нього джерела запалювання, називається температурою спалаху. Температура спалаху, обумовлена в умовах спеціальних випро­ бувань, є показником, що орієнтовно визначає тепловий режим, при якому горюча речовина стає небезпечною.

З а й м а н н я м називають горіння, що виникає під впливом джерела займання і супроводжується появою полум'я. Темпера­ тура горючої речовини, при якій після займання виникає стійке горіння, називається т е м п е р а т у р о ю займ ання.

323

С а м о з а й м а н н я м називають займання речовини без під­ ведення до неї джерела займання, що супроводжується появою полум'я. Найнижча температура, при якій починається цей про­ цес, тобто коли повільне окислювання переходить у горіння, називається температурою самозаймання. Ця температура зна­ чно вище температури його займання.

Здатність деяких речовин, що називають пірофорними (рос­ линні продукти, вугілля, сажа, промаслене дрантя, різні предме­ ти суднового постачання тощо), самозайматися при теплових, хімічних чи мікробіологічних процесах враховується при розро­ бці пожежно-профілактичних заходів.

Фізико-хімічні властивості всіх небезпечних речовин, здат­ них самозайматися при змішуванні однієї з іншою, при контакті речовини з іншими активними речовинами та ін., викладені в “Правилах морской перевозки опасных грузов (МОПОГ)”, що використовуються в морській практиці. Під час перевезення не­ безпечних вантажів усі члени екіпажу інструктуються щодо до­ тримання запобіжних заходів при поводженні з конкретними речовинами, що перевозяться.

Інтенсивність горіння залежить і від фізичного стану речо­ вини. Подрібнені й розпилені речовини горять більш інтенсив­ но, ніж масивні та щільні.

Промисловий пил створює значну поэ/сеэісну небезпеку. Ма­ ючи велику поверхню й електроємність, він здатний отримувати заряди статичної електрики в результаті руху, тертя й ударів по­ рошин одна об одну, а також об частки повітря. Тому при обро­ бці сипучих вантажів необхідно вживати протипожежні заходи згідно з інструкцією.

За ступенем займистості всі речовини і матеріали поділяють на чотири категорії: неопалювані, важко спалювані, важкозай­ мисті (самозагасаючі) та спалювані.

Займисті рідини умовно поділяють на три розряди в залеж­ ності від температури спалаху, що визначається в умовах спе­ ціальних лабораторних випробувань: 1 — ті, що мають темпера­ туру спалаху парів нижче 23 °С; 2 — з температурою спалаху парів у діапазоні від 23 °С до 60 °С; 3 — з температурою спала­ ху парів вище 60 °С.

324

Займисті рідкі вантажі поділяються на легко займисті ріди­ ни (ЛЗР) і горючі рідини (ГР).

Легко займисті рідини, у свою чергу, поділяються на три ка­ тегорії в залежності від температури спалаху і пожежобезпечності (особливо небезпечні, постійно небезпечні, небезпечні при підвищеній температурі повітря).

Для перевезення зріджених пальних газів, більшість яких є небезпечними в пожежному відношенні, на флоті широке поши­ рення знаходять спеціалізовані судна.

Небезпека, що виникає під час перевезення вантажів на суд­ нах у вантажних резервуарах і судинах під тиском, визначається по межах займання їх у повітрі. Горючими називаються гази, що займаються у повітрі за певних умов. Гази, що не займаються у повітрі, називаються негорючими.

При оцінці пожежної небезпечності твердих речовин важливо знати групу займистості й температуру займання. Для речовин, що мають низьку температуру плавлення, (573 К и нижче) необхідно також визначати температуру спалаху і межі займання парів у по­ вітрі. При підготовці матеріалів і речовин до збереження і транспо­ ртування необхідно попередньо ретельно ознайомитися з їхніми фізико-хімічними властивостями, виявити можливість їхньої зміни з часом, при контактах з іншими речовинами, нагріванні, опромі­ ненні та при інших зовнішніх впливах.

Дотримання рекомендованих правил поводження з пожежонебезпечними речовинами і матеріалами повною мірою забезпе­ чує безпеку праці під час перевезення.

4.5. Особливості та причини суднових пожеж

Пожежа — це неконтрольований процес горіння поза спеці­ альним вогнищем, що наносить великі матеріальні збитки і при­ водить іноді до загибелі людей. Пожежа виникає або як стихійне лихо, або як результат необережного поводження з вогнем і по­ рушення правил техніки безпеки.

Для успішного гасіння пожежі необхідно застосування най­ більш придатної вогнегасної речовини, питання про вибір якої має бути вирішено практично миттєво.

325

Правильний вибір вогнегасної речовини дозволяє знизити ушкодження судна і небезпеку для його екіпажу. Але задача значно полегшується введенням к л а с и ф і к а ц і ї п о ж е ж . Міжнародною організацією стандартів вводиться розподіл на п’ять класів чи типів, що позначаються латинськими літерами А, В, С, D, Е. До кожного класу включено пожежі, зв’язані із за­ йманням матеріалів, що мають однакові властивості при горінні й потребують застосування однакових вогнегасних засобів. То­ му для успішної боротьби з пожежею абсолютно необхідним є знання цих класів, а також характеристик горючих матеріалів, що є на судні.

Пожежі класу А — це пожежі, зв'язані з горінням твердих (утворюючих золу) горючих матеріалів, і які можуть бути погашені за допомогою води і водних розчинів. До таких матеріалів нале­ жить деревина і деревні матеріали, дрантя, папір, гума і деякі плас­ тмаси. Гасіння цих матеріалів здійснюєгься, головним чином, во­ дою, водними розчинами, піною.

Пожежі класу В — це пожежі, викликані горінням займи­ стих чи горючих рідин. До цього класу речовин належать на­ фта і рідкі нафтопродукти, жири, фарби, різні розчинники та інші горючі рідини (ГР). Ліквідація таких пожеж здійснюєть­ ся, головним чином, піною, а також мрячно розпиленою во­ дою, порошками, вуглекислим газом та іншими нейтральними газами.

Пожеэ/сі класу С — це пожежі, що виникають при займанні газоподібних речовин і матеріалів. До цих речовин належать горючі гази, що перевозяться морськими суднами як вантаж (водень, метан, пропан та ін.), а також використовувані на мор­ ських суднах як технологічне постачання. Гасіння горючих газів здійснюють компактними струменями води чи вогнегасними порошками.

Пожежі класу D — це пожежі, зв'язані з горінням металів: калію, натрію, літію, магнію, титану, алюмінію та ін. Для гасін­ ня таких пожеж використовують теплопоглинальні вогнегасні речовини, вогнегасні порошки, що не вступають у реакцію з па­ лаючими металами.

Пожежі класу Е — це пожежі, що виникають при займанні електроустаткування, яке знаходиться під напругою, провідни­ ків чи електроустановок. Для боротьби з такими пожежами ви-

326

користовують вогнегасні речовини, що не є провідниками елек­ трики.

У реальних суднових умовах нерідко виникають пожежі, що поєднують два класи. Найбільш часті поєднання:

Пожежі класів А і В — одночасно горять тверді горючі ре­ човини і горючі рідини.

Пожежі класів А и Е — одночасно горять тверді горючі ре­ човини й електроустаткування.

Пожежі класів В и Е — одночасно горять горючі рідини й електроустаткування.

Суднова пожежа, як правило, супроводжується цілим ком­ плексом супутніх факторів, що сприяють швидкому її поширен­ ню і ускладнює роботи з ліквідації пожежі. До таких ф а к т о ­ р і в с л і д в і д н е с т и :

1.Наявність на суднах великої кількості горючих матеріа­ лів, металевих конструкцій на малих площах і тіснота примі­ щень, що викликають швидке підвищення температури і по­ ширення вогню по судну безпосередньо від вогнища пожежі та шляхом теплопровідності через напружені металеві судно­ ві конструкції.

2.Наявність прихованих шляхів поширення по судну вогню

ідиму, можливість утворення неконтрольованих газових і пові­ тряних потоків, що створюються газообміном між зоною горін­ ня і навколишнім середовищем.

3.Захаращеність суднових приміщень і обмеженість під­ ходів до них, що ускладнюють визначення меж вогнища і до­ ступу до нього та знижують ефективність засобів гасіння по­ жежі.

4.Виділення отруйних газів і можливі вибухи суднового устаткування, що ускладнюють роботи з ліквідації пожежі.

5.Наявність великої кількості електроустаткування та елек­ тромереж, гасіння яких під напругою водою і хімічною піною є небезпечним для людей; знеструмлення ж електроустаткування може вивести з ладу більшість суднових засобів пожежегасіння і позбавити судно можливості боротьби за живучість.

6.Утворення продуктів розкладу і згоряння речовин.

7.Небезпечне скипання і можливі вибухи горючих рідин у закритих суднових ємностях.

327

8.Обмежена кількість води, що подається до вогнища, яку необхідно строго контролювати через небезпеку втрати остійно­ сті і загибелі судна.

9.Неможливість одержання допомоги зовні при пожежі

увідкритому морі; у цьому випадку можна розраховувати тільки на суднові засоби пожежегасіння і тренованість ко­ манд.

10.Вихід з ладу чи неможливість спуску через шторм пла­ вучих рятувальних засобів та імовірність паніки серед людей, що знаходяться на палаючому судні.

Розвиток пожежі залежить від місця розташування вогнища, характеру газообміну в приміщенні, наявності в ньому вибухо- і пожежонебезпечних речовин і устаткування, оперативності дій аварійних партій.

На сучасних суднах вживаються всі можливі заходи для зниження їх пожежної небезпечності. На жаль, слід зазначи­ ти, що цілком усунути вплив розглянутих вище особливостей виникнення і розвитку пожеж на суднах поки не вдається че­ рез специфіку роботи морського транспорту, пожежо- і вибухонебезпечність деяких видів вантажів, необхідність створен­ ня комфортних умов проживання пасажирів і членів екіпажів суден.

Особливо великою поэісежонебезпечністю характеризуються пасажирські судна, нафтоналивні судна, судна-газовози і ролкери.

На пасажирських суднах для обробки житлових і службових при­ міщень застосовується багато горючих матеріалів. Крім того, існує постійна небезпека виникнення пожежі через порушення пасажи­ рами протипожежного режиму (паління, використання електрона­ грівальних і побутових приладів тощо).

Усе це вимагає від членів суднових екіпажів чіткого відпра­ цювання способів боротьби з пожежами, високої пильності й організації служби.

Залежно від того, де знаходиться вогнище пожежі — всере­ дині судна чи зовні, пожежі поділяються на внутрішні, чи за­ криті, та зовнішні, чи відкриті. Ліквідація внутрішніх пожеж, як правило, значно складніша, ніж відкритих.

Простір, у якому спостерігаються різні явища, що супрово­ джують пожежу, умовно поділяються на три зони: горіння, агре­ сивного впливу тепла і задимлення.

328