- •1.Визначення, специфіка та суспільні функції телебачення.
- •2.Місце телебачення в системі змі, його відмінності від преси, радіо, Інтернету.
- •3. Телебачення і радіомовлення, телебачення і театр, телебачення і кінематограф.
- •4.Телебачення як винахід хх століття.
- •5. Основні історичні етапи розвитку вітчизняного телебачення.
- •6.Соціальні та науково - технічні передумови виникнення телебачення.
- •7. Телебачення як відбиття соціального життя суспільства (50-60 роки)
- •8. Період «тотального відеозапису» в історії тб (70-80 роки)
- •9. Телебачення періоду перебудови і гласності (1985-1991)
- •10. Телебачення у 90 роки.
- •11. Сучасні тенденції розвитку тб в Укр. Та світі.
- •12. Міжнародні спілки та об*єднання журналістів.
- •13. Телебачення як процес комунікації.
- •14. Тележурналіст як комунікатор. Статус тележурналіста.
- •15. Творчі професії на тб. Різниця між журналістськими професіями та амплуа.
- •16. Журналістська спеціалізація на тб.
- •17. Телеаудиторія як учасник процесу комунікації. Типологія телеаудиторії.
- •18. Організаційні засади телевізійного мовлення. Типологія трк
- •19. Особливості національного телевізійного простору
- •20. Специфіка регіонального телемовлення
- •21. Законодавче забезпечення діяльності трк і тележурналістів. (чит 22)
- •22. Правові засади телевізійного мовлення та жур. Діяльності
- •23. Законодавче забезпечення діяльності телекомпаній і тележурналістів. (чит 22)
- •24. Поняття про журналістську етику та основи професійної моралі.
- •25. Програмування щоденного телемовлення. Етапи, різновиди.
- •26. Телевізійна програма. Структура, планування. Сітка мовлення.
- •27. Рейтинг передач, програм, каналів.
- •28. Головні жанроутворювальні чинники в тележурналістиці. Жанрова типологія тележурналістики.
- •29. Жанри інформаційної тележурналістики.
- •30. Цілі та завдання аналітичної телепубліцистики.
- •31. Відмінності аналітики від телеінформації.
- •32. Художньо-публіцистичні жанри телевізійної журналістики
- •33. Принципи роботи з фактами в телевізійній журналістиці.
- •34. Роль інформації на сучасному телеекрані.
- •35. «Новини» як типова форма телеінформації.
- •36. Жанрова типологія новинарної телепрограми.
- •37. Технологія виробництва теленовин.
- •38.Структурні елементи телевізійного репортажу та осн. Принципи їх поєднання
- •39.Інтертекстуальна природа синхрону та стенд-апу в телевізійному репортажі
- •40.Роль «підводки» в телерепортажі
- •41. Роль синхрону в телерепортажі
- •42. Поняття «відеозамітка» та «усне повідомлення».
- •43. Телевізійний виступ: характеристика жанру. Інші форми монологу на тб.
- •44. Інтерв’ю як жанр і метод. Різновиди телевізійного інтерв’ю.
- •45. Протокольна подія як основа телевізійного звіту
- •46. Джерела та методи роботи з інформацією в тележурналістиці
- •47. Професійні стандарти тележурналістики. Сутність, призначення.
- •48. Принципи взаємодії репортера та оператора на місці події.
- •49. Взаємодія журналіста, оператора та монтажера на телебаченні.
- •50. Специфіка телевізійного слова.
- •51. Стилістика телевізійних творів залежно від жанру. Стилістичні тендеції розвитку сучаcної тележурналістики.
- •52. Персоніфікація інформації на тб.
- •53. Аналітичний огляд.
- •54.Телевізійний коментар: жанрові ознаки, амплуа коментатора. Експертний та журналістський коментарі.
- •55. Спільні риси та відмінності жанрів бесіди, дискусії, ток-шоу, пресс-конференції.
- •56. Телевізійний діалог: походження жанру, амплуа телеведучого.
- •57 Телевізійна кореспонденція. Проблематика жанру..
- •58. Нарис як усталений жанр художньої телепубліцистики. Різновиди.
- •59. Зображально-виражальні засоби телевізійного екрану.
- •60. Філософський стрижень та стилістика жанру есе.
- •61. Сатиричні жанри телевізійної журналістики.
- •62. Замальовка операторський» як «жанр художньої публіцистики
- •63. Ігрові та художні жанри на телеекрані
- •64. Телевізійні видовища: телеконкурси, телеігри, телевікторини, квізи.
- •65. Телевистава, телеконцерт, телефільм.
- •66. Передача зобр.І звуку на відстані.Принцип телемовлення.
- •67.Види та принципи монтажу.
- •68. Поняття «план» та «кадр».
- •69. Композиція відеосюжету.
- •70. Телевізійний сценарій.Визначення,х-ка,різновиди.
- •71. Літературний та режисерський сценарії
- •72.Принципи поєднання тексту з відеорядом в телевізійному творі
- •73. Конструювання сюжету з фабули життєвої ситуації
- •74. Психологічний портрет телевізійної передачі
- •75. Психологія кольору на екрані
- •76. “Джинса” в тележурналістиці
- •77. Чинники впливовості телематеріалів на розв’язання значущих проблем. Резонанс, реакція, відгук.
- •78. Соціальна відповідальність та соціальна позиція журналіста
8. Період «тотального відеозапису» в історії тб (70-80 роки)
Передачі з запрошенням у студію великої кількості співбесідників були небезпечні для керівництва ТБ можливістю потрапляння на екран незапланованої правди. Щоб зменшити цей ризик, такі передачі, як, наприклад, «Голубой огонѐк», «КВН», «Пресс-центр» почали виходити в ефір у відеозапису лише після ретельного монтажу.Разом з тим, 70-ті роки принесли з собою і нове, творче використання техніки відеозапису і відеомонтажу. Було створено відеофільм.взагалі телефільми з*явилися ще у 60-х роках, але в ефір вони не виходили. Значне місце Центральне телебачення відводить демонстрації художніх фільмів, що дозволяє глядачам зустрітися з кінофільмами, що увійшли до скарбниці радянського і світового кіномистецтва. Найважливішим подіям радянського і світового кінематографа присвячує свої передачі «Кінопанорама». Фільми: «Операция Ы», «Берегись автомобиля», «Ирония судьбы», «Кавказская пленница», «Бриллиантовая рука», «Служебный роман», фільми за п*єсами та творами відомих авторів: «Анна Каренина», «Братья Карамазовы», «Дворянское гнездо» та ін.Телебачення веде велику роботу по створенню «золотого фонду» театральних вистав (до 1976 знято на плівку понад 150 вистав).Таким чином, цей період називають «періодом тотального відеозапису» тому що у цей час по-перше, поширюється система фільмопоказу, по-друге, велика увага приділяється відеомонтажу як засобу цензури.
9. Телебачення періоду перебудови і гласності (1985-1991)
Зміни в телеефірі почались у зв*язку зі змінами в суспільно-політичному житті країни. Перебудова характеризувалася спробою привести радянську економіку, політику, ідеологію і культуру у відповідності до загальнолюдських ідеалів і цінностей. Гласність, закон про друк, відміна цензури, вся сукупність політичних змін, що виникли у державі, надали більшу свободу тележурналістам. ТБ подавало глядачам велику кількість викривалих, відвертих матеріалів. Лідерами таких програм стали «12-й этаж» та «Взгляд». У ленінградській програмі «Общественное мнение» та столичній «Добрый вечер, Москва!» обов*язковим компонентом стали камери та мікрофони, що встановлені прямо на вулицях – це дозволяло будь-якому перехожому висловитись з приводу найгостріших політичних питань.Після 1985 року почався зріст кількості міських та обласних студій в країні. Вони відображали усвідомлення важливості регіональних інтересів і неспівпадання їх з інтересами центру. В 1987 році з*являються перші кабельні телемережі в деяких районах Москви та інших містах.Створюються перші недержавні об*єднання: «НИКА-ТВ», «АТВ».Лідерство у журналістському пошуку перейшло від Москви до Ленінграду, де з*явились передачі «Пятое колесо» та «600 секунд».Велика кількість таких передач була заборонена та закрита. Це викликало громадський рух на захист таких передач.Серйозне альтернативне ТБ виникло поряд з останкінським у 1991 році.
10. Телебачення у 90 роки.
Після розпаду СРСР телецентри та телестудії розділилися між країнами СНД і Балтії. У Росії, на інформаційному просторі, що достатньо звузився, спочатку передачі вели двівеликі державні компанії – «Останкино» та РТР. У 1990 році виходить в світ програма «Поле чудес». Спочатку ведучим був Владислав Лістьєв, з 1991 року – Леонід Якубович.На телебаченні з'являється реклама, що стала відтоді невід'ємним елементом його функціонування.У 1993 році кількість мовних та продюсреських телеорганізацій в Росії досягло тисячі. У цьому році з*являється програма «Городок». з'являються телесеріали вітчизняного виробництва.Перші програми «Підсумки» і «Сегодня» з жовтня почали виходити на п'ятому каналі («Петербург-П'ятий канал»), а з 17 січня 1994 (за указом президента Б. Єльцина від 22 грудня 1993 року) НТВ отримало вечірній час на четвертому каналі. Поряд з новинними та аналітичними програмами в його репертуарі з'явилися сатирична програма «Куклы», ток-шоу «Времечко», спортивні і - вперше в Росії - еротичні передачі («Нічний канал»). На ньому працювали такі журналісти, як Євген Кисельов, Олег Добродєєв, Тетяна Міткова, Михайло Осокін, Світлана Сорокіна, Віктор Шендерович.Вирішальний етап у формуванні нової системи засобів масової інформації припав на 1994-96 роки. У цей період найбільші російські бізнесмени створюють свої медіахолдинги, за допомогою яких намагаються впливати на формування громадської думки та державну політику. Держава значною мірою втратила функції ідеологічного та фінансового контролю, на телебачення прийшов приватний капітал, були створені нові телеканали, які увійшли до потужних приватних медіахолдингів. У ці роки функціонують такі канали, як НТВ, ОРТ.До кінця 90-х років в Росії з'явилася безліч федеральних і регіональних каналів. Зняття цензури дозволило їм надати глядацької аудиторії великий вибір телепередач і фільмів, як вітчизняних, так і закордонних. Багато програм залучали глядачів можливістю відкрито висловлювати різні думки. Звичайно, у скасування цензури була й зворотна сторона: деякі канали стали випускати в ефір відверто вульгарну і низькоякісну продукцію, але тепер глядачі вже самі могли вирішувати, що вони хочуть дивитися. Ця свобода вибору стала одним з найважливіших відмінностей російського телебачення від телебачення часів СРСР.
