43. Телевізійний виступ: характеристика жанру. Інші форми монологу на тб.

Виступ (монолог у кадрі) – будь-яке звернення людини до аудиторії з телеекрана, коли сама ця людина є основним об'єктом показу.

Виступ може супроводжуватися показом кінокадрів, фотографій, графічних матеріалів, документів; якщо виступ відбувається поза межами студії, можна використовувати показ навколишнього середовища, проте основним змістом виступу завжди служить монолог людини, що прагне донести до телеглядачів як конкретну інформацію, так і своє ставлення до неї.В основі будь-якого публічного, зокрема телевізійного виступу, безумовно, лежить ідея, думка, що розкривається за допомогою суворо відібраних і розташованих відповідним чином фактів, аргументів, доказів. Отже, текст виступу може бути «активним», наступальним, а сам виступ будуватися за законами драматургії.Успіх виступу багато в чому залежить саме від техніки, прийомів, які використовуються в авторській мові. Із появою такого жанру як виступ, з’явилася необхідність виділяти нову категорію людей – виступаючих. Таких людей не можна назвати ораторами, проте вони також звертаються до телеглядачів, до мас людей, хоч і через об’єктив телекамери. Проте це навіть складніше, бо ти не бачиш тих, до кого звертаєшся.Під час виступу роль журналіста неможливо недооцінити – він головний у кадрі. Його жести, міміка, поведінка має велике значення для телеглядачів. Проте найважливішим є саме мовлення і мова журналіста. Журналіст має вміло користуватися технічними прийомами. До них відносяться: дикція, правила літературної вимови, логічне причитування складних перекладів. На телебаченні виділяють три основні форми виступів у кадрі:Тезисний (де заздалегідь зазначенатема, коротко прокоментовані центральні питання);Текстовий (написане самим виступаючим і відредаговане телевізійним редактором);Імпровізаційний (попередньо зазначені лише тема та тривалість виступу.Інші форми монологу на ТБ:

Репортаж – повідомлення прямо з місця події. Цей жанр вирізняється оперативністю.Репортаж на телебаченні має два надзавдання:справляє емоційне враження, відтворює дійсність, побачену репортером на місці подій; дає побачити, почути все те, що було у реальному житті.Крім того, для цього жанру характерно неупереджене висвітлення подій і мається на увазі, що репортер є очевидцем або учасником описуваного дійства. Саме факт обов'язкової присутності автора сюжету на місці дії є суттєвою відмінністю репортажу від просто кореспонденції.

44. Інтерв’ю як жанр і метод. Різновиди телевізійного інтерв’ю.

Інтерв’ю – як жанр. Інтерв’ю – один із найпопулярніших жанрів телевізійної інформації. Його попередники – у пресі, на радіо. Телевізійне інтерв’ю постає на очах у глядачів під час прямої передачі в ефірі інформаційної програми.На телебаченні інтерв’ю збагачується зоровими компонентами. Реакція інтерв’юйованого, його міміка, жести, імпровізація під час передачі, зацікавленість темою розмови і низка інших чинників, що виникають у живому спілк уванні людей, – все це забезпечує перевагу телевізійного інтерв’ю над газетним і радіомовним. У телевізійній інформації інтерв’ю має два різновиди: інтерв’ю як складова й органічна частина відеосюжету та цілісне інтерв’ю як окремий матеріал інформаційної програми. Використане у відеосюжеті інтерв’ю збагачує його інтерпретацією, несе телеглядачеві якісно нову інформацію. Повідомлення через інтерв’ю більше вражає, переконує і відповідно краще запам’ятовується, ніж переказ репортером чиєїсь думки. Висловлюючи власний погляд на події, факти, явища і вносячи в них особистісні елементи, інтерв’юйований розкриває свій внутрішній світ, емоційно збагачує, “олюднює” інформацію. Інтерв’ю у відеосюжеті – це відповідь певної особи на запитання, яке задав у кадрі чи за кадром репортер, або тільки запропонував цій особі тему розмови, не формулюючи запитання в ефірі. Під час підготовки інформації репортер мусить добре зважити, чи потрібне у відеосюжеті інтерв’ю. Інша річ, коли немає відеоматеріалу про подію і відтворити її можна лише через інтерв’ю з її учасником чи очевидцем.

Інтерв’ю як метод Інтерв'ю – це метод збору соціальної інформації, що ґрунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв'юером і респондентом з метою отримання даних, які цікавлять дослідника.Порівняно з анкетуванням, інтерв'ю має певні переваги та недоліки. По-перше, інтерв'ю надає можливість більш глибоко проникнути у соціально-психологічні причини людської поведінки. По-друге, під час його проведення можливо встановити ступінь відвертості респондента. По-третє, інформація, що збирається за допомогою інтерв'ю, надходить більш швидко й повно; вона, зазвичай, є безпосередньою та яскравою.Види телевізійного інтерв’юЗалежно від завдання, поставленого журналістом, розрізняють інтерв'ю - думку та інтерв'ю-факт. Ідеальне інтерв'ю на екрані має виглядати як невимушена розмова двох співрозмовників, один з яких,поінформований з даної теми більше іншого.Виняток становлять ситуації офіційного характеру. Але просто поговорити ці люди могли б не в студії, без камер та освітлювальної апаратури. У цьому полягає двозначність телевізійного діалогу. У зв'язку з цим існує типологія інтерв'ю:1. Протокольне інтерв'ю. Проводиться з метою отримання офіційних роз'яснень з питань внутрішньої і зовнішньої політики держави. 2. Інформаційне інтерв'ю. Мета - отримання певних відомостей. 3. Інтерв'ю-портрет - особливий різновид телеінтерв'ю, мета якого - по можливості найбільшу розкриття особистості співрозмовника. Такий вид інтерв'ю дуже часто виступає як складова частина екранного нарису.4. Дискусія ставить завдання виявити різні точки зору чи шляхи вирішення соціально значущих питань.5. Інтерв'ю-анкета використовується для з'ясування думок з певного питання у різних співрозмовників. Найчастіше це серія інтерв'ю, в яких різним учасникам задається одне і те ж питання. Співрозмовниками журналіста в цьому випадку можуть бути люди різного віку, професій. Найбільш простим виглядає протокольне інтерв'ю, тому що журналіст ставить питання, нерідко заздалегідь узгоджені і ніяк не пов'язані композиційно. Найбільш поширений вид телевізійного діалогу - інформаційне інтерв'ю. В інформаційному інтерв'ю кожне питання індивідуалізоване, тому що розраховане на ту людину, з яким у даному випадку розмовляє інтерв'юер.Портретне телевізійне інтерв'ю може виступати головною складовою фільму-нарису. Герой може постати перед глядачем у своїх стосунках з іншими людьми, у протистоянні з вічними проблемами буття і т. д. Найбільш наочні приклади - «Момент істини» Андрія Караулова, цикли передач Урмаса Отта, «Герой дня», «Час пік» і т. д.Проблемне інтерв'ю - чи не найскладніший вид з усіх розглянутих вище видів інтерв'ю. Інтерв'юєр повинен заздалегідь продумати основні тези бесіди, свої питання і судження, а також - можливі контраргументи співрозмовників, їх реакцію на свої запитання і свою - на їхні відповіді.Портретне і проблемне інтерв'ю дещо виходять за рамки інформаційного та примикають до групи аналітичних жанрів.