31. Відмінності аналітики від телеінформації.

Аналітика (основа інтелектуальної діяльності. У її основі лежить не стільки принцип констатації фактів, скільки принцип «випередження подій», а телеінформація – частина переданих телевізійною системою матеріалів, які містять відображені через передавальний канал відомості про актуальні, суспільно значущі події, факти і процеси нашого життя. Також під цим терміном розуміється й інформація про події без коментаря, й фактологічна інформація, і взагалі весь зміст журналістських матеріалів. Відповідно до цього інформацію ділять на три рівні: подієво-фактологічна, коментуюча та інтерпретуюча, фундаментально-теоретична.У характеристиці повідомлень важливу роль відіграє їх інформативність, тобто кількість і якість інформації. Критеріями інформативності, тобто властивостями тексту, які допомагають активно засвоїти його.Є. П. Прохоров виділяє оригінальність, небанальність (присутність у повідомленні відомостей, які чи не відомі чи забуті представниками аудиторії); доступність, декодованість (мова повідомлення має бути зрозумілою для аудиторії та адекватно сприйматися нею); необхідність, релевантність (відповідність теми повідомлення інтересам та потребам аудиторії).Так інформаційні жанри об'єднують між собою подієвий привід для виступу. Вони, як правило, оперують простою, первинною інформацією і йдуть по гарячих слідах події. Тому головна їх мета - оперативно повідомити про факт, подію, явище. У числі визначальних ознак інформаційних жанрів, насамперед, виділяється новизна.Аналітичні жанри ж являють собою глибоке дослідження життя і всебічний аналіз фактів. При створенні цих матеріалів журналіст проводить аналіз-синтез соціальної дійсності, розчленовуючи досліджуване явище на складові частини, докладно вивчаючи їх, відокремлюючи істотне від несуттєвого, головне від другорядного, а потім роблячи висновки, узагальнює та рекомендує. Таким чином, можна сказати, що інформаційні матеріали – констатують, а аналітичні -осмислюють і узагальнюють.

32. Художньо-публіцистичні жанри телевізійної журналістики

Жанри художньої публіцистики на тб: 1. Нарис - найважливіший жанр художньої публіцистики. Жанр який лежить між дослідженням і розповіддю. Від розповіді відрізняється тим, що життєвий факт-основа нарису.• Від розповіді відрізняється тим, що життєвий факт-основа нарису.• Побудований на строго документальній дійсності• наділяється в художньо-узагальнену форму• Характерні образність характеристик і значна ступінь типізації• Особлива драматургічна композиція

• Відображення більш-менш тривалого процесу• Інсценізація протипоказана документальному екрану

• Зараз актуальний метод тривалого спостереження - "звична камера".• Це історія характеру людиниПортретний нарис - автор простежує обставини життя свого героя, виявляє мотиви вчинків. (Петро Вайль «Геній місця»).Методи: тривале спостереження портретне інтерв'ю прихована камера, архівні кадри.Подорожній нарис - зміна об'єктів, нерідко загострена

динаміка розповіді. Метод зйомки: репортажний. Події та факти не просто фіксуються, а й осмислюються. Композиція не підпорядкована "фабулі фактів" - тут вільний вибір, особлива монтажна стилістика (зіставлення, зіткнення, асоціативні зближення). Текст будується на закадрових порівняннях, насичений пізнавальними елементами, містить індивідуальні оцінки2. Замальовка - жанр, де образність переважає над інформативністю. Не обов'язкові композиційна завершеність, глибина, логічність. Немає певного подієвого приводу, але є висока художність операторської роботи: строго вивірена композиція кожного кадру. Часто тексту немає, зате є музичне та природне шумове оформлення.3. Есе - жанр філософської, естетичної літературно-критичної публіцистики, що поєднує підкреслено індивідуальну позицію автора з невимушеним, часом пародоксальним викладом, орієнтованим на розмовну мову. Сьогодні можна говорити швидше про есеїстичність - стиль, особливості мови, тижні про жанр (Г.Шергов «Легенда і бувальщина про Дашкової» і «Невже та сама Тетяна?»). Сатиричні жанри - покликані виконувати функцію соціального чистильника, викриваючи пороки.• Фейлетон - провідний сатиричний жанр. У ньому часто використовуються прийоми образної розповіді. Поєднує документальність і художність зображення. Обов'язкові елементи перебільшення: гротеск, висунення на 1-й план окремих деколи прихованих негативних рис. Монтажно-образотворчий лад: особливе екранне вирішення, поширююче, зокрема, на вибір ракурсів, характер зчеплення кадрів, переважання асоціативного монтажу. У тексті теж гротеск, несподівані зіткнення. Будується на фактах, має реальну адресу, зображує часто реальних людей.• памфлет - злободенний публіцистичне твір, мета і пафос якого - конкретне, громадянське викриття.