57 Телевізійна кореспонденція. Проблематика жанру..

Подібно іншим жанрам аналітичної публіцистики, кореспонденція прийшла на телебачення з газети і радіомовлення. Але цей термін не прижився на ТБ. Замість «кореспонденція» прийнято говорити просто: «передача». Не претендуючи на художню образність, притаманну нарису, проста «передача», подібно до газетної кореспонденції, повідомляє факти, причому факти проаналізовані, узагальнені. Це жанр аналітичний, який розробляє на конкретному матеріалі ту чи іншу актуальну проблему, взяту в досить обмеженому масштабі. Тематика кореспонденції практично безмежна. У телевізійній публіцистиці жанр кореспонденції отримав широке поширення в програмах у вигляді публічних роздумів, телевізійних розслідувань гострої проблеми.По суті, телевізійна кореспонденція - екранний еквівалент газетно-журнальної кореспонденції або проблемної статті. Кореспонденція – жанр журналістики, твір, у якому оперативно, діловито й конкретно відображається дійсність в окремих її виявах – картинах, епізодах, фактах, що аналізуються та характеризуються з викладанням певних узагальнень. Кореспонденція поєднує елементи репортажу й інтерв’ю. Залежно від поставленої журналістом мети цей жанр може бути інформаційним Ознаки кореспонденції має матеріал “Безгрошів’я” Олександра Шелка (ТСН 1+1).Кореспонденції стає все менше. Це спец репортаж, 1 випуск, не має продовження. Глядач навіть припустити не може, що буде в наступній програмі.Види кореспонденції (газета): 1) Інформаційна. Вона відрізняється широтою охоплення матеріалу, грунтовним розвитком теми;2) аналітична кореспонденція розкриває причини описуваного явища. Вона критичного плану;3) постановочна кореспонденція - такий вид відображає злободенну, актуальну ситуацію на основі аналізу та синтезу фатів;4) кореспонденція - роздуми. Журналіст спільно з читачем аналізує, зіставляє, порівнює, оцінює цілий ряд фактів. Якщо в статті структура довільна, то в кореспонденції -специфічна. Вона має: рубрику, заголовок,головні рядки, зачин, основну частину і кінцівку. За рубрикою можна визначити характер кореспонденції. Зачини різних видів цього жанру бувають різними: сюжетний, інформаційний, проблемний. Кінцівки теж відрізняються характерними рисами.

58. Нарис як усталений жанр художньої телепубліцистики. Різновиди.

Нарис - жанр прикордонний, що лежить на межі документального та художнього, його сутність - у поєднанні дослідження і оповідання.Будучи побудованим на строго документальній основі, нарис вбирається в художньо-узагальнену форму; для повідомлень цього жанру характерна образність характеристик, значна ступінь типізації. У промові телевізійного нарису дуже часто вживаються стилістично забарвлені слова, експрессеми, різного роду оціночні слова. Різне поєднання цих стильових елементів підкреслює індивідуальність автора, а використання розмовних, часом навіть просторічних конструкцій робить телевізійну промову більш дохідливою, зрозумілою для найширших глядацьких мас. Однак при цьому не зовсім вірно стверджувати, що в телевізійному нарисі переважає розмовна лексика. Нарис - ядро телепубліцистики художньої. Найбільш розповсюджений різновид жанру - портретний нарис, в якому автор простежує обставини життя свого героя, виявляє мотиви вчинків, намагаючись розкрити глибинні особистісні властивості.Тут можуть використовуватися самі різні методи і прийоми: тривале спостереження, портретне інтерв'ю, «прихована камера», архівні кадри. (Є ел-ти портретного нарису в «Мой серебрянный шар» Вульфа).Тематично і композиційно найбільше відрізняється від портретного також вельми поширений на телебаченні подорожній нарис. Подорожній нарис використовує репортажний метод зйомки, проте з його допомогою вирішуються інші, ніж в репортажі, завдання: події та факти не просто фіксуються, але осмислюються під кутом зору автора, оцінюються, трактуються у світлі його ідейно-художньої позиції. Телевізійні подорожі - від Юрія Сенкевича до каналу «Моя планета». Особливий внесок у розвиток жанру Михайла Кожухова. Злиття подоожнього та портретного нарису в роботі Петра Вайля «Геній місця». Науково-популярний нарис: коли просто про складне («Цвіль», «Таємниця води»). Проблемний нарис: «круглі столи» В. Познера, С. Сорокіної, Савіка Шустера.