
- •1.Визначення, специфіка та суспільні функції телебачення.
- •2.Місце телебачення в системі змі, його відмінності від преси, радіо, Інтернету.
- •3. Телебачення і радіомовлення, телебачення і театр, телебачення і кінематограф.
- •4.Телебачення як винахід хх століття.
- •5. Основні історичні етапи розвитку вітчизняного телебачення.
- •6.Соціальні та науково - технічні передумови виникнення телебачення.
- •7. Телебачення як відбиття соціального життя суспільства (50-60 роки)
- •8. Період «тотального відеозапису» в історії тб (70-80 роки)
- •9. Телебачення періоду перебудови і гласності (1985-1991)
- •10. Телебачення у 90 роки.
- •11. Сучасні тенденції розвитку тб в Укр. Та світі.
- •12. Міжнародні спілки та об*єднання журналістів.
- •13. Телебачення як процес комунікації.
- •14. Тележурналіст як комунікатор. Статус тележурналіста.
- •15. Творчі професії на тб. Різниця між журналістськими професіями та амплуа.
- •16. Журналістська спеціалізація на тб.
- •17. Телеаудиторія як учасник процесу комунікації. Типологія телеаудиторії.
- •18. Організаційні засади телевізійного мовлення. Типологія трк
- •19. Особливості національного телевізійного простору
- •20. Специфіка регіонального телемовлення
- •21. Законодавче забезпечення діяльності трк і тележурналістів. (чит 22)
- •22. Правові засади телевізійного мовлення та жур. Діяльності
- •23. Законодавче забезпечення діяльності телекомпаній і тележурналістів. (чит 22)
- •24. Поняття про журналістську етику та основи професійної моралі.
- •25. Програмування щоденного телемовлення. Етапи, різновиди.
- •26. Телевізійна програма. Структура, планування. Сітка мовлення.
- •27. Рейтинг передач, програм, каналів.
- •28. Головні жанроутворювальні чинники в тележурналістиці. Жанрова типологія тележурналістики.
- •29. Жанри інформаційної тележурналістики.
- •30. Цілі та завдання аналітичної телепубліцистики.
- •31. Відмінності аналітики від телеінформації.
- •32. Художньо-публіцистичні жанри телевізійної журналістики
- •33. Принципи роботи з фактами в телевізійній журналістиці.
- •34. Роль інформації на сучасному телеекрані.
- •35. «Новини» як типова форма телеінформації.
- •36. Жанрова типологія новинарної телепрограми.
- •37. Технологія виробництва теленовин.
- •38.Структурні елементи телевізійного репортажу та осн. Принципи їх поєднання
- •39.Інтертекстуальна природа синхрону та стенд-апу в телевізійному репортажі
- •40.Роль «підводки» в телерепортажі
- •41. Роль синхрону в телерепортажі
- •42. Поняття «відеозамітка» та «усне повідомлення».
- •43. Телевізійний виступ: характеристика жанру. Інші форми монологу на тб.
- •44. Інтерв’ю як жанр і метод. Різновиди телевізійного інтерв’ю.
- •45. Протокольна подія як основа телевізійного звіту
- •46. Джерела та методи роботи з інформацією в тележурналістиці
- •47. Професійні стандарти тележурналістики. Сутність, призначення.
- •48. Принципи взаємодії репортера та оператора на місці події.
- •49. Взаємодія журналіста, оператора та монтажера на телебаченні.
- •50. Специфіка телевізійного слова.
- •51. Стилістика телевізійних творів залежно від жанру. Стилістичні тендеції розвитку сучаcної тележурналістики.
- •52. Персоніфікація інформації на тб.
- •53. Аналітичний огляд.
- •54.Телевізійний коментар: жанрові ознаки, амплуа коментатора. Експертний та журналістський коментарі.
- •55. Спільні риси та відмінності жанрів бесіди, дискусії, ток-шоу, пресс-конференції.
- •56. Телевізійний діалог: походження жанру, амплуа телеведучого.
- •57 Телевізійна кореспонденція. Проблематика жанру..
- •58. Нарис як усталений жанр художньої телепубліцистики. Різновиди.
- •59. Зображально-виражальні засоби телевізійного екрану.
- •60. Філософський стрижень та стилістика жанру есе.
- •61. Сатиричні жанри телевізійної журналістики.
- •62. Замальовка операторський» як «жанр художньої публіцистики
- •63. Ігрові та художні жанри на телеекрані
- •64. Телевізійні видовища: телеконкурси, телеігри, телевікторини, квізи.
- •65. Телевистава, телеконцерт, телефільм.
- •66. Передача зобр.І звуку на відстані.Принцип телемовлення.
- •67.Види та принципи монтажу.
- •68. Поняття «план» та «кадр».
- •69. Композиція відеосюжету.
- •70. Телевізійний сценарій.Визначення,х-ка,різновиди.
- •71. Літературний та режисерський сценарії
- •72.Принципи поєднання тексту з відеорядом в телевізійному творі
- •73. Конструювання сюжету з фабули життєвої ситуації
- •74. Психологічний портрет телевізійної передачі
- •75. Психологія кольору на екрані
- •76. “Джинса” в тележурналістиці
- •77. Чинники впливовості телематеріалів на розв’язання значущих проблем. Резонанс, реакція, відгук.
- •78. Соціальна відповідальність та соціальна позиція журналіста
62. Замальовка операторський» як «жанр художньої публіцистики
Замальовка - це жанр, де образність переважає над інформаційністю. На відміну від нарису для замальовки не обов'язкові композиційна завершеність, глибина, логічність. На телебаченні замальовкою часто називають так звані видові зйомки, якусь єдність взаємопов'язаних кадрів (наприклад, «Весна у Москві», «Петербурзькі мости», «На бульварі» і т.п.).У замальовки немає чітко визначеного подієвого приводу, але є висока художність операторської роботи, що виявляється встрого вивіреній композиції кожного кадру, в ретельності вибору ракурсу, виразною світловій тональності. Особливі вимоги пред'являються до закадрового тексту (якщо він є), в якому автор повинен відійти від ухої інформації, протоколу і намагатися використовувати різноманітні засоби образності мови.Дуже часто в структуру жанру телевізійної замальовки журналістський текст взагалі не входить, все висловлює зображення. Журналіст заздалегідь вибирає об'єкт зйомки, обговорює з режисером її хід, тривалість епізодів і вже разом з ним задає оператору певну тональність, яка втілюється у відповідний матеріал не тільки в процесі зйомки, але і подальшого відбору кадрів та їх монтажу. У замальовці широко використовується музичне і природне шумове оформлення. Досвід, накопичений майстрами цього жанру, дуже знадобився творцям музичних та рекламних кліпів.Однак і тепер телевізійна замальовка не втратила свого значення, залишаючись одним з найцікавіших жанрів, що вимагають кропіткої творчої роботи.
63. Ігрові та художні жанри на телеекрані
Ігрові шоу в телевізійному просторі функціонують досить давно. Проте культивувалися винятково інтелектуальні та спортивні ігри:“КВК”, “Що? Де? Коли?”,“А нумо, дівчата!”. Ігрові шоу мають більш давню історію порівняно із такими розважальними жанрами, як реаліті-шоу, ток-шоу. Незважаючи на те, що цей жанр посідав (і посідає) одне з чільних місць у системі жанрів розважального телебачення, у теорії соціальних комунікацій і досі немає більш-менш повного, загальновизнаного визначення поняття “телегра”. “Телегра – телепередача, в якій учасники в ігровій формі змагаються за володіння різними призами”. Отже, основна ознака телегри – це отримання винагороди. Часто як синонім до слова “телегра” використовують “телевікторина”. Вікторина передбачає не просто змагання, а інтелектуальний конкурс з обов’язковими відповідями: “Вікторина – гра у відповіді на питання з певних галузей знань”. Таким чином, телевікторина – це один із різновидів телеігр. У теорії журналістикознавства й досі немає розвідок, присвячених комплексному вивченню різновидів телеігр. Більш-менш повну класифікацію цього різновиду розважальних програм подано на порталі gameshows.ru. Автори сайта пропонують виділяти інтелектуальні, розважальні, дитячі, музичні, спортивні телеігри, ігри-пригоди. Найбільшу групу на українських телеканалах становлять розважальні ігри. Характерна риса цього різновиду – необов’язковість запитань, часто успіх учасників залежить від везіння. До такого типу можемо віднести передачі “Інтуїція” (Новий канал), “Хто проти блондинок?” (Новий канал), “Мій зможе” (1+1). Музичні телевізійні ігри відійшли від форми “запитання – відповідь”. Вони все більше наближаються до формату такого різновиду реаліті, як талант-шоу. Яскравий приклад – програма “Караоке намайдані” (СТБ). На часі – внесення до класифікатора нових різновидів телеігр. Наприклад, гра-гіпноз – “Що ти робив минулої п’ятниці?” (ТЕТ), гумористична гра – “Розсміши коміка”, психологічна гра – “Детектор брехні” (СТБ).Аналіз телеігр засвідчує, що цей сегмент розважальних програм усе більше ускладнюється. Наприклад, у телевізійній грі “Куб” (СТБ) використовуються і фізичні, і психологічні, і розумові завдання; програма “Я люблю Україну” (1+1) побудована як синтез інтелектуальної та музичної програм. На сучасному етапі функціонування ігрових шоу все частіше з’являються ігри-гібриди. Так, наприклад, програма “Вирванийз натовпу” (Інтер) передбачає участь одного гравця, проте відповідати на запитання ведучого можуть й глядачі, що беруть у зйомках.Аналіз телевізійних ігр ускладнюється ще й тому, що ігрові характеристики є основою всіх інших розважальних жанрових форм. Особливо це стосується реаліті-шоу. Головна ознака ігрової форми цього різновиду розважальних програм – це прагматичний результат (призи). Останнім часом таких програм на українському телебаченні стає все більше: “Голос країни” (1+1), “Чотири весілля” (1+1), “Х-фактор” (СТБ) та ін.Українські телеканали все рідше продукують інтелектуальні, спортивні, дитячі ігри й ігри-пригоди. Натомість відсоток власне розважальних ігр збільшується. Це можна пояснити тим, що такий різновид розрахований, на відміну від вище зазначених груп, на широку аудиторію.