49. Взаємодія журналіста, оператора та монтажера на телебаченні.

Якість кожного сюжету залежить від роботи двох основних його авторів - репортера й оператора. Помилки найчастіше можна ділити на них двох. Щоправда, при цьому відповідальність репортера за зміст вища, оскільки змістовним дослідженням теми займається саме він. І саме він повинен грамотно ставити завдання оператору, щоб той якісно зняв картинку. Зрештою, саме чітка взаємодія репортера з оператором визначає якість сюжету. Якщо репортер не розповів оператору, які об'єкти йому необхідно зняти, оператор не розкадрує цих об'єктів. Тоді в сюжеті ми побачимо «шпалери», оскільки словами репортер буде змушений розповідати про ці об'єкти, а відповідної картинки в нього не буде.

Оператор же відповідає за якість кожної картинки (експозиція, композиція, фокус і горизонт, інтершум і якість звуку в синхронах). Крім того, він відповідає за якісну розкадровку.За якість монтажу знов-таки несе відповідальність репортер. Оскільки саме він був на місці події і саме він ставив завдання оператору до і під час зйомки. І саме він повинен керувати монтажем (тобто казати, які плани і в якій послідовності необхідно склеїти), а ще краще - повинен монтувати сюжет самотужки. Принаймні, коли йдеться про репортаж, який є по суті лише підчисткою чорнового матеріалу.Режисер монтажу в новинах може бути по-справжньому необхідним лише при створенні складніших форм, - таких як журналістське розслідування або нарис. Але в цьому випадку режисер монтажу повинен працювати над сюжетом на всіх етапах (до зйомки, під час зйомки і вже безпосередньо на монтажі) і при цьому ставити завдання оператору. В більшості інформаційних редакцій такої практики немає, натомість існує взагалі хибна практика, коли репортер із оператором не взаємодіють під час зйомки, а потім відзняте монтує режисер монтажу без участі репортера. В підсумку виходить суцільний брак.

50. Специфіка телевізійного слова.

Сучасні засоби масової комунікації висувають особливі вимоги щодо професійного рівня своїх працівників, зокрема це стосується й журналістів, виробничим завданням яких є створення тексту для друкованого чи електронного видання. Телевізійний журналіст, відповідно, має підготувати текстову основу свого телевізійного сюжету.Мова телебачення, так само як інші ЗМК, постійно розвивається: вона пристосовується до живої мови, віддзеркалюючи сучасні мовні реалії. Екран використовує розмовно-побутову лексику, неологізми та діалектизми, запозичені слова та вирази, науково-технічну термінологію. Отже, телебачення застосовує лексико-фразеологічні інновації та розповсюджує їх комунікаційними каналами, популяризуючи в масах.Дослідники стверджують, що таким чином розширюється, зокрема сфера вживання багатьох вузькопрофесійних термінів. Наприклад, професіоналізми, доречні в усному мовленні представників певної професійної групи, а також у спеціальній літературі, по-новому звучать у телепрограмі. Журналісти використовують їх як своєрідний стилістичний прийом. І це додає матеріалові достовірності.

Ефективність та ефектність екранного слова досягається за допомогою використання широкого спектру засобів виразності телевізійної мови. Яскрава, барвиста, образна мова у поєднанні з відповідним зображенням створює емоційне тло матеріалу. Журналістові телевізійних новин, який щодня готує інформацію для кількох інформаційних випусків, бере участь у прямих включеннях, коментує ситуацію безпосередньо з місця події, важливо бездоганно володіти словом.