Хвороби органів травлення

1. Яка нормальна дебіт-година хлористоводневої кислоти шлункового соку в базальних умовах при фракційному зондуванні?

а) 1,5 – 5,5 ммоль/год;

б) 8,5 – 10,5 ммоль/год;

в) 1,5 – 8,5 ммоль/год;

г) 5,5 – 10,5 ммоль/год.

2. Яка нормальна дебіт-година хлористоводневої кислоти в умовах субмаксимального гістамінового тесту?

а) 1,5 – 5,5 ммоль/год;

б) 8 – 10,5 ммоль/год;

в) 8 – 14 ммоль/год;

г) 5,5 – 10,5 ммоль/год.

3. Яка нормальна дебіт-година хлористоводневої кислоти в умовах максимального гістамінового тесту?

а) 18 – 26 ммоль/год;

б) 10,5 – 22 ммоль/год;

в) 8 – 14 ммоль/год;

г) 20 – 28 ммоль/год.

4. Яка доза гістаміна дигідрохлориду застосовується для проведення субмаксимального гістамінового тесту?

а) 0,1 мг/кг маси тіла;

б) 0,008 мг/кг маси тіла;

в) 0,024 мг/кг маси тіла;

г) 0,1 мг/м² поверхні тіла;

д) 0,024 мг/м² поверхні тіла.

5. Яка доза гістаміна дигідрохлориду застосовується для проведення максимального гістамінового тесту?

а) 0,1 мг/кг маси тіла;

б) 0,008 мг/кг маси тіла;

в) 0,024 мг/кг маси тіла;

г) 0,1 мг/м² поверхні тіла;

д) 0,008 мг/м² поверхні тіла.

6. Який з наведених стимуляторів шлункової секреції є найбільш фізіологічним та клінічно-доцільним для дослідження кислотоутворюючої функції шлунка?

а) кофеїн;

б) інсулін;

в) гістамін;

г) пентагастрин;

д) алкоголь.

7. Які з наведених стимуляторів секреції підшлункової залози є найбільш фізіологічними та клінічно-доцільними?

а) секретин;

б) інсулін;

в) гістамін;

г) гастрин;

д) панкреозимін;

е) пробний сніданок.

8. Показники норми інтрагастрального рН в період базальної шлункової секреції:

а) 0,8 – 14;

б) 2,0 – 3,0;

в) 1,0 – 2,0;

г) 1,6 – 2,2.

9. Дослідження кислотоутворюючої функції шлунка проводиться:

а) натщесерце увечері;

б) натщесерце вранці через 12-14 годин після останнього прийому їжі;

в) вранці після сніданку;

г) за будь-яких обставин о 7⁰⁰ годині ранку.

10. На який час в нормі затримується в шлунку 200 мл барієвої суміші після рентгеноскопії?

а) 45 хвилин;

б) 5 - 6 годин;

в) 12 – 18 годин;

г) 1,5 – 3 години.

11. Яка довжина та вміст жовчного міхура у дорослих в нормі?

а) 2 - 3 см, 10 – 20 мл;

б) 3 – 6 см, 20 – 30 мл;

в) 8 – 14 см, 50 – 60 мл;

г) 20 – 25 см, 100 – 120 мл.

12. Товщина стінки жовчного міхура в нормі:

а) 1 – 1,5 мм;

б) 3 – 5,5 мм;

в) 6 – 8,5 мм;

г) 0,2 – 0,6 мм.

13. Яка добова кількість жовчі, що утворюється у дорослих в нормі:

а) 50 – 100 мл;

б) 200 – 250 мл;

в) 300 – 400 мл;

г) 500 – 1500 мл;

д) 2000 – 3000 мл.

14. За Сіднейською системою виділяють наступні різновиди хронічного гастриту:

а) А–гастрит;

б) В–гастрит;

в) ні А, ні В–гастрит;

г) активний гастрит;

д) персистуючий гастрит.

15. Які основні критерії хронічного гастриту А?

а) гіпоацидність;

б) часто поєднується з виразковою хворобою 12-палої кишки;

в) генетичний зв’язок з анемією Аддісона - Бірмера;

г) в сироватці – антитіла до парієтальних клітин;

д) виявлення хелікобактера в слизовій оболонці шлунка.

16. Виберіть ознаки хронічного гастриту В:

а) гіпоацидність;

б) часто поєднується з виразковою хворобою;

в) генетичний зв’язок з анемією Аддісона - Бірмера;

г) в сироватці – антитіла до парієтальних клітин;

д) виявлення хелікобактера в слизовій оболонці шлунка.

17. Які різновиди хронічного гастриту відносять до особливих форм?

а) гастрит А;

б) гастрит В;

в) хронічний поліпозний гастрит;

г) хронічний ригідний гастрит;

д) хронічний ерозивний гастрит;

е) хвороба Менетріє.

18. Яка з перерахованих клінічних ознак характерна для хронічного гастродуоденіту з підвищеною секреторною функцією шлунка?

а) болі в епігастрії через 60 - 90 хвилин після їди;

б) нестійкі випорожнення із схильністю до проносів;

в) здуття живота після вживання молока;

г) постійна флатуленція;

д) анорексія.

19. Найбільш інформативним методом діагностики хронічного гастриту є:

а) рентгеноскопічне дослідження шлунка;

б) ФГДС з біопсією слизової оболонки шлунка;

в) фракційне зондування шлунка;

г) глибока пальпація органів черевної порожнини.

20. Вирішальними патогенетичними факторами розвитку виразкової хвороби 12-палої кишки є:

а) збільшення активності калекреїн-кінінової системи;

б) зростання активності брадикініну;

в) гіперсекреція хлористоводневої кислоти та пепсину залозами шлунку;

г) гіпотонія блукаючого нерва;

д) відкриття порто-кавальних анастомозів;

е) присутність хелікобактер - інфекції.

21. Основним патогенетичним механізмом розвитку стресових виразок верхнього відділу шлунково-кишкового тракту є:

а) внутрішньоклітинна активація трипсиногена;

б) зниження вмісту гістаміна в крові;

в) підвищення вмісту молочної кислоти в шлунковому соку;

г) гіпокаліємія;

д) ішемія слизової оболонки шлунка;

е) присутність хелікобактер - інфекції.

22. Які з наведених скарг нетипові для виразкової хвороби 12-палої кишки?

а) схильність до закрепів;

б) “голодні” та нічні болі в епігастрії;

в) пронос після вживання жирної їжі;

г) печія;

д) блювота на висоті болю, що не приносить полегшання.

23. Непрямі Rö-ознаки виразки 12-палої кишки:

а) симптом “ніші”;

б) конвергенція складок слизової;

в) запальний вал;

г) гіперсекреція шлунка;

д) гіпермотильність шлунка та 12-палої кишки;

е) місцевий циркулярний спазм гладенької мускулатури у вигляді “вказуючого перста”.

24. Які з наведених Rö-ознак виразки є прямими?

а) симптом “ніші”;

б) конвергенція складок слизової;

в) запальний вал;

г) гіперсекреція шлунка;

д) гіпермотильність шлунка;

е) місцевий циркулярний спазм гладенької мускулатури у вигляді “вказуючого перста”.

25. Які з перерахованих засобів мають клітинний механізм дії?

а) альмагель А;

б) антагоністи Н-2 гістамінових рецепторів;

в) масло обліпихи та шипшини;

г) інгібітори протонної помпи;

д) гастроцепін.

26. Яким препаратам слід віддати перевагу при лікуванні високих медіогастральних виразок?

а) циметидин;

б) вентер;

в) метронідазол;

г) солкосерил;

д) еглоніл;

е) гастроцепін.

27. Антациди при лікуванні виразкової хвороби 12-палої кишки найбільш доцільно приймати в наступні періоди:

а) під час їжи;

б) перед ін’єкцією атропіну;

в) через 10 хвилин після їди;

г) через 60 – 90 хвилин після їди;

д) перед дослідженням шлункової секреції.

28. Які із препаратів містять в собі сполуки вісмута?

а) вентер;

б) альмагель;

в) де-нол;

г) бесалол;

д) ротер (вікалін, вікаір).

29. Які із препаратів відносять до антагоністів Н2-гістамінорецепторів?

а) циметидин;

б) гастроцепін;

в) ранітидін, ранісан, зантак;

г) фамотидін, ульфамід;

д) омепразол, омез.

30. В якості репарантів при лікуванні виразкової хвороби застосовують:

а) солкосерил;

б) тавегіл;

в) гістоділ;

г) нероболіл;

д) фламін;

е) ДОКСА.

31. Протипоказаннями для призначення гастроцепіну є все, окрім:

а) тахікардія;

б) артеріальна гіпертензія;

в) хронічний гастрит А;

г) глаукома;

д) гіпертрофія простати;

е) системні захворювання сполучної тканини.

32. Показання для призначення метоклопраміду:

а) загальмована евакуація харчового хімусу;

б) прискорена евакуація харчового хімусу;

в) дуоденально-гастральний рефлюкс;

г) рефлюкс-езофагіт;

д) нудота.

33. До розвитку хронічного панкреатиту призводять наступні причини, окрім:

а) хронічний алкоголізм;

б) жовчно-кам’яна хвороба;

в) камені в протоці підшлункової залози;

г) грижа стравохідного отвору діафрагми.

34. Які препарати можуть бути причиною медикаментозного панкреатиту?

а) цитостатики;

б) преднізолон;

в) холеретики;

г) естрогени;

д) фуросемід;

е) гастроцепін.

35. Які фактори сприяють появі больового синдрому при хронічному панкреатиті?

а) прийом їжі;

б) теплові процедури на ділянку епігастрія;

в) холод на епігастральну область;

г) голод.

36. Больовий синдром при хронічному панкреатиті обумовлений:

а) запаленням очеревини;

б) солярним синдромом;

в) підвищенням тиску в протоках pancreas;

г) розтягненням капсули підшлункової залози;

д) застійним вогнищем збудження в ЦНС.

37. Виберіть симптоми хронічного панкреатиту:

а) больова зона Губергрица – Скульського;

б) симптом Менделя;

в) больова зона Шоффара;

г) симптом Грекова – Ортнера;

д) симптом Харитонова.

38. Синдром “ухилення ферментів” при хронічному панкреатиті – це:

а) гіперферментемія;

б) гіперферментурія;

в) підвищення активності ферментів у шлунковому вмісту;

г) підвищення активності ферментів у дуоденальному вмісту;

д) посилення виділення ферментів після секретин-панкреозимінового тесту.

39. Симптоми рецидивуючого панкреатиту:

а) виражені болі в лівому підребер’ї;

б) нудота, блювання;

в) здуття живота;

г) масивний жирний стул;

д) підпечінкова жовтяниця;

е) лихоманка.

40. Клінічні симптоми псевдотуморозного панкреатита:

а) інтенсивні болі в лівому підребер’ї;

б) нудота, блювання;

в) підпечінкова жовтяниця;

г) спрага, поліурія;

д) лихоманка.

41. Клінічні симптоми склерозуючого панкреатита:

а) нудота, блювання;

б) здуття живота;

в) схильність до проносів;

г) стеаторея, креаторея;

д) гіперглікемія;

е) підпечінкова жовтяниця.

42. Інтестінальні гормони мають наступну дію:

а) холецистокінін стимулює виділення бікарбонатів;

б) панкреозимін стимулює виділення бікарбонатів;

в) секретин стимулює виділення бікарбонатів;

г) панкреозимін стимулює виділення ферментів.

43. Яка з названих ознак не характерна для загострення хронічного панкреатиту?

а) підвищення АсАТ, АлАТ;

б) болючість в гіпогастрії;

в) оперезуючий характер болю;

г) провокація прийомом жирної їжі чи алкоголю;

д) болючість в зоні Шоффара.

44. Ознаки хронічного панкреатиту із зовнішньосекреторною недостатністю:

а) білірубінурія;

б) стеаторея;

в) збільшення виділення з сечею Д-ксилози;

г) збільшення активності лужної фосфатази;

д) збільшення холестерину в крові;

е) гіперамілазурія.

45. При загостренні хронічного больового панкреатиту використовується:

а) голод тимчасово;

б) атропін внутрішньовенно;

в) прозерін;

г) ліпамід;

д) новокаїн.

46. Які препарати застосовуються для знеболювання при хронічному панкреатиті?

а) нітрогліцерин;

б) холензім;

в) папаверин;

г) гастроцепін;

д) фестал.

47. До інгібіторів активності калекреїн-кінінової системи та протеаз відносяться:

а) контрикал, гордокс;

б) пармідін;

в) амінокапронова кислота;

г) панзінорм, холензим;

д) альмагель.

48. Показання для призначення гангліоблокаторів у хворих на хронічний панкреатит:

а) виражена зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози;

б) супутній холелітіаз;

в) супутній солярний синдром;

г) супутня артеріальна гіпертензія;

д) виражений диспепсичний синдром.

49. Бета-блокатори на екзокринну функцію підшлункової залози впливають:

а) стимулюючи;

б) інгібуючи;

в) індиферентно.

50. Добова доза контрикала при загостренні хронічного панкреатиту:

а) 1 – 3 тис. Од;

б) 5 – 10 тис. Од;

в) 20 – 100 тис. Од;

г) 150 – 500 тис. Од;

д) 700 – 900 тис. Од.

51. Фізіотерапевтичні методи лікування хворих на хронічний панкреатит із збереженою секреторною функцією pancreas:

а) іонофорез з контрикалом;

б) індуктотермія;

в) УВЧ;

г) парафінотерапія;

д) синусоідальні токи.

52. Кількість білка в добовому раціоні хворих на хронічний панкреатит:

а) звичайна 1 г на 1 кг маси тіла;

б) збільшена;

в) зменшена.

53. Перелік блюд і продуктів в лікувальному харчуванні хворих на хронічний панкреатит у фазу загострення:

а) свіжі овочі та фрукти чи їх соки;

б) відварене перемелене м’ясо;

в) білковий омлет паровий;

г) хліб свіжий пшеничний;

д) свіжий нежирний сир;

е) сухарі;

ж) бульйони, відвари м’ясні, рибні, овочеві.

54. Показання до хірургічного лікування хворих на хронічний панкреатит:

а) виражена зовнішньосекреторна недостатність;

б) киста підшлункової залози;

в) дуоденальний стеноз;

г) конкременти підшлункової залози;

д) гіперферментемія.

55. Який механізм жовтяниці при її надпечінковому походженні?

а) порушення екскреції жовчі та захвату прямого білірубіна;

б) порушення екскреції та регургітація білірубіна;

в) порушення захвату білірубіна і конюгації;

г) підвищене утворення неконюгованого білірубіну (непрямого).

56. Який механізм жовтяниці при її печінковому походженні?

а) порушення екскреції жовчі та захвату непрямого білірубіна;

б) порушення екскреції та регургітація білірубіна;

в) порушення захвату білірубіна і конюгації;

г) підвищене утворення непрямого білірубіна.

57. Який механізм жовтяниці при її підпечінковому походженні?

а) порушення екскреції жовчі та захвату непрямого білірубіна;

б) порушення екскреції та регургітація білірубіна;

в) порушення захвату білірубіна і конюгації;

г) підвищене утворення непрямого білірубіна.

58. Які клінічні симптоми не характерні для надпечінкової жовтяниці?

а) блідо-жовтий відтінок шкіри;

б) темно-жовте забарвлення шкіри;

в) спленомегалія;

г) підвищення конюгованого білірубіну в сироватці крові;

д) ретикулоцитоз.

59. Які клінічні симптоми характерні для підпечінкової жовтяниці?

а) анемія;

б) підвищення неконюгованого білірубіна;

в) підвищення конюгованого білірубіна;

г) больовий синдром;

д) дизпепсичний синдром.

60. Які захворювання перебігають з жовтяницею печінкового походження?

а) гемолітичні анемії;

б) функціональні гіпербілірубінемії;

в) рак підшлункової залози;

г) жовчнокамяна хвороба;

д) гострі та хронічні гепатити.

61. Виберіть симптоми, не характерні для функціональної гіпербілірубінемії Жильбера:

а) збільшення конюгованого білірубіна;

б) збільшення неконюгованого білірубіна;

в) підвищення АлАТ, АсАТ;

г) ретикулоцитоз;

д) зниження осмотичної резистентності еритроцитів.

62. Фактори ризику для хворих синдромом Жильбера:

а) паління тютюну;

б) алкогольні ексцеси;

в) фізичне перевантаження;

г) емоційне навантаження;

д) переохолодження;

е) інфекційні захворювання.

63. Вкажіть можливі зміни при цирозі печінки:

а) збільшення прямого білірубіна;

б) відсутність стеркобіліна в калі;

в) гемоглобінурія;

г) уробілірубінурія;

д) плейохромія жовчі.

64. Доказом вірусної етіології цирозу печінки є:

а) LE-клітини крові;

б) антиядерні антитіла;

в) HBs Ag у крові;

г) HBs Ag у біоптатах печінки;

д) специфічний гіалін у біоптатах печінки.

65. Геморагічний синдром у хворого цирозом печінки може бути обумовлений:

а) анемією;

б) тромбоцитопенією внаслідок гіперспленізму;

в) тромбоцитопенією внаслідок впливу ЦІК;

г) дефіцитом вітаміну С;

д) анорексією.

66. Гіперспленізм це:

а) збільшення селезінки;

б) посилена продукція селезінкою антитіл;

в) пригнічуюча дія селезінки на клітинні елементи крові;

г) посилене захоплення селезінкою радіоактивного фармпрепарату;

д) нижній полюс селезінки знаходиться біля входу в малий таз.

67. Гіперспленізм має наступні прояви:

а) збільшення селезінки;

б) зменшення кількості лейкоцитів, еритроцитів в периферичній крові;

в) зниження рівня протромбіна;

г) зменшення кількості тромбоцитів в крові;

д) зниження рівня альбуміну в сироватці крові.

68. Анемічний синдром у хворого цирозом печінки обумовлений:

а) дефіцитом заліза;

б) порушенням обміну вітаміна В-12;

в) гіпоплазією кровотворення;

г) гемолізом;

д) гіперспленізмом;

е) геморагічним синдромом.

69. Синдром холестазу у хворих цирозом печінки має наступні ознаки:

а) підвищення рівня білірубіну;

б) підвищення активності АлАТ, АсАТ, глутаматдегідрогенази, сорбітдегідрогенази;

в) зниження холестерину в сироватці крові;

г) підвищення рівня холестерину, фосфоліпідів, бета-ліпопротеїдів;

д) підвищення рівня лужної фосфатази, лейцинамінопептидази;

е) підвищення рівня ціанкобаламіну.

70. Імунозапальний синдром при цирозі печінки проявляється:

а) підвищенням рівня гамма-глобулінів в сироватці крові;

б) підвищенням активності АлАТ, АсАТ;

в) патологічніям змінами осадових проб (тімолова, сулемова);

г) підвищенням рівня IgA, IgM, IgG;

д) зниженням протромбінового індексу, рівня ІІ, V, VII факторів згортання крові;

е) підвищенням білірубіну.

71. Цитолітичний синдром у хворих цирозом печінки проявляється:

а) підвищенням рівня білірубіну;

б) підвищенням активності АлАТ, АсАТ, глутаматдегідрогенази, сорбітдегідрогенази, сукцинатдегідрогенази;

в) зниженням холестерина в крові;

г) підвищенням рівня холестерину, фосфоліпідів, бета-ліпопротеїдів;

д) підвищенням рівня лужної фосфатази, лейцинамінопептидази;

е) підвищенням рівня ціанкобаламіна.

72. Печінково-клітинна недостатність має такі ознаки:

а) зниження активності холінестерази крові;

б) підвищення рівня холестерину;

в) підвищення рівня білірубіну;

г) зниження протромбінового індексу, рівня ІІ, V, VII факторів згортання крові;

д) абсолютне зменшення рівня альбумінів в крові;

е) абсолютне підвищення рівня глобулінів в крові.

73. Альтернативою 3-канальному зонду Блекмора для зупинки кровотечі з розширених вен стравоходу є:

а) ендоскопічна склеротерапія;

б) внутрішньовенне введення пітуітріну (20 Од) кожні 3 – 4 години;

в) внутрішньовенне введення синтетичного аналога соматостатина - стіламіну;

г) внутрішньовенне введення синтетичного аналога вазоінтестінального пептиду – валдаміну;

д) внутрішньомязеве введення антагоніста гастрину – проглуміду.

74. Які додаткові методи дослідження необхідні для уточнення етіології вірусного захворювання печінки?

а) аналіз крові на австралійський антиген;

б) пункційна біопсія печінки;

в) компютерна томографія;

г) трансдуоденальна ретроградна холецистохолангіографія;

д) УЗД органів черевної порожнини.

75. Для хронічного холестатичного гепатиту характерні всі ознаки, окрім:

а) шкірне свербіння;

б) жовтяниця;

в) білірубінемія з неконюгованим білірубіном;

г) гемоглобінурія;

д) варікозне розширення вен стравоходу.

76. Для хронічного активного гепатиту характерні наступні ознаки, окрім:

а) симптом Курвуазьє;

б) підвищення температури тіла;

в) жовтяниця;

г) телеангіоектазії;

д) збільшення селезінки.

77. Які морфологічні зміни характерні для хронічного персистуючого гепатиту?

а) ступеневі некрози гепатоцитів;

б) відсутність ступеневих некрозів гепатоцитів;

в) зміни в архітектоніці печінки, формування псевдодольок;

г) інфільтрація строми печінки, дистрофія гепатоцитів.

78. Які морфологічні зміни характерні для хронічного активного гепатиту?

а) інфільтрація строми печінки, дистрофія гепатоцитів;

б) інфільтрація строми печінки, інфільтрація паренхіми, ступеневі та мостоподібні некрози з руйнуванням пограничних пластинок уражених дольок;

в) зміна архітектоніки печінкових дольок за рахунок розростання сполучної тканини, утворення псевдодольок у місцях некрозів, гіпертрофія збережених гепатоцитів, утворення вузлів-регенератів.

79. Наявність в сироватці крові хворого на хронічний активний гепатит LE-клітин свідчить про:

а) вірусну етіологію;

б) тяжкий перебіг процесу;

в) змінює діагноз на системний червоний вовчак;

г) аутоімунні процеси;

д) алкогольне враження печінки;

е) порушений пігментний обмін.

80. Противірусну активність мають:

а) преднізолон;

б) метотрексат;

в) інтерферон людський лейкоцитарний;

г) арабінозид моносульфат;

д) делагіл;

е) фуразолідон.

81. Для пригнічення аутоімунних реакцій показані:

а) декарис;

б) 5-фторурацил;

в) преднізолон;

г) дексазон;

д) делагіл;

е) фуразолідон.

82. При якому з перерахованих хронічних захворювань печінки показана імуносупресивна терапія?

а) амілоїдоз;

б) агресивний гепатит;

в) персистуючий гепатит;

г) синдром Жильбера;

д) всі перераховані захворювання.

83. Під час лікування печінкової коми використовують наступні заходи, окрім:

а) дієта з виключенням білків;

б) ацидифікація кишкового вмісту (дуфлак, лактулоза);

в) аміноглікозиди per os;

г) глюкокортикоїди при масивному цитолізі;

д) масивна дегідратаційна терапія салуретиками;

е) внутрішньовенні інфузії аргініну, глутаміну та інших амінокислот з довгими вуглеводними радикалами.

84. Виберіть інформативні методи дослідження при підозрі на пухлину печінки:

а) сканування печінки;

б) УЗД печінки та підшлункової залози;

в) дослідження дуоденального вмісту;

г) біохімічні тести цитолізу, холестазу;

д) рентгеноскопічне дослідження шлунково-кишкового тракту.

84. Які симптоми характерні для синдрому подразненої кишки?

а) часте випорожнення (3 – 4) невеликою кількістю з домішками слизу, іноді прожилок крові;

б) часте випорожнення (3 – 4) кашоподібне, масляний кал;

в) часте випорожнення (3 – 4) малого обєму впереміш з газами;

г) закреп 2 – 3 дні, який змінюється проносом 1 – 2 дні.

84. Ознаки, характерні для гнильної дизпепсії:

а) метеоризм, буркотіння;

б) відрижка неприємним запахом;

в) кашоподібні сморідні випорожнення;

г) світлі випорожнення впереміш з газами;

д) кал з домішками слизу та крові;

е) голосні, але не сморідні гази.

84. Ознаки, характерні для бродильної дизпепсії:

а) лужна реакція калу;

б) кисла реакція калу;

в) креаторея (багато);

г) кал світлий впереміш з газами;

д) метеоризм, буркотіння;

е) втома, болі в усьому тілі.

84. При яких захворюваннях пронос та стеаторея спостерігаються одночасно?

а) спру;

б) ешеріхіоз;

в) хвороба Крона;

г) резекція клубової кишки;

д) хронічний панкреатит.

84. Які ознаки вказують на загострення неспецифічного виразкового коліта (НВК)?

а) схуднення, лихоманка;

б) діарея;

в) закреп;

г) анемія;

д) дизпепсичний синдром.

84. Перерахуйте можливі механізми розвитку анемії у хворих НВК:

а) постгеморагічна залізодефіцитна;

б) В₁₂-дефіцитна;

в) набута гемолітична;

г) гіпопластична, як ускладнення фармакотерапії;

д) сидероахрестична;

е) вроджена гемолітична.

84. Виберіть характерні зміни іригограми при НВК:

а) вкорочення кишки;

б) видовження кишки;

в) звуження кишки;

г) відсутність гаустр;

д) вигляд водопровідної труби;

е) чаші Клойбера.

84. Яке з перерахованих досліджень найбільш вагоме в діагностиці НВК?

а) фізикальне обстеження;

б) копроцитограма;

в) іригографія;

г) мікробіологічне дослідження калу;

д) ректороманоскопія.

84. При НВК антибіотикотерапія проводиться:

а) для профілактики рецидивів;

б) при розвитку септичних ускладнень;

в) при частих рецидивах та тривалому перебігу;

г) в кожному випадку захворювання;

д) при кровотечі.

84. Базисна терапія НВК включає:

а) нестероїдні протизапальні засоби;

б) азосполуки сульфапиридіну з саліциловою кислотою;

в) глюкокортикостероїди;

г) цитостатики;

д) антибіотики;

е) холеретики.

84. Які найбільш характерні для НВК зміни випорожнень?

а) часті, неоформлені, пінисті, з кислим запахом;

б) часті, сморідні, блискучі;

в) часті, з домішками незміненої крові;

г) пінисті, містять шматочки овочів;

д) часті з домішками гною.

84. Перед іригоскопією обовязково треба провести (вибрати один):

а) копрологічне дослідження;

б) фіброколоноскопію;

в) ректороманоскопію;

г) дослідження прямої кишки ректальним дзеркалом;

д) загальний аналіз крові.

84. Основні патогенетичні механізми НВК:

а) порушення нейрогуморальної регуляції кишечника;

б) збільшення секреторної функції шлунка;

в) дизбактеріоз кишечника;

г) вроджений дефіцит лактази;

д) пошкодження кишечної стінки з утворенням аутоантигенів.

84. Характеристика випорожнень у хворих НВК:

а) масивний, білуватий;

б) кашоподібний із слизом та кровю;

в) ахолічний;

г) дьогтьоподібний;

д) водянистий впереміш з газами.

84. Клінічні симптоми НВК:

а) відчуття повного спорожнення прямої кишки;

б) субфебрилітет;

в) поліурія;

г) діарея;

д) позиви на дефекацію;

е) нудота, блювота.

84. Клінічні симптоми тяжкого перебігу НВК:

а) кахексія;

б) субфебрилітет;

в) тахікардія;

г) артеріальна гіпертензія;

д) артеріальна гіпотензія;

е) діарея більше 10 раз на добу.

84. Зміни шкіри у хворих НВК:

а) трофічна виразка;

б) телеангіоектазія;

в) піодермія;

г) вузловата еритема;

д) акроціаноз;

е) кропивянка.

84. Які зміни крові спостерігаються при НВК?

а) анемія;

б) гіпертромбоцитоз;

в) лейкоцитоз;

г) гіпопротеінемія;

д) дизпротеінемія із підвищенням гама-глобулінів;

е) лейкоцитопенія.

84. Перерахуйте препарати, які призначаються хворим НВК:

а) преднізолон;

б) сульфосалазин;

в) фенолфталеїн;

г) салофальк;

д) бісакоділ;

е) мезалазин;

ж) сульфадиметоксин.

84. В яких випадках НВК призначають ГКС?

а) при легкому перебігу;

б) при середньотяжкому і тяжкому перебігу;

в) при виникненні ускладнень, що потребують хірургічного втручання;

г) в період підготовки до хірургічного втручання;

д) при системних алергічних ускладненнях.