Розділ 7. Діалектика як вчення про розвиток та її альтернативи
дослідження, уникнути багатьох помилок, відхилень, не витрачати даремно сили і засоби, а отже, і дорогоцінний час на безперспективні зусилля і непотрібні дії.
Такимчином, діалектикавсучасномурозумінніце: а) об’єктивний процес розвитку явищ на підставі взаємодії притаманних їм суперечностей; б) філософська наука про універсальні закони руху і розвитку природи, суспільства і мислення; метод пізнання і перетво-
рення світу. Знання загальних законів розвитку, які надає діалектика, створює можливість розібратися в минулому, правильно зрозуміти процеси, що відбуваються в наш час, передбачити майбутнє.
§ 2. Діалектичні принципи загального взаємозв’язку та розвитку
Вихідним моментом у розкритті змісту будь-якої науки (і діалектика щодо цього не є винятком) є аналіз її принципів.
Що ж таке принципи?
У філософському плані поняття «принцип» означає фундаментальні положення, первісне начало, найсуттєвішу основу певної кон-
цепції або теорії. Для діалектики як філософської теорії принципи надають її змісту характеру єдиного цілого, перетворюють закони
ікатегорії діалектики у струнку систему. У сучасних концепціях діалектики найсуттєвішу роль відіграють принцип загального зв’язку
іпринцип розвитку. Розглянемо ці принципи.
Принцип зв’язку. Наш світ надзвичайно різноманітний. Кожен предмет має безліч властивостей, які він розкриває через зв’язок з іншимипредметами. Інакшекажучи, кожнеутвореннявиявляєсебечерез зв’язок з іншими утвореннями. Отже, кожен об’єкт перебуває в закономірному зв’язку з іншими і бере участь у взаємодії з іншими об’єктами. Немає об’єктів, які б існували поза будь-якими зв’язками і взаємодією. Саме у врахуванні всебічного взаємозв’язку і взаємодії об’єктівіполягаєодназнайсуттєвішихознакдіалектикиізмістпринципу зв’язку.
Такимчином, діалектикавимагаєвизначеннявсезагальногозв’язку, що панує в матеріальному світі. Зв’язки характеризуються такими рисами.
157
Частина друга. Онтологія, гносеологія, соціальна філософія
По-перше, вони мають об’єктивний характер, тобто існують як об’єктивна закономірність, незалежно від свідомості людей.
По-друге, вони є універсальними, бо знаходять свій вияв всюди і завжди, у всіх явищах, на всіх рівнях і ступенях.
По-третє, взаємозв’язок є багатогранним за своєю сутністю і природою, бо кожний предмет, будь-яке явище пов’язані з іншими, і цей зв’язокхарактеризуєтьсяневичерпноюмережеювідносинміжявищами і процесами матеріального й духовного світу.
По-четверте, реальнізв’язкиєбезкінечнорізноманітнимизахарактером, ступенем глибини і складності, за формами виявлення. Діалектика передбачає диференційований підхід до аналізу різноманітних зв’язків дійсності, вирізняючи серед них: зв’язки, властиві основним видам матерії та формам її руху (механічні, фізичні, хімічні, біологічні, суспільні); зв’язки, властиві основним формам існування матерії (просторові, часові, структурні, генетичні, причинні, функціональні).
Однаксередневичерпноїрізноманітностіконкретнихформзв’язків діалектику цікавлять найбільш характерні зв’язки (характер зв’язків), що виявляються у всіх явищах і процесах дійсності. До таких форм зв’язків належать: внутрішні і зовнішні, суттєві і несуттєві, необхідні і випадкові, стійкі і нестійкі, загальні і одиничні зв’язки.
Роль цих зв’язків у розвитку різна: через одні зв’язки річ реалізує своюприроду, вонидлянеїєтакими, щовідіграютьголовнуроль; інші для неї виявляються другорядними. На цій підставі з’явився вираз: «закон є зв’язок». Чи так це насправді? Так, якщо додати, що закон — це не будь-який зв’язок. Для зв’язків, що стають законом, характерна ціла низка ознак: їх об’єктивність, суттєвість, необхідність, стійкість, загальність. Зупинимося на них.
Об’єктивністьзв’язку. Цеозначає, щозаконвідображаєоб’єктивний стан речей, об’єктивний зв’язок між речами, предметами, явищами (закон збереження енергії та речовини; закон всесвітнього тяжіння та ін.).
Суттєвість зв’язку. Суттєвий зв’язок — це такий зв’язок, який визначає існування речі, її рух та розвиток. Так, періодичний закон хімічних елементів виражає суттєвий зв’язок між атомною вагою, зарядом атомного ядра та хімічними властивостями елементів.
Необхідність зв’язку. Необхідним є такий зв’язок, який з необхідністю проявляється в певних умовах. Наприклад, відомий у фізиці закон залежності опору провідника від складу провідника, його дов-
158
Розділ 7. Діалектика як вчення про розвиток та її альтернативи
жини і площі поперечного перерізу з необхідністю виявляється в кожномувипадкупроходженняелектричногострумувпровіднику, оскільки він обумовлений природою речовини, з якої зроблено провідник, притаманними йому об’єктивними характеристиками.
Стійкість зв’язку. Стійкий зв’язок — це такий зв’язок, який надійно зберігається. Він має місце протягом усього існування відповідної форми руху матерії (певної стадії її розвитку) або мислення і буде існувати доти, доки існують ці явища і предмети.
Загальність зв’язку. Загальність зв’язку проявляється в тому, що йому підлягає багато чи навіть всі предмети, явища, процеси об’єктивного світу.
Розглянутіознакизаконудозволяютьдатийомулогічневизначення.
Закон— цеоб’єктивний, суттєвий, необхідний, стійкий, загальний зв’язок матеріальних та духовних явищ, який визначає характер і напрям їхнього руху та розвитку.
Слідвзятидоуваги, щовнауковійлітературі, крімпоняття«закон», вживається і поняття «закономірність». Це не тотожні поняття. Вони
єоднопорядковими, бо в них відображені необхідні, об’єктивні, загальнізв’язки, щоіснуютьвоб’єктивнійдійсності. Алезакономірність
єширшим поняттям, ніж закон. Якщо закон проявляє себе твердо, невблаганно в конкретних умовах, то закономірність проявляється як взаємозв’язок, взаємодія низки законів. Так, при аналізі суспільних явищ може йтися про конкретні прояви закону вартості чи закону відповідності продуктивних сил певному ступеню розвитку виробничих відносин, але може також йтися і про загальний поступальний розвиток суспільства як об’єктивної закономірності.
Наведене вище визначення стосується всіх законів. Але закони буваютьрізні. Воникласифікуютьсянаосновнітанеосновні, динамічні та статичні, природи і суспільства, специфічні, загальні та всезагальні. Діалектику як вчення про закони буття цікавлять всезагальні (універсальні) закони, оскільки вони, по-перше, притаманні усім сферамдіяльності, тобтодіютьуприроді, суспільствійпізнанні; по-друге, вони розкривають глибинні основи руху й розвитку, а саме, послідовновідповідаютьнанайважливіші запитання: чому, якимчином, уякому напрямі відбувається розвиток?
Принцип розвитку. Діалектика як вчення про загальні закони буття виходить з того, що об’єктивний світ перебуває в постійному русі, змінітарозвитку. Цеположеннядіалектикифіксуєтьсяудругому
159
Частина друга. Онтологія, гносеологія, соціальна філософія
її принципі — принципі розвитку. Проте бачити розвиток і визнавати його існування недостатньо. Необхідно розібратися в самому понятті «розвиток».
Що ж таке розвиток? Як це поняття трактується у філософії? Визначитипоняття«розвиток» можнашляхомйого співвідношен-
ня з іншими уже відомими поняттями — «зміна» і «рух». Зміна — це перехід предметів, явищ з одного стану в інший. Вона протилежна «стійкості» імаєспрямованийхарактер— прогресивнийчирегресивний. Прогрес — це поступова зміна до вищої організації, від простого до складного. Процес, який іде у зворотному напрямі, називають регресом.
Поняття «рух» стосовно матерії діалектика визначає як «зміну взагалі», тобторухохоплюєвсіпроцеси, щовідбуваютьсяусвіті, незалежно від їх змісту. Рух за своїм обсягом значно ширший ніж розвиток, але розвитокзасвоїмконкретнимзмістомбагатшийніжрух. Розвиткупритаманні такі риси (саме вони і відрізняють його від феномену руху):
а) скерованість у часі — від минулого через сучасність до майбутнього;
б) незворотність процесу, тобто реальні предмети, явища, що змінюються, є неповторними у своїх індивідуальних рисах;
в) поява в процесі розвитку нового, тобто того, що не існувало раніше;
г) закономірнийхарактеррозвитку, підпорядкованістьйогопевним законам.
Таким чином, розвиток являє собою певну форму зміни взагалі, особливий вид руху, якому притаманні закономірні, спрямовані, незворотні, якісні зміни матеріальних об’єктів.
Однак це аж ніяк не означає, що розвиток має однонаправлений характер і є тріумфальним рухом вперед. Щоб переконатися в тому, що не можнаототожнюватипоняття«розвиток» і«прогрес», співвіднесемоїх.
Як уже йшлося, розвиток приводить до виникнення нового, тобто того, чого не було раніше. Постає питання: чи завжди нове, те, що виникає, є більшдосконалим, ніж старе? У 30-х роках ХХ ст. у Німеччині виник фашизм як нове явище в житті країни. Чи було це прогресом у житті суспільства? Безумовно, ні. Отже, не все нове є прогресивним. Звідси висновок: нове може перевершувати старе за рівнем розвитку і, навпаки, воно може бути кроком назад у розвитку. Тому в процесі розвиткуслідрозрізнятидвітенденції— прогресивнуірегресивну. Утаких
160