Частина перша. Сутність філософії та основні етапи її розвитку

Останнімироками, узв’язкузрозгортаннямнайгострішоїсвітової економічної кризи, у широких колах вчених, економістів, політиків усього світу посилився інтерес як до головної праці К. Маркса «Капіталу», так до економічних та філософських ідей марксизму взагалі. У ціломумарксизмпотребуєнеапологетівіруйнівників, асправжньої критики і розвитку. Оновлений і звільнений від догматів та помилок, він може і повинен поряд з іншими філософськими школами та напрямамишукатиізнаходитивідповідіназапитання, щопосталиперед людством на початку XXI ст.

Висновки

1.Сучасна філософія у багатьох відношення являє собою своєрідне і цікаве явище: на відміну від попередніх етапів розвитку європейської філософії, вона активізує і широко використовує не лише останні, найновіші концепції та здобутки, а, фактично, усю попередню історію філософії. У результаті цього вона постає надзвичайно різноманітною, із майже неозорою широтою проблематики.

2.Суттєвою характеристикою ірраціоналістично-гуманістичного напрямусучасноїфілософіїєїїрізноманітністьтарізноплановість. Це пояснюється особливим місцем проблеми людини в сучасному мисленні. Впливовими тут є: філософія життя, феноменологія, екзистенціалізм, герменевтика, філософська антропологія, психоаналіз, постмодернізм.

3.Авторитетною течією сучасної західної філософії є неопозитивізм. В його основі лежить переконання в можливості вирішення філософсько-методологічних питань науки, абстрагуючись від філософії і ґрунтуючись лише на позитивному знанні. Досліджуючи широке коло методологічних проблем, неопозитивізм сприяє розвитку науки, становленню адекватних уявлень про наукове пізнання.

4.Удуховномужиттісвітувагомемісценалежитьрелігійнійфілософії. Найбільш авторитетним її напрямом є неотомізм, офіційна філософська доктрина Ватикану. Неотомізм розглядає людину у невід’ємних зв’язках із Богом, Абсолютом та наполягає на її особливому космічному призначенні.

5.ЧільнемісцеусвідомостііпрактицілюдстваХХ–ХХI ст. посідає марксизм. Це філософська, економічна і соціально-політична доктри-

94

Розділ 3. Сучасна світова філософія

на, в якій зроблена спроба дати цілісне уявлення про світ, людину, суспільство, загальні закони його розвитку, соціально-класові суперечності та шляхи їх подолання.

Контрольні запитання

1.НазвітьосновнітенденціїнекласичноїфілософіїкінцяXIX ст.

2.Які фактори впливають на еволюцію сучасної західної філософії?

3.Назвіть напрями філософії XX ст., пов’язані із захистом та поновленням класичних філософських традицій.

4.Що таке сцієнтизм та антисцієнтизм?

5.Що таке ірраціоналізм?

6.Які історичні форми має позитивізм?

7.У чому полягає подібність та своєрідність філософських поглядів логічних позитивістів та постпозитивістів?

8.Що таке принцип верифікації?

9.Яка різниця між фрейдизмом та неофрейдизмом?

10.Який зміст філософської категорії «екзистенція»?

11.Чи є екзистенційна філософія гуманістичною?

12.У чому полягає суть еволюції релігійної філософії XX ст.?

13.У чому полягають основні завдання філософії в сучасний період?

14.Які найтиповіші риси основних філософських напрямів і шкіл XX ст.?

15.Визначте основні риси марксистської філософії.

16.Чиєвідмінністьміжтеоретично-філософськимипоглядами Маркса і Енгельса і їхнім ідеологічним і політичним тлумаченням? Якщо є, то в чому вона полягає?

17.У чому полягає сутність матеріалістичної діалектики?

18.Які риси притаманні матеріалістичному розумінню історії?

19.У чому Маркс мав рацію і в чому помилявся у критиці капіталізму? Ваша точка зору.

20.Що таке неомарксизм?

95

Розділ 4

Українська філософія: традиції та особливості

Філософія України — органічна частина всесвітньої філософії. Проблеми, які вона розглядає, тісно пов’язані з постановкою і теоретичнимїхрозв’язаннямусвітовійфілософії. Разомзтимісторіяфілософії України відтворює і самобутні підходи і шляхи розв’язання цих проблем, що спираються на національні культурні традиції. Наше зверненнядоісторіївітчизняноїфілософіїмаєвеликепізнавальнезначення. Відомо, що безісторії немаєі теорії. Не вивчивши зміст і етапи розвитку філософської думки в Україні, неможливо повною мірою зрозуміти історію українського народу, особливості формування його духовного світу, його культури та традицій.

Ряд філософів у розвитку та становленні філософії в Україні виокремлюютьтриперіоди: перший— становленняірозвитокфілософської думки в Київській Русі; другий — період філософії українського Відродження та Просвітництва і розвитку філософії в КиєвоМогилянській академії; третій — період української філософії в культуріромантизмуXIX — першоїполовиниXX ст. Погоджуючисьізтакою концепцієюперіодизаціїісторіїфілософіївУкраїні, мабуть, вартодоповнитиїїчетвертиміп’ятимперіодами. Четвертийперіод— від30-хроків XX ст. до кінця 80-х років — філософія радянського періоду, а також філософія української діаспори. П’ятий — період народження культури незалежної України й формування сучасної філософії кінця XX та початку XXI ст.

Отже, мета цього розділу — провести загальний огляд розвитку української філософської думки, починаючи з доби Київської Русі і закінчуючи дослідженнями сучасних вітчизняних філософів.

§1. Філософська думка

вдуховній культурі Київської Русі

Київська Русь — перша східнослов’янська держава, де в межах духовної культури здійснювалося становлення вітчизняної філософської думки. Але визначити «момент» виникнення філософії як такої,

96

Розділ 4. Українська філософія: традиції та особливості

звісно, ніхто не може, оскільки її становлення — це тривале накопичення узагальнених знань про довколишній світ.

Можна лише з упевненістю сказати, що для вітчизняної культури у становленні давньоруської філософської думки принципове значення мав процес християнізації Київської Русі (988). Перемога християнства наприкінці Х ст. мала своїм наслідком проникнення античних та середньовічних філософських ідей на Русь через Візантійську імперіютасусіднюБолгарію. Цейчасієпочаткомрозвиткуфілософської думки у Стародавній Русі.

Другою важливою передумовою виникнення, поширення та розвитку філософських ідей у Київській Русі є писемність. Історики вважають, що писемність на Русі виникає відразу після утворення слов’янської азбуки Кирилом та Мефодієм, тобто з початку Х ст., а набуває розвитку і поширення з середини Х ст. Про це свідчать, наприклад, текстидоговорів, укладенихкнязямиОлегомтаІгорему907, 911, 944 роках. Їх складали грецькою мовою і відразу ж перекладали і писали руською.

ВажливиметапомузародженніфілософськоїдумкинаРусієфор- муваннялітературно-писемноїмови, колиузв’язкузуведеннямхристиянства почався масовий переклад книг.

У давньоруській літературі XI–XII ст. можна виокремити такі напрями: перекладналітературатаоригінальна. Перекладалисяпередусім біблійні тексти, твори отців церкви та богослужебна література, потрібні для практичного функціонування нової ідеології. Біблія перекладаласячастинами. УХІІІ–ХIV ст. бувперекладенийНовийЗавітта кількакнигСтарогоЗавіту. ПовнийжеперекладБібліїздійснилилише наприкінці XV ст.

Перше місце серед найпоширеніших у Давній Русі перекладених творівпосідаєтвірІоанаДамаскіна«Джерелознань». Широкобуввідо- мийуДавнійРусіслов’янськийпросвітникІоанБолгарський(864–927). Він переклав з грецької твори Іоана Дамаскіна, написав кілька своїх творівісклавслов’янський«Шестиднів», тобтотлумаченнябіблійного оповідання про шість днів утворення світу (за Біблією).

ПоширеннявКиївськійРусінабулиізбіркивисловівдавньогрецьких та римських філософів. Однією з таких була збірка «Бджола», де містилися уривки з філософських творів Платона, Аристотеля, Со-

крата, Піфагора, Демокріта, Епікура, Анаксагоратаін. Завдякитаким творам, як «Повість про царевича Іосафа» та «Повість про Акіра пре-

97

Частина перша. Сутність філософії та основні етапи її розвитку

мудрого», ДавняРусьзнайомиласязфілософськоюдумкоюсередньовічного Сходу.

УХІ–ХІІ ст. з’являються й оригінальні твори давньоруських авторів. Напершемісцезасвоїмфілософсько-світогляднимзначеннямслід поставити «Слово про Закон і Благодать», написане першим руським запоходженняммитрополитомІларіоном. Уформуваннісвітоглядних ідей велику роль відігравали і такі твори, як «Послання до Фоми» Климента Смолятича (сер. ХІІ ст.), «Слово про терпіння та любов» Феодосія Печерського (бл. 1036–1074 рр.), «Златоуст» і «Торжественник», а також «Притча про людську душу і тіло» Кирила Туровського (бл. 1130–1182 рр.), «Слово» та «Моленія» Данила Заточника (кінець ХІІ — поч. ХІІІ ст.). В основу майже всіх руських літописів, що розповідають про початкову історію Русі, покладено літописне зведення, що називається «Повість временних літ». Не можна не згадати і твір «Слово о полку Ігоревім» (1187). Це не тільки видатний літературний пам’ятник, а й джерело філософських поглядів етапу становлення державності східних слов’ян.

Мислителі, письменники, публіцистибулинетількисередосібдуховного звання, хоча саме вони переважають у середньовічний період. Значним культурним діячем Київської Русі серед мирян, безсумнівно, є князь Київський Володимир Мономах, автор «Повчання». Це один із небагатьох текстів, де поданий етичний кодекс поведінки мирян.

Миперелічилиосновніпам’яткиписемноїкультуриКиївськоїРусі, хоч далеко і не всі. До нас дійшло 424 рукописи ХІ–ХІІІ ст. А загальна кількістьрукописнихкнигчасівКиївськоїРусіможестановитивід31,5 до 130–140 тисяч томів.

Увсіх цих працях знаходять свій вияв особливості, що станов-

лять основу філософської культури Київської Русі. Які ж це особ-

ливості?

По-перше, для філософської культури Київської Русі характерний синкретизм, тобтонерозчленованість. Річутім, щовкультуріДавньої Русі не існувало ще розподілу між різними сферами духовної діяльності людини. Кожен твір тієї епохи для нас є водночас пам’яткою і історії, і літератури, і філософії.

По-друге, для філософської думки тієї епохи характерна різноманітність підходів до розв’язання тих чи інших проблем. Вона розвиваєтьсянеякмонолог, обмеженийправославноюдогмою, аякполіфонія (багатоголосся) різних позицій.

98

Розділ 4. Українська філософія: традиції та особливості

По-третє, для філософської думки того періоду характерна теїстичність, тобто розвиток під егідою церкви, церковного світогляду. Однак, будучи теїстичною, вона не була теологічною. Як це розуміти?

Річ у тім, що давньоруські книжники здебільшого були не теологами, не релігійними проповідниками, а політиками. Їх непокоїли передусім соціально-політичні та етичні проблеми. Проте їх праці створювалися під значним впливом релігійної ідеології. Тож філософська культура того періоду є теїстичною, але не теологічною.

По-четверте, дляфілософськоїкультуриКиївськоїРусіхарактерна етизація. Це означає, що розгляд будь-яких проблем здійснювався книжниками з позиції етики: через конфлікт сил добра і зла.

По-п’яте, дляфілософськоїдумкиперіодустановленняхарактерна історіософічність. Тобтоцентральноюпроблемоюфілософськоїдумки Київської Русі була проблема вироблення уявлень про людську історію.

Які ж філософські питання були в центрі уваги київських «книжників»?

Насамперед давні русичі намагалися відповісти на питання: що таке філософія? Їх цікавив комплекс проблем, що стосувався світобудови. Вони прагнули з’ясувати глибинні джерела людської історії, знайти відповідь на питання: «Звідки пішла земля Руська?». Їх захоплювали загадки людського буття. Напружений пошук відповідей на ці та подібні питання становив зміст філософської думки Київської Русі.

Отже, можнастверджувати, щовжевепохурозвиткуКиївськоїРусі були закладені підвалини філософського мислення, сформульовані основніпоняттятакатегорії, засвоєніітворчопристосованідоруської дійсності елементи візантійської, а через неї грецької та східної філософської культури.

Подальший розпад Київської держави, міжусобиці, перенесення шляхом обману в 1169 р. єпископом Федором митропольної кафедри домістаВолодимирнегативновплинулинарозвитокдуховноїкультури та філософської думки на Русі. Та Русь чекали ще більші випробування, а саме — татаро-монгольська неволя, що відкинуло її розвиток на сотні років. Мине час, і Києво-Печерський «патерик» у XV ст. зі співчуттям та гордістю пригадає колишню міць Київської Русі, духовну стійкість русичів у роки монолітної країни.

99