Розділ 4. Українська філософія: традиції та особливості

В Україні існує низка періодичних видань, у яких друкуються результати наукових робіт вчених-філософів. Це журнал «Філософська і соціологічна думка», періодичні міжвідомчі збірники «Проблеми філософії», «Філософські проблеми сучасного природознавства» та ін.

Проголошення Україною незалежності дало новий поштовх розвитку суспільствознавчої вітчизняної думки в цілому і філософської культури зокрема. Крім розробки основних напрямів філософської теорії, помітнимфактомсталаконцентраціязусильудослідженніпроблеми людини, історії розвитку філософії в Україні.

АналізрозвиткуфілософіївУкраїнісвідчитьпроте, щоукраїнська філософськадумка, яказ’явиласянасвітанкудругоготисячоліттяувигляді ламкої, тоненької стеблинки, вистояла під натиском історичних бурь. Творчо використовуючи філософську спадщину інших народів, вона пройшла у своєму розвитку такі стани, кожний з яких залишив помітний слід у національній культурі, і стала важливою складовою частиною розвитку філософської думки в цілому.

На завершення теми слід визначити основні риси, що притаманні філософії України. Ними є принаймні такі:

–відображенняудавньоруськійфілософіївіриувласнісилиіздібності етносу, прагнення до єднання усіх руських земель;

–суттєве релігійне забарвлення давньоруської філософії;

–переважання у філософській думці Київської русі моральноетичної проблематики, співзвучної з християнськими цінностями;

–дуалізм і пантеїзм української філософії XVIII ст.;

–«філософія серця» як самобутня інтерпретація єдності розуму, волі, почуттялюдини, якзасібпізнання, долученняїїдовищого, позаземного божественного світу;

–захист інтересів трудящих, боротьба проти їх соціального і національного гноблення;

–сьогодні в Україні відбувається певне відродження філософії, оновлення її проблематики, зростання професійного рівня філософів.

Контрольні запитання

1.Чому ми починаємо вивчати історію української філософської думки з періоду Київської Русі?

2.Який вплив мала християнська ідеологія на розвиток філософської думки Київської Русі?

117

Частина перша. Сутність філософії та основні етапи її розвитку

3.Назвіть характерні риси філософського мислення періоду Київської Русі.

4.Яких представників українського Відродження ви знаєте?

5.Який вклад в історію філософської думки вніс Острозький культурно-просвітницький центр?

6.Що характерно для філософії українського Просвітництва?

7.Що являла собою філософія в Києво-Могилянській академії?

8.Чому філософію Г. С. Сковороди називають початком класичної філософії в Україні?

9.У чому полягає сутність концепції «двох натур» і «трьох світів» у філософії Г. Сковороди?

10.ЯкемісцепосідаєтворчістьТ. Шевченкавісторіїукраїнської філософії?

11.Як вирішувалось «основне питання філософії» І. Франком? Яким було його ставлення до марксизму?

12.У чому полягає складність розвитку філософії в Україні в 30–50-ті роки ХХ століття?

118

Частина друга

Онтологія, гносеологія, соціальна філософія

Розділ 5

Філософській зміст проблеми буття

Як відомо, особливістю філософії як науки є те, що вона дає найбільш узагальнене знання про те, що існує. Тож і філософське усвідомленнясвітуґрунтуєтьсянаузагальненому, абстрактному, теоретичному відображеннідійсності. Такевідображенняздійснюєтьсязадопомогою найбільш загальних понять, категорій. Такими загальними, вихідними поняттями є «буття» та «матерія». Визначення цих понять і розкриття їхзмістузавждибуливцентріувагимислителіврізнихепох. Аджесаме вонидаютьможливістьусвідомити, якимчиномпоєднуютьсяприродні знання про матерію, рух, простір, час та інше з філософськими уявленнямипроприроду, зкартиноюсвіту, якастворюєтьсявмежахфілософії. Черезпоняття«буття», «матерія» розкриваєтьсясутністьвсього, щонас оточує, його відображення в думках та діях людини. На цій підставі будуються форми ставлення людини до навколишнього світу.

Отже, метацьогорозділу: розглянутифілософськікатегорії«буття» і «матерія» з огляду на їх змістовність, методологічне та світоглядне значення.

§ 1. Буття і основні його форми

Вченняпробуттядісталоназву«онтологія» (відгрец. ontos — суще іlogos — вчення). ЦейтермінзапровадивуХVІІст. німецькийфілософ Р. Гокленіус. Онтологія є окремою галуззю філософського знання,

119

Частина друга. Онтологія, гносеологія, соціальна філософія

сутність якого виявляється в аналізі відношень, зв’язків і взаємодій між такими категоріями і поняттями, як «людина», «світ», «буття», «матерія», «свідомість», «простір», «час», «рух» та ін. Усі ці категорії та їх відношення ми розглянемо в цьому і наступних розділах. Почнемо з категорії «буття».

Дієслова«бути» і«є» вминулому, теперішньому, майбутньомучасі належатьдонайбільшвживанихслівубагатьохмовах(«есть» — уросійській, «ist» — у німецькій, «is» — в англійській, «est» — у французькій). Філософія використала термін «бути», «буття» для визначення не просто існування, а того, що гарантує існування. Тому слово «буття» набуваєуфілософіїособливогозмісту, зрозумітиякийможемо тільки звернувшись до розгляду філософської проблеми буття.

Проблемабуттяналежитьдотакзваних«вічнихпитань» філософії, оскільки вона стосується найістотніших параметрів людського життя, аотже, йсвітоглядулюдини. Питанняпросутьбуття, способиіформи йогоіснуваннявирішувалосящефілософамиСтародавньогосвіту. Так, давньогрецький філософ Парменід вважав, що буття існує, воно безперервне, однорідне і зовсім нерухоме. Нічого іншого, крім буття, немає. Усіціідеїмістятьсявйоготвердженні: «Слідговоритиідумати, що суще є, бо буття є, тоді як нічого іншого нема». Платон започатковує іншу прямо протилежну традицію у тлумаченні буття. Буття — це світідей, щоєсправжніми, незміннимитаіснуючимивічно. Справжнє буття протиставляється Платоном несправжньому, під яким маються на увазі доступні людським почуттям речі і явища. Іншу думку висловлює Геракліт. Він вважав, що стабільного, стійкого буття зовсім немає, сутність буття — у вічному становленні, в єдності буття і небуття. Космічний вогонь Геракліта, як основа світу в наочно-образній формі, виражає буття як становлення.

Усучаснійфілософськійдумцітакожіснуютьпротилежніпогляди щодо сутності буття. Так, екзистенціалізм, що набув значного поширення в 20–60-х роках ХХ ст., об’єктом філософії визнає внутрішнє буттялюдини, абоекзистенцію. Екзистенція— цеірраціональнеусвіті людини, що становить її неповторність і заперечує «предметне буття». Неотомісти вищою реальністю визнають «чисте буття», розуміючи його як божественний першопочаток, що має духовний зміст. Представникинеопозитивізмувважають, щовідношеннямисленнядо буттяєпсевдопроблемним, оскількифілософськийаналізнепоширюється на об’єктивну реальність, а обмежується лише безпосереднім досвідом або мовою.

120

Розділ 5. Філософській зміст проблеми буття

Сучасна матеріалістична філософія тлумачить буття як таку категорію, яка охоплює все існуюче, як матеріальні, так і духовні феномени. Буття не ототожнюється і не зводиться лише до матеріальних утворень, а вбирає в себе і світ людського духу, всі духовні явища, котрі за своєю суттю є ідеальними. Разом з тим варто пам’ятати, що буття не є чимось аморфним, а завжди має певну структуру, воно структуроване. Унаслідокцьогоможнавиокремититаківідносносамо-

стійні форми буття:

1)буття природи, яке деталізується і у свою чергу поділяється на буттянедоторканноїприроди, тобтобуттяречейіпроцесів, якііснують незалежно від людини і її діяльності, і на буття рукотворної природи, або буття речей і процесів, створених людьми. Природа в цілому безмежна у просторі, часі і вічна. Друга, або олюднена природа, залежна від першої. З одного боку, в другій природі втілений матеріал першої, тобто об’єктивна, первинна реальність, з другого — у ній втілені праця, воля і знання людини, її душа. Друга природа — це знаряддя та умовипраці, засобизв’язку, потребилюдськогодуху, всете, щостановить цивілізоване буття, матеріальну і духовну культуру;

2)буття людини, в якому для зручності аналізу слід вирізнити тілесне існування людини як частини природи і специфічне людське буття. Людина є тілом природи і в цьому відношенні вона піддається дії її законів. Наявність тіла зумовлює смертність людини, котра втягнена в діалектику буття-небуття, і, як усі тіла природи, проходить стани виникнення, становлення і смерті. Людське тіло, як і всі тіла природи, підданедіїзаконузбереженняречовинийенергії, тобтойого складовіпереходятьвіншістанипершоїприроди. Дляіснуваннялюдського тіла необхідне повсякденне його відтворення (харчування, захист від холоду, інших небезпек). Матеріалізм надає цим фактам першочергового значення, вважаючи, що матерія первинна, а дух, свідомість — вторинні. Щоб мислити, необхідно забезпечити життя людського тіла. Звідси необхідність збереження життя, самозбереження людини і виживання людства, а це, у свою чергу, викликає потребу

вхарчуванні, одязі, житлі, чистому навколишньому середовищі;

3)буття духовного, що існує як індивідуалізоване духовне, і об’єктивне (позаіндивідуальне) духовне. Буття індивідуалізованого духовного — це внутрішній світ людини. Він охоплює свідоме і позасвідоме. Дух — поняття, що є тотожним індивідуальному, свідомості, а у вузькому розумінні — це мислення. Свідомість — це здатність

121