Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства

певного законопроекту всупереч тій позиції, яку вона проголошувала під час виборчої кампанії або голосування конкретного депутата всупереч позиції власної фракції. Зрештою, стане проект документу законом чи його буде відхилено, залежить від кількості позитивних настанов народних депутатів щодо його прийняття. Але на схвалений парламентом закон може бути накладено вето президента, що означає фактневідповідності міжоцінкоюйогозмістунарівніправосвідомості цих суб’єктів законотворчості.

Упроцесі правореалізації правосвідомість відіграє не менш важливу роль, ніж у правотворчості. При таких формах реалізації норм права, як виконання, додержання, використання, правосвідомість орієнтує суб’єктів права на добровільне виконання і додержання норм права, недопущення зловживання правом при його використанні. Тут на перше місце висувається рівень почуття права і законності, що виконуєфункціюгарантанайбільшмасовогодобровільногододержання та виконання норм права.

Упроцесіправозастосуванняспецифічнурольвідіграєпрофесійна правосвідомість. Кожна посадова особа, особливо працівники правоохоронних органів та суду, зобов’язана знати зміст, сенс норм права, вміти застосовувати правила тлумачення, бути переконаною у справедливості і законності тих рішень, які вона приймає. Невипадково норми КПК, ЦПК України прямо приписують суддям оцінювати докази, виноситирішення, керуючисьінормоюправа, ісвоїмвнутрішнім переконанням. Професійна свідомість відіграє вирішальну роль при заповненні прогалин у праві, застосуванні аналогії права і закону. Без належнихзнаньпринципівправа, вмінняпорівнюватиміжсобоюйого схожі норми правозастосування практично неможливе.

§4. Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм

Уцілому взаємодія права і правосвідомості має конструктивний характер. Однак на певних етапах розвитку держави і права можуть створюватисяісторичніпередумовидляформуваннядефектноїправосвідомості, яка є антиподом високої правової культури. Деформація правосвідомості проявляється у викривленні уявлень про цінність права. Традиційно її зводять до правового нігілізму. Проте він є лише одним з різновидів цього явища. Іншими проявами дефектної право-

544

Розділ 31. Правова свідомість

свідомості є правовий інфантилізм, правовий ідеалізм, правовий дилетантизм та «переродження» правосвідомості. Спільним для всіх видів деформації виступають правова неосвіченість, низький рівень правосвідомості таполітико-правової культурисуб’єктів права. Разом з тим кожен з названих видів деформації має свою специфіку.

Правовий інфантилізм проявляється у несформованості правових знань або їх недостатній глибині, однак при особистій переконаності

внаявності належної юридичної підготовки. Він розглядається як відносно м’яка за наслідками форма деформації правосвідомості. Найбільшогопоширенняправовийінфантилізмнабуваєсередпрацівників правоохоронних та інших правозастосовних органів, які не здобули фундаментальної юридичної освіти.

Правовий ідеалізм (романтизм) характеризується таким станом правосвідомості громадян, зокремапосадовихосібдержавногоапарату, при якому відбувається переоцінка реальних можливостей форм права впливати на суспільні відносини і процеси.

Хоча ідеалізм і має протилежну нігілізму спрямованість, та за своїми деструктивними наслідками він становить не меншу загрозу для суспільства. Очікування від права результатів, які воно об’єктивно не здатне забезпечити, закономірно з часом призводить до розчарування

вньому і далі до нігілістичних поглядів і оцінок права. Так, на етапі виборення незалежності України і прийняття її Конституції значна частина суспільства мала ілюзію щодоможливості шляхомприйняття нового законодавства, копіювання зарубіжного досвіду забезпечити європейський рівень життя. За роки незалежності парламентом було прийнятоблизько3 тис. законів, ащебільше10 тис. підзаконнихнорма- тивно-правових актів видано Президентом України, Кабінетом МіністрівУкраїни, іншимиорганамивиконавчої влади. Однакпомилковий вибір предмета регулювання, відмова від проведення попередніх правової, економічної, соціальної експертиз нормативних актів, недосконалість використовуваної законодавчої техніки, відсутність системного підходу при реформуванні певної сфери суспільних відносин і, нарешті, відсутністьнеобхіднихполітичних, економічних, соціальних, культурних передумов для їх реалізації унеможливили досягнення очікуваних результатів, а відтак, породили кризу довіри значної частини суспільства до законодавства і парламенту.

Правовийдилетантизмозначаєвільнеповодженняіззаконом(поверхове або неадекватне тлумачення правових норм, відсутність системного

підходу приїхоцінці таін.) або оцінкою юридичної ситуації, щовцілому зумовлено легковажним ставленням до права. Особливої небезпеки ця

545

Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства

формаможенабутивразітиражуваннятакихпідходівчереззасобимасової інформації(наприклад, усуперечдіїпрезумпціїневинуватостітвердження провизнанняособидосудовогорішеннявинноюувчиненнізлочину).

Правовадемагогія передбачає легковажне або свідоме справляння такоговпливуокремоїособиабогромадськихорганізаційнасвідомість людей, наслідком якого стає формування однобічного чи викривленого уявлення про правову дійсність. Небезпечність правової демагогії полягаєвтому, щоособа, якананеїорієнтується, припускає наявність певної цінності права, усвідомлює існування довіри до нього з боку інших і саме тому використовує його для досягнення власних корисливих інтересів, прикриваючи свої наміри розмовами про суспільне благо. Найбільшогопоширеннятакаформадеформаціїправосвідомостінабуваєпідчаспроведеннявиборівабореферендумівісупроводжується використанням широких можливостей засобів масової інформації та реклами впливати на суспільну думку («чорний піар»).

Найпоширенішою, а відтак, і особливо небезпечною формою викривлення правової свідомості є правовий нігілізм, який має широкий діапазон проявів: від скептичного ставлення до права, негативного ставлення до правових форм організації суспільних відносин через запереченнясоціальноїцінностіправадосвідомогоігноруваннявимог закону. Правовий нігілізм слід відрізняти від конструктивної критики чинноїсистемиправа, юридичноїпрактики, діяльностіправоохоронних органів, яка сприяє виявленню існуючих недоліків і спрямована на вдосконалення правової системи держави.

Доосновнихриссучасногоправовогонігілізмуналежать: гордовитозневажливе, поблажливо-скептичнесприйняттяправа; масовепоширення його як серед населення в цілому, так і серед представників державноївлади; багатоманітністьформпрояву— відкримінальнихдолегальних, від парламентсько-конституційних до мітингово-охлократичних; його поєднання з деструктивною критикою і популістською спрямованістю; сполученняправовогонігілізмузполітичнимтаетичнимнігілізмом, що створює деструктивну ситуацію в суспільстві і державі.

Проявівправовогонігілізму багато. Найпоширенішими серед нихє:

–«війназаконів», тобтовиданнясуперечливихаботаких, щовиключають дію один одного, нормативно-правових актів, невідповідність законівконституції, апідзаконнихнормативнихактів— законам(наприклад, існуваннявстаромуККстатті, якапередбачаласмертнукару, призапереченнііснування такогопокарання ст. ст. 3 та21 Конституції України);

–неузгодженість дій окремих гілок влади у проведенні правової політики;

546

Розділ 31. Правова свідомість

–підміназаконностіполітичною, ідеологічноюабопрагматичною доцільністю;

–свідоме недодержання або невиконання правових приписів органами державної влади, організаціями та громадянами (наприклад, ухилення від сплати податків суб’єктами підприємницької діяльності);

–порушення прав і свобод людини і громадянина;

–неповага до правоохоронних органів, протидія їх законним вимогам тощо.

Правовийнігілізмможеіснуватинарівніякідеології, такіпрактики.

Впершому випадку йдеться про розроблення таких теорій, концепцій, доктрин(наприклад, ідеологіямарксизму-ленінізму), вякихнатеоретичному рівні обґрунтовуються думки про те, що право не має самостійної соціальноїцінності, амаєцінністьлишеінструментальну, внаслідокчого розглядається як щось другорядне, похідне від держави явище. Значно більшу небезпечність правовий нігілізм становить тоді, коли погляди реалізуються на практичному рівні. Це втілюється в протиправну поведінку (діяльність) людей та їх організацій або, як найбільш негативний прояв, у протиправну політику державної влади, яка проявляється в масовомупорушенніправісвободгромадянчинавітьтерорістосовноокремихосіб, етнічних, релігійних, соціальнихгруп, політичнихсил.

Причиниправовогонігілізмуможутьбутирізними. Так, поширення нігілістичнихпоглядівнаправопояснюєтьсяісторичнимичинниками. Україна протягомтривалогочасувходиладоскладу Російської імперії і СРСР, де порушення прав і свобод людини, створення репресивного законодавства, недосконалість правосуддя і його залежність від виконавчої влади були нормою життя. В ті часи не людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека, а влада вважалася найвищою соціальною цінністю, що кваліфікувалася як одна із визначних засад російської радянської історії. Внаслідок цього право ізаконрозглядалисяякдругорядніщододержавиявища. Теоретичним підґрунтямправовогонігілізмутривалийчасбулаідеяпробуржуазний за своєю сутністю характер держави і права, які приречені на відмиранняпісляперемогисоціалістичної революції, тадиктатурупролетаріату як владу, що не може бути пов’язаною або обмеженою законом.

На етапі переходу України від тоталітарного минулого до демократичного устрою суспільного і державного життя певний розвиток нігілістичнихпоглядівнаправозумовленийполітичними, економічнимита

соціальними кризовими явищами, незавершеністю конституційної, адміністративної, правовоїісудовоїреформ, невідлагодженістюмеханізму реалізації прийнятих законів, розвитком правового ідеалізму тощо.

547