Розділ 30. Правова, соціальна держава
хідніпараметридляусієїсистемивпорядкуваннясуспільнихвідносин, виступають, безперечно, норми права. Йдеться лише про нагальну необхідність урахування інших важливих чинників, що здатні гарантуватидосягнення реальнихправовихрезультатів, забезпечити дійсну ефективність законодавства, а тому й здійснення своєрідного тестування норм права на життєздатність, остаточним критерієм якої виступають судові рішення.
§ 4. Поняття правопорядку
Однієюзнайважливішихкатегорійтеоріїдержавиіправає«правовий порядок», або, скорочено, «правопорядок». Вона широко застосовується як у науковій та навчальній літературі, так і в національному та міжнародному праві. Так, у ч. 1 ст. 19 Конституції України встановлено, щоправовийпорядоквУкраїніґрунтуєтьсяназасадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Правопорядок посідає важливе місце в понятійному апараті теорії держави і права, що вимагає більш чіткої і однозначної його інтерпретації. Розумінню цього спеціального юридичного терміна допомагає зверненнядоаналізуслова«порядок», якеузагальномовномувживанні пояснюється як стан, коли все робиться так, як слід, відповідно до певнихвимог; лад, злагодженість, узгодженість; додержання нормповедінки; чинні де-небудь закони, правила тощо.
З усіх підходів до тлумачення правопорядку в юридичній літературі найбільшвиваженимвидаєтьсятой, коливінрозумієтьсяякстанвпорядкованості, узгодженості суспільних відносин, сформований на основі праваівумовахзаконності. Першзавсеправовийпорядокслідрозумі-
тиякфактичнийстанправовідносинупевномусуспільстві, якийполягає вдосягнутомурівнівпорядкованостісуспільногожиттярізноманітними юридичнимизасобами, щоґрунтуються направовомузаконі.
Яквиднознаведеноговизначення, правопорядоктіснопов’язаний з такими поняттями, як право і законність. Право (при цьому слід пам’ятати про нетотожність понять «право» і «закон») є основою інеобхідноюумовоюправопорядку. Нацевказуєсамтермін«правовий порядок» — тобто порядок, заснований на праві як на втіленні ідей справедливості, рівності, свободи, гуманізму. Право по своїй суті передбачає порядок, спрямоване на встановлення злагоди, ладу в сус-
521
Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства
пільстві. Йогометоюєрегулюваннятаохоронавідносинусуспільстві, тобто їх упорядкування. Таким чином, правовий порядок — мета і результат існування права. Саме право закріплює моделі належної поведінки, межісвоговпливунасуспільнівідносини, окреслюючисферу, в якій можливий правопорядок. Право регламентує прийоми, способи ізасобивпливунаповедінкусуб’єктів. Отже, правозакріплюєсистему заходів з установлення та підтримання правопорядку і виступає організаційною юридичною передумовою останнього.
Однак наявність права не гарантує реальної впорядкованості суспільних відносин. Обов’язковою умовою існування правопорядку єтакождодержаннязаконності, аточніше, режимправозаконності. Це означає, що в основі правопорядку лежить закон, який має правовий зміст, відповідає правовому ідеалу, тобто правовий закон, а також що положення такого закону правильно реалізуються в поведінці учасників правовідносин, які належним чином виконують свої обов’язки, утримуються від порушення правових заборон, правомірно використовують надані їм права.
Таким чином, про правопорядок можна говорити у тому разі, коли змістом правовідносин є реальне здійснення прав і обов’язків їх учасників у точній відповідності з буквою і духом закону, правом. Правопорядок передбачає, що в поведінці суб’єктів права реально повністю втілюється вся система правових засобів, насамперед правових норм, що має високу злагодженість. Це досягається через незначну поширеність юридичних колізій, передусім, колізій в законодавстві, а також наявність ефективних механізмів їх подолання. Унаслідок цього формується взаємоузгоджена, несуперечлива правомірна поведінка суб’єктів права, що дає підстави говорити про появу такого стану суспільного життя, як правопорядок.
Правопорядок виступає однією з ознак і умов існування правової держави. Натомість реальний правопорядок може досягти належного рівня лише в правовій державі, де він перестає бути простим законопорядком(останнійможливий, зокрема, івантидемократичній державі), а стає порядком, заснованим на праві. Це взаємозумовлені явища. Тількиуправовійдержавіз’являютьсявсіпередумовидопоявиправопорядку. Йдеться пропанування прававусіхсферах життя, яке передбачає наявність правового законодавства, пріоритет прав людини та реальне функціонування всієї правової системи на правових засадах, атакождемократичнийхарактердержави, розвиненістьгромадянськогосуспільства, незалежний іефективний суд, високий рівень правової
522
Розділ 30. Правова, соціальна держава
культури населення, що в сукупності робить можливим верховенство права і правопорядок як стан упорядкованості суспільного життя на основі права.
Тісний зв’язок правопорядку з правовою державою пояснюється також його залежністю від владної діяльності останньої, яка полягає у здійснюваних на правовій основі законодавстві, реалізації та охороні правовихприписів. Правовийпорядокнеможливийбезскладноїсистеми організаційних, примусових та інших заходів з боку держави.
Важливим супутником правопорядку є і соціальний характер держави. Тільки та держава, де людина є найвищою реальною цінністю, де створено умови для реалізації прав особи в усіх сферах її життєдіяльності, насамперед у соціально-економічній, де забезпечено рівні гідні умови для вільного існування та розвитку індивіда, сприймаєтьсяяквиразникінтересівусіхікожного. З’являєтьсяспільністьінтересів особиідержави, підвищується авторитетостанньої, формуєтьсярозуміння цінності її діяльності, розвивається зацікавленість у добровільномуслідуваннізабезпечуванимдержавоюправиламповедінки. Отже, розвиток соціальної та правової сутності держави виступає умовою правовогопорядкувсуспільстві. Зісвогобоку, правопорядоксправляє зворотнийвпливнацейпроцесчерезвиконаннявласноїфункції— забезпечення нормальної життєдіяльності суспільства, створення умов для всебічного гармонійного розвитку людини.
Правопорядокрозкриває, наскількисуспільнежиттяреальнофункціонує на правових засадах. Він є певним станом цього життя і характеризує взаємне розташування, зв’язки, взаємодію окремих елементів соціальних систем, у першу чергу правової. Розуміння правового порядкуякстануажніякнезаперечуєйогомінливості, динамізму. Вкожнийновиймоментсвогоіснуваннясуспільнежиттямаєрізнийступінь упорядкованості відповідно до наявних на цей час умов.
Підбиваючипідсумокнаведеному, можнавиділитинизкуістотних ознак правопорядку:
1)правопорядоквиступаєметоюіфактичнимрезультатоміснування права, що у свою чергу є для нього основою, необхідною передумовою;
2)правопорядок існує лише за наявності правозаконності;
3)правопорядокпередбачаєвисокоузгодженудіюмеханізмуправового регулювання;
4)правопорядок нерозривно пов’язаний з правовою державою, оскільки, по-перше, тількисуспільство, вякомуіснуєправовадержава,
523
Частина шоста. Правова держава і правова система суспільства
дає можливість появи справжнього правопорядку; по-друге, правопорядок спирається на складну систему організаційних, примусових таіншихзаходівзбокуправовоїдержави; по-третє, самправопорядок виступає однією з істотних ознак правової держави;
5)важливим супутником правопорядку є також соціальний характер держави;
6)правопорядок є станом суспільного життя, який характеризує взаємнерозташування, зв’язки, взаємодіюокремихелементівсоціальних систем, у першу чергу правової.
Аналіз проблеми правопорядку неможливий без розгляду його співвідношення з громадським порядком. Останній є станом упорядкованості суспільного життя, щоз’являється внаслідок реалізації всієї сукупностісоціальнихнормпевногосуспільства. Праворегулюєіохороняєнайбільшзначущівідносини, атомуправовийпорядокохоплює найважливішу частину соціальних зв’язків. Із цього випливає, що правопорядокєнайважливішоюскладовоюгромадськогопорядку, яка виступає опорою останнього. Правопорядок є запорукою злагоди та спокою і робить можливим нормальне функціонування усіх сфер суспільства.
З іншого боку, право, внаслідок якого формується правопорядок, здійснюється в соціальному контексті, у складній взаємодії з функціонуванням інших підсистем суспільства. Стан впорядкованості суспільних зв’язків, що формуються на підставі норм моралі, звичаїв, релігійнихнорм, створюєсприятливесередовищедляреалізації права
івстановленняправопорядку. Зокрема, вимогирізнихсоціальнихнорм частозбігаються, щодаєдодатковийпоштовхдоправомірноїповедінки. Чимглибшізв’язки, взаємодіяправатаіншихсистемрегуляції, чим природнішимидлякультурипевногосуспільстваєправовівимоги, тим надійніші правовий порядок і громадський порядок у цілому.
Правовий порядок як певний стан життя суспільства має особливості, що відповідають конкретній специфіці тієї чи іншої соціальної системивтойчиіншийчас. Іншимисловами, правопорядокмаєдосить значну різноманітність своїх проявів.
1. За стійкістю можна виділити стабільний та мінливий різновиди
правопорядку. Певнавідносністьцихтермінівзрозуміла: правопорядок одночаснопоєднуєознакистабільностітадинамізму. Однакунашому випадкуйдетьсяпроте, наскількиправопорядокєусталеним, наскільки надійно і непохитно він протистоїть деструктивним явищам у суспільстві, наскільки однаковим є рівень протиправної поведінки в ньо-
524