Частина п’ята. Реалізація права

Сьогодні неофіційне за статусом доктринальне тлумачення не має обов’язкової сили, але суттєво впливає на правотворчу та правозастосовну професійну діяльність. Цей вплив є зрозумілим. Він ґрунтується на авторитеті і переконливості роз’яснень, і, незважаючи на відсутність їх офіційної обов’язковості, такі тлумачення визнаються в суспільстві найбільш переконливими і обґрунтованими. Саме тому часто висновки неофіційного доктринального тлумачення стають головним змістом офіційного.

Усі форми неофіційного тлумачення правових норм не мають обов’язкової сили, їх фактичне значення зумовлюється авторитетом і обізнаністю інтерпретатора з питань правознавства та рівнем переконливості. Але усі вони справляють певний вплив на різні види юридичноїпрактикиіпідпорядкованікінцевійметі— досягтиоднаковості розуміння змісту правових норм.

§4. Правотлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види

Результатитлумачення права якправовоїформидіяльності держави виражаються в офіційних юридичних актах, які іменуються правотлумачними (інтерпретаційними) актами. Вже в 60-х роках ХХ ст. провідні вчені звернули увагу на те, що, крім нормативно-правових та індивідуально-правових актів, у системі юридичних актів самостійне місце посідають акти тлумачення права, які є юридичними засобами одноманітного, узгодженого розуміння та ефективного застосування правових норм.

Інтерпретаційні акти єрезультатом цілеспрямованої інтелектуальної діяльності компетентного органу держави (наприклад, КонституційногоСудуУкраїни) чиміжнародноїустанови(наприклад, Європейськогосудузправлюдини, КомітетуООНзправлюдини) щодоосмислення дійсного значення правових норм.

Інтерпретаційний акт — це офіційний акт-документ уповноваженогодержавногоорганучипосадовоїособи, атакожміжнародної установи, чиююрисдикціювизналаУкраїна, головноюметоюухвалення якого є тлумачення правових норм, що містить формальнообов’язкове роз’яснення їх змісту.

Особливості юридичної природи інтерпретаційних (правотлумачних) актів дозволяють виділити такі їх ознаки:

436

Розділ 25. Тлумачення норм права

1)інтерпретаційні акти розкривають дійсний зміст норм права, виражених у відповідному юридичному акті, та містять вказівки сто-

совно належного розуміння правових норм, що має вирішальне значення для їх реалізації. Вони діють в єдності з тими нормативноправовими актами чи іншими формами права, які містять правові норми, що підлягають тлумаченню, та мають допоміжний характер;

2)інтерпретаційні акти не встановлюють нових норм права, не скасовують та не вносять зміни до чинних правових норм. Здійснюю-

чисвоїповноваження, суб’єктиофіційноїінтерпретації непідміняють законодавця шляхом створення правових норм у процесі тлумачення,

утому числі через заповнення прогалин у законодавстві. З цього приводу Конституційний Суд України в Рішенні у справі про тлумачення ЗаконуУкраїнивід25 березня1998 р. «Провиборинароднихдепутатів України» прямо зазначив, що заповнення прогалин у законах не належить до повноважень Конституційного Суду України. Вирішення цих питань є прерогативою органу законодавчої влади — Верховної Ради України;

3)інтерпретаційні актимаютьофіційний, формально-обов’язковий характер, щозумовленонаявністюусуб’єктаїхприйняттядержавновладнихповноваженьчивизнаноїдержавоююрисдикції. Обов’язковість цих актів виявляється в тому, що вони містять офіційну, сформульовану чи визнану державою позицію щодо розуміння дійсного змісту правових норм і зобов’язують суб’єктів адекватно сприймати норми, щороз’яснюються. Прицьомуінтерпретаційні актиможутьадресуватися органам, що застосовують розтлумачені правові норми, а не суб’єктам, дії яких безпосередньо регулюються цими нормами;

4)юридична сила правотлумачних актів пов’язана із чинністю актів, нормияких стали об’єктом тлумачення. Прийняття новогоюридичного акта чи зміна його окремих положень, які були розтлумачені, ведутьдовтратиюридичноїсилиінтерпретаційного акта, щосвідчить пройогонижчуюридичнусилувідюридичноїсилиакта, щоставпред-

метом тлумачення. В ієрархії юридичних актів інтерпретаційні акти слідують за актом, положення якого розтлумачено. Їх місце в системі юридичних актів визначається компетенцією органу чи установи, які ухвалили інтерпретаційний акт;

5)сфера дії правотлумачних актів збігається зі сферою дії витлумачених норм та не може бути ширшою за неї. Дія інтерпретаційних актів у часі визначається чинністю норм права, що підлягають тлумаченню. Інтерпретаційні акти діють поряд з витлумаченими нормами,

437

Частина п’ята. Реалізація права

починаючизмоментунабуттянимичинності. Оскількитлумаченняне виходитьзамежіправовихнорм, алишерозкриваєїхдійснезначення,

тоінтерпретаційніактимаютьзворотнусилу, межіякоївизначають-

ся моментом набрання чинності юридичним актом, що підлягає тлумаченню. Ця особливість відрізняє акти тлумачення права від нормативно-правових актів, які не можуть мати зворотну дію, крім випадків, коли це прямо передбачено законом та відповідає правовим принципам (наприклад, у разі, якщо новий закон пом’якшує покарання за певний злочин або декриміналізує діяння).

В інтерпретаційному акті може прямо вказуватися на необхідність

перегляду раніше ухвалених рішень, які не відповідають викладеному вньому тлумаченню норм права. Так, виходячи знаданого ним тлумачення, Конституційний Суд України в Рішенні у справі за зверненням жителів міста Жовті Води від 25 грудня 1997 р. зазначив, що ухвали судівпровідмовувприйняттіпозовнихзаявжителівмістаЖовтіВоди доКабінетуМіністрівУкраїнипровиконаннязобов’язань, яківиникли у зв’язку з придбанням облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 р., та відшкодування моральної шкоди підлягають перегляду в порядку, встановленому ЦПК України.

Інтерпретаційнийактприпиняєсвоюдіюуразійогоскасуванняабо заміни іншим інтерпретаційним актом, а також у разі припинення дії юридичних актів, положення яких виступали предметом тлумачення.

Названі особливості вирізняють інтерпретаційні акти серед інших юридичних актів, що включають деякі правотлумачні положення. Тлумачення норм права відбувається переважно в процесі судової та іншої правозастосовної діяльності при вирішенні конкретних справ. Відповідно інтерпретаційні положення можуть міститися в різних видах юридичних актів (наприклад, судових рішеннях, відомчих актах тощо). Правотлумачними актами є тільки ті акти, основною метою прийняття яких є роз’яснення змісту відповідних юридичних норм. В усіх інших актах, які містять інтерпретаційні положення, тлумаченнявиступаєлишеодниміззасобівдосягненняметиїхприйняття, якою можутьбутиправозастостосування, здійсненняконституційногоконтролютощо. Цяметазумовлюєвіднесення їхдоактіввідповідноговиду (правозастосовних актів, актів конституційного контролю та ін.).

Правозастосовні акти містять як саме юридичне рішення у конкретній справі, так і роз’яснення змісту відповідних норм права, що булипокладенівйогооснову. Своєрозуміннядійсногозначенняправових норм правозастосовний орган в цьому разі формулює в мотиву-

438

Розділ 25. Тлумачення норм права

вальнійчастиніактазастосуванняправа. Наприклад, судапеляційної чи касаційної інстанції включає роз’яснення змісту норми права, що підлягає застосуванню, до мотивувальної частини свого рішення чи ухвали. Такетлумаченнянабуваєобов’язковоїзначущостідляконкретної справи та осіб, яких вона стосується. При цьому воно має певний вплив і на правозастосувачів під час розгляду та прийняття рішень з усіх аналогічних юридичних справ. З огляду на це в Україні найближчимчасоммаєбутиствореноєдинийреєстрсудовихрішень, який буде доступний кожному для ознайомлення.

Конституційний Суд України також здійснює інтерпретаційну діяльність не тільки у межах спеціальної процедури щодо надання офіційного тлумачення, а й під час ухвалення рішень щодо конституційності законів України та інших визначених законом правових актів, а також прийняття інших актів конституційного контролю. В мотивувальнійчастиніцихактівможутьміститисяправотлумачніположення, так звані правовіпозиції, вяких розкривається зміст відповідних норм Конституції України таюридичних актів, конституційність яких перевірялась.

Наприклад, в мотивувальній частини Рішення Конституційного Суду у справі про приватизацію державного житлового фонду від 28 вересня2000 р. зазначається, щозазмістомст. 24 КонституціїУкраїни, де йдеться провільний вибір «місця проживання», під цим словосполученням мається на увазі місце проживання громадян за територіальною ознакою (село, селище, місто чи інша адміністративнотериторіальна одиниця), а не конкретне жиле приміщення (будинок, квартира, службова квартира). Правотлумачні положення, щомістятьсявактахконституційногоконтролю, виконуютьдопоміжнуфункцію, дозволяючивирішитипитаннящодоконституційності(неконституційності) того чи іншого юридичного акта, проте їх обов’язковість не обмежується конкретною справою.

Спираючись на види тлумачення права, розрізняють відповідні види інтерпретаційних актів. Залежно від обсягу і характеру правотворчих повноважень органу виділяють акти автентичного тлумачення (видані «автором» юридичного акта, що тлумачиться, зокрема акти Верховної Ради України, що містять роз’яснення деяких законо-

давчих положень) і легальні, або так звані акти делегованого тлума-

чення (акти, видані суб’єктом, який має передбачене законодавством спеціальнеповноваженнянанаданняофіційноготлумаченняправових норм, що видані іншими органами). Такі акти мають самостійне зна-

439

Частина п’ята. Реалізація права

чення, їх зміст повністю присвячено роз’ясненню правових норм (зокрема, актиКонституційногоСудуУкраїнищодоофіційноготлумачення Конституції та законів України).

Залежно від наявності нормативних властивостей та характеру обов’язковості інтерпретаційних актів виділяють акти нормативного тлумаченнятаактиказуальноготлумачення. Юридичначинністьактів нормативноготаказуальноготлумаченняісфераїхдіїрізні. Актинормативноготлумаченнямаютьабстрактний, загальнообов’язковийхарактер таволодіютьвсімаознакаминормативності. Ціактимістятьнорми-роз’яс- нення, якілогічновипливаютьзправовихнорм, щоінтерпретуються.

Провідне місце серед актів нормативного тлумачення посідають рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України. Зміст цих актів становлять правотлумачні положення, які є загальнообов’язковими, що підтверджується положеннямист. 150 КонституціїУкраїнитаст. 69 ЗаконуУкраїни«Про Конституційний Суд України». Нерідко ці акти містять легальні дефініції термінів, що вживаються в законодавстві України, які набувають завдяки ним своєї юридичної визначеності («член сім’ї», «право на правову допомогу», «законодавство» та ін.).

До актів нормативного тлумачення можна віднести й постанови Пленуму Верховного Суду України, а також роз’яснення пленумів вищих спеціалізованих судів України. Повноваження Верховного Суду України надавати роз’яснення зпитаньзастосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики передбачено ст. ст. 47 та 55 Закону України від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрійУкраїни». Аналогічніповноваженнявищихспеціалізованих судів України передбачені ст. ст. 39 та 44 цього Закону. Роз’яснення Верховного Суду України мають вищу юридичну силу, ніж відповідні роз’яснення пленумів вищихспеціалізованих судів, які уразі необхідності можуть бути визнані нечинними Пленумом Верховного Суду України. Отже, правотлумачніповноваженнявищихсудовихінстанцій України мають легальний, нормативний характер.

Актиказуальноготлумаченняслідвідрізнятивідактівіншихвидів, які містять казуальне тлумачення (наприклад, судових рішень, інших правозастосовних актів). Акти казуального тлумачення ухвалюються з метою надання роз’яснень щодо змісту норми права у контексті конкретної справи. Ці акти мають обов’язкове значення лише в межах окремої справи та поширюються на осіб, яких вона стосується. Такі акти можуть ухвалюватися уповноваженими органами, до яких звер-

440

Розділ 25. Тлумачення норм права

таютьсяособизароз’ясненням тихчиіншихположеньзаконодавства, щопідлягаютьзастосуваннюуконкретномувипадку(наприклад, будьякі відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування, тобто податкові роз’яснення).

Слідзазначити, щоактиказуальноготлумаченнямаютьпевнийвплив на правозастосувачів під час розгляду та прийняття рішень у всіх аналогічних юридичних справах. Можливість надання тлумачення правової норми, яке відповідає тільки одному випадку, взагалі вбачається досить проблематичною, оскількинормазавждирозрахованананизкуоднорідних випадків. Якпідтвердженняцього, ЗакономУкраїнивід21 грудня2000 р. «Пропорядокпогашеннязобов’язаньплатниківподатківпередбюджетамитадержавнимицільовимифондами» передбачено, щоплатникподат- ківмаєправобезоплатноодержатибудь-якеподатковероз’яснення, утому числі надане іншому платнику податків з питання, що розглядається. Отже, податкові роз’яснення, надані з конкретних питань тим чи іншим особам, можуть використовуватися іншими платниками податків для розв’язанняаналогічнихситуацій. Якпідтвердження цьогоназванимЗакономтакожпередбачається, щовизнаннясудомподатковогороз’яснення податковогоорганунедійснимиєпідставоюдлявикористаннязазначеногорішеннявсіма платниками податків змоментуйогоприйняття.

Інтерпретаційніактикласифікуютьізаіншимипідставами: заформою вираження (усні та письмові); за суб’єктами тлумачення (акти різних державних органів та посадових осіб — акти законодавчих, виконавчих чисудовихорганів, актиорганівпрокуратури, атакожактиміжнародних установ, юрисдикціяякихвизнанаУкраїною); заназвоютавнутрішньою побудовою (структурою) документа (постанови, рішення, ухвали,

роз’яснення, висновкитощо); загалузямиправа(конституційно-правові, кримінально-правові, цивільно-правовітаін.).

Тлумачення потребують не тільки нормативні, а й індивідуальні юридичніакти, особливоті, якірозрахованінатривалудію, маютьюридично складний характер, спрямовані на індивідуальну регламентацію суспільних відносин, примусове здійснення прав і обов’язків (індивідуальні адміністративні акти, рішення юрисдикційних органів, правочини таін.). ЦКУкраїни, якийнабувчинностіз1 січня2004 р., міститьокрему ст. 213, присвяченутлумаченнюзміступравочину. Вційстаттівказується на особливості способів тлумачення, що застосовуються при з’ясуванні змісту правочину його сторонами чи судом, а також обставини, з яких необхідноприцьомувиходити(зокрема, метаправочину, змістпопередніх переговорів, усталенапрактикавідносинміжсторонами, звичаїділового

441