2. Абсолютні статистичні показники.

Абсолютні величини – це показники, які виражають розміри суспільно-економічних явищ і процесів в конкретних умовах місця і часу. Визначають їх методами статистичного спостереження і зведення вихідної інформації. Абсолютні величини широко використовують для аналізу та прогнозування.

Абсолютні величини є джерелом формування статистичної інформації, за допомогою їх оцінюють усі боки суспільного життя

В статистиці розрізняють наступні типи абсолютних величин:

1) за способом вираження розмірів досліджуваних явищ:

– індивідуальні – характеризують кількісні ознаки окремих одиниць сукупності [наприклад, рівень виробітку окремого робітника за конкретний період];

– підсумкові – характеризують розмір ознаки сукупності, одержаної від додавання значень ознак окремих одиниць сукупності.

Абсолютні статистичні величини – завжди іменовані, вони мають певну розмірність, певні одиниці. Одиниці величин – важливий елемент статистичного дослідження, вони можуть бути простими, складними та умовними.

2) залежно від різних причин і завдань аналізу застосовують такі величини:

– натуральні – відповідають природним або споживчим властивостям предмета і виражаються у фізичних одиницях ваги, довжини тощо;

– умовно-натуральні – у разі виробництва однорідної, але не однакової продукції. Суть цього полягає в тому, що один з продуктів приймають за одиницю, решту порівнюють до нього на підставі обчислених коефіцієнтів [наприклад, завод виготовив 200 чотиривісних вагонів та 400 двовісних, то загальну кількість вагонів потрібно перерахувати у двовісні = 200 × 2 + 400 = 800, оскільки один чотиривісний вагон дорівнює за своєю місткістю двом двовісним];

– вартісні – дають змогу узагальнити та зіставити різноманітні явища, їх застосовують при виробництві різнойменної продукції для визначення загального обсягу продукції. Облік продукції в такий спосіб застосовують для обчислення наслідків виробництва та для вимірювання вартості продукції.

Багато абсолютних величин представлені у формі балансу. Така форма передбачає розрахунок показника за джерелами формування та напрямками використання, а це дає змогу визначити не лише сумарний показник, а й усі його компоненти.

3. Відносні статистичні показники.

Соціально-економічний аналіз потребує різного роду порівняння . Статистичні показники порівнюються у часі (за єдиним об’єктом), у просторі (між об’єктами) та співвідношення різні ознаки одного і того ж самого об’єкта. Результатом порівняння є відносна статистична величина, яка характеризує міру кількісного співвідношення різнойменних чи однойменних показників.

Відносні статистичні величини – це показники, які виражають кількісні співвідношення між явищами суспільно-економічного життя. Їх визначають як частку від ділення двох абсолютних величин.

При обчисленні відносних величин слід мати на увазі, що чисельник – це показник, який вивчається. Його називають звітною величиною. Величину, з якою зіставляють інші величини (знаменник), називають основою, або базою порівняння, базисною величиною.

Відносні величини мають велике значення під час аналізу соціально-економічних явищ, оскільки абсолютні величини не завжди дають змогу правильно оцінити явища з огляду на їхню динаміку, склад, інтенсивність поширення тощо.

Порівняння статистичних величин використовують для вирішення таких аналітичних задач:

• оцінки інтенсивності явищ;

• характеристики структури сукупності;

• оцінки виконання плану;

• порівняння характеристик об’єктів;

• оцінки дотримання норм та стандартів;

• оцінки динаміки тощо.

Відповідно до цих завдань виділяють наступні види відносних величин:

1. відносна величина виконання договірних зобов’язань – показник, що визначають ділення обсягу договірних зобов’язань на осяг зобов’язань, передбачених договором. Даний показник характеризує ступінь виконання підприємством своїх договірних зобов’язань;

2. відносна величина динаміки – показник, який виражає ступінь зміни явищ у часі. Вона характеризує напрям та швидкість зміни явищ у часі, темпи їх розвитку. Її визначають як відношення показників за звітний період та за минулий період;

3. відносна величина структури – показник, що характеризує склад досліджуваної сукупності. Цей показник є відношенням абсолютної величини кожного складового елемента до абсолютної величини всієї сукупності, тобто відношення частини до цілого. За їх допомогою оцінюють структурні зрушення, тобто зміни у складі сукупності за певний період часу. Дані величини виражають у відсотках або в коефіцієнтній формі;

4. відносна величина координації – це співвідношення окремих частин певної сукупності. Вона вказує на те, в скільки разів порівнювана частина сукупності є більшою або меншою від тієї частини, яку взято за базу порівняння. [наприклад, чисельність міського населення = 34,8 млн. чол., а сільського – 16,5 млн. чол. База порівняння – чисельність сільського населення. Відносна величина координації – 34,8 / 16,5 = 2,1. Це означає, що чисельність міського населення більш ніж у два рази перевищує чисельність сільського населення];

5. відносна величина порівняння – співвідношення однойменних величин різних об’єктів. Так, зіставляють чисельність населення, розміри територій, посівних площ, обсяг промислової продукції між окремими країнами, областями, районами;

6. відносна величина порівняння зі стандартом – співвідношення фактичних значень показника з певним еталоном – стандартом, нормативом, оптимальним рівнем. Для показників, що не мають визначеного еталону, базою порівняння може бути максимальне чи мінімальне значення або середня по сукупності в цілому;

7. відносна величина інтенсивності – показники, які характеризують ступінь поширення, розвиток явища в певному середовищі. За їх допомогою вимірюють інтенсивність його поширення, насиченості певного середовища даним явищем. Відносні величини – це відношення двох різнойменних величин, вони вказують на те, скільки одиниць однієї сукупності припадає на одиницю іншої сукупності. [наприклад, забезпеченість лікарями на 1000 осіб, забезпечення підприємствами громадського харчування на 10000 осіб, захворюваність чи злочинність на 100 осіб тощо]

Ефективність використання статистичних показників значною мірою залежить від дотримання цілої низки вимог і насамперед урахування специфіки та умов розвитку суспільно-економічних явищ та процесів, а також комплексного застосування абсолютних та відносних величин в економіко-статистичних дослідженнях.