13. Класифікація управлінського персоналу

Найбільш поширений підхід, згідно з яким управлінський персонал поділяють на керівників, фахівців, службовців (технічних виконавців). Головну роль в управлінні організацією відіграє керівник, який очолює відповідний колектив, наділений необхідними повноваженнями прийняття рішень з конкретних видів діяльності організації (підприємства) і несе повну відповідальність за результати роботи очолюваного ним колективу. Слід зазначити, що принципових відмінностей у праці керівника, менеджера, адміністратора і начальника немає. Менеджер — це керівник або управляючий, що обіймає постійну посаду на контрактній основі та наділений повноваженнями в галузі прийняття рішень щодо конкретних видів діяльності фірми. Термін менеджер використовується щодо: організатора конкретних видів робіт у межах окремих підрозділів або програм; керівника щодо підлеглих; адміністратора будь-якого рівня, що організовує роботу на основі сучасних методів управління. Фахівці — це працівники, які виконують визначені функції управління. Вони аналізують зібрану інформацію і готують варіанти рішень для керівників відповідного рівня. До фахівців належать економісти, бухгалтери, фінансисти, аналітики, юристи та ін.

Службовці (технічні виконавці) — працівники, які обслуговують діяльність фахівців і керівників, покликані виконувати інформаційно-технічні операції, звільняючи керівників і фахівців від цієї трудомісткої роботи. Це секретарі, друкарки, молодші техніки та ін.

14. Структура управління підприємством

Очолює підприємство директор (генеральний директор, президент), якому підпорядковуються заступники (виконавчі директори, віце-президенти), їх кількість визначається розмірами підприємства. За кожним заступником закріплюються конкретні керівні функції. У безпосередньому розпорядженні директора перебуває також його штатний апарат — секретаріат, юрисконсульт, референт. Директору також можуть безпосередньо підпорядковуватися певні функціональні служби, такі, як архів, комунікаційні та інформаційні служби, служби технічного контролю. Другим рівнем управління на підприємстві середнього розміру є цеховий, тобто виробничі підрозділи (основні та допоміжні) поділяються на цехи: основні — механічний, складальний, ливарний, термічний; допоміжні — ремонтно-механічний, інструментальний, енергетичний, транспортний. Начальникові цеху безпосередньо можуть підпорядковуватися кілька функціональних служб, а також заступники з технічних питань, з виробництва. Третім рівнем управління на виробництві середніх розмірів є рівень виробничих дільниць. Структура управління виробничою дільницею така: начальнику дільниці підпорядковані наладчики, комірники, табельники, майстри, які безпосередньо керують бригадами робітників.

15. Владні повноваження, відповідальність і делегування

Владні повноваження - це офіційне законне право менеджера приймати рішення, віддавати накази і розподіляти ресурси для досягнення бажаних організаційних результатів. Владні повноваження визначаються трьома характеристиками: Владні повноваження детермінуються виключно посадою, а не особистими чи діловими якостями співробітника організації.

Владні повноваження менеджера приймаються підлеглими. Обсяг владних повноважень у вертикальній ієрархії розподіляється зверху донизу. Відповідальність — обов'язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх задовільне розв'язання.  Якщо відповідальність менеджера не підкріплюється достатніми повноваженнями, то виконання завдань можливе, але утруднене. Делегування — це процес передачі менеджерами владних повноважень і відповідальності співробітникам, які займають позиції на нижчих рівнях ієрархії.