25. Сутність та вимоги до управлінських рішень
Прийняття рішень – це процес, який починається з виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації.
Управлінське рішення – це результат творчого цілеспрямованого аналізу проблемної ситуації, вибору шляхів, методів і засобів її вирішення у відповідності з цілями системи менеджменту.
Приймаючи рішення, менеджер повинен визначити: 1)що треба вирішити? 2)яке повинно бути рішення? 3)коли потрібно прийняти рішення? 4)хто і як повинен приймати участь у ньому? 5) хто повинен виконувати рішення? 6) кого і коли треба інформувати про прийняття рішення та його виконання.
Вимоги до управлінських рішень:
Цілеспрямованість – означає що кожне рішення повинно визначати конкретні цілі та задачі колективу, встановлення завдання безпосереднім виконавцям та ін..
Вибір головної проблеми – означає знаходження головної проблеми, рішення якої сприяло б усуненню або ліквідації наявних недоліків у роботі колективу.
Об`єктивність - ігнорування об`активності, фактичного стану справ, абстрагування від реальних обставин призведе до відриву від реальних умов виробництва
Своєчасність прийняття і реалізації рішень – означає що рішення повинні прийматись у момент виникнення проблеми
Компетентність – керівник не повинен приймати рішення, що віднесені до компетенції своїх підлеглих і в той же час не перевищувати своєї влади у прийнятті рішень. Приймаючи рішення за свого підлеглого , менеджер знижує його відповідальність за кінцеві результати та наслідки роботи.
Комплексність – передбачає врахування всіх найважливіших взаємозв’язків та взаємозалежностей підприємства.
Дієвість і конкретність. Дієвість рішення полягає у силі свого впливу на колектив достатньої для зміни стану справ у заданому напрямку для досягнення поставлених цілей. Конкретність передбачає точність поставлених в рішенні цілей і завдань, чіткість викладення
Правомірність – означає, що рішення повинне випливати з правових норм та виходити з компетенції структурного підрозділу управління чи посадової особи
26. Класифікація управлінських рішень: за довготривалістю дії, за способом розробки і прийняття та за сферою дії
За довнотривалістю дії: 1) стратегічні (перспективні) – визначають напрямки спеціалізації, обсяги виробництва, кадрову і техн. політику, перспективи економічного і соц. розвитку трудового колективу, встановлюють взаємодії підрозділів. Ці рішеня приймаються вищим керівництвом
2) тактичні(середньострокові) – пов’язані з конкретною розстановкою сил і ресурсів у кожному періоді. Ці рішення приймаються у структурних підрозділах менеджерами у межах своїх повноважень; вище керівництво тільки здійснює консультування, контроль, надає необхідну допомогу.
За сферою дії: 1) загальні рішення – це такі рішення, які стосуються організації вцілому, вони визначають головні завдання організації, основні напрямки її розвитку. Ці рішення приймає керівник\колективний орган управління 2) локальне (обмежене) рішення – приймається по окремому підрозділу організації і спрямоване на регулювання якогось процесу в конкретній ситуації, що сталась на підприємстві.