1)Виникнення менеджменту його цілі та завдання

Менеджмент - це вміння досягти поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей.

Менеджери - це прошарок професійних управляючих, головним завданням яких є координація й організація діяльності колективів на основі врахування об'єктивних законів і закономірностей, тобто управління на науковій основі. Первісно менеджмент розвивався шляхом жорсткого раціоналізму в управлінні, його втіленням стали концепції "наукового управління" Ф. Тейлора, "ідеальної бюрократії" М. Вебера, "науки адміністрування" А. Файоля.

Принципи управління - це ті основоположні засади, які притаманні всім компонентам системи управління в процесі її функціонування на всіх етапах її розвитку.

Цілі управління визначають бажаний стан системи управління в майбутньому.

Функції управління - це ті відносно самостійні, спеціалізовані види діяльності, які відокремлюються в процесі розподілу управлінської праці.

Методи управління - конкретні способи досягнення цілей.

2. Школи наукового менеджменту

Класична теорія менеджменту включає в себе 2 школи: школу наукового управління, адміністративну школу. Наукове управління було спрямоване на дослідження проблем продуктивності праці робітників шляхом удосконалення операцій ручної праці. Засновниками школи були Тейлор, Френт, Гілберт, Генрі Форд. Концепцію наукового управління сформулював Тейлор в 1911р. Принципи наукового управління:

1)аналіз робочої ситуації ЗЗ – загальне завдання

Р – робітники-виконавці

М – менеджер

2)аналіз змісту загального завдання

ЗЗ(заг завд)

З З З(окремі завд)

В В В (вміння праців)

Р Р Р (робітники)

3)Підбір робітників для виконання окремих задач

З З З

Р Р Р

4)продовження управління

М

Р Р Р

З З З

Адміністративне управління. Представники Файоль, Вебер, Урлік. Метою їх дослідження було опрацювання універсальних принципів управління дотримуючись яких організація досягатиме успіху. Принципи: розподіл організації на частини, повноваження та відповідальність, дисципліна, єдинонагальність, єдність керівництва, підпорядкованість індивідуальних інтересів , винагорода, централізація, ієрархія, порядок, справедливість, стабільність перебування на посаді, ініціатива, корпоративний дух.

Поведінкова теорія менеджменту. Поведінковий підхід до менеджменту включає 2 школи: школі людських відносин(представники цієї школи вивчали проблеми індивідуальної психології працівників організації, їх зусилля були сконцентровані переважно на вивченні психології та поведінки індивідууму в організації на його мотивації; школа організаційної поведінки (їх представники сконцентрували увагу на вивченні типів групової поведінки)

Школа науки управління. В основу кількісної школи покладено ідею про те, що управління є певним логічним процесом, який можна відобразити за допомогою математичних символів та залежностей.

3. Японська модель менеджменту Особливості японського менеджменту полягають у такому:

- при уважному і ретельному вивченні японського менеджменту виявило

ся, що японська система управління - це сукупність японських традицій і

імпортованих ідей;

- японське суспільство загалом однорідне і просякнуте духом колекти-

візму. Японці завжди мислять від імені груп. Особистість усвідомлює себе

насамперед як члена групи, а свою індивідуальність - як індивідуальність

частини цілого;

- іншою важливою особливістю японського менеджменту є концепція

безперервного навчання;

- ключовим аспектом японського менеджменту є управління персоналом. 4. Американська модель менеджменту

Особливості американського менеджменту зумовлені не лише загально-економічними тенденціями, а й національною ментальністю, управлінськими традиціями. Американський метод передбачає початкове визначення професійно-кваліфікаційної моделі „посади” і „підтягування” найбільш відповідних працівників за схемою „посада-працівник”. Сутність американської моделі менеджменту полягає в переконанні, що успіх фірми залежить перш за все від внутрішніх факторів, зокрема: раціональної організації виробництва, зниження витрат, зростання продуктивності праці, ефективного використання всіх ресурсів. При такому підході цілі й завдання вважаються відомими і стабільними протягом довгого часу. Основою стратегії є безперервне зростання і поглиблення спеціалізації виробництва. Організаційна структура будується за функціональним принципом із чітким поділом апарату управління на служби. Вирішальне значення має контроль за всіма видами діяльності, чітке виконання управлінським персоналом вказівок зверху.