56. Аналіз продуктивності праці на підприємстві

Як економічна категорія продуктивність праці характеризує ефективність використання робочої сили і в загальному випадку відображає кількість споживчої вартості, створеної за одиницю часу (виробіток) або витрати робочого часу на виробництво одиниці споживчої вартості (трудомісткість). На практиці продуктивність праці, зазвичай, визначається як виробництво продукції в розрахунку на одного працівника основної діяльності.

Зростання продуктивності праці, за інших рівних умов, сприяє покращенню всіх техніко-економічних і фінансових показників діяльності підприємства.

Продуктивність праці вимірюється у:

— натуральних вимірниках — використовується для підприємств з однорідною продукцією, тобто там, де виробляється один вид продукції або близьких за споживчою вартістю різнойменних видів продукції;

— трудових вимірниках — використовується для оцінки трудомісткості окремих видів продукції;

— вартісних — найпоширеніші, придатні для оцінки продуктивності праці на будь-якому підприємстві.

57. Іноваційний менеджмент

Інновація – кінцевий результат інноваційної діяльності, що отримав втілення

у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту, технологічного

процесу, що використовується у практичній діяльності.

Інноваційний менеджмент – підсистема менеджменту, метою якої є управ-

ління інноваційними процесами на підприємстві.

Залучення інновацій у практику роботи підприємства чи їх створення власними

силами здійснюється у межах інноваційного менеджменту.

Система менеджменту організацій, що використовують підприємницький,

інноваційний підхід до свого функціонування і розвитку, покликана вирішувати

низку завдань, інколи суперечливих і навіть взаємовиключних:

- постійне оновлення асортименту продукції та послуг;

- оновлення і створення нових виробничих систем;

- підвищення ефективності виробничо-збутової діяльності передусім через під-

вищення продуктивності праці персоналу і зниження всіх витрат;

- розроблення і реалізація стратегії і тактики боротьби за лідерство на основі

концентрації зусиль і ресурсів на найперспективніших напрямах розвитку техніки;

- підпорядкування діяльності всіх підрозділів виробничих систем режиму склад-

ного відтворювального конвейеру нововведень. Інноватор – особа, яка ініціює процес впровадження інновації і бере на себе

відповідальність за його реалізацію.

Суб’єкти інноваційної діяльності – фізичні або юридичні особи, які провадять

інноваційну діяльність і залучають майнові та інтелектуальні цінності вкладають

власні чи позичені кошти в реалізацію інноваційних проектів.

Інноваційна діяльність підприємства спрямована на створення і залучення

із зовнішнього середовища таких інновацій, які б сприяли підвищенню його кон-

курентоспроможності, зміцненню ринкових позицій, забезпечували б перспективу

розвитку.

58. Менеджмент інфраструктури

Інфраструктура комплекс взаємозалежних, обслуговуючих структур, складових і/або які забезпечують основу вирішення проблеми (завдання).

Інфраструктура менеджменту (структура системи менеджменту) – це сукупність наукових підходів, принципів, і методів, і навіть цільової, які забезпечують, керованої і керуючій підсистем.

Інфраструктура менеджменту (структура системи менеджменту):

• підвищення якості товарів, що випускаються і виконуваних послуг;

• ресурсозбереження;

• розширення ринку збуту та підвищення якості сервісу товару на конкретному ринку;

• організаційно-технічний розвиток виробництва;

• соціальний розвиток колективу та охорона навколишнього середовища;

• методичне забезпечення;

• ресурсне забезпечення;

• інформаційне забезпечення;

• правове забезпечення;

• стратегічний маркетинг;

• організаційно-технологічна підготовка виробництва;

• виробництво;

• тактичний маркетинг;

• сервіс випущених товарів;

• управління персоналом;

• розробка управлінського рішення;

• оперативне управління реалізацією рішення.