Екзаменаційний білет № 13 з української мови (за професійним спрямуванням)

1. Морфологічні норми в діловій українській мові. Особливості використання граматичних форм іменників у ділових паперах.

2. Особливості використання прикметників і займенників у ділових паперах.

Відповідь:

Морфологія – це розділ науки про мову, що вивчає частини мови, їх відмінювання, сполучуваність із словами, правопис (частково). Морфеміка – розділ науки про мову, що вивчає склад слова (корінь, суфікс, закінчення…).

Морфологічні норми передбачають дотримання правил відмінювання слів та їх написання (частково).

Особливості використання іменників у ділових паперах:

1. Перевагу надавати неемоційним однозначним іменникам (анонімний лист, а не анонімка, залікова книжка, а не заліковка, товарний потяг, а не товарняк, хворий на астму, а не астматик тощо). Уникати вживання іменників розмовного стилю із суфіксами збільшеності чи зменшеності.

2. Написання іменників на означення посад, звань, професій здебільшого у чоловічому роді (викладач хімії, а не викладачка, прем’єр, а не прем'єрка).

3. Збірні іменники заміняють іменниками у формі множини (не професура, а професори, не городяни, а мешканці міста).

4. Вживати Кличний відмінок (Ганно, Ігоре; краю, весно).

5. Уникати двозначності (голова Петренко зробила зауваження – голова зборів Петренко…..).

6. Вказуючи час за роком, іменник узгоджують з числівником у Р.в. (1990 року, а не у 1990 році).

7. Для іменників чоловічого роду ІІ відміни у Зн. в. однини характерним є нульове закінчення (взяв олівець).

8. Дотримуватися числа (нові меблі).

9. Перевагу надавати повноголоссю (віз із колесами, а не колісьми).

Особливості використання прикметників у ділових паперах:

1. Перевага надається прикметникам книжного походження, тобто слід уникати прикметників розмовного стилю (не роботящий, а працьовитий).

2. Уникати двозначності.

3. Правильно використовувати ступені порівняння (повна стягнена форма: синя, а не синяя; добрий – добріший, більш (менш) добрий; найдобріший, найбільш (найменш) добрий).

4. Прикметник двосторонній уживається тоді, коли йдеться про дві сторони у значенні осіб (двостороння угода).

5. Перевагу надавати повноголоссю (на попередньому, а не на попереднім).

Особливості використання займенників у ділових паперах:

1. Якщо можна, уникати займенників.

2. Уникати вживання займенників із значенням зменшеності (самісінький), складних неозначених форм (абиякий, хто-небудь), усічених форм (на моїм замість на моєму).

3. Використовувати нормативні займенники.

4. Дійова особа у документах стоїть у Н.в. (я запровадив).

5. Уникати двозначності (значна кількість учених взяла участь у засіданнях. Їх виявилося багато).

6. Для уникання зайвого паралелізму, краще використовувати присвійний займенник їхній (їхнє обладнання, їхні пропозиції).

7. Не слід використовувати займенники у присутності тих, про кого йдеться.

Екзаменаційний білет № 14 з української мови (за професійним спрямуванням)

1. Числівник як частина мови. Зв'язок числівників з іменниками.

2. Особливості використання прийменників у ділових паперах.

Відповідь

Загальне поняття про числівник:

Числівник – самостійна частина мови, що відповідає на питання скільки? котрий? і вказує на кількість предметів та їх порядок при лічбі. В реченні виступає будь-яким членом: Два по три – шість. Будете орати трьома плугами. Сотий дім збудували. Подивилася Мирослава на другого та й зомліла.

Розряди числівника за значенням:

• Кількісні (вказують на кількість предметів і відповідають на питання скільки?). Наприклад: три, двадцять п’ять;

• Порядкові (вказують на порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? котра?);

• Неозначені (вказують на невизначену кількість предметів): декілька, кілька, кільканадцять;

• Дробові (1/2, 0, 6);

• Збірні (двоє, семеро).

За будовою:

• Прості (мають один корінь): дв а ;

• Складні (мають два і більше коненя в слові): дванадцять .

• Складені (складаються з двох і більше слів): двадцять п’ять, сто тридцять

Зв'язок числівників з іменниками:

ПРИЙМЕННИК - це службова частина мови, яка уточнює граматичні значення і відношення між предметами або відношення до дії, стану чи ознаки предмета. Службова роль прийменника полягає в диференціації значень відмінкових форм. Прийменник характеризує певне коло смислових відношень: просторових, часових, умовних тощо: Вбігла Гафійка в хату.

Прийменники не мають самостійного лексичного значення, вони (нагадуємо) не виступають членами речення.

За БУДОВОЮ: прості (без, під, край), складні (з-за, з-поміж, попід),

складені (на відміну, у зв’язку, по відношенню до, незалежно від…).

3А ПОХОДЖЕННЯМ: первинні (в, на , до, від...), вторинні (край, круг).

Прийменник як частина мови не становить собою замкненого кола: СУМ поповнюється новими прийменниками (коло хати, з приводу, за винятком).

Пам’ятайте, що вживаються прийменники тільки при іменних частинах мови, які мають форму непрямого відмінка (іменники, займенники, субстантивовані прикметники, дієприкметники, числівники), тому вони і називаються прийменниками.

Прийменник може безпосередньо і не стояти пред іменником. Це буває в тих випадках, коли між прийменником та іменником стоїть залежне слово: Проміж тими крутими горами сходила зоря.

Кожен прийменник може вживатися тільки з певними непрямими відмінками іменника, числівника або займенника. Наприклад: прийменники без, біля, коло, від, для, до, з-під, крім, після, проти – лише з родовим відмінком; прийменники над, під, понад, попід – знахідним або орудним відмінками; прийменники за, між, межи - з родовим, знахідним або орудним відмінками.

Прийменники характеризує певне коло смислових відношень.

Особливості використання прийменників у ділових паперах:

• Сфера вживання прийменників у діловій сфері необмежна. Виражаючи відношення між словами не самостійно, а спільно з іменником або займенником, він (прийменник) утворює прийменниково-відмінкову конструкцію. Часто такі форми синонімічні безприйменниково-відмінковим. Порівняйте: занепокоєні з приводу дій – занепокоєні діями;

• Існує розгалужена система синтаксичних синонімів зі значенням різних відношень:

  • Просторових: при заводі, на заводі, край поля, з-за гори;

  • Часових: від часу проголошення, близько години, наприкінці доби, після перебудови;

  • Причинових: у силу обставин, за умов, внаслідок пожежі;

  • Мети: задля успіху, на випадок, ради успіху;

  • Допустові: всупереч правил, наперекір заборонам, окрім роботи.

• Значна кількість помилок трапляється при побудові словосполучень із прийменниками у перекладах. Наприклад, прийменник по в українській мові поєднується лише:

  • У складних прислівниках з іншими частинами мови (по можливості, по суті, по-господарськи, по-нашому, по троє);

  • З іменниками у М.в. зі значенням мети (вирушили по матеріали), із значенням місця чи напрямку, де відбувається дія (трансляція по телебаченню), із значенням певних стосунків, взаємин (товариш по парті), із значенням місця поширення дії (розпорядження по об’єднанню), із значенням розподільності (жінкам подарували по букету), у деяких словосполученнях без зміни значення паралельно з іншими прийменниками (по завершенні навчання – після завершення навчання);

  • З іменниками у Зн. в. при вказуванні на предмет, місце, простір, що є межею поширення певної дії або ознаки (вантажівка загрузла по фари і … до фар);

  • З прикметниками (по зеленій поверхні);

  • З числівниками (отримали по 10 балів);

  • Із займенниками (по їхньому будинку).

• В інших випадках слід використовувати прийменники на, за, з, із, до, для, від, під, як, через, щодо іт.д.:

По предложению делегата - на пропозицію делегата

По собственному желанию – за власним бажанням

Комиссия по вопросам – комісія з питань

Получить по накладной – отримати відповідно до накладної

Пришлось по вкусу – припало до смаку

Ударить по струнам – ударити у струни

По болезни – через хворобу

Мероприятия по дальнейшему усовершенствованию – заходи щодо подальшого вдосконалення

По факсу – факсом

По возможности скорее - якомога швидше

В отдельности каждый – кожний зокрема

В силу изложенного – зважаючи на

При дворе короля – при дворі короля

При деньгах – при грошах