6. Склад лексики із стилістичного погляду:

а). Нейтральні слова (ніс) та емоційні (рубильник, шнобель, носюра).

б). Професійно-виробнича лексика. Професіоналізми – це слова, притаманні певній професії.

в). Науково-технічна. Терміни – це слова що вживаються для точного означення поняття. Виділяють такі групи термінологічної лексики:

• Математична;

• Фізична;

• Лінгвістична;

• Літературознавча;

• Філософська, політична;

• Політико-економічна;

• Фінансова;

• Біологічна;

• Технічна;

• Музична;

• Військова;

• Морська;

• Медична;

• Шахова тощо.

г). Офіційно-ділова.

r). Емоційно забарвлена (арго, сленг, жаргонізми, вульгаризми, згрубілі слова, просторічні тощо).

д). Розмовно-побутова лексика.

е). Діалектна (місцева говірка).

Екзаменаційний білет № 11 з української мови (за професійним спрямуванням)

1. Іншомовні та запозичені слова. Правила їх уживання.

2. Фразеологізми, джерела їх виникнення, приклади фразеологізмів, джерелом яких є професія.

Склад лексики з погляду походження: мова постійно змінюється; одні слова народжуються, інші помирають, але ядро мови залишається незмінним. Тому лексика буває активною і пасивною. Всю лексику можна розподілити на три групи: слова звичайні, тобто загальновживані; застарілі (історизми та архаїзми. Історизми – це слова, що позначають предмети і поняття, яких уже нема. Наприклад, жупан, намітка, боярин. Архаїзми – це слова, яким у сучасній мові є відповідники. Наприклад: ланіти – щоки, вуста – губи, перст – палець, шульга – лівша); нові (їх називають неологізми: флеш, євроремонт, інавгурація, менеджер, іміджмейкер).

Лексика буває власне українська та запозичена. Слова, що прийшли із слов’янських мов, називаються запозиченими, а ті, що прийшли з неслов’янських мов, - іншомовними. Іншомовні слова не перекладаються, а лише записуються відповідно до українського правопису: директор, акумулятор, специфіка. Проте не слід зловживати іншомовними словами, якщо в рідній мові є відповідники. Єдиним виправданням уживання іншомовних слів є те, що за багато років вони стали нормою і без них не обійтися: кредит, дебет, сальдо, бухгалтер. А в ділових паперах не бажано вживати іншомовне слово і його український відповідник поруч (тобто слід уживати щось одне).

Книжні й іншомовні слова в документах

Книжна лексика характерна для стилів, які функціонують здебільшого в письмовій формі, це - діловий, науковий, художній і публіцистичний. Книжне забарвлення мають терміни, слова, що виражають загальнонаукові поняття й уживаються в широкому значенні. Наприклад: асигнація, прогрес, історія, економіка, політика, експеримент, демократизм, форум, характеристика, абітурієнт тощо.

Значне місце відведено й словам з абстрактним значенням на -ання, - ення, - іння, - ство, - цтво: функціонування, примирення, товариство, сумісництво та ін.

Серед книжних слів є чимало таких, що характеризуються незначним відтінком книжності. Це дієслова на - увати, - ювати (панувати, утримувати, заповнювати та ін.); віддієслівні іменники на - ння, - ття (спостереження, посвідчення, вибуття): дієприкметники (виконуючий, призначений, накреслений). У документах різного типу особливу увагу слід звертати на книжні слова, бо саме їх вживання у даній сфері спричиняє чимало недоречностей.

Слід бути обережними й уважними під час використання у діловому мовленні іншомовних слів. Якщо іншомовні слова можна заміни відповідними українськими, то їх вживання — недоречне. Якщо ж іншомовні слова ввійшли до активного словника міжнаціонального спілкування, тоді їх можна використовувати в окремих ділових паперах, що стосуються питань угоди чи міжнародних проблем. Це лексика з фінансової сфери обслуговування: банк, фінанси, факсиміле, авізо, кредит, дебет; поштово-телеграфного зв'язку: телеграф, телефон. бандероль, телеграма, бланк, шифр, номер, серія тощо.

Аби правильно вживати іншомовні слова, варто дотримуватися таких рекомендацій:

• не ставити у текст іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові;

• вживання іншомовного слова в діловодстві допустиме лише в тому значенні, в якому воно зафіксоване в словниках;

• не слід користуватися в одному і тому ж документі іншомовним словом і його українським відповідником на позначення того самого поняття. Бажано користуватися в таких випадках національною мовою, що значною мірою полегшить ведення справочинства.

Фразеологізми (стійкі сполуки слів). Наприклад, п’ятами накивати, пекти раків, на всі заставки, байдики бити, молоти язиком.

Джерела виникнення фразеологізмів:

• Виробничо-професійна діяльність людини (грати першу скрипку – з мови музикантів, тріщить по швах – з мови кравців, відстрілятися – з мови військових тощо);

• Вислови видатних людей («Не менше стало злих людей, хоч і зреклися Духа злого» - Гете.

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» - Панас Мирний.

«А судді хто?» - О. Грибоєдов тощо);

• Переклади іншомовних фразеологічних зворотів (бути не в своїй тарілці – з французької; тут собака зарита – з німецької);

• Античність (прокрустове ложе; розрубати гордіїв вузол; прийшов, побачив, переміг тощо);

• Біблія (Альфа й Омега; око за око; битися до першої краплі крові; випити чашу до дна; Содом і Гоморра; берегти, як зіницю ока; заблудла вівця; вавілонське стовпотворіння; блудний син; страшний суд тощо);

• УНТ (ні Богу свічка ні чорту кочерга; як не з’їм, то понадкушую; ні рак ні жаба; пекти раків; прийти на рогах; молоти язиком тощо).

• Чимало фразеологізмів утворилося від назв частин людського тіла, предметів назв тварин, рослин явищ природи психічних та фізичних станів людини, її переживань вірувань, звичаїв, обрядів (не клади пальця в рот; ходити догори ногами; схиляти чоло; аж шкіра болить; кому весілля, а курці смерть);

• Спостереження людини над життям. Спочатку такі вислови вживалися у прямому значенні, а згодом стали набувати переносного, узагальненого значення (наложити на себе руки; щоб тебе курка вбрикнула; як мокра курка).

До фразеологізмів належать і такі стійкі словосполучення, в яких елемент образності майже або зовсім стерся. Їх завдання - якомога точніше і стисліше передавати певні відношення. Вони, як правило, вживаються в діловій і науковій мові: вивести на орбіту; справа честі; холодна війна; бути на чолі. Недоречність вживання цих висловів у побуті використовується для створення гумористичного ефекту («В тебе на Перше травня музики немає. І виходить відрив від народних мас»). Поза офіційною мовою ці словосполучення вживаються як штампи і використовуються для відтворення чиєїсь «штампованої» мови: «Зараз чиновник замислюється, як йому «на даному етапі» на місці своєму втриматися» (М.Стельмах).

Кількість офіційно-ділових і публіцистичних фразеологізмів за радянського періоду значно збільшилася у розмовній мові, а це позначилося і на художній літературі: «Так минуло літо. Зачервоніли дерева в парках і на проспектах… У цей час у бригаді сталася радісна подія – колектив вирішив боротися за звання кращого…».

Однією з поширених помилок при користуванні фразеологізмами є таке їх уведення в текст, при якому вислів руйнується, втрачає свою образність, своє переносне значення і починає сприйматися буквально: «Сміх Варвари ріже вухо панів» («фальшиво, неприємно звучати» сприймається буквально – «відрізати вуха»).

Не слід перевантажувати свою мову фразеологізмами, бо це робить її надто «кучерявою»: «Бачу своїми невсипущими очима непорядок. Як можуть роками бухгалтери сидіти сидьма на одному місці і не тягти все, що погано лежить? Їм же вірити не можна ні на шеляг! Розігнати! І почалося. Женуть, аж пил стовпом стоїть…» (з газети).

Не всі фразеологізми прикрашають мову і збагачують її.

У діловому спілкуванні фразеологізми, цитати на підтвердження якоїсь думки, прислів’я, приказки вживаються здебільшого в усному мовленні. В окремих випадках вони використовуються як розгорнені синоніми до відповідних слів. Але зловживання штампованими канцелярськими зворотами типу „загострити питання”, „на сьогоднішній день" тощо недоречне. У письмовому діловому мовленні, зокрема в офіційних документах, уживання фразеологізмів (ще й емоційно забарвлених) не допускається, а штампованих - не бажане.