Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ - відповіді.doc
Скачиваний:
2659
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
847.36 Кб
Скачать

Екзаменаційний білет № 8 з української мови (за професійним спрямуванням)

  1. Майстерність публічного виступу. Підготовка до нього. Основні закони риторики. Основні правила ділового спілкування.

  2. Орфоепічні та морфологічні норми СУМ: творення імен по батькові; правопис і відмінювання прізвищ імен та по батькові.

Відповідь:

Спілкування — це обмін інформацією, передача її однією людиною іншій. Формами спілкування є діалог, полілог, мо­нолог. Отже, обов'язковим учасником спілкування, крім мовця, є реальний чи уявний слухач.

У процесі спілкування мовлення поділяється на відрізки, які мають певну протяжність і членуються на самостійні час­тини. Однією з вимовних одиниць є фраза, тобто відрізок мовлення, що характеризується смисловою завершеністю, синтаксично-фонетичною цілісністю та інтонаційною оформленістю, обмежений двома досить тривалими паузами. Фраза — це одиниця фонетична, тому її не можна ототожню­вати з реченням (граматична одиниця). Речення і фраза не за­вжди збігаються: речення може складатися і з кількох фраз: Змінна ціна застосовується у контрактах з подовженим строком дії, коли економічні умови виробництва товару мо­жуть істотно змінюватись.

Результатом процесу говоріння є текст. Текст — це су­купність речень (кількох чи багатьох), послідовно об'єднаних змістом і побудованих за правилами певної мовної системи. Він є засобом відтворення зв'язного мовлення, тобто висловлю­вання, частини якого пов'язані між собою однією темою, ос­новною думкою і структурою.

Процес спілкування. Види спілкування

Під час вивчення будь-якого об'єкта проводять його класифікацію. Класифікують і спілку­вання. Доцільно подати одну з найбільш прийнятних схем такого процесу:

  1. За характером комунікантів у просторі та часі розрізняють спілкування контактне та дистантне.

Поняття контактного спілкування зрозуміле: співрозмовники поряд. При контактному спілкуванні важливими компонентами є си­туація, жести, міміка та інтонація.

До видів дистантного спілкування належать такі, де комуніка­нти розділені простором і часом. Це може бути розмова по телефону, спілкування у листах тощо.

  1. За наявністю чи відсутністю будь-якого посередника розріз­няють спілкування безпосереднє (пряме) – опосередковане (непряме).

Для прямого спілкування – це зазвичай розмова, бесіда, допо­відь і т.п.

До видів опосередкованого спілкування належать і телефонна розмова, і лист, і передавання інформації по радіо, телебаченню, че­рез книгу. Саме розвиток опосередкованого спілкування спричинив утворення цілих галузей виробництва й спеціалізовані заклади: ра­діо-і телестудії; видавництва й типографії, пошту, телеграф, теле­фонні станції і т.п., а також армію робітників, які їх обслуговують.

  1. За формою існування мови розрізняють спілкування усне та письмове.

Письмовий текст вимагає обдумування. Такий текст є зафіксо­ваним. Усний текст разом з ситуацією, жестами, мімікою, інтонацією дозволяє щось не сказати, не припускає переробки тексту, крім уто­чнень.

4. З погляду змінної та постійної позиції розрізняють таке спілкування: діалогічне та монологічне.

5. За кількістю учасників розрізняють спілкування: міжособистісне (особисте) й масове.

  1. З погляду ситуації спілкування і взаємостосунків тих, хто спілкується, розрізняють спілкування: приватне та офіційне.

Вимоги до усного ділового мовлення

Істинне красномов­ство полягає в тому, щоб сказати все, що треба, але не більше. Отже, багато говорити і багато сказати — поняття не тотожні.

До усного ділового мовлення ставляться такі вимоги:

  1. . Точність у формулюванні думки, недвозначність.

  2. . Логічність.

  3. . Стислість.

  4. . Відповідність між змістом і мовними засобами.

5). Відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення.

  1. . Відповідність між мовними засобами та стилем викладу.

  2. . Вживання сталих словосполучень.

  3. . Різноманітність мовних засобів.

  4. . Нешаблонність у побудові висловлювання.

9). Доречність.

  1. .Виразність тощо.

Необхідно, щоб ці вимоги ґрунтувалися на знанні літера­турної норми і чутті мови (здатності відчувати належність слів до певного стилю, доречності вживання слів у певній ситуації). Загальна мовна культура визначається і знанням норм літературної мови, й ерудицією, і світоглядом людини, і культурою мислення, і технікою мовлення. Усне ділове мовлення — це розмовно-літературне мовлення, що набли­жається до мовлення писемного.

Універсальні величини усного спілкування

Існують три універсальні величини ділового спілкуван­ня: погляд, усмішка та відстань, на якій ведеться бесіда.

Погляд — найсильніший компонент розмови. Уміння "витримувати погляд" є наслідком особливого тренування. Людина, яка просто дивиться у вічі співрозмовнику, викли­кає довіру. Вміння першим не відводити погляд — це озна­ка сильної, рішучої особистості. Зустрічаючись, люди обов'язково коротко дивляться один одному в очі. Цей пер­ший погляд є "пробою на довіру". Щирість у цьому швид­кому погляді означає доброзичливе ставлення. Якщо партнер затримує погляд на очах співрозмовника, то робить це з метою пригнітити людину. Якщо співрозмовник за­тримує погляд, супроводжуючи це кивком голови, то це оз­начає згоду і довіру. Якщо ж партнер відводить очі у паузі, то це значить, що він не все ще сказав і просить не пе­ребивати.

Усмішка. Перш ніж говорити, усміхніться. Це налаштує будь-яку розмову, навіть важку, на доброзичливий тон і взаємоповагу. Усмішка повинна відповідати ситуації, а якщо можливо, і визначати її. Мовчазної усмішки іноді буває до­сить, щоб пом'якшити неприємну ситуацію або зняти роз­дратування партнера. Усмішка має бути багатозначною, але не маскою, і відповідати настрою.

Не менш символічною є відстань, на якій ведеться бесіда. Розрізняють чотири види дистанції між співрозмовниками: інтимну, особисту, соціальну, офіційну. Відстань між особа­ми служить регулятором їхніх відносин. Визначальником соціального статусу, статі, місцевості, де мешкають співроз­мовники, може стати саме відстан. Якщо не знати дистанції співрозмовника, то ненавмисне можна його вразити або образити.

Бесіда

Знання правил етикету є підґрунтям для формування іміджу керівника, працівника та фірми в цілому. Важливим є початок спілкування. З першої фрази, погляду, настрою керівника залежатиме перебіг зустрічі, бесіди, наради. Тому варто починати її стримано, але доброзичливо.

Потрібно зазначити, що хоч бесіда і нарада — форми ус­- ного спілкування людей і будуються на трьох основних типах стосунків:

—начальник — підлеглий

— підлеглий — начальник

— партнер — партнер, проте вони різняться за кількістю учасників.

Якщо в нараді беруть участь більше двох учасників, то в бесіді якраз дві особи становлять сферу спілкування.

Відмінність ділової бесіди від повсякденної (побутової) полягає у тому, що вона є цілеспрямованою із заздалегідь спланованим результатом і скерована на вирішення певних завдань, виробничих проблем і питань, пов'язана з необхід­ністю робити висновки на основі аналізу отриманої інфор­мації. Також така бесіда дозволяє виробити певні рішення і реалізувати їх.

Ділові бесіди дозво­ляють керівникові реагувати на висловлювання співбесід­ника відповідно до конкретної мети бесіди, її предмета та особистості співбесідника.

Існує два види ділових бесід: кадрові та проблемні, або дисциплінарні. До кадрових належать співбесіди під час при­йому на роботу чи звільнення. Ефективність кадрових бесід залежить від уміння керівника створити відверту конструк­тивно-критичну атмосферу спілкування. Особливу увагу слід звернути на об'єктивність фактів, тому слід пам'ятати, що:

  1. Головне завдання проблемної бесіди — майбутня ро­бота працівника, який

чимось завинив.

  1. Не потрібно проводити бесіду без належної підготовки.

  2. Бесіда про дисципліну — не вистава, а довірча розмова.

  3. Не можна приймати рішення наперед.

  4. Якщо необхідно зробити індивідуальні винятки з пра­вил, то про це потрібно

повідомити інших.

  1. Працівник повинен зрозуміти "оргвисновки".

  2. Важливо погодити із працівником програму його по­дальших дій і термін її

реалізації.

Нарада

Наради стали невід'ємною частиною нашого життя. Їх проводять для вирішення виробничих питань на підпри­ємствах та в установах, управліннях, організаціях. Наради є одним з найефективніших способів обговорен­ня актуальних питань і прийняття рішень у всіх сферах гро­мадського і політичного життя. Залежно від мети і завдань, які потрібно вирішити, ділові наради поділяються на проблемні, інструктивні та опе­ративні.

Учасники її переважно заздалегідь знають, про що говори­тимуть. Іноді вони навіть проводять репетиції майбутньої дискусії. Підготовлена таким чином, вона, безперечно, має свої переваги, даючи можливість, щонайкраще ознайомити присутніх з поглядами фахівців на певну проблему. Нато­мість під час звичайної наради виникають спонтанні дис­кусії, учасники яких виступають не в заздалегідь визначе­ному порядку, а залежно від ситуації. При цьому висновки передбачити важко, вони виникають після дискутування.

Оптимальна кількість учасників наради — 10-12 осіб. Цілком імовірно, що, охоплюючи деякі важливі проблеми, дискусія навіть між двома — трьома фахівцями може дати вагомі результати. Якщо кількість учасників перевищує 16-18 осіб, то не всі матимуть змогу взяти активну участь в обго­воренні.

Телефонна розмова

Неможливо уявити собі сучасні ділові стосунки без теле­фонного зв'язку, який забезпечує безперервний двосторонній обмін інформацією на відстані. Майстерність телефонної розмови полягає в тому, щоб за короткий проміжок часу повідо­мити все необхідне і дістати відповідь. Запорукою успішного проведення службової телефонної розмови є компетентність, намагання оперативно вирішити проблему.

Май­стерність секретаря як службовця полягає в тому, щоб пра­вильно визначити важливість та терміновість телефонного дзвінка, захистити інтереси керівника, не образити абонента, створити у нього гарне враження про установу, до якої він телефонує.