- •Екзаменаційний білет № 1 з української мови (за професійним спрямуванням)
- •Екзаменаційний білет № 2 з української мови (за професійним спрямуванням)
- •Екзаменаційний білет № 3 з української мови (за професійним спрямуванням)
- •Екзаменаційний білет № 4 з української мови (за професійним спрямуванням)
- •Процес спілкування. Види спілкування
- •Мовний етикет
- •Зовнішня обстановка офісу і кабінету.
- •Одяг і зовнішній вигляд
- •Колір одягу
- •Візитні картки
- •Прийом підлеглих
- •Екзаменаційний білет № 5 з української мови (за професійним спрямуванням)
- •Умовна класифікація ділових паперів
- •Стилі мови
- •Екзаменаційний білет № 6 з української мови (за професійним спрямуванням)
- •Екзаменаційний білет № 7 з української мови (за професійним спрямуванням)
- •Екзаменаційний білет № 8 з української мови (за професійним спрямуванням)
- •Процес спілкування. Види спілкування
- •Доповідь
- •Використання голосу
- •Практичні поради:
- •У світі прізвищ
- •Екзаменаційний білет № 9 з української мови (за професійним спрямуванням)
- •Екзаменаційний білет № 10 з української мови (за професійним спрямуванням)
- •6. Склад лексики із стилістичного погляду:
- •Екзаменаційний білет № 11 з української мови (за професійним спрямуванням)
- •Книжні й іншомовні слова в документах
- •Екзаменаційний білет № 12 з української мови (за професійним спрямуванням)
- •3. Синтаксичні особливості професійних текстів.
- •Екзаменаційний білет № 13 з української мови (за професійним спрямуванням)
- •Екзаменаційний білет № 14 з української мови (за професійним спрямуванням)
- •Екзаменаційний білет № 15 з української мови (за професійним спрямуванням)
- •Екзаменаційний білет № 16 з української мови (за професійним спрямуванням)
- •Класифікація мовних помилок
- •Екзаменаційний білет № 18 з української мови (за професійним спрямуванням)
- •Р е з ю м е
- •Екзаменаційний білет № 19 з української мови (за професійним спрямуванням)
- •Міненерго україни
- •Документи щодо особового складу
- •Характеристика
- •Особовий листок з обліку кадрів
- •Трудова книжка
- •Екзаменаційний білет № 21 з української мови (за професійним спрямуванням)
- •Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів, Життя духовного основа.
- •Історична довідка
Екзаменаційний білет № 8 з української мови (за професійним спрямуванням)
Майстерність публічного виступу. Підготовка до нього. Основні закони риторики. Основні правила ділового спілкування.
Орфоепічні та морфологічні норми СУМ: творення імен по батькові; правопис і відмінювання прізвищ імен та по батькові.
Відповідь:
Спілкування — це обмін інформацією, передача її однією людиною іншій. Формами спілкування є діалог, полілог, монолог. Отже, обов'язковим учасником спілкування, крім мовця, є реальний чи уявний слухач.
У процесі спілкування мовлення поділяється на відрізки, які мають певну протяжність і членуються на самостійні частини. Однією з вимовних одиниць є фраза, тобто відрізок мовлення, що характеризується смисловою завершеністю, синтаксично-фонетичною цілісністю та інтонаційною оформленістю, обмежений двома досить тривалими паузами. Фраза — це одиниця фонетична, тому її не можна ототожнювати з реченням (граматична одиниця). Речення і фраза не завжди збігаються: речення може складатися і з кількох фраз: Змінна ціна застосовується у контрактах з подовженим строком дії, коли економічні умови виробництва товару можуть істотно змінюватись.
Результатом процесу говоріння є текст. Текст — це сукупність речень (кількох чи багатьох), послідовно об'єднаних змістом і побудованих за правилами певної мовної системи. Він є засобом відтворення зв'язного мовлення, тобто висловлювання, частини якого пов'язані між собою однією темою, основною думкою і структурою.
Процес спілкування. Види спілкування
Під час вивчення будь-якого об'єкта проводять його класифікацію. Класифікують і спілкування. Доцільно подати одну з найбільш прийнятних схем такого процесу:
За характером комунікантів у просторі та часі розрізняють спілкування контактне та дистантне.
Поняття контактного спілкування зрозуміле: співрозмовники поряд. При контактному спілкуванні важливими компонентами є ситуація, жести, міміка та інтонація.
До видів дистантного спілкування належать такі, де комуніканти розділені простором і часом. Це може бути розмова по телефону, спілкування у листах тощо.
За наявністю чи відсутністю будь-якого посередника розрізняють спілкування безпосереднє (пряме) – опосередковане (непряме).
Для прямого спілкування – це зазвичай розмова, бесіда, доповідь і т.п.
До видів опосередкованого спілкування належать і телефонна розмова, і лист, і передавання інформації по радіо, телебаченню, через книгу. Саме розвиток опосередкованого спілкування спричинив утворення цілих галузей виробництва й спеціалізовані заклади: радіо-і телестудії; видавництва й типографії, пошту, телеграф, телефонні станції і т.п., а також армію робітників, які їх обслуговують.
За формою існування мови розрізняють спілкування усне та письмове.
Письмовий текст вимагає обдумування. Такий текст є зафіксованим. Усний текст разом з ситуацією, жестами, мімікою, інтонацією дозволяє щось не сказати, не припускає переробки тексту, крім уточнень.
4. З погляду змінної та постійної позиції розрізняють таке спілкування: діалогічне та монологічне.
5. За кількістю учасників розрізняють спілкування: міжособистісне (особисте) й масове.
З погляду ситуації спілкування і взаємостосунків тих, хто спілкується, розрізняють спілкування: приватне та офіційне.
Вимоги до усного ділового мовлення
Істинне красномовство полягає в тому, щоб сказати все, що треба, але не більше. Отже, багато говорити і багато сказати — поняття не тотожні.
До усного ділового мовлення ставляться такі вимоги:
. Точність у формулюванні думки, недвозначність.
. Логічність.
. Стислість.
. Відповідність між змістом і мовними засобами.
5). Відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення.
. Відповідність між мовними засобами та стилем викладу.
. Вживання сталих словосполучень.
. Різноманітність мовних засобів.
. Нешаблонність у побудові висловлювання.
9). Доречність.
.Виразність тощо.
Необхідно, щоб ці вимоги ґрунтувалися на знанні літературної норми і чутті мови (здатності відчувати належність слів до певного стилю, доречності вживання слів у певній ситуації). Загальна мовна культура визначається і знанням норм літературної мови, й ерудицією, і світоглядом людини, і культурою мислення, і технікою мовлення. Усне ділове мовлення — це розмовно-літературне мовлення, що наближається до мовлення писемного.
Універсальні величини усного спілкування
Існують три універсальні величини ділового спілкування: погляд, усмішка та відстань, на якій ведеться бесіда.
Погляд — найсильніший компонент розмови. Уміння "витримувати погляд" є наслідком особливого тренування. Людина, яка просто дивиться у вічі співрозмовнику, викликає довіру. Вміння першим не відводити погляд — це ознака сильної, рішучої особистості. Зустрічаючись, люди обов'язково коротко дивляться один одному в очі. Цей перший погляд є "пробою на довіру". Щирість у цьому швидкому погляді означає доброзичливе ставлення. Якщо партнер затримує погляд на очах співрозмовника, то робить це з метою пригнітити людину. Якщо співрозмовник затримує погляд, супроводжуючи це кивком голови, то це означає згоду і довіру. Якщо ж партнер відводить очі у паузі, то це значить, що він не все ще сказав і просить не перебивати.
Усмішка. Перш ніж говорити, усміхніться. Це налаштує будь-яку розмову, навіть важку, на доброзичливий тон і взаємоповагу. Усмішка повинна відповідати ситуації, а якщо можливо, і визначати її. Мовчазної усмішки іноді буває досить, щоб пом'якшити неприємну ситуацію або зняти роздратування партнера. Усмішка має бути багатозначною, але не маскою, і відповідати настрою.
Не менш символічною є відстань, на якій ведеться бесіда. Розрізняють чотири види дистанції між співрозмовниками: інтимну, особисту, соціальну, офіційну. Відстань між особами служить регулятором їхніх відносин. Визначальником соціального статусу, статі, місцевості, де мешкають співрозмовники, може стати саме відстан. Якщо не знати дистанції співрозмовника, то ненавмисне можна його вразити або образити.
Бесіда
Знання правил етикету є підґрунтям для формування іміджу керівника, працівника та фірми в цілому. Важливим є початок спілкування. З першої фрази, погляду, настрою керівника залежатиме перебіг зустрічі, бесіди, наради. Тому варто починати її стримано, але доброзичливо.
Потрібно зазначити, що хоч бесіда і нарада — форми ус- ного спілкування людей і будуються на трьох основних типах стосунків:
—начальник — підлеглий
— підлеглий — начальник
— партнер — партнер, проте вони різняться за кількістю учасників.
Якщо в нараді беруть участь більше двох учасників, то в бесіді якраз дві особи становлять сферу спілкування.
Відмінність ділової бесіди від повсякденної (побутової) полягає у тому, що вона є цілеспрямованою із заздалегідь спланованим результатом і скерована на вирішення певних завдань, виробничих проблем і питань, пов'язана з необхідністю робити висновки на основі аналізу отриманої інформації. Також така бесіда дозволяє виробити певні рішення і реалізувати їх.
Ділові бесіди дозволяють керівникові реагувати на висловлювання співбесідника відповідно до конкретної мети бесіди, її предмета та особистості співбесідника.
Існує два види ділових бесід: кадрові та проблемні, або дисциплінарні. До кадрових належать співбесіди під час прийому на роботу чи звільнення. Ефективність кадрових бесід залежить від уміння керівника створити відверту конструктивно-критичну атмосферу спілкування. Особливу увагу слід звернути на об'єктивність фактів, тому слід пам'ятати, що:
Головне завдання проблемної бесіди — майбутня робота працівника, який
чимось завинив.
Не потрібно проводити бесіду без належної підготовки.
Бесіда про дисципліну — не вистава, а довірча розмова.
Не можна приймати рішення наперед.
Якщо необхідно зробити індивідуальні винятки з правил, то про це потрібно
повідомити інших.
Працівник повинен зрозуміти "оргвисновки".
Важливо погодити із працівником програму його подальших дій і термін її
реалізації.
Нарада
Наради стали невід'ємною частиною нашого життя. Їх проводять для вирішення виробничих питань на підприємствах та в установах, управліннях, організаціях. Наради є одним з найефективніших способів обговорення актуальних питань і прийняття рішень у всіх сферах громадського і політичного життя. Залежно від мети і завдань, які потрібно вирішити, ділові наради поділяються на проблемні, інструктивні та оперативні.
Учасники її переважно заздалегідь знають, про що говоритимуть. Іноді вони навіть проводять репетиції майбутньої дискусії. Підготовлена таким чином, вона, безперечно, має свої переваги, даючи можливість, щонайкраще ознайомити присутніх з поглядами фахівців на певну проблему. Натомість під час звичайної наради виникають спонтанні дискусії, учасники яких виступають не в заздалегідь визначеному порядку, а залежно від ситуації. При цьому висновки передбачити важко, вони виникають після дискутування.
Оптимальна кількість учасників наради — 10-12 осіб. Цілком імовірно, що, охоплюючи деякі важливі проблеми, дискусія навіть між двома — трьома фахівцями може дати вагомі результати. Якщо кількість учасників перевищує 16-18 осіб, то не всі матимуть змогу взяти активну участь в обговоренні.
Телефонна розмова
Неможливо уявити собі сучасні ділові стосунки без телефонного зв'язку, який забезпечує безперервний двосторонній обмін інформацією на відстані. Майстерність телефонної розмови полягає в тому, щоб за короткий проміжок часу повідомити все необхідне і дістати відповідь. Запорукою успішного проведення службової телефонної розмови є компетентність, намагання оперативно вирішити проблему.
Майстерність секретаря як службовця полягає в тому, щоб правильно визначити важливість та терміновість телефонного дзвінка, захистити інтереси керівника, не образити абонента, створити у нього гарне враження про установу, до якої він телефонує.