Екзаменаційний білет № 10 з української мови (за професійним спрямуванням)

1. Слово. Склад лексики з погляду походження. Склад лексики із стилістичного погляду. Лексикографія. Типи словників.

2. Правила перекладу текстів українською мовою. Комп’ютерний переклад тексту.

Лексичні норми сучасної української ділової мови полягають у правильному доборі та вживанні слів, їх перекладі та сполучуваності. А для цього, звичайно, необхідно знати лексику.

Лексика – це сукупність усіх слів мови.

Лексикологія – це наука, що вивчає лексику.

Лексикографія – це наука про укладання словників. Словники бувають двох видів: енциклопедичні та лінгвістичні (мовні). Останні у свою чергу поділяються на орфографічні, орфоепічні, перекладні, тлумачні, словники іншомовних слів, фразеологічні, семасіологічні, ономастичні тощо.

Слово – це найважливіша одиниця спілкування. Воно має лексичне та граматичне значення.

Слова мають конкретне значення (стіл, книга, цукерки) та абстрактне (гордість, забуття, практицизм).

Слова можуть мати пряме значення (золотий перстень – зроблений із золота) та переносне (золоті руки). На основі полісемії в мові виникли такі явища:

• Метафора тип перенесення ознак на основі подібності (розмір, колір, форма тощо): Дощ іде, а хати всміхаються.

• Метонімія – перейменування (просторове, часове, логічне): аудиторія, солов’їні гаї, читаю Шевченка.

• Синекдоха – вживання цілого замість частини і навпаки: Зелений капелюх ще довго блукав по алеї (тобто людина в зеленому капелюсі…). Дорогого гостя вийшов зустрічати весь Київ (замість: населення Києва).

Слова можуть мати одне значення (стіл) та багато (земля – і планета, і ґрунт, і суша, і місце життя та діяльності людини, і поля, і країна, і держава). Всі значення багатозначного слова пов’язані між собою за смисловим елементом. Наприклад: кипить робота (швидко просувається); кипить борщ (клекотіти під час нагрівання); під веслами кипіла вода (вирувала) тощо.

Склад лексики з погляду походження: мова постійно змінюється; одні слова народжуються, інші помирають, але ядро мови залишається незмінним. Тому лексика буває активною і пасивною. Всю лексику можна розподілити на три групи: слова звичайні, тобто загальновживані; застарілі (історизми та архаїзми. Історизми – це слова, що позначають предмети і поняття, яких уже нема. Наприклад, жупан, намітка, боярин. Архаїзми – це слова, яким у сучасній мові є відповідники. Наприклад: ланіти – щоки, вуста – губи, перст – палець, шульга – лівша); нові (їх називають неологізми: флеш, євроремонт, інавгурація, менеджер, іміджмейкер).

Лексика буває власне українська та запозичена. Слова, що прийшли із слов’янських мов, називаються запозиченими, а ті, що прийшли з неслов’янських мов, - іншомовними. Іншомовні слова не перекладаються, а лише записуються відповідно до українського правопису: директор, акумулятор, специфіка. Проте не слід зловживати іншомовними словами, якщо в рідній мові є відповідники. Єдиним виправданням уживання іншомовних слів є те, що за багато років вони стали нормою і без них не обійтися: кредит, дебет, сальдо, бухгалтер. А в ділових паперах не бажано вживати іншомовне слово і його український відповідник поруч (тобто слід уживати щось одне).