78 Р.Хзррод

Ідеї Кейнса розвинули його послідовники — А. Хансен, Р. Хар-род, Є.

Домар та ін. Після другої світової війни, намагаючись уникнути недоліків

моделі Кейнса, неокейнсіанці опрацювали нові (моделі Р. Харрода, Є.

Домара).

Р.Харрод запропонував своє рівняння «гарантованого зростання». Воно має

відношення до однопродуктової замкненої економіки: одна середня величина

граничної схильності до заощадження, одна середня величина граничної

продуктивності капіталу (обидві величини є константами); заощадження та

інвестиції є функціями тільки доходу; відсутня взаємозамінюваність

факторів виробництва, не береться до уваги технічний.

Модель зростання Р. Харрода є найбільш раннім та найбільш наочним

прикладом ідеї «нейтральності» технічного прогресу, яка бере початок із

тези про стагнацію 30-х рр.

Р. Харрод розділив економіку на два сектори: сектор, що виробляє

інвестиційні блага, та сектор споживацьких благ.

Американський економіст Є. Домар, як і Харрод, протиставляючи економічну

динаміку статичним теоріям, передовсім кейнсіанст-ву, розглядає принцип

акселерації як теоретичне положення, що найбільш яскраво відображує

динамізм економіки. Домар вважає інвестиції основним фактором і рушійною

силою економічного зростання у зв'язку з їх подвійним ефектом

(«дохідний» та «виробничий»). Інвестиції, на думку Домара, є необхідною

умовою зростання, оскільки збільшення потужності виробничого апарату

забезпечується інвестиціями — так званий виробничий ефект. Але цього ще

недостатньо, бо для перетворення можливості виробництва у дійсність

необхідним є ефективний попит, який формується переважно тими самими

інвестиціями з допомогою «дохідного ефекту», причому тут інвестиції

відіграють роль стимуляторів наступних інвестицій. Формула економічного

зростання Домара відображує ті самі закономірності, що й рівняння

Харрода, але в іншій математичній інтерпретації

Дія принципу акселерації у моделях Домара та Харрода базується на тому,

що зміни споживацького попиту зі зростаючою інтенсивністю передаються на

різні ступені виробництва, до того ж між змінами масштабів споживацького

попиту та змінами розмірів інвестицій існують прямі кількісні

мі кількісні

залежності: відносно незначні зміни споживацького попиту приводять до

відносно значних змін масштабів інвестицій. 79 Теорії циклу й антициклічної політики (Е. Хансен)

Теорії економічної динаміки і циклів розроблялися в рамках неокейнсіанства. Це пов’язано деякими недоробками теорії самого Дж. Кейнса. Адже він розглядав всі економічні процеси в рамках короткострокового періоду, де номінальні величини незмінні, що було обумовлено депресивним станом економіки 30-х років XX ст. і необхідністю вирішувати найбільш насущні питання короткострокового періоду, і не розраховувати на перспективу. Але перші післявоєнні роки привели до зміни економічної ситуації в провідних західних країнах, що спричинило необхідність рішення питань економічної динаміки.

Авторами теорій економічного зростання є Рой Харрод (1900-1978) («До теорії економічної динаміки») і бвсей Домар (1914). Харрод поклав в основу моделі ідею рівності інвестицій і заощаджень. Розглядаючи проблему рівноваги системи в довгостроковому періоді, він дійшов висновку, що ця рівність досягається лише як середня всіх відхилень, збігаються ж еони при досягненні оптимального темпу економічного зростання. Харрод вивів рівняння економічної динаміки, у якому знаходять висвітлення ці взаємозв’язки: g * c= S, де g — темп економічного зростання (приріст доходу до його базисної величини); c — капітальний коефіцієнт (інвестиції на одиницю приросту доходу); S — схильність до заощаджень (частка заощаджень у національному доході). «Рівновага безперервного поступального руху» буде спостерігатися тоді, коли досягається гарантований темп зростання — прогнозна, орієнтовна величина, — при якому передбачувані інвестиції дорівнюють заощадженням, які є в наявності. Можлива, на думку вченого, така ситуація, коли гарантований (бажаний) темп зростання перевищує максимально можливий при наявних техніко-економічних умовах («природний») темп. Такий період буму приведе до інфляційних процесів.

Модель Є. Домара робить аналогічні висновки, але виходить із рівності грошового доходу (попиту) і виробничих потужностей (пропозиція). Загальні риси в представлених моделях: облік системи «мультиплікатора» і моделювання економічної динаміки із застосуванням взаємозв’язку інвестицій і заощаджень; визнання незмінності в довгостроковому періоді параметрів частини заощаджень у доходах і граничній продуктивності капіталу; висновок про доцільність підтримки постійного темпу зростання як основної умови динамічної рівноваги економіки, при якому можна досягти повного завантаження виробничих потужностей; досягнення динамічної рівноваги і стабільного зростання можливо при державному регулюванні економіки. Близькість поглядів при розробці моделей дозволила об’єднати їх у модель Харрода—Домара.

Надалі Елвіном Хансеном (1887-1975) («Економічні цикли і національний доход») були запропоновані багатофакторні моделі економічного зростання, що враховують також механізм циклічних коливань, зміни галузевої структури виробництва, вплив науково-технічного прогресу та ін. Він встановив, що причина циклічності, криз і безробіття — це коливання динаміки інвестицій. Тут проблема полягає в нерівномірності інвестиційних процесів, пов’язана з тимчасовими ЛАГами між інвестуванням і проявом його наслідків, а також у неоднорідності інвестицій. Оскільки Хансен крім зовнішнього джерела (первісних) інвестицій виявляє внутрішнє їхнє джерело (інвестиції похідні), концепція мультиплікатора доповнена ним концепцією акселератора. Цей показник погоджує зростання інвестицій із ростом національного доходу, показує їхній кількісний взаємозв’язок.

Цикл сприймається Хансеном як внутрішньо властивий економічній системі механізм досягнення відносної рівноваги, тому метод перманентного регулювання державних і приватних інвестицій замінений ним на метод «убудованих стабілізаторів» — маневрування державними видатками залежно від економічної кон’юнктури, щоб згладити амплітуди циклічних коливань.