65 Економічні погляди м.Туган_Барановського (

Економічні погляди М.Туган_Барановського (1819-1919) – учений зі

світовим ім’ям, що зробив вел. внесок у розвиток багатьох теор. проблем

економіки. Народився в дворянській сім’ї в Харківській губернії. Т.-Б.

став першовідкривачем сучасної інвестиційної теоррії циклів. Ще 1894р.

він опублікував працю “Промислові кризи в суч. Англії, їх причини і

вплив на нар. життя яку захистив як магістерську дісертацію в Моск.

ун-ті. Він критично проаналізував сучасні йому теорії ринку та криз і

високо оцінив теоретичні засади “теорії реалізації” Сея , яка

стверджувала, що пропозиція порджує попит. Він підкреслював правильність

думки Рікардо і Сея про те , що межа вир-тва визн. прод. силами людства

.Він писав, що поит на товари створюється самим вирибництвом і жодних

зовнішніх меж для розширеного відтворення, крім браку прод. сил, не

існує. Це на його думку підтверджує ідея про зв. пром. коливань з

період. зростанням основного капіталу . Він розглядає проблему криз,

аналізуючи економічні коливання, рух “ек. акт-сті”, а також фактори , що

зумовл. таку активність . Т.-Б. звертає увагу на виявлення гол. рушійної

сили ек. активності і робить висновок, що це є рух інвестицій. Він

першим сформулював осн. закон інвестиційної теорії циклів , відповідно

до якого фази пром. циклу визн активністю інвестування. Саме збільшення

інвестицій у галузях , що виготовляють засоби вир-тва порджує

мультипрлікаційний процес всіх елементів ек. активності.

Джерелом приб. він наз весь капітал.

У багатьох дослідж. “Учення про гран. кор-сть”, “Осн. помилка

абстрактної теорії кап-зму” та ін. вчений намагався переорієнтувавти

П.Е. в Рос. та Укр. на позиції

Велику увагу він приділив питанню розвитку капіталізму в Рос., що в

останнє десятиріччя 19ст стало головним тор питаням у країні. Було

опублік його докторську дисетацію “Рос. фабр. в минулому та сучасному.

66. 66 Економічні дослідження В. І. Леніна

В. І. Ленін (Ульянов) (1870-1924) на основі теорії та методології марксизму дав характеристику економічному розвитку і показав хід еволюції капіталізму в країні («Розвиток капіталізму в Росії»). На ранньому етапі своїх досліджень Ленін критикує позиції існуючих у той період напрямків ліберальних народників (які відстоювали інтереси дрібної буржуазії) і «легальних марксистів» (які захищали великий капітал). У цей же період він обґрунтовує закон піднесення потреб (робітників) у міру розвитку товарного виробництва, а також закон переважного росту засобів виробництва на основі розвитку техніки.

Найбільшу цінність для економічної науки має ленінська теорія імперіалізму, викладена в завершеному вигляді в роботі «Імперіалізм як вища стадія капіталізму». Тут проаналізовані нові явища і процеси в розвитку провідних країн світу й узагальнені в цілісне вчення. Імперіалізм, за Леніним, — це особлива, вища й остання стадія в розвитку капіталізму, що відрізняється від попередньої п’ятьма основними ознаками: 1) концентрація виробництва і капіталу, що дійшла до такого високого ступеню розвитку, що вона створила монополії, які грають вирішальну роль у господарському житті; 2) злиття банкового капіталу із промисловим і створення на базі цього фінансового капіталу фінансової олігархії; 3) вивіз капіталу, на відміну від вивозу товарів, набуває особливо важливого значення; 4) утворяться міжнародні монополістичні союзи капіталістів, що ділять світ; 5) завершений територіальний поділ землі найбільшими капіталістичними державами. Імперіалізм — це капіталізм на тій стадії розвитку, коли склалося панування монополій і фінансового капіталу, отримав видатне значення вивіз капіталу, почався розділ світу міжнародними трестами і закінчився розділ всієї території землі найбільшими капіталістичними країнами.

Монополізм неминуче породжує дві протилежні тенденції в розвитку продуктивних сил: одна — до прогресу на основі конкуренції, що зберігається між монополіями та аутсайдерами, інша — до застою і загнивання, властива монополії взагалі. Загнивання і паразитизм капіталізму на стадії імперіалізму проявляється й у наступному: утворення невеликої групи найбагатших країн-кредиторів, що живуть за рахунок вивозу капіталу і збору відсотків, тоді як більшість країн-боржників бідні; мілітаризація економіки; зміна співвідношення сил через нерівномірний розвиток імперіалістичних країн веде до війн і масштабних терористичних актів; корупція набула величезних розмірів й охоплює цілі прошарки соціуму, гальмуючи прогрес людства. Імперіалізм — остання стадія капіталізму, на якій відбувається і завершується настільки високе усуспільнення виробництва, що воно впритул підводить суспільство до нового етапу його розвитку, яким є соціалізм. Однак зміна етапів не може бути еволюційною, для ломки системи і викорінювання всіх її негативних проявів необхідна соціалістична революція.

У роботах, статтях, доповідях і промовах напередодні г після революції Ленін дав розгорнуте вчення про економіку, суспільно-економічні устрої, ролі й завдання держави та її політики у перехідний до соціалізму період, заклав наукові основи політичної економії соціалізму і комунізму. Інтерес викликають також роботи, у яких Ленін обґрунтовує нову економічну політику (НЕП) Росії і характеризує її економіку як багатоукладну, де уклад дрібнотоварного господарства і приватногосподарського капіталізму чинить найбільший опір державному обліку та контролю. Подальша характеристика НЕПу містить рекомендації з пожвавлення внутрішньої торгівлі, тому що вона є єдино можливою формою економічного зв’язку між дрібними хліборобами і великою промисловістю. У роботі «Про кооперації» Ленін оцінює її як шлях соціалістичного перетворення дрібних селянських господарств, а найціннішим у такій формі організації вважає усуспільнення засобів виробництва.