32.Економ погляд. У.Петті і п.Буагільбера.

Основоположником класичної політичної економії в Англії був Уільям

Петті. Спочатку він виступив як меркантиліст, але потім звернувся до

проблем оподаткування, визначення оптимального розміру податків. За

основу цього визначення він приймає категорію вартості товару. Він

вказує що на розміри вартості впливають два чинники: земля і праця. В

осн. Вартості лежить праця яка використовує землю і завдяки якій

формуються суспільні багатства. Але і земля є фактором вартості.

Він визначає, що зар.плата є ціною праці, отже ціною вкладу землі є

рента. Все що залишається після реалізації товару є прибуток. Він

визначає, що рента і прибуток за економічним змістом є одне і те саме.

Це результат використання факторів виробництва. Тому рента повинна

вираховуватись із реалізації вартості на основі такого розрахунку: три

покоління землевласників живуть разом 21 рік, тому слід встановити ціну

землі, яка дорівнює 21річній ренті і отже, визначати розмір ренти.

Зар.плату Петті визначав як ціну праці, що формується під впливом

вартості засобів існування. Вона повинна бути мінімальною, щоб наймані

робітники більше працювали. Чим менша зар.плата. тим більший прибуток

капіталіста. Із прибутку капіталіст виплачує процент, податки, а інша

частина є основою нагромадження та інвестицій. Зростання прибутків

означає розширення виробництва, збільшення кількості зайнятих, зростання

суми суспільних витрат, а звідси і зростання прибутків.

Як і меркантилісти він вважав, що зростання кількості грошей у країні

сприяє її збагаченню. Але не дивлячись на те, що обгрунтував категорію

вартості, гроші з вартістю не пов’язував. Не розглядав гроші як форму

виробничого капіталу.

Процент називає грошовою рентою. Петті вважає, що процент залежить від

розміру ренти та кількості грошей у обігу. Уряд не повинен регулювати

процент з метою забезпечення сталих інвестиційних процесів. Широко

застосовує статистичний метод.

Петті був перший, хто в осн. сусп. розвитку поклав вартість як

самоврегульовуючу силу.

Класична школа у Франції була започаткована Буагільбером. Основні праці

“Міркування про природу багатства грошей і податків”, “Дослідження про

рідкість грошей “. Виступає з різкою критикою меркантилізму. Джерелом

багатства вважає не обіг, а виробництво. Проголошує необхідність

бництво. Проголошує необхідність

реформування податкової системи, виступає проти регулювання державою цін

на зерно і його експорту. Буагільбер проголосив основні постулати, які

стосуються напрямків економ.політ. держави. Він вважає, що економічне

зростання країни залежить від розвитку с/г, тому держ. повинна створити

умови для вільної дії природних законів: свобода переслідування

індивідуального економічного інтересу; свобода ціноутворення; вільна

конкуренція; не втручання держави в прив. економ. діяльність.

Відносини між державою і приватною особою мають зводитись до фіксованих

податків, тому Буагільбер звертається до проблеми визначення їх

розмірів. Вартість яка є основою розподілу визначається як витрати

праці. Витрати праці він пропонував вимірювати робочим часом, що

витрачений на виробництво певного товару. Але розрізняє індивідуальний і

суспільний робочий час. Вартість забезпечує еквівалентний обмін.

Буагільбер прив’язував вартість до горшей. В своїй теорії вартості він

розрізняє “істинну” вартість в основі якої лежить кількість витраченої

праці та ринкову вартість, яка відхиляється від істинної вартості

внаслідок руху грошей, що опосередковують обмін. Саме гроші на думку

Буагільбера є причиною того, що товари обмінюються не за істинною

вартістю, через це він пропонує замінити металеві гроші на паперові, що

на його думку дасть можливість повернутися до справедливого обміну

33 Економ вчення фізіократів Кене. А .Тюрго

Фізіократи – французькі економісти другої половини ХVIII ст.,

представники класичної політичної економії. Назва школи походить від

грецьких слів “фізіс”– природа і “кратос”– влада. Засновник Франсуа

Кене(1694-1774). Продовжив дослідження Кене– Жак Тюрго(1727-1781).

Основні праці– “Зерно”, “Фермери” та “Економічна таблиця”(надр.1758р.).

Положення: 1)розглядав сусп. як живий організм, розрізняв в ньому 2

стани– здоровий нормальний та хворобливий ненормальний. У здоровому

стані сусп. має рівновагу; 2)досліджуючи ек-ні процеси як природні, які

мають свої внутрішні закономірності, підійшов до розуміння екон-го

закону.

Основи ек.вч. Кене– є вчення про чистий продукт. Він вважав, що чист-й

продукт створ. лише в землеробстві. Під чистим прод-м розумів надлишок

знов створених у землер-ві вартості товару над витратами виробн.

Промисл-ть визначав як безплідну сферу.

Кене нідійшов до поділу капіталу з точки зору його відтворення, але

загальні поняття основного і оборотного капіталу він не дав. В

“Економічній таблиці” була створена спроба розглянути вир-во як пр-цес

відтворення.Встановив структуру суч-го сус-ва, виділив продукт-й клас,

клас власників(монарха, духовенства, власників землі), безплідний

клас(гром-ни, що не зайняті в землеробстві). Кене проаналізував

можливість простого відтворення в нац-му масштабі між класами.

Жак Тюрго заклав основи теорії корисності. Основна праця– “Роздуми про

створення розподіл багатства”(1776). Основою варт-ті товару вважав

споживну вартість або корисністьречі, яка суб’єктивно оцінюється

продавцями та покупцями. Дослідж-чи категорію прибутку, визначав його 3

та покупцями. Дослідж-чи категорію прибутку, визначав його 3

складові: підпр-кий доход; оплату праці ризику і здібного підпр-ця;

земельну ренту.Найм. працю пояснював через відсудження працівн-в від

засобів вир-ва.

Основним предметом дослідж-я фізіократів було землеробство.