Виробничі ситуації для самостійного рішення
1. При поданні повторної скарги до центрального органу державної податкової служби, що саме оскаржується: первинне податкове повідомлення-рішення чи рішення органу державної податкової служби вищого рівня про результати розгляду первинної скарги?
Консультація до вирішення завдання.
Відповідно до п. 56.6 ст. 56 Податкового кодексу у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.
Згідно з п. 56.12 ст. 56 цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.
Відповідно до Положення № 1001 органи державної податкової служби розглядають скарги платників податків на податкові повідомлення-рішення про визначення сум грошових зобов’язань платника податків або будь-які інші рішення органів державної податкової служби щодо податків, зборів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також щодо законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, крім мита, акцизного податку, податку на додану вартість та інших податків, зборів, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або з території спеціальної митної зони.
Пунктом 14 Положення № 1001 визначено, що орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень, зокрема:
скасовує у певній частині податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов’язання платника податків або будь-яке інше рішення органу ДПС, яке оскаржується і не задовольняє скаргу платника податків у певній частині;
збільшує суму грошового зобов’язання або податкового боргу.
Зменшена або збільшена сума грошового зобов’язання (податкового боргу) може оскаржуватися платником податків у порядку і строки, визначені Положенням № 1001.
У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, і за розглядом первинної скарги приймається окреме податкове повідомлення-рішення на збільшену суму грошового зобов’язання чи податкове повідомлення-рішення на зменшену суму грошового зобов’язання, такий платник податків має право звернутися протягом законодавчо визначених строків зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.
Отже, уважно ознайомившись з консультативним матеріалом ви повинні дати чітку відповідь на поставлене запитання, використовуючи Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
2.Порядок оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги.
До якого вищого органу державної податкової служби (Державної податкової служби України чи державних податкових адміністрацій в АР Крим, областях, містах Києві чи Севастополі) необхідно оскаржувати податкове повідомлення-рішення, прийняте за розглядом первинної скарги на збільшення (зменшення) суми грошового зобов’язання?
Консультація до вирішення завдання.
Відповідно до п. 56.6 ст. 56 Податкового кодексу у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.
Згідно з п. 14 Положення № 1001 орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень, зокрема:
скасовує у певній частині податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов’язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і не задовольняє скаргу платника податків у певній частині;
збільшує суму грошового зобов’язання або податкового боргу.
Зменшену або збільшену суму грошового зобов’язання (податкового боргу) може бути оскаржено платником податків у порядку і строки, визначені Положенням № 1001.
При цьому відповідно до п. 3.4 Порядку № 985 якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов’язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість:
збільшується, то крім раніше надісланого податкового повідомлення-рішення направляється окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення;
зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов’язання.
Отже, уважно ознайомившись з консультативним матеріалом ви повинні дати чітку відповідь на поставлене запитання, використовуючи наступну нормативну базу:
- Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI;
- Положення № 1001 — Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверджене наказом ДПА України від 23.12.2010 р. № 1001;
- Порядок № 985 — Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 985.
3.Звернення платника податків до органів ДПС за інформацією про себе.
Чи може платник податків звернутися до органу податкової служби із запитом про надання податкової інформації стосовно себе як платника податку?
Консультація до вирішення завдання.
Надання інформації регулюється законами про інформацію та про публічну інформацію.
За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) певної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 10 Закону про публічну інформацію кожна особа має право:
знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;
доступу до інформації про себе, яка збирається та зберігається;
вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюються з порушенням вимог закону;
на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;
на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:
надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;
використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Водночас слід враховувати, що до службової може належати інформація:
що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
зібрана у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої ст. 6 Закону про публічну інформацію (ст. 9 цього Закону).
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні таких вимог:
виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Порядок оформлення запитів про інформацію регулюється розділом ІV Закону про публічну інформацію.
Отже, уважно ознайомившись з консультативним матеріалом ви повинні дати чітку відповідь на поставлене запитання, використовуючи:
Закон про публічну інформацію — Закон України від 13.01.2011 р. № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації»