Контрольні питання

1.Розкрийте сутність змісту і структури стратегічного плану.

2.Назвіть основні етапи стратегічного планування. Дайте їх характеристику.

3.Розкрийте сутність понять: «стратегічна програма», «проект», «менеджмент проектів».

4.Укажіть основні відмінності документів стратегічного типу: планів, проектів і програм.

5.Укажіть особливості формування та сфери застосування стратегічних програм.

Завдання до самостійної роботи

1. Вивчення основних термінів та складання термінологічного словнику. Основні терміни: стратегічне планування, система планів, стратегічна програма, стратегічний план, проект, менеджмент проектів.

Рекомендована література

1, 8, 9, 15, 17, 21.

Тема 9. Організаційне забезпечення стратегічного управління

План

1. Стратегічні зміни.

2. Організаційна структура як об’єкт стратегічних змін.

3. Формування ОСУ стратегічного типу.

Вивчивши тему, студенти повинні вміти

• Розкрити сутність поняття «стратегічні зміни»;

• Будувати схеми ОСУ різних типів і характеризувати особливості функціонування кожної з них;

• Проводити організаційний аналіз діючих ОСУ з використанням різних підходів та методів.

Методичні вказівки до вивчення теми

Для вивчення першого питання необхідно зрозуміти, що кожен процес розвитку передбачає зміни та реорганізацію системи відповідно до нових цілей та стратегій. Це, в свою чергу, порушує нормальне функціонування старої організації, на яку спрямовані зміни, які передбачають зміни змісту діяльності окремих управлінських ланок і посадових осіб, їхнього статусу, розподілу влади і впливу та ін.

Організаційний розвиток (ОР) являє собою складне явище, в якому поєднуються суто організаційно-адміністративні явища із соціально-психологічними процесами. Стратегія організаційного розвитку належить до типу комплексних забезпечуючи стратегій і охоплює певний перелік процесів, що відбуваються на підприємстві і входять до поняття ОР.

Організаційний розвиток можна визначити як процес удосконалення формальних і неформальних аспектів організаційної діяльності. Умови ОР – наявність механізмів реєстрації і адаптації до змін на ринку, в техніці та технологіях, до інших факторів зовнішнього середовища, а також до змін у самій виробничій і управлінській системах підприємства.

Для вивчення наступного питання зазначеної теми курсу слід повторити матеріал курсу «Менеджмент» (тема «Організація»). Це дозволить з’ясувати, що, з одного боку, організаційні структури є найбільш інерційним елементом системи управління будь-яким об’єктом, а з іншого – вони (ОСУ) не залишаються незмінними протягом існування підприємства або організації. Тому однією з актуальних проблем менеджменту є перебудова діючих ОСУ. ОСУ визначає певну впорядкованість цілей, завдань, посад, повноважень і відповідальності на певному етапі розвитку організації і здійснює на основі цього свою виробничу й управлінську діяльність.

У стратегічному управлінні ключовим питанням є співвідношення таких елементів системи управління, як «стратегія» і «структура», порядок їх змін, варіанти взаємовпливу в цьому процесі. Студенти повинні усвідомити, що будь-яка стратегія виконується в межах існуючої ОСУ, яка може мати власні цілі, особливі стратегії їх досягнення. Це означає, що розвиток підприємства може гальмуватись або прискорюватися діючою ОСУ; з іншого боку, ОСУ може використовуватись як інструмент для розробки і виконання «стратегічного набору» підприємства.

В еволюції ОСУ підприємства прийнято окреслювати три основних етапи:

І – класичні ОСУ: (лінійна, функціональна, лінійно-функціональна);

ІІ – удосконалення лінійно-функціональної ОСУ;

ІІІ – перехід до стратегічних ОСУ.

Щоб ОСУ виконували роль інструменту впровадження стратегій, потрібно розвивати їх стратегічно, поступово переходячи до структур стратегічного типу. Серед найбільш важливих характеристик ОСУ стратегічного типу необхідно виокремити орієнтацію на сприяння розвитку організації, децентралізацію, гнучкість, адаптивність, універсальність виконуваних робіт, наявність тимчасових формувань, орієнтацію на вияв нових проблем і прийняття відповідних рішень.

Створення ОСУ стратегічного типу передбачає прийняття організаційних рішень щодо рівня їх формалізації та стабільності, диференціації або інтеграції, централізації або децентралізації тощо. Стратегічні ОСУ, зорієнтовані на реакцію на зміни у зовнішньому середовищі, характеризуються більшою децентралізацією, гнучкістю, універсальністю в діяльності окремих ланок, націлених на виявлення проблем і прийняття нових управлінських рішень. Стратегічні ОСУ, крім того, покликані досягти балансу між стратегічною та поточною діяльністю, забезпечити керованість процесами розвитку одних і скорочення інших напрямків діяльності. До ОСУ стратегічного типу можна віднести: матричні структури, проектні структури, командні структури, мережні структури та ін.

Найкращою є організаційна структура, яка відповідає: розміру та галузевій належності підприємства, динамізму й складності виробничо-управлінського апарату та зовнішнього середовища, а також особовому складу, кваліфікації та досвіду персоналу, що працює на підприємстві. Тому треба сформувати таку ОСУ, яка б відповідала цим вимогам і сприяла виживанню та розвитку підприємства. Процес організаційного проектування складається з таких стадій: аналіз, розробка, функціонування, які, в свою чергу, охоплюють великий перелік необхідних типів робіт.