- •Міністерство освіти і науки україни
- •Загальні положення Мета і завдання навчальної дисципліни
- •Тема 1 предмет і основні закони логіки Лекція 1
- •1. Об'єкт і предмет логіки.
- •2. Логіка і мова.
- •Література
- •Лекція 2
- •1. Закон подвійного заперечення:
- •Література
- •Тема 2 поняття
- •Литература
- •Лекція 4
- •Литература
- •Тема 3 судження
- •(Відношення несумісності).
- •I «Деякі свідки надають істинні свідчення» і
- •(Відношення сумісності).
- •I(f)→o(t), o(f)→I(t), I(t)→o(t)o(f), o(t)→I(t)I(f);
- •I «Деякі студенти цієї групи – спортсмени» (підпорядковане),
- •(Відношення сумісності).
- •I(t)→a(f)a(t), o(t)→e(f)e(t);
- •I «Деякі льотчики – космонавти» (відношення несумісності).
- •Істиннісні характеристики суджень логічного квадрату
- •Література
- •Лекція 6
- •Таблиця істинності кон'юнкції
- •Таблиця істинності нестрогої диз'юнкції
- •Таблиця істинності строгої диз’юнкції
- •Таблиця істинності імплікації
- •Таблиця істинності еквіваленції
- •Таблиця істинності заперечення
- •Істиннісні характеристики складних еквівалентних суджень
- •Істиннісні характеристики складних субконтрарних суджень
- •Істиннісні характеристики складних підпорядкованих суджень
- •Істиннісні характеристики складних контрадикторних суджень
- •Істиннісні характеристики складних контрарних суджень
- •Відношення між видами модальних суджень
- •(А→е) (і→о) (е→а) (о→і)
- •Перетворення видів атрибутивних суджень
- •Обернення видів атрибутивних суджень
- •Протиставлення видів атрибутивних суджень
- •Література
- •Тема 4 умовивід
- •2. Види умовиводів. Умовиводи класифікують за певними критеріями:
- •Схеми фігур простого категоричного силогізму:
- •Література
- •Лекція 8
- •1. Умовні і розділові силогізми.
- •2. Індуктивні умовиводи.
- •3. Традуктивні умовиводи.
- •I. Метод єдиної подібності.
- •Література
- •Література Базова
- •Допоміжна
Таблиця істинності строгої диз’юнкції
-
a
b
ab
1
1
0
1
0
1
0
1
1
0
0
0
Таблиця відображає структурний закон строгої диз'юнкції : строге роз'єднувальне судження істинне тоді і тільки тоді, коли тільки один з диз’юнктів необхідно істинний.
Якщо усі прості судження, що складають строгу диз'юнкцію, істинні, або деякі, або усі неістинні, то строге диз'юнктивне судження в цілому неістинне незалежно від кількості диз’юнктів.
У природній мові сильна диз'юнкція (сполучники, що повторюються, «або, або» – символ «») виражається тими ж сполучниками, що й у слабкій диз'юнкції;
– імплікативне, або умовне судження – це складне судження, в якому прості судження пов'язані сполучником «якщо, то». Імплікативна зв'язка (якщо є перше, то обов'язково є і друге) позначається символом «→». Формула імплікативного судження – а→b: «Якщо студент-бюджетник вчиться на «відмінно», то він отримує підвищену стипендію».
Імплікативні судження відображають просторово-часові, функціональні, причинно-наслідкові та інші залежності предметів.
Просте судження, в якому відбивається умова вираженої в імплікативному судженні залежності предметів або ознак, називається антецедентом (від лат. antecendens – передуючий), або підставою.
Просте судження, в якому відображається обумовлене явище вираженої в імплікативному судженні залежності, називається консеквентом (від лат. cjnsequens – подальший), або наслідком.
Граматично антецедент може бути розташований до і після консеквента.
Таблиця істинності імплікації
a |
b |
a→b |
1 |
1 |
1 |
1 |
0 |
0 |
0 |
1 |
1 |
0 |
0 |
1 |
Таблиця відображає структурний закон імплікації: умовне судження неістинне тоді і тільки тоді, коли антецедент (перша частина імплікації) істинний, а консеквент (друга частина імплікації) неістинний; в усіх інших випадках імплікація істинна.
У природній мові імплікація (сполучник «якщо, то» – символ «→») виражається: «тому, що», «оскільки», «отже», «виходячи з того, що», «постільки, оскільки» та ін. Граматичне вираження імплікативного сполучника може бути відсутнім, замінюватися знаком «тире»;
– судження еквіваленції, або тотожності – це складне судження, в якому прості судження пов'язані сполучником «якщо і тільки якщо, то». Еквівалентна зв'язка (перше є тільки у тому випадку, якщо є друге) позначається символом «≡», або символом «↔». Формула судження еквіваленції – а≡b, або а↔b: «Тільки за умови, якщо закінчиться навчальний рік, то почнуться канікули».
Таблиця істинності еквіваленції
-
a
b
a↔b
1
1
1
1
0
0
0
1
0
0
0
1
Таблиця відображає структурний закон еквіваленції: судження тотожності істинне, тільки якщо усі складові його прості судження істинні, або неістинні одночасно.
Якщо прості судження, що складають еквіваленцію, протилежні за істиннісною характеристикою, то судження тотожності в цілому неістинне.
У природній мові еквіваленція (сполучник «якщо і тільки якщо, то» – символ «≡», або «↔») виражається: «тоді і тільки тоді, коли», «той і тільки той», «у тому і тільки у тому випадку, якщо», «тільки виходячи з того, що», «тільки за однієї умови, згідно з якою» та ін.;
заперечення перетворює істинне судження на неістинне, а неістинне – в істинне. Заперечення поєднує прості судження за допомогою одномісної (унарної) зв'язки «не» (читається як «неправильно, що»: «Меркурій не є великою планетою» являє собою заперечення судження «Меркурій є великою планетою»).
При запереченні простих категоричних суджень їх якість і кількість змінюється на протилежну:
~A=О ~О=А ~Е=І ~І=Е
Заперечення складних суджень відбувається відповідно до наступної еквівалентності:
~ (AB) рівносильне ~A~B;
~ (AB) рівносильне ~A~В;
~ (A→B) рівносильне A~В;
~ (A=B) рівносильне (~AB)(А~В);
~ (AB) рівносильне A=B.