кожвен лекции

Безсимптомний нейросифіліс

Пізній прихований (латентний) менінгіт може розвинутись не раніше ніж через 2 роки після зараження. На його основі формуються у подальшому всі інші пізні форми нейросифілісу. Він майже не спричиняє суб'єктивних скарг, супроводжується позитивною реакцією Вассермана з ліквором, резистентний до терапії.

Інші симптоми пізнього сифілісу Ураження шкіри. Вони можуть розвинутись через 5-10 років

і пізніше після зараження і не є обов'язковими навіть у випадках нелікованого сифілісу. Виникають у 5-40% хворих. Протягом останніх десятиліть ці ураження трапляються у вигляді казуїстичних випадків. Розрізняють маніфестну (наявні зміни) форму та приховану (наявні тільки сліди у вигляді рубців).

Характерні особливості цих уражень:

1) вони не заразні, тому що навіть у разі розпаду на поверхні немає збудника;

2)мають руйнівний характер і після загоєння «лишають стійкі сліди у вигляді рубців чи рубцевої атрофії;

3)мають тенденцію до групування в одній ділянці, утворюючи дуги, кільця, гирлянди;

4)реакія Вассермана може бути негативною у 35 40% хворих, проте РІФ і РІБТ майже завжди позитивні і після лікування рідко стають повністю негативними;

5)при гістологічному дослідженні виявляють специфічні сифілітичні гранульоми;

6)ураження шкіри трапляється у двох варіантах: горбикові сифіліди і гумозні сифіліди;

7)ці сифіліди добре реагують на призначення калію йодиду, що можна використати для проведення пробної терапії.

Горбикові сифіліди (хурИНіх ІуЬегсиїоха). На обмежених ділянках з'являються щільні, напівкулясті, синюшно-червоні, неболючі, згруповані горбики діаметром 3-5 мм, що не зливаються між собою, висипка з'являється хвилеподібно, тому при огляді можна виявити свіжі горбики в стадії розпаду і навіть невеличкі рубці.

Клінічні різновиди горбикових сифілідів:

1. Згрупований горбиковий сифілід: горбики розміщені фокусно, не зливаються, в кількості 10-20, можуть виникати на різних етапах розвитку, в разі розсмоктування залишають рубцеву атрофію, а у випадках розпаду утворюються виразки у вигляді кола з щільними чер-

'>() Вибрані лекції по дерматовенерології

В О Н О - С И Н І О І І І Н И М И підвищеними краями, на дні — некротичні маси брудно-жовтого кольору, виразки різної глибини. Через кілька тижнів вони очищаються і гояться, залишаючи щільні рубці, на яких ніколи не виникають нові горбики (характерний симптом).

2. Дифузний горбиковий сифілід (площадкою) характеризується утворенням суцільної щільної темно-червоної бляшки, на поверхні якої може виникати невеличке лущення. Окремих горбиків розрізнити не вдається. Величина вогнищ - від монети до долоні і більше. Форма різна, краї часто поліциклічні, еволюція з утворенням рубцевої атрофії або розпад і формування рубця.

3. Серпігінуючий (повзучий) горбиковий сифілід: горбики зливаються, процес розповсюджується по периферії, захоплюючи нові ділянки, і регресує в центрі у вигляді мозаїчного (різної глибини) рубця від червоно-синюшного до депігментованого. На периферії спостерігають свіжі горбики на різних етапах розвитку, що утворюють валик із фестончастими контурами.

4. Карликовий горбиковий сифілід: згруповані горбики невеличких розмірів, які не розпадаються, нагадують вузлики і залишають після інволюції рубцеву атрофію.

Диференційна діагностика в основному проводиться із туберкульозним вовчаком (м'яка консистенція, при натискуванні зондом залишається ямка або він провалюється; при діаскопії - «феномен яблучного желе», виразки торпідні, існують довго без тенденції до загоєння, кровоточать, рубець м'який, рівний, на ньому з'являються нові горбики, позитивна реакція Манту, дані біопсії, пробної терапії).

Гумозні (вузлуваті) сифіліди {зурНіїіч §иттоза). Ці ураження можуть траплятись у двох формах: окремі (солітарні) гуми і дифузна гумозна інфільтрація, процес захоплює підшкірну клітковину

ізалишає глибокі рубці.

1.Солітарні гуми на початкових стадіях розвитку щільні, чітко відмежовані, неболючі, рухомі, вузли без запальних явищ і з такою подальшою еволюцією: вузол з'єднується із шкірою, яка червоніє, згодом - розм'якшення, флуктуація, утворення нориці, з якої виділяється невелика кількість в'язкої брудно-жовтої рідини, нориця збільшується, перетворюючись у кратероподібну виразку із щільними, валикоподібними краями, на дні - брудно-жовта некротична тканина (гумозний стрижень), після загоєння глибокі, зірчасті, щільні рубці; така еволюція гуми триває тижні або місяці, не спричиняючи

суб'єктивних відчуттів; на тлі лікування гума розсмоктується без розпаду. Гуми частіше локалізуються на гомілках, рідше - на верхніх кінцівках, голові та інших ділянках.

2. Дифузна гумозна інфільтрація - немає окремих вузлів, розпад може відбуватись відразу у кількох місцях.

Реакція Вассермана позитивна у 60-70% випадків, РІФ і РІБТ - частіше.

Сифілітична еритема. Це великі (10 15 см) червоно-синюшні плями, часто дугоподібні, розміщуються на бокових поверхнях тулуба, не спричиняють суб'єктивних відчуттів і безслідно регресують впродовж року і більше.

Ураження слизових оболонок. Ці ураження можу ть бути вузлуватими (гуми), у вигляді дифузної гумозної інфільтрації та горбиковими, перебігають без суб'єктивних відчуттів. Гуми носа часто локалізуються на межі хрящової та кісткової част ини перетинки. Після розпаду процес може перейти на кістку, зруйнувати її і тоді ніс деформується, западає і має назву сідлоподібного. Па м'якому і твердому піднебінні гуми і горбики розпадаються, утворюючи виразки, руйнується язичок, деформується м'яке піднебіння, а у твердому піднебінні може навіть утворитись отвір. Ураження гортані може призводити до розвитку перихондритів, інфільтрації та деформації голосових зв'язок (хриплість голосу, афонія, кашель). У ділянці верхньої губи можуть розвиватись окремі гуми, а також дифузні гумозні інфільтрації. Гумозний глосит супроводжується утворенням кількох гум у товщі язика, які згодом розпадаються з у творенням виразок. Інший варіант — дифузний склерогумозний глосит, коли язик збільшений, щільний, обмежена його рухомість, після розсмоктування інфільтрату можливий розвиток деформації язика.

Диференціюють ці ураження із туберкульозними (м'яка консистенція, поверхневі ураження, кровоточивість виразок, болючість, позитивна реакція Манту, негативні серологічні реакції на сифіліс) та злоякісними пухлинами. Вирішальними є дані біопсії, негативні серологічні реакції.

Ураження кісток і суглобів.

1. Сифілітичний остеоперіостит може бути обмеженим (гуми з осифікацією або розпадом і формуванням гумозної виразки) або дифузним, який закінчується осифікацією з утворенням кісткових мозолів.

2.Сифілітичний остеомієліт характеризується утворенням гум, які зазнають осифікації або утворюються секвестри.

3.Сифілітичний гідрартроз розвивається внаслідок дифузної гумозної інфільтрації синовіальної оболонки.

4. Сифілітичний остеоартрит: розвиток сифілітичних гум в епіфізах кісток із втягненням у процес колінних, ліктьових чи променевозап'ястних суглобів.

Для цих уражень характерні майже повна відсутність больових відчуттів, збереження рухових функцій, виражені деструктивні зміни, втягнення в процес окістя, нічний біль, поєднання остеопорозу з остеосклерозом.

Диференціюють ці ураження із відповідною патологією, обумовленою туберкульозом (початок частіше у дитячому віці, множинність уражень, тривалий перебіг, болючість, атрофія м'язів, відсутність остеосклерозу, не втягується в процес окістя тощо), банальним остеомієлітом та іншими хворобами. Вирішальним у підтвердженні діагнозу є позитивні серологічні реакції на сифіліс, іноді позитивні результати пробної терапії.

Сифіліс печінки. Виділяють такі форми сифілітичного гепатиту: хронічний епітеліальний, хронічний інтерстиційний, обмежений гумозний, міліарний гумозний.

Характерним є тривалий перебіг із поступовим розвитком склеротичних змін і формуванням цирозу печінки із її деформацією.

Сифіліс шлунка. Можливі варіанти перебігу: хронічний гастрит, ізольована гума, яка симулює злоякісну пухлину і може розпадатись з утворенням виразки. Сифіліс шлунка розвивається на тлі значного зниження кислотності. З метою диференціації з іншими патологічними процесами вдаються також до пробної терапії.

Сифіліс легень. Можуть бути ізольовані гуми або хронічна інтерстиційна сифілітична пневмонія, яка завершується склерозуванням. З метою підтвердження діагнозу теж вдаються до пробної терапії.

Сифіліс нирок. Можливий розвиток нефротичного варіанту хронічного гломерулонефриту із вираженими набряками, альбумінурією, циліндрурією, а також амілоїдозу нирок. Своєчасна специфічна терапія призводить до повного одужання.

Отже, специфічний характер уражень внутрішніх органів, крім клінічних особливостей, підтверджують позитивні результати серологічних реакцій на сифіліс, а також результати пробної терапії.

Пізній латентний сифіліс

Вважають, що ця форма сифілісу не інфекційна, тобто не заразна, часто її виявляють під час масових профілактичних обстежень. Хворі не знають, коли вони могли заразитись, і не помічали у себе активних проявів сифілісу, у них немас слідів сифілідів, патології внутрішніх органів і нервової системи. У таких хворих у 90% випадків реакція Вассермана позитивна в низьких титрах (1:5-1:20), а РІФ і РІБТ завжди позитивні. Майже не спостерігають реакцію Яриша-Герксгеймера після введення пеніциліну. Часто навіть після інтенсивної пеніцилінотерапії серологічні реакції залишаються позитивними. В процесі діагностики необхідно враховувати можливість розвитку гострих і хронічних (місяці і роки) несправжньопозитивних серологічних реакцій.