кожвен лекции

м 111 .ом у річко обмежені. Через 5 - 6 днів ознаки запалення поступово ншучнюті. Провокуючими чинниками є вживання напередодні вещкої кілі.косії білкових продуктів, алкоголю, пива.

І.ІІІІ носійка подагри грунтується на характерних клінічних про-

. ІИІ ншчениі рівня сечової кислоти у крові, рентгенографії сугло- і11м і іон, У'ІД нирок для виключення сечокам'яної хвороби. При

жу п. ну і н ні пі і ипі труєного В і С, алкогольного, токсичного, медикам III і мунною генезу, цироз печінки, первинний

пін і р\ іііІі ію іііііі чіп коїіпі о Ги нирноііі і рик і у І І НИМ ірис і юс туплен-

на склерах очей, м'ягкому піднебінні і нижній поверхні язика, потім іибарилюються долоні і підошви і вкінці вся шкіра. При тривалому холестазі іктерична шкіра набувш іеленуватого відтінку, внасліюк відкладення білівердину, а можливо, й інших пігментів, при пе- чінково-клітинній етіології з оранжевим відтінком, при гемолігичній жовтяниці шкірні покриви блідо-жовтого кольору. При ПБЦ шкіра набуває бурого відтінку, що зумовлено накопиченням в ній меланину, і супроводжується нестерпним свербіжем, який впродовж декількох років може бути єдиним проявом захворювання.

І(Х) Виорані лекції по дерматовенерології

Ксантоми і їх різновид ксантелазми спостерігаються при тривалому холестазі зі збільшенням вмісту ліпідів (холестерину, тригліцеридів) у крові. Це плоскі або м'які утворення жовтого кольору різного розміру, що злегка підносяться над рівнем шкіри, локалізуються на шиї, грудях, спині, під молочними залозами, в долонних складках, проте найчастіше - навколо очей. В термінальній стадії печінкової недостатності при порушенні синтезуючої функції печінки і зменшенні ліпідів у крові, їх кількість значно зменшується.

Пальмарна еритема («печінкові долоні») - почервоніння в ділянці тенара, гіпотенара долонь і м'яких тканин пальців китиць; значно рідше аналогічні зміни можуть бути виявлені на підошвах. При натисканні на долоню предметним склом еритема блідне, причому її колір змінюється синхронно пульсу, але потім він швидко відновлюється. Пальмарна еритема зумовлена артеріо-венозними анастомозами.

Судинні зірочки (телеангіоектазії) є проявом портальної гіпертензії, вони виявляються в судинному басейні верхньої порожнистої вени — на обличчі, шиї, верхній частині грудної клітки, передпліччі, рідше на слизових оболонках носа, рота і глотки. Це припіднятв над рівнем шкіри ангіоми, від яких відходять численні дрібні судинки у вигляді павучка. Розміри їх коливаються від 0,5 до 1 см в діаметрі. При точковому натисканні на центральну частину зірочки, зниженні артеріального тиску чи кровотечі - вона блідне, що підтверджує її артеріальне походження.

Для хворих на цироз печінки характерними є червоні блискучі губи, червона слизова оболонка рота, червоний («печінковий»), лакований, малиновий язик.

Ознаками портальної гіпертензії є звивисті розширені вени передньої черевної стінки, навколопупкові вени («голова медузи»), гепато-лієнальний синдром, поява асциту, розширення гемороїдальних вен, кровотечі з них.

При цирозі печінки відзначається потовщення дистальних фаланг пальців китиць з деформацією нігтьових пластинок у вигляді «барабанних палочок», зміна кольору нігтів, поява поперечних борозд (лінії Бо).

Частими проявами гормональних розладів у чоловіків є гінекомастія внаслідок гіперестрогенеміі на тлі печінково-клітинної недостатності. У хворих на цироз печінки нерідко развивається імпотенція і тестикулярна атрофія. У жінок спостерігається гірсутизм (з над-

нії ч поверхнях кінцівок. У термінальній стадії XIIII шкіра вкриваєть- і и ін ними кристалами сечовини, які виділяються з потом («уремічна п\ ірії"). І Іерідко спостерігається сухість іа ерозування слизовоїобо- н н і мі рота. У тритини хворих з ХІНІ виявляється симптом «полоиинпого нігтя», коли дистальна половина піп нової пластинки рожево бурого, а проксимальна - білого кольору.

Лабораторно: гіперазотемія, ацидоз, диселекзролітемія, анемія, II женчіпні лейкоцитоз зі зсувом вліво, помірна тромбоцитопенія, що сприяє кровоточивості.

Л е к ц і я 8.

пухлини ШКІРИ

Пухлини шкіри- це ураження, при якому відбувається проліферація структурних елементів шкіри з пухлинною прогресією.

Усе більшого визнання у світі здобувають міжнародні класифікації пухлин. Це зумовлено прагненням лікарів до єдності поглядів на характер і біологічну сутність пухлинного процесу і до взаєморозуміння в питаннях як діагностики, прогнозу захворювання, так і лікування хворих з використанням сучасних схем і методів, що відповідають міжнародним стандартам. Для судження про спектр і природу існуючих форм новоутворень, їх гістогенез, морфологічну будову, локалізації, особливості структури в окремих органах (органоспецифічність), а також доброякісність чи злоякісність використовується Міжнародна класифікація, відповідно до якої виділені

7 основних груп пухлин, що в цілому складає близько 300 нозологічних одиниць:

•епітеліальні пухлини без специфічної локалізації (органонеспецифічні);

" пухлини екзо- і ендокринних залоз, а також епітеліальних покривів (органо-специфічні);

•мезенхімальні пухлини;

•пухлини з меланіноутворюючої тканини;

• пухлини нервової системи й оболонок мозку;

•пухлини системи крові;

•тератоми.

В Україні, як і в інших країнах колишнього СРСР, прийнята наступна класифікація злоякісних новоутворень по стадіях:

I стадія - пухлина розміром до 2 см без ураження регіонарних лімфовузлів; ця стадія для пухлин внутрішніх органів відповідає ранньому раку.

II стадія - невелика пухлина діаметром від 2 до 5 см без метастазів у регіонарних лімфовузлах (стадія ПА) чи з метастазами

водиничних рухливих регіонарних лімфатичних вузлах (стадія ІІБ). III стадія - пухлина розміром більш 5 см, що проростає в навколишні тканини, з обмеженою рухливістю чи менших розмірів з ме-

тастазами в регіонарних лімфовузлах у виді конгломерату. IVстадія - пухлина будь-якого розміру з віддаленими метаста-

зами чи з глибоким проростанням у сусідні органи і тканини.

< т И М І І І \ М Оиїм іі.ін на трьох компонентах:

ііерсіксння і відповідною лікування;

II хворі і установленим діагнозом «рак», що потребують застосувпння спеціальних методів лікування; серед них виділяють групу ін і(ї, що підлягають радикальному лікуванню (На);

III практично здорові особи, що пройшли радикальне лікування і не мають ознак, що свідчать про наявність у них пухлини;

ІІ. Доброякісні пухлини (невуси).

ІI I . Звичайні (вульгарні) набуті меланоцитарні невуси.

кне гозна).

.' 2.2.3. Інфільтруючий базальноклітинний рак. 2 2.2.3.1. Несклерозуючий .

2.2.2.3.2. Склерозуючий (десмопластичний, морфеа).

.' 2.2.4. Фібро епітеліальний базальноклітинний рак.

І(Х) Виорані лекції по дерматовенерології

2.2.2.5. Базальноклітинний рак з додатковим диференціюванням.

2.2.2.5.1.Базальноклітинний рак з фолікулярним диференцію-

ванням.

2.2.2.5.2.Базальноклітинний рак з сальним диференціюванням.

2.2.2.5.3.Базальноклітинний рак с еккринним диференціюванням.

2.2.2.6.Базальноклітинний рак с плоскоклітинним диференцію-

ванням.

2.2.2.7.Кератотичний базальноклітинний рак.

2.2.2.8.Пігментний базальноклітинний рак.

2.2.2.9.Базальноклітинний рак с базальноклітинним невоїдним синдромом.

2.2.2.10.Мікронодулярний базальноклітинний рак.

2.2.3.Метатиповий рак шкіри.

3.Пухлини придатків:

3.1.Еккрині пухлини.

3.1.1. Доброякісні пухлини.

3.1.1.1.Папілярна киста.

3.1.1.2.Гідрокистома (еккринна цистаденома).

3.1.1.3.Папілярна еккринна аденома.

3.1.1.4.Сірінгіома.

3.1.1.5.Змішана пухлина шкіри (хондроїдна сірінгома).

3.1.1.6.Еккринна порома.

3.1.1.7.Нодулярна гідраденома (еккринная акроспірома, світлоклітинна гідраденома).

3.1.1.8.Еккринна спіраденома.

3.1.1.9.Циліндрома.

3.1.2.Злоякісні пухлини.

3.1.2.1.Склерозуючий рак протоків потових залоз (сирінгоматозний рак, мікрокістозний придатковий рак).

3.1.2.2.Злоякісна змішана пухлина шкіри(злоякісна хондроїдна сірінгіома).

3.1.2.3.Порокарцинома.

3.1.2.4.Злоякісна нодулярна гідраденома.

3.1.2.5.Злоякісна еккринна спіраденома.

3.1.2.6.Муцинозна еккринна карцинома.

3.1.2.7.Аденоїдно-кистозний еккринний рак.

3.1.2.8.Агресивна папілярна аденома/аденокарцинома пальців.

3.2.Апокринові пухлини.

3.2.1.Доброякісні пухлини.

3.2.1.1.Апокринна цистаденома.

3.2.1.2.Гідраденома папіллеформная.

3.2.1.3.Сірінгоцистаденома папіллеформна.

3.2.1.4.Апокринна аденома.

3.2.1.5.Циліндрома.

3.2.2. Злоякісні пухлини.

3.2.2.1. Апокринна аденокарцинома. 3.3. Пухлини сальних залоз.

3.3.1. Добродоброякісні пухлини.

3.3.1.1. Аденома сальних залоз (себорейна).

3.3.1.2.Себорейна епітеліома.

3.3.2.Злоякісні пухлини.

3.3.2.1.Себорейна карцинома.

3.3.3.Пілосеборейні гіперплазії і гамартоми.

3.3.3.1.Фолікулярні невуси.

3.3.3.2.Себорейний невус.

3.3.3.3.Гіперплазія сальних залоз. 3.4. Пухлини волосяних фолікулів.

3.4.1.Доброякісні пухлини.

3.4.1.1.Конічна акантома устя волосяного фолікула (розширення

пор).

3.4.1.2.Акантома волосяного фолікула.

3.4.1.3.Трихолеммома.

3.4.1.4.Пухлина фолікулярного устя.

3.4.1.5.Трихоепітеліома.

3.4.1.6.Трихофолікулома.

3.4.1.7.Піломатриксома.

3.4.1.8.Волосяна пухлина (проліферируюча трихолеммальна

киста).

3.4.2. Злоякісні пухлини.

3.4.2.1.Трихолеммокарцинома.

3.4.2.2.Злоякісна трихомаїриксома (матриксомальна карцинома). 3.4.3. Фолікулярні кисти.

3.4.3.1.Киста устя.

3.4.3.2.Трихолеммальна киста (волосяна киста).

3.4.3.3.Стеатокистома множинна (тиіііріех).

3.4.3.4.Дермоїдная киста.

3.4.3.5.Еруптивна волосяна (велюсна) киста. 3.4.4. Пухлини пілосеборейної мезенхіми.

І(Х) Виорані лекції по дерматовенерології

3.4.4.1. Фолікулярна фіброма (триходискома, перифолікулярна фіброма).

4. Хвороба Педжета:

4.1.Мамарна хвороба Педжета.

4.2.Екстрамамарна хвороба Педжета.

5. Шкірні лімфопроліферативні пухлини:

5.1.Шкірні Т-клітинні лімфоми.

5.1.1.Грибовидний мікоз.

5.1.2.Синдром Сезарі.

5.1.3.Педжетоїдний ретикульоз (хвороба Шогіп§ег-Ко11ор).

5.1.4.Т-клітинна лімфома/лейкемія дорослих.

5.2.Шкірна В-клетинна лімфома.

5.3.Шкірна плазмоцитома.

5.4.Шкірна лімфома, плеоморфний варіант.

5.4.1.Т-імунобласна лімфома.

5.4.2.Крупноклітинна анапластична лімфома.

5.5.Диспластичні лімфоцитарніц проліферації (лімфоматоїдні васкуліти).

5.5.1.Лімфоматоїдний папульоз.

5.5.2.Лімфоматоїдний гранулематоз.

5.5.3.Ангиоиімунобласна лімфаденопатія.

5.6.Гісгіоцитоз із клетин Лангерганса (гістіоцитоз X).

5.7.Регресуючий атиповий гісгіоцитоз.

5.8.Мастоцитоз.

5.9.Шкірна лейкемія.

6.Судинні пухлини:

6.1.Доброякісні пухлини.

6.1.1.Капилярна гемангіома.

6.1.2.1.Кавернозна гемангіома.

6.1.3.Ангіокератома.

6.1.4.Бородавчата кератотична гемангіома.

6.1.5.Пучкова гемангіома.

6.1.6.Веретеноклітинна ангіоендотеліома.

6.1.7.1.Гломусна пухлина.

6.1.8.Гломангіома.

6.2.Злоякісні пухлини.

6.2.1.Саркома Капоші.

6.2.2.Ангіосаркома.

6.3.Судинні мальформації.