ІС та технології. Частина 1

61

являють собою чисто стохастичну величину, і поширюються через розподіл і

виробництво до постачальників. Ці системи зазвичай розділяють на 3 групи.

1.планові системи - для прийняття довгострокових рішень про структури і стратегії;

2.диспозитивні чи диспетчерські системи - для прийняття рішень на середній термін і коротку перспективу;

3.виконавчі системи - для виконання повсякденних справ.

Структура логістичної системи підприємства, матеріальний потік, що забезпечують логістичні інформаційні системи взаємозалежні і взаємозалежні. І щоб вони могли забезпечити необхідну ефективність логістичних процесів, їх треба інтегрувати вертикально і горизонтально.

І саме головне слід мати на увазі, що інформаційні системи та технології не є універсальними ліками від погано керованих операцій.

1.6.3.5.Інформаційні технології у сфері освіти

ВУкраїні створюється інформаційне суспільство, яке передбачає становлення і в подальшому домінування нових технологічних механізмів,

які ґрунтуються на масовому використанні інформаційно-комунікаційних технологій, засобів обчислювальної техніки і телекомунікацій в усіх галузях і в освіті зокрема.

Пошуки шляхів вдосконалення організації навчального процесу висунули на передній план системний підхід до навчання. Системне навчання – це спеціально організована пізнавальна діяльність студентів, яка,

враховуючи індивідуальні відмінності, спрямована на оптимальний інтелектуальний розвиток кожного студента і передбачає структурування змісту навчального матеріалу, добір форм, прийомів і методів навчання. Нові інформаційні технології навчання дають можливість усвідомлено керувати побудовою і перетворенням інформаційно-предметних моделей при формуванні знань (як деякої цілісної структури) шляхом створення предметного світогляду.

62

Широкої популярності сьогодні набуває дистанційна освіта. Під дистанційною освітою розуміється комплекс освітніх послуг, що надаються широким верствам населення в країні і за кордоном з допомогою спеціалізованого інформаційно-освітнього середовища, що базується на засобах обміну навчальною інформацією на відстані (супутникове телебачення, радіо, комп'ютерний зв'язок, глобальна мережа Інтернет тощо).

Студенти, що навчаються за системою дистанційної освіти, не зобов’язані відвідувати регулярні заняття у вигляді лекцій і семінарів, а

можуть працювати в слушний для себе час, в зручному місці і в звичному темпі. Студент може вчитися стільки, скільки йому необхідно для освоєння предмету і здачі іспитів та заліків.

Відомо, що вартість дистанційного навчання складає 50-60% від вартості денної форми. Дистанційна освіта – це завершена форма, що поєднує елементи денної та денно-заочної форм навчання на основі інформаційних технологій та систем мультимедіа. Утворення і застосування дистанційних видів інформаційних освітніх технологій може вирішити проблеми підготовки фахівців на сучасному рівні.

Звичайно, дистанційна форма освіти вимагає від студента значно більшого самостійного навантаження, а від викладача, який координує процес навчання в фактично повному інформаційному середовищі, нових форм подання навчальних матеріалів з дисциплін та контролю і перевірки якості їх засвоєння.

Перевагою сучасного молодого покоління є те, що вони в щоденному житті регулярно користуються різними комунікаційними сервісами,

спілкуються і пишуть за допомогою смартфонів і планшетних комп’ютерів,

з’єднуючись on-line. Тому ідею нових інформаційних технологій в освіті сприймають достатньо легко.

Але одночасно недоліком молодих є наявність все ж таки досить узагальнених знань, навіть щодо технологій “щоденного використання ”, не кажучи вже про ґрунтовне їх розуміння. Тому студенти потребують і

63

додаткового навчання реальним інтелектуальним прийомам для отримання кваліфікованих навичок.

Взаємодія студента і викладача в системі дистанційного навчання передбачає обмін повідомленнями шляхом їх взаємного надсилання через комп'ютерні мережі. Телекомунікаційна передача навчальної та наукової інформації дає змогу використовувати її та планувати свою роботу як в освітній установі, так і вдома чи на робочому місці.

Сучасні засоби телекомунікацій та електронні видання дозволяють перебороти недоліки традиційних форм навчання, зберігаючи при цьому усі їх переваги. Система дистанційної освіти дозволяє тим, хто навчається і працює, отримати як базову, так і додаткову освіту.

Найбільш серйозною проблемою сьогодні є перевантаження інформацією, а для багатьох користувачів, в тому числі і студентів, ще й невміння захищатися від невідповідного контенту, створювати якісні запити для здійснення пошуку та сортування отриманої інформації. В такій ситуації надзвичайно важливою є допомога електронних наставників

(інтелектуальних агентів, тьюторів, модераторів) у квазіінтелектуальних системах навчання (КСН), в ролі яких, разом з програмами штучного інтелекту, можуть виступати викладачі - професіонали. Вони сприймаються студентами як більш досвідчені фахівці, які мають спільні з ними інтереси,

використовують зрозумілі їм технології, спілкуються однією з ними мовою.

Ринок освітніх послуг вищої школи збільшується відповідно до потреб,

які постійно змінюються, і на які потрібно своєчасно і адекватно реагувати.

Найбільші труднощі тут пов’язані із впровадженням в традиційну освіту сучасних інформаційних технологій та відповідних методик навчання.

Найсучаснішим засобом організації освітнього процесу, педагогічного спілкування, підвищення фахового рівня є телекомунікаційна технологія Web 2.0. Це новий виток розвитку Інтернету, на якому основна ставка робиться на соціалізацію, наближення його до кінцевих користувачів, об'єднання людей,

64

розвиток онлайн-сервісів, спрощення процесу отримання інформації та роботи з нею.

Появу терміну Web 2.0 прийнято пов'язувати зі статтею “Tim O'Reilly - What Is Web 2.0” від 30 вересня 2005 року, у якій він пов'язав появу великої кількості сайтів, об'єднаних деякими загальними принципами, із загальною тенденцією розвитку інтернет-співтовариства, і назвав це явище Web 2.0, на противагу “старому” Web 1.0.

Web 2.0 перетворює інформаційні мережі в соціальні. Зближення мережних комунікацій із соціальними (реальними) конкретизується саме у

Web 2.0. Мережа, що фактично стає соціальним оператором, діє за допомогою нових комунікативних моделей, які встановлюють контроль над усіма її суб'єктами.

У звичайному розумінні соціальна мережа – це співтовариство людей,

пов'язаних спільними інтересами, спільною справою або якимись іншими причинами для безпосереднього спілкування. В Інтернеті соціальна мережа – це програмний сервіс, майданчик для взаємодії людей (індивідів,

користувачів) у групі або в групах.

Головною особливістю соціальної мережі є надання послуг нового покоління, а саме інструментів пошуку потрібної інформації та потрібних контактів і встановлення зв'язків між людьми, необхідних як в роботі, так і в навчанні. Технології Web 2.0 відповідають сучасному рівню розвитку інформаційних і телекомунікаційних технологій і використовуються в сучасних розробках і реалізаціях інформаційних систем, дистанційних курсів, проектів, олімпіад, мережних конкурсів, підготовки колективних навчальних матеріалів.

Вирішенням проблемних питань впровадження електронного навчання

(e-Learning, eL) в навчальний процес (НП) в вищих навчальних закладах

(ВНЗ) займаються сьогодні багато фахівців та вчених. Поєднання квазіінтелектуальних систем навчання разом з неформальним підходом до його організації дає можливість досягти колосального ефекту,

65

підтвердженого статистичними даними, – розуміння студентами як змісту,

так і призначення отриманих знань без необхідності використання дорогих технологій, електронних підручників, систем оцінки знань тощо. Більш того,

альтернативного шляху не існує, адже без використання eL-систем,

побудованих у відповідності з сучасними методиками управління проектами та програмами і міжнародними стандартами з якості, ВНЗ не має перспектив

уконкурентній боротьбі на ринку освітніх послуг, не має майбутнього.

Зіншого боку, навіть сучасні технології Web 2.0, можливості яких повною мірою ще й досі не використані, не дозволяють повністю вирішити задачу самоорганізації і адаптації навчального процесу таким чином, щоб він відповідав індивідуальним особливостям кожного користувача,

забезпечуючи його необхідною інформацією.

Сьогодні паралельно з розвитком інформаційних технологій відбувається розвиток eL-технологій та eL-стандартів. Так, запорукою успіху eL-систем стала еволюція web-платформи, започаткована Web 1.0, розвинута

Web 2.0 і омріяна перспективами семантичних мереж Web 3.0, від успіху яких без сумніву залежить майбутнє eL. У світлі цих технологій важливим кроком для eL став розвиток стандарту електронного контенту SCORM,

остання версія якого SCORM 2004 IV Ed. (v1.3.4) прийнята Міністерством оборони США 03.04.2009.

SCORM (Sharable Content Object Reference Model – Еталонна модель спільно використовуваного об’єкту контенту) – це збірка специфікацій і стандартів, які об’єднують технічні розробки для використання в eL-

системах. Таким чином, SCORM – це стандарт на контент для електронних навчальних курсів (НК). Його початкове призначення полягає в забезпеченні,

з одного боку, стійкою моделлю для реалізації eL, а з іншого - чіткими критеріями для розробки програмного забезпечення і навчальних матеріалів.

Нове бачення SCORM 2.0 уособлює проект LETSI (Learning Education and Tratining Systems Interoperability – Освіта і навчання та взаємодія систем тренінгу), орієнтований на прискорення впровадження інновацій в eL на

66

основі безпечного обміну даними між існуючими і майбутніми системами, web-сайтами і мобільними додатками.

З точки зору можливостей використання Web 2.0 в eL, потрібно відзначити, що принципово важливим для сучасного eL стала реалізація інтерактивного оберненого зв’язку з користувачем, соціалізація середовища навчання з допомогою використання блогів, підкастів, вікі тощо.

Ефективне функціонування eL-систем, зокрема КСН, потребує врахування індивідуальних особливостей всіх без виключення користувачів системи, що можливо лише за умови соціалізації групи віддалених користувачів на основі використання переваг соціальних мереж, таких як facebook.com, vkontakte.ru, connect.ua та ін. Навколо цих підходів ґрунтуються всі методики успішного навчання з використанням eL.

В аспекті запровадження eL-систем навчання на основі можливостей технологій Web 2.0 в кінці 2010 року з’явилася версія v2.0 MOODLE (Modular Object-Oriented Dynamic Learning Environment – Модульне Об’єктно-Орієнтоване Динамічне Середовище Навчання), яка розроблялася впродовж останніх 2,5 років.

Головним розробником системи є Martin Dougiamas з Австралії, але вона знаходиться в постійному розвитку, і в цьому проекті приймає участь велика кількість інших розробників.

Moodle — відкрита (Open Source) система дистанційного навчання

(СДО), яка дозволяє створювати курси і web-сайти, що базуються на використанні мережі Іnternet. Moodle розповсюджується безкоштовно як програмне забезпечення з відкритим кодом під ліцензією GNU Public License.

Це означає, що Moodle охороняється авторськими правами, але й звичайний користувач також володіє деякими правами. Користувач може копіювати,

використовувати і змінювати програмний код на свій розсуд. Зі своєї згоди може надавати код іншим, але не змінювати і не вилучати початкові ліцензії та авторські права, використовувати таку ж ліцензію на всю подальшу

67

роботу. Moodle може бути встановлений на будь-якому комп'ютері, що підтримує PHP, а також бази даних типу SQL (наприклад, MySQL).

Система Moodle використовується у 175 країнах світу, перекладена на десятки мов, в тому числі і на українську. Ця система реалізує філософію

«педагогіки соціального конструктивізму» та орієнтована, насамперед, на організацію взаємодії між викладачем та членами навчальної групи, хоча підходить і для організації традиційних дистанційних курсів, а також підтримки денної форми навчання.

«Педагогіка соціального конструктивізму» в даному разі означає:

викладач менше зациклюється на звичайній публікації матеріалів, якими слухачі повинні оволодіти, та подальшим виставленням оцінок;

викладач з простого "джерела знань" перетворюється на натхненника, рольову модель культури навчальної групи, зв'язуючись зі слухачами в індивідуальному порядку і працюючи за їх особистими потребами, одночасно з цим, направляючи дискусії і діяльність всієї групи для досягнення загальних навчальних цілей.

До п’яти основних принципів навчального процесу, з урахуванням яких

Moodle розроблявся і розробляється, відносять такі принципи:

Принцип 1: Ми всі є потенційні вчителі, так само як і потенційні учні.

У Moodle "традиційні" ролі того, хто навчає, і хто навчається, можуть бути змінені або скасовані шляхом редагування дозволів курсу або діяльності.

Наприклад, студенти можуть бути модераторами форуму.

Принцип 2: Ми добре навчаємось під час творчої діяльності та поясненюємо іншим.

Приклад: Спільний пошук групою відповіді на складне питання

(діяльність Wiki), тобто творчість з іншими та для інших, є потужним засобом навчання.

Принцип 3: Ми багато чому навчаємось, спостерігаючи за іншими.

68

Приклад: Читання й написання продуманих повідомлень форуму може змінити і поглибити наше власне розуміння.

Принцип 4: Розуміння інших змінює нас.

Приклад: З допомогою приватних повідомлень онлайн-обговорення викладач дізнається про кар'єрні устремління і труднощі дуже сором'язливих і стриманих студентів та враховує це в навчальних підходах.

Принцип 5: Ми навчаємося добре, коли навчальне середовище є гнучким і адаптується до наших потреб.

Приклад: Викладач засобів мультимедіа використовує багато вставок з засобів масової інформації; його колега з математики часто вирішує складні проблеми з допомогою форуму; на іншій дисципліні студенти опановують основи іноземної мови з допомогою модульних уроків; викладач економіки любить надавати зі стрічки новин (RSS) останні дані фондового ринку для аналізу в рамках курсу і так далі.

Moodle також корисний як засіб спілкування викладача зі студентами,

незалежно від форми навчання (денна чи заочна). Як випливає з п’яти принципів, фундатори Moodle вважають це найважливішім. Він дозволяє оперативно надавати студентам лекційні матеріали, інструкції до лабораторних робіт, поточні рейтинги, новини і оголошення; дозволяє оперативно надавати відповіді на студентські питання, причому відразу для всієї „віртуальної спільноти”, пов’язаної з даним курсом; дозволяє оперативно інформувати студентів про результати перевірки виконаних ними завдань (зокрема, лабораторних робіт), контрольних робіт та тестів.

1.6.3.6. Інформаційні технології в сфері екології

Інформаційні та телекомунікаційні технології сьогодні надають екологічним ідеям відповідних форм та наповнення. За своїми характеристиками вони не просто втілюють найвищі досягнення людського інтелекту, але є фактично найактивнішим фактором перетворення духовного

69

простору особи та суспільства. Найбільш ґрунтовні зміни в способі життя та мислення відбуваються саме під їх впливом.

Спосіб взаємодії інформаційного суспільства з планетою визначає майбутнє нинішньої цивілізації, людини, як біологічного виду та біосфери планети в цілому. Цю глобальність зумовлює потужність сил, що ними сьогодні маніпулює людство з допомогою технологій, і тому необхідна свідома кореляція розвитку екології та технологій. Фактично, справжнє інформаційне суспільство – це їх співбуття, паралельний взаємопов’язаний інтерактивний процес, керований людиною, в якому основними імперативами є на рівних – інтелект та духовність. Тобто, на сьогодні основними практичними проблемами є екологічність інформаційних і телекомунікаційних технологій та технологічність (перш за все

“інформаційність”) екологічних потреб. У новітніх технологічних розробках повинні бути враховані інтереси людини, природи та планети.

Так найпотужніші комп’ютери світу працюють на екологічні програми:

на сьогоднішній день один з найбільш потужних у світі суперкомп’ютерів

IBM ASCI White (встановлено в американській урядовій дослідницькій лабораторії Lawrence Livermore National Laboratory) використовується для створення повноцінної тривимірної моделі термоядерної реакції. Це означає,

що більше не треба здійснювати вибухи або запускати експериментальні реакторні установки, що зменшить забруднення атмосфера і ґрунту при видобуванні радіоактивних елементів та захороненні відпрацьованих.

Відповідно менше хворітимуть мешканці відповідних районів та працівники,

задіяні в цьому. Для реального втілення вибухової установки чи реактора не знадобиться виробництво, перевезення та утилізація матеріалів. Тварини,

рослини і люди не піддаватимуться випробуванням, пов’язаним з випромінюванням. Зникне небезпеки аварії чи будь-якого виходу фізичних процесів з-під контролю дослідників. Не будуть відчужені території під закриті об’єкти тощо. Але при цьому людина не втратить можливість здобувати знання та вдосконалювати способи енергообміну зі Всесвітом.

70

Потужний комп’ютер, встановлений в американському дослідницькому центрі National Energy Research Scientific Computing Center (NERSC),

відкритий для загального користування: ним користуються декілька тисяч різних дослідників, що займаються розробками у галузі створення екологічно чистих і більш економічних видів палива, вивченням глобальних змін клімату планети та іншими проблемами.

Використання інформаційних технологій для моніторингу екологічних систем та моделювання їх розвитку уможливило й інші серйозні міжнародні проекти. Так Організація об’єднаних націй впродовж декількох років проводить вивчення екологічного стану Землі. До реалізації широкомасштабного проекту залучаються тисячі вчених, які дають оцінку теперішньому стану лісів, лук та полів Землі, а також прісних та солоних водойм. Висновки і рекомендації вчених будуть використані урядами різних країн для ухвалення більш компетентних та обґрунтованих рішень.

Глобальна інформаційна мережа Інтернет покращила екологію людини,

бо спростила процес спілкування, відкрила людину назустріч світу – назустріч людству і планеті. Адже здатність до комунікації – основа гармонійних стосунків. Інтернет наблизив знання до кожної людини, а отже – створив основу для перенесення зусиль з самореалізації особистості до сфери духовної, творчої. Інтернет оберігає планету від надмірного антропогенного втручання, бо він став продовженням людини. Тож порух комп’ютерної миші тепер замінює безліч фізичних операцій, одним з наслідків яких є вплив на довкілля, і вплив найчастіше негативний.

Глобальна мережа перетворила планету і людство на щось дуже мале,

обмежене у часі і просторі. Проблема, що виникла в Австралії, Антарктиді чи Африці, більше не сприймається як щось безмірно далеке, неспроможне бодай якось вплинути на буденне життя у цивілізованіших регіонах планети.

Розвиток інформаційних технологій з врахуванням екологічних питань пов’язаний зі скороченням використання енергії та отруйних речовин,

розробкою апаратних засобів з довшим життєвим циклом, які, крім того, ще