ІС та технології. Частина 1

11

27.Робота з папками, файлами та ярликами.

28.Програма Проводник.

29..Деякі сервісні операції. Форматування диска. Дискові сервісні програми: перевірка диска, архівація даних, дефрагментація диска.

30.Захист від комп’ютерних вірусів. Класифікація вірусів. Сучасні антивірусні програми.

31.Стиснення інформації. Програми-архіватори. Архівування та розархівування файлів. Програма WinRAR.

32.Прикладні програми як засіб системного процесу обробки інформації інформаційними системами.

33.Технологія обробки текстової інформації з використанням текстового процесора Microsoft Word:

Загальні відомості, основні можливості.

Вікно додатку та основні його елементи: меню, панелі інструментів, лінійки, смуги прокручування тощо.

Робота з документами. Створення та збереження документу. Використання шаблонів.

Введення та редагування тексту.

Форматування символів, форматування абзаців.

Форматування сторінок документу. Встановлення розміру та орієнтації сторінки, параметрів полів, поділ тексту на сторінки (автоматичний та вимушений). Нумерація сторінок. Друк документу.

Колонтитули, поділ сторінок на колонки. Використання виносок.

Формування списків.

Робота зі стилями. Створення змісту документу.

Робота з таблицями: створення, введення даних.

Форматування таблиць та даних.

Редагування таблиць: додавання та вилучення рядків та стовпців, об’єднання комірок, розбиття комірок, вибір напряму напису тексту в комірці, використання шрифтів та заливки, робота з заголовками.

Обробка даних в таблиці: сортування та обчислення за формулами.

Введення в текст математичних формул. рівнянь та їх редагування.

Вставлення рисунків у документ. Панель інструментів Рисование. Створення та форматування автофігури: використання кольорів та ліній, обтікання текстом, визначення розміру та місцеположення рисунка, введення тексту до автофігури тощо.

Створення складних рисунків. Групування та розгруповування об’єктів.

Надання фігурам ефекту об’єму та тіні.

Використання в документі можливостей WordArt.

Вставлення в текст зображення з монітору. Панель інструментів

Настройка изображения.

12

Модуль 2

Технологія обробки інформації, поданої в табличному вигляді, з використанням табличного процесора Microsoft Excel:

1.Загальні відомості, вікно програми, формування робочого аркуша.

2.Створення нової книги, збереження, закриття та відкриття.

3.Захист робочих книг від несанкціонованого доступу.

4.Робота з аркушами книги.

5.Створення таблиць. Введення та редагування даних.

6.Форматування комірок. Копіювання форматів.

7.Формати даних, що обробляються програмою (числовий, дата. грошовий тощо).

8.Редагування таблиць: додавання та вилучення комірок, рядків та стовпців. Встановлення розмірів стовпців та рядків.

9.Введення даних інтервального типу та даних, що змінюються з певним кроком.

10.Автозаповнення комірок.

11.Робота з заголовками.

12.Встановлення параметрів сторінок. Друкування таблиць.

13.Обчислення в програмі Excel.

14.Введення формул та розрахунки.

15.Абсолютні, відносні та змішані типи адрес (посилань) комірок у формулах.

16.Використання у формулах стандартних функцій. Майстер функцій.

17.Використання вкладених функцій.

18.Побудова формул з використанням математичних функцій.

19.Побудова формул з використанням статистичних функцій.

20.Побудова формул з використанням логічних функцій.

21.Побудова формул з використанням текстових функцій.

22.Автододавання та автообчислення.

23.Повідомлення про помилки.

24.Побудова графіків та діаграм. Основні типи діаграм.

25.Майстер діаграм. Гістограми, кругові, точечні та поверхневі діаграми.

26.Бази даних (списки): основні поняття та визначення.

27.Обробка списків з допомогою інструменту Форма.

28.Сортування даних в Excel. Інструмент Сортировка.

29.Пошук даних за певними критеріями. Фільтрація даних.

30.Інструмент Фильтр: автофільтр та розширений фільтр.

31.Аналіз таблиць засобами Excel: підбір параметру, консолідація даних, пошук розв’язку.

32.Формування підсумкових даних. Інструмент Итоги.

13

Розділ 1. Інформація, інформатика, інформаційні

системи та технології

1.1. Поняття інформації та її властивості

Важливою складовою навколишнього світу є інформація. Її не можна віднести ні до речовини, ні до енергії, однак вона є дуже вагомою для повноцінного розвитку живих організмів. Спілкування, комунікації та обмін інформацією властиві усім живим істотам, але особливо людині.

Отримання інформації, її аналіз і генерування є однією з головних функцій,

що відрізняє людину від іншого живого світу. Вона дозволяє їй орієнтуватися в навколишньому оточенні, стимулює її діяльність, визначає її поводження в конкурентній боротьбі та забезпечує її життєдіяльність.

Інформація одне з фундаментальних понять науки, таких як матерія та енергія. Це слово походить від латинського слова ”informare”, що означає зображувати, роз’яснювати, викладати що-небудь, складати поняття про будь-що. У широкому значенні інформація це відомості, знання,

повідомлення, що є об’єктом збереження, передачі, перетворення, і які допомагають вирішити поставлене завдання. Це нові відомості, що можуть бути використані людиною для вдосконалення її діяльності і поповнення знань. Під повідомленням розуміють інформацію, виражену у визначеній формі, що підлягає передачі (текст телеграми, промова оратора, показання приладу тощо). Повідомлення – це форма подання інформації.

Часто, як синонім інформації, вживається термін ”дані ”. Дані – це величини, їх відношення, словосполучення, факти, перетворення та обробка яких дозволяють витягнути інформацію, тобто знання про той або інший предмет, процеси чи явища. Таким чином, певні властивості неживої природи є лише даними (сировиною для створення інформації), які стають інформацією лише після того, як про них набуває знання людина.

14

Науковим вивченням поняття інформації та її властивостей займається математики, а точніше теорія інформації — розділ математики, в якому досліджуються процеси зберігання, перетворення і передачі інформації.

Теорія інформації тісно пов’язана з такими розділами математики як теорія ймовірностей і математична статистика. Вона пов’язана з інформаційною ентропією, комунікаційними системами, криптографією, корекцією помилок і іншими важливими областями.

Виникнення теорії інформації зазвичай пов’язують із появою у 1948 р.

фундаментальної праці американського вченого Клода Шеннона

”Математична теорія зв’язку”. Теорія Шеннона, якого вважають „батьком ” теорії інформації, з самого початку розглядалась як точно сформульована математична задача, яка дала можливість інженерам визначати ємність комунікаційного каналу.

В основі теорії інформації лежить запропонований Шенноном спосіб обчислення кількості інформації як випадкової величини відносно іншої випадкової величини. Для дискретних випадкових величин X і Y, заданих законами розподілу:

Теорія інформації побудована на 4-х аксіомах та 4-х базових законах.

Аксіомами теорії інформації є такі:

1. інформація є лише там, де функціонують пристрої керування; 1. інформація зберігається і передається тільки на матеріальному носії;

15

3.інформація має ідеальний характер;

4.інформація має різні форми.

До базових законів теорії інформації відносять:

Закон 1: на отримання інформації будь-яка кібернетична система витрачає не менше деякої мінімальної кількості енергії.

Закон 2: кількість інформації, яку отримує кібернетична система в процесі розпізнавання після прийняття певного сигналу, дорівнює логарифму при основі m від кількості варіантів вибору, що передували розпізнаванню.

Закон 3: що меншою є ймовірність завершення якогось випробування з певним результатом, то більше інформації для будь-якої кібернетичної системи несе саме цей результат, і навпаки.

Закон 4: будь-які сигнали, отримані кібернетичною системою,

впливають на цю систему.

Сучасне трактування поняття інформації змінюється в міру вивчення форм виявлення та усвідомлення її ролі в процесах пізнання та управління.

Зміст терміну також залежить від позиції, з якої дається його визначення, і

від області його застосування.

Перша концепція (К. Шеннона), яка відображає кількісно-

інформаційний підхід, визначає інформацію як міру невизначеності

(ентропію) події. Кількість інформації в тому чи іншому повідомленні залежить від можливості його отримання: чим більш ймовірним є повідомлення, тим менша кількість інформації утримується в ньому.

Друга концепція розглядає інформацію як властивість (атрибут)

матерії. ЇЇ поява пов’язана з розвитком кібернетики і заснована на твердженні, що інформацію містять будь-які повідомлення, що сприймаються людиною або приладами. Найбільшим прихильником цієї концепції виступав академік В.М. Глушков.

Третя концепція заснована на логіко-семантичному підході, при якому інформація трактується як знання, причому не будь-які знання, а лише та їх частина, що використовується для орієнтування, активної дії, керування

16

і самоврядування. Іншими словами, інформація – це діюча, корисна, ”працююча ” частина знань. Представником цієї концепції є академік В.Г.

Афанасьев.

Сучасні вчені вважають, що інформація за своїм обсягом і важливістю є продуктом, який можна порівняти з усіма іншими продуктами нашої цивілізації. Від її запасів та впорядкованості залежить спосіб розв'язання тієї чи іншої проблеми. Тобто вона первинний продукт, який треба переробити для отримання інших продуктів.

Продуктом інтелектуальної діяльності найбільш кваліфікованої й творчо активної частини працездатного населення сьогодні є інформаційні ресурси. Інформаційні ресурси це сукупність інформації, що використовується в усіх сферах людської діяльності: виробництві, науці та техніці, управлінні суспільством. Вона є організованою та обробляється спеціальним чином. Сьогодні це поняття застосовується поряд з такими поняттями, як матеріальні, енергетичні та трудові ресурси.

Але постає проблема споживання інформації. Людина не може охопити і маленької частки того потоку, який проходить за різними інформаційними каналами кожного дня. Цю проблему можна вирішити тільки шляхом впорядкування інформації, її сортування і спеціалізації. За останні роки ми стали свідками корінних змін у галузі збору, збереження і використання інформації. Чимало з цих змін зумовлені доступністю потенціально значущої для нас інформації, високою швидкістю її опрацювання і видачі користувачу.

Будь-яку речовину можна охарактеризувати з допомогою її властивостей, наприклад: тверда, легкоплавка, білого кольору тощо.

Інформація також має властивості, хоч вони не настільки очевидні, як властивості речовини.

До найбільш важливих властивостей інформації слід віднести:

корисність, актуальність, об’єктивність та суб’єктивність, повнота,

достовірність, адекватність, доступність.

17

Часто спостерігаємо, що деякі люди відразу реагують на певну інформацію, тоді як інших ця інформація залишає байдужими. Справа в тому, що інформація буває важливою (корисною) для однієї людини і несуттєвою (у певному розумінні її можна назвати непотрібною) – для іншої,

оскільки вона не може їх використати. Корисність – це одна з властивостей інформації.

Іншою властивістю інформації є її актуальність. Наприклад, для пасажира важлива інформація про час відправлення потяга, на якому він збирається їхати. Однак ця інформація втрачає свою актуальність після того,

як потяг (на який він, можливо, не встиг) уже поїхав.

Серед інших властивостей інформації можна назвати достовірність.

Якщо громадяни дізналися про повінь у Карпатах з інформаційної телепрограми, у якій показано наслідки повені, така інформація, швидше за все, буде достовірною. А якщо почули від приятеля про виверження вулкана десь в Антарктиці, її можна відразу визнати недостовірною. Розрізняють недостовірну інформацію, отриману в результаті навмисного перекручування

(дезінформацію), і недостовірну інформацію як таку, що зазнала змін внаслідок перешкод.

Інформація може бути об'єктивною або суб'єктивною (може залежати або не залежати від думки будь-кого). Наприклад, повідомлення «вода у морі холодна» є суб'єктивним, тому що комусь вода може справді видатися холодною, а комусь – якраз. Водночас повідомлення гідрометеослужби

«температура води + 17 градусів» надасть цілком об'єктивну інформацію, що допоможе кожній людині визначитися.

Істотною властивістю і водночас вимогою до інформації є можливість її розпізнавання. Інформація стає доступною лише за умови розпізнавання знаків і сигналів, з допомогою яких вона передається. У багатьох реальних системах на корисний інформаційний сигнал накладаються перешкоди – шуми, що погіршують умови розпізнавання інформації.

18

Якщо людина має прийняти рішення, базуючись на певній інформації,

вона спочатку оцінить її повноту: чи достатньо її, повна чи неповна вона для цього.

Нарешті, інформація є нематеріальною категорією, проте вона може проявлятися тільки через матеріальні процеси – сигнали. Будь-які перетворення інформації вимагають перетворення фізичних об'єктів.

1.2. Предмет інформатики та її місце в системі наук

Інформатика – це комплексна, технічна наука, що систематизує прийоми створення, збереження, відтворення, обробки та передачі даних засобами обчислювальної техніки, а також принципи функціонування цих засобів та методи керування ними.

Термін “інформатика ” походить від французького слова «informatique»

і утворене з двох слів: інформація та автоматика. Запроваджено цей термін у Франції в середині 1960-х років XX ст., коли розпочалося широке використання обчислювальної техніки. Тоді в англомовних країнах увійшов до вжитку термін “Computer Science” для позначення науки про перетворення інформації, що ґрунтується на використанні обчислювальної техніки. Тепер ці терміни є синонімами. Поява інформатики зумовлена виникненням і поширенням нової технології збору, оброблення та передачі інформації,

пов’язаної з фіксацією даних на машинних носіях.

Розглянемо місце науки інформатики в системі наук, що традиційно склалася (технічних, природних, гуманітарних тощо). Уточнимо, що таке фундаментальна наука і що таке природна наука. До фундаментальних прийнято відносити ті науки, основні поняття яких носять загальнонауковий характер, використовуються в багатьох інших науках і видах діяльності.

Немає, наприклад, сумнівів у фундаментальності таких різних наук як математика і філософія. У цьому ж ряду і інформатика, оскільки поняття

«інформація», «процеси обробки інформації» поза сумнівом мають загальнонаукову значущість.

19

Природні науки – фізика, хімія, біологія та інші – мають справу з об'єктивною суттю світу, що існує незалежно від нашої свідомості.

Віднесення до них інформатики відображає єдність законів обробки інформації в системах самої різної природи – штучних, біологічних,

суспільних.

Багато вчених підкреслюють, що наука інформатика має характерні риси і інших груп наук – технічних і гуманітарних. Риси технічної науки додають інформатиці її аспекти, пов'язані із створенням і функціонуванням машинних систем обробки інформації.

Інформатиці властиві і деякі риси гуманітарних наук, що обумовлене її внеском в розвиток і вдосконалення соціальної сфери. Таким чином,

інформатика є комплексною, міждисциплінарною галуззю наукового знання.

В межах інформатики, як технічної науки, можна сформулювати поняття інформаційної системи та інформаційної технології.

Важливою особливістю інформатики є надзвичайно широке її застосування, що охоплює майже всі види людської діяльності: виробництво,

управління, науку, освіту, проектні розробки, торгівлю, фінансову сферу,

медицину, криміналістику, охорону навколишнього середовища, соціальне управління тощо. Як наука, інформатика вивчає загальні закономірності,

властиві інформаційним процесам (у найширшому сенсі цього поняття).

Коли розробляються нові носії інформації, канали зв'язку, прийоми кодування, візуального відображення інформації, конкретна природа цієї інформації майже не має значення. Для розробника системи управління базами даних (СУБД) важливі загальні принципи організації і ефективність пошуку даних, а не те, які конкретно дані будуть потім закладені в базу численними користувачами. Ці загальні закономірності є предметом інформатики як науки.

Об'єктом застосування інформатики є найрізноманітніші галузі науки та практичної діяльності, для яких вона стала безперервним джерелом

20

найсучасніших технологій, що сьогодні називають новими інформаційними

технологіями (НІТ).

Предмет інформатики як науки складають: апаратне та програмне забезпечення пристроїв обчислювальної техніки; засоби взаємодії апаратного та програмного забезпечення (програмно-апаратний інтерфейс); взаємодія людини з апаратними та програмними засобами (інтерфейс користувача).

Основною задачею інформатики як практичної науки є систематизація прийомів та методів роботи з апаратними та програмними засобами обчислювальної техніки.

На всіх етапах технічного забезпечення інформаційних процесів для інформатики ключовим питанням є ефективність, яку для апаратних засобів розуміють як співвідношення продуктивності обладнання до його вартості, а

для програмного забезпечення - продуктивність користувачів, які з ним працюють.

1.3. Технологія передачі інформації. Поняття інформаційного каналу

Сучасне суспільство – генератор великих обсягів інформації. Зараз важко собі уявити розміри цього інформаційного масиву: телеграми, листи,

мовні повідомлення, метеоповідомлення, банківські рахунки, газети,

журнали, телевізійні програми.

В інформатиці розглядається аналогова інформація і цифрова. Різниця між ними, перш за все, в тому, що аналогова інформація безперервна, а

цифрова - дискретна.

Людина завдяки своїм органам почуттів звикла мати справу з аналоговою інформацією, а основні засоби обчислювальної техніки, зокрема персональні комп’ютери, навпаки, працюють з цифровою.

Світло, звук, тепло - це енергетичні сигнали, а смак і запах - це результат впливу хімічних сполук, в основі яких також лежить енергетична природа.

Людина відчуває енергетичні впливи безперервно і може ніколи не зустрітися з однією і тією ж їх комбінацією двічі. Немає двох однакових